Рішення № 138385987, 16.07.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/426/26

Провадження № 2/474/448/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро, до ОСОБА_2 , про припинення спільної часткової власності та виділення в натурі частини земельної ділянки, -

встановив:

28.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить:

- припинити право спільної часткової власності позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4822380400:01:000:0315 та виділити:

- ОСОБА_1 в натурі частини земельної ділянки, кадастровий номер 4822380400:01:000:0315, яка розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 4,2102 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно плану поділу цієї земельної ділянки, розробленого сертифікованим інженером землевпорядником ТОВ Миколаївський центр землеустрою Пономаренко О.О. (технічна документація № 23.1 від 23.03.2026) за номером земельної ділянки за результатами поділу - 001);

- ОСОБА_2 в натурі частини земельної ділянки, кадастровий номер 4822380400:01:000:0315, яка розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 4,2103 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно плану поділу цієї земельної ділянки, розробленого сертифікованим інженером землевпорядником ТОВ Миколаївський центр землеустрою Пономаренко О.О. (технічна документація № 23.1 від 23.03.2026) за номером земельної ділянки за результатами поділу - 002).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує на те, що вона є власницею 1/2 частини земельної ділянки розташованої в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 8,4205 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4822380400:01:000:0315. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 грудня 2023 року за реєстраційним № 556 (копія додається).

Власником іншої 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки є відповідач, якому також видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

На даний час сторонами не досягнуто домовленості про поділ належної ним на праві спільної часткової власності земельні ділянки нотаріально та існує спір з приводу виділення в натурі земельної ділянки з припиненням режиму спільної часткової власності.

Неодноразово при зустрічі та у телефонних розмовах позивачка зверталася до відповідача з проханням укласти договір про розподіл часток спірної земельної ділянки між ними у натурі нотаріально, але останній не бажав укладати договір поділу.

На даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПП ВКП Каро на підставі договору оренди землі. Договір є діючим і в ньому зазначено, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для змін умов, або розірвання договору.

Позивачка не має на меті порушувати умов договору оренди землі з ПП ВКП Каро і більше того, має на меті у подальшому з ним продовжувати договірні відносини.

Передача земельної ділянки в оренду є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ПП ВКП Каро орендує всю земельну ділянку к.н. 4822380400:01:000:0315, яку поділено на дві частки в порядку спадкування та які в подальшому будуть виділені в натурі. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка буде поділена і перейде у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припиняє своєї дії. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею. відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь- якими особами. Тобто орендар мас абсолютний захист права оренди. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі.

Згідно копії технічної документації, виконаною ТОВ Миколаївський центр землеустрою на замовлення позивачки від 23.03.2026 із землеустрою щодо варіанту поділу земельної ділянки та схеми розподілу земельної ділянки кадастровим номером 4822380400:01:000:0315, розташованої в межах Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, площею 8,4205 га встановлено можливість виділу та запропоновано варіант розподілу: ділянку, 001 розміром 4,2102 га позивачці та ділянку, 002 розміром 4,2103 га відповідачу з додаванням відповідних схем. Зазначено поворотні кути земельних ділянок, зроблено абрис земельної ділянки.

Отже, можливість виділення в натурі частки земельної ділянки з кадастровим номером 4822380400:01:000:0315 позивачці підтверджується схемою розподілу земельної ділянки.

Договору, щодо поділу зазначеної земельної ділянки її співвласниками не укладено, домовленостей не дійшли.

Ухвалою суду від 04.06.2026 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.07.2026.

Вказаною ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро.

Позивачка та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причину неявки не повідомили. Водночас 08.07.2026 представник звернулася до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, в якій підтримує позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причину неявки не повідомив. Водночас 13.07.2026 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причину неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частинами 3 та 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачем пред`явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 2-556, Витягу з державного реєстру речових прав № 358355182 від 14.12.2023р. та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.03.2026, позивачці та відповідачу належить по 1/2 частині земельної ділянки розташованої в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 8,4205 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4822380400:01:000:0315.

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ПП ВКП Каро.

Згідно копії технічної документації, виконаною ТОВ Миколаївський центр землеустрою на замовлення позивачки від 23.03.2026 із землеустрою щодо варіанту поділу земельної ділянки та схеми розподілу земельної ділянки кадастровим номером 4822380400:01:000:0315, розташованої в межах Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, площею 8,4205 га встановлено можливість виділу та запропоновано варіант розподілу: ділянку, 001 розміром 4,2102 га позивачці та ділянку, 002 розміром 4,2103 га відповідачу з додаванням відповідних схем. Зазначено поворотні кути земельних ділянок, зроблено абрис земельної ділянки.

Встановивши вищевказані обставини, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

У ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Частиною 1 ст. 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Отже, при вирішенні спору про виділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого виділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту виділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює виділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Статтею 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з сукупності вищевикладеного слідує, що вимоги позивачки є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 142 ЦПК України, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, а тому позивачці підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп., а також з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 142, 200, 206, 258-268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро, до ОСОБА_2 , про припинення спільної часткової власності та виділення в натурі частини земельної ділянки - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4822380400:01:000:0315.

Виділити ОСОБА_1 в натурі частини земельної ділянки, кадастровий номер 4822380400:01:000:0315, яка розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 4,2102 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно плану поділу цієї земельної ділянки, розробленого сертифікованим інженером землевпорядником ТОВ Миколаївський центр землеустрою Пономаренко О.О. (технічна документація № 23.1 від 23.03.2026) за номером земельної ділянки за результатами поділу - 001).

Виділити ОСОБА_2 в натурі частини земельної ділянки, кадастровий номер 4822380400:01:000:0315, яка розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, площею 4,2103 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно плану поділу цієї земельної ділянки, розробленого сертифікованим інженером землевпорядником ТОВ Миколаївський центр землеустрою Пономаренко О.О. (технічна документація № 23.1 від 23.03.2026) за номером земельної ділянки за результатами поділу - 002).

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро (код ЄДРПОУ 20892727, місцезнаходження: 56301, Миколаївська область, Первомайський район, с-ще Врадіївка, вул. Кооперативна, 21).

Повний текст рішення складений та підписаний 22 липня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол