Ухвала суду № 138386108, 22.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7638/26

Номер провадження 2-з/711/29/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

22 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Петренка О.В., розглянувши в письмовому провадженні, без повідомлення (виклику) сторін, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють позовних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11531, вчинений 12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, в якому пропонується стягнути зі ОСОБА_1 , за період з 29.01.2021 до 27.02.2021, загальну суму заборгованості за кредитним договором №894256022 від 31.05.2019 в розмірі 41024,60 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Разом з позовною заявою до суду позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №11531 від 12 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Головкіною Я.В. у межах виконавчого провадження №65934420, а також шляхом зняття арешту з усіх банківських рахунків, накладений постановами приватного виконавця Чупис Т.П. від 05.09.2023 в рамках виконавчого провадження №65934420 до набрання законної сили рішенням суду в справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2026 року, що проведений відповідальним працівником суду о 09 год 50 хв 04 сек, означеній заяві присвоєно номер провадження 2-з/711/29/26 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що у провадженні суду перебуває позовна заява позивача з вимогами до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису №11531 від 12.03.2021 таким, що не підлягає виконанню. На підставі означеного виконавчого напису приватним виконавцем Чупис Т.П. було відкрито виконавче провадження №65934420, під час виконання якого постановами від 05.09.2023 приватним виконавцем було накладено арешт на всі грошові кошти заявника у межах суми стягнення, що становить 45627,06 грн.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає про те, що наразі він не має офіційного заробітку чи пенсії, а арешт на усі його банківські рахунки позбавляє його можливості забезпечити базові потреби для життя. Водночас, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до безповоротного списання коштів на підставі незаконного виконавчого напису, що унеможливить ефективний захист прав заявника у судовому порядку.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається , якщо одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 12 ст.28 ЦПК України встановлено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої наведеної норми матеріального права, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З огляду на зміст статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

З матеріалів позовної заяви суд встановив, що місцем реєстрації проживання заявника є квартира АДРЕСА_1 , що розташована у Придніпровському районі означеного населеного пункту. Дана обставина узгоджується з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру №3061789 від 21.07.2026.

Відомостей про те, що будь-які виконавчі дії з примусового виконання виконавчого напису №11531 від 12.03.2021 проводяться за межами місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 , ані матеріали позовної заяви, ані заяви про забезпечення позову, не містять

З огляду на те, що місцем виконання оскаржуваного позивачем виконавчого напису є Придніпровський район м. Черкаси, тому суд дійшов висновку, що розгляд заяви про забезпечення позову підсудний Придніпровському районному суду м. Черкаси з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ч.12 ст.28 ЦПК України.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі під №11531, вчиненого 12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65934420, а 05.09.2023 постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 45627,06 грн.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, про забезпечення якого позивачем подана заява, є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач вважає, що такий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

У зв`язку з цим позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, просить зупинити примусове стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису нотаріуса, обґрунтовуючи його можливістю неправомірного стягнення грошових коштів на підставі оскаржуваного виконавчого документа.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи з особливостей вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами як захід забезпечення позову при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Вказане узгоджується і з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.08.2021 у справі №902/1264/20, захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду. Крім того, Верховний Суд зазначив, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги підстави та предмет позову, а також те, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, тому суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково, забезпечивши позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №11531 від 12 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною відкрито виконавче провадження №65934420.

При цьому суд дійшов висновку, що такий вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Що стосується прохання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зняття арешту з усіх банківських рахунків, накладений постановами приватного виконавця Чупис Т.П. від 05.09.2023 в рамках виконавчого провадження №65934420 до набрання законної сили рішенням суду в справі, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в означеній частині з огляду на таке.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.149, 150 ЦПК України викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 214/2673/24 (провадження № 61-17501св24).

Частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз диспозиції частини першої статті 150 ЦПК України дає підстави для висновку, що означеною нормою процесуального права не передбачено такого виду забезпечення позову як зняття арешту з усіх банківських рахунків, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зняття арешту з усіх банківських рахунків позивача як боржника у виконавчому провадженні №65934420.

Частиною 5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами 2, 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Аналіз означених положень Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що саме до повноважень державного виконавця (приватного виконавця) належить зняття арешту з майна боржника у незакінченому виконавчому провадженні. Водночас, боржник має право звернутися до суду з оскарженням дій та/або рішень державного виконавця (приватного виконавця) як щодо накладення арешту на майно боржника, так і щодо відмови у знятті арешту з означеного майна.

Отже, забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, шляхом зняття арешту з рахунків боржника буде втручанням у дискреційні повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа.

У цьому контексті суд звертає увагу позивача, що частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено лише один вид забезпечення позову у випадку подання позовної заяви про оскарження боржником у виконавчому провадженні виконавчого документа це зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

Частиною 7 ст.153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Водночас суд не вбачає підстав зобов`язувати позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), адже обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, згідно положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, у конкретному випадку відсутні.

Керуючись ч.12 ст.28, ст. 149, 150, 152, 153, 260, 261, 353, 354, 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють позовних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №11531 від 12 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною відкрито виконавче провадження №65934420.

У іншій частині заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяні Петрівні (адреса: 18008, м. Черкаси, Смілянська, 118, офіс 201).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Ухвала складена та підписана суддею 22 липня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко