Ухвала суду № 138385414, 21.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20176/26

1-кс/760/9598/26

УХВАЛА

СЛІДЧОГО СУДДІ

(повний текст)

16 липня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12025100090003126 від 09.12.2025 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської обл., громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.127 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Виходячи із змісту поданого клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, її честі, гідності й свободи за таких обставин.

У невстановлені дату, час та місці, проте не пізніше 05.02.2026, у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_10 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі.

ОСОБА_10 , будучи доставленим до ІНФОРМАЦІЯ_2 групою оповіщення спільних нарядів з працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово облікових документів у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому, цокольному поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, отримав повідомлення про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме мобільного телефону.

У подальшому, цього ж дня 05.02.2026 у період часу з 12 год. 38 хв. до 13 год. 47 хв., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_10 фізичного та морального страждання шляхом побиття, застосування спеціального засобу, кайданок, та фізичної сили, з метою отримання від потерпілого відомостей про його майновий стан, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_10 з усіх боків.

Продовжуючи свої спільні злочинні дії, вони почергово стали наносити ОСОБА_10 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши останньому фізичні та моральні страждання і тілесні ушкодження. При цьому висували вимогу надати пароль для доступу до мобільного термінала та застосунку «Монобанк», онлайн банкінгу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Вказаними насильницькими діями, які орган досудового розслідування кваліфікує як катування, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдали потерпілому ОСОБА_10 фізичних страждань та спричинили тілесні ушкодження, зазначені у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 1831, виданій Національним військово медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, у вигляді забою стінки живота та забою передньої черевної стінки.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчиненому з метою примусу її чи іншої особи вчинити дії, що суперечать їхній волі, та з метою залякування, вчиненому представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.

18.02.2026 о 13 год. 00 хв., що зазначено як фактичний час затримання, ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.

19.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вислухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосування якого допускається за умови доведення прокурором того, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України повинен перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або виникли нові ризики, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.05.2026 строк тримання ОСОБА_5 під вартою продовжено до 16.07.2026.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри сторона обвинувачення підтверджує відомостями, отриманими під час прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.02.2026, даними показань потерпілого ОСОБА_10 , даними проведеного впізнання за фотознімками, даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії від 11.03.2026, даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії від 12.03.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Наведені відомості стосуються обставин події, часу та місця її вчинення, способу дій осіб, які, за версією органу досудового розслідування, діяли спільно, наслідків цих дій, а також обставин, за яких потерпілий ідентифікував ОСОБА_5 як особу, причетну до події.

За своїм змістом ці дані утворюють сукупність відомостей, здатних на цій стадії переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг бути причетним до кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування. Такий рівень підтвердження відповідає змісту поняття обґрунтованої підозри, сформованому у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та «Влох проти Польщі».

На стадії розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не встановлює винуватість ОСОБА_5 , не вирішує питання про доведеність кожного елемента складу кримінального правопорушення та не надає остаточної оцінки належності, допустимості і достовірності кожного доказу.

Оцінка матеріалів здійснюється виключно з позиції наявності обґрунтованої підозри, достатньої для виправдання подальшого розслідування та застосування передбачених законом заходів забезпечення кримінального провадження. Висновки слідчого судді щодо обставин, які стосуються суті підозри, відповідно до ст. 198 КПК України не мають преюдиціального значення під час подальшого розслідування або судового розгляду.

Враховуючи наведені дані, слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_5 підозра відповідає стандарту обґрунтованої підозри, необхідному для вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Усвідомлення реальної можливості призначення тривалого строку позбавлення волі об`єктивно здатне посилити зацікавленість підозрюваного в ухиленні від кримінальної відповідальності.

Суворість можливого покарання оцінюється у сукупності з даними заяви про вчинене кримінальне правопорушення, даними показань потерпілого ОСОБА_10 , даними впізнання за фотознімками та даними протоколів за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 11.03.2026 і 12.03.2026, які на цій стадії об`єктивно пов`язують ОСОБА_5 з подією кримінального правопорушення та свідчать про реальність подальшого кримінального переслідування.

Слідчий суддя враховує, що сама тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування. Разом із тим вона зберігає істотне значення у поєднанні з вагомістю наявних даних, характером повідомленої підозри, стадією кримінального провадження та обсягом процесуальних дій, які залишаються невиконаними.

Відомості про постійне проживання ОСОБА_5 у м. Києві та відсутність попередніх судимостей враховані слідчим суддею як обставини, що знижують інтенсивність зазначеного ризику. Водночас ці обставини не усувають його повністю з огляду на тяжкість можливого покарання та сукупність даних, які підтверджують обґрунтованість підозри.

За таких обставин ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя враховує, що показання потерпілого ОСОБА_10 та результати проведеного за його участю впізнання мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та причетності до нього конкретних осіб.

Дані показань потерпілого та дані впізнання за фотознімками свідчать, що ОСОБА_10 безпосередньо сприймав обставини події та повідомив відомості щодо осіб, які, за його твердженням, брали в ній участь. Зміна ним наданих показань, відмова від них або коригування відомостей щодо окремих учасників події здатні істотно вплинути на повноту встановлення обставин кримінального провадження.

Зі змісту повідомленої підозри також убачається, що ОСОБА_5 та потерпілий перебували у безпосередньому контакті протягом події, яка розслідується. Тому підозрюваному відома особа потерпілого та характер відомостей, якими той володіє.

Відповідно до ст.ст. 23, 95 КПК України суд під час судового розгляду досліджує докази безпосередньо та обґрунтовує свої висновки показаннями, які сприймав безпосередньо або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому ризик впливу на осіб, від показань яких залежить встановлення фактичних обставин, зберігає актуальність до моменту їх безпосереднього допиту судом.

За таких обставин ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується даними показань потерпілого ОСОБА_10 , даними впізнання за фотознімками, відомостями про безпосередній контакт підозрюваного з потерпілим та характером відомостей, якими потерпілий володіє.

Посилання сторони обвинувачення на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином має загальний характер. У клопотанні зазначено лише про можливість такого перешкоджання, проте конкретний спосіб, до якого може вдатися ОСОБА_5 , конкретні особи, речі чи документи, на які він може вплинути, та дані, що підтверджують наявність у нього відповідних можливостей, не наведені. Тому самостійне існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, належними даними не доведене.

Посилання сторони обвинувачення на можливість вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення обґрунтоване фактичними обставинами повідомленої підозри та висновком слідчого про низький рівень правової свідомості підозрюваного.

Матеріали клопотання містять відомості про те, що ОСОБА_5 раніше не судимий. Відомості про повідомлення йому підозри у вчиненні інших кримінальних правопорушень, про попередню протиправну поведінку, порушення раніше застосованих запобіжних заходів або вчинення нових протиправних дій після події 05.02.2026 у клопотанні відсутні. Висновок про схильність особи до злочинної діяльності потребує підтвердження конкретними даними про її поведінку. Самі обставини кримінального правопорушення, яке є предметом цієї підозри, такого висновку не доводять.

Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належними даними не підтверджений.

Разом із тим установлені ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на потерпілого і свідків є достатніми для вирішення питання про необхідність подальшого застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя також враховує, що до закінчення строку дії попередньої ухвали досудове розслідування завершити неможливо у зв`язку з необхідністю отримати висновок судово медичної експертизи за фактом спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, яку 29.06.2026 призначено до ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України», центр судових експертиз, відділ судово медичної експертизи, розсекретити ухвали про надання дозволів на проведення негласних слідчих розшукових дій, за необхідності остаточно визначити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вирішити питання щодо виділення в окреме провадження матеріалів стосовно двох або більше осіб, надати підозрюваним та їхнім захисникам доступ до матеріалів кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування та прийняти передбачене ст. 283 КПК України остаточне процесуальне рішення.

Відомості про призначення 29.06.2026 судово медичної експертизи та необхідність отримання її висновку підтверджують об`єктивну незавершеність збирання даних щодо наслідків інкримінованих дій. Необхідність розсекречення судових рішень, якими надавалися дозволи на проведення негласних слідчих розшукових дій, безпосередньо пов`язана з подальшим використанням отриманих даних у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя враховує характер та інтенсивність установлених ризиків.

Особисте зобов`язання ґрунтується на самостійному виконанні підозрюваним визначених обов`язків та не передбачає постійного контролю за його місцезнаходженням і контактами. За наявності ризику переховування та ризику впливу на потерпілого і свідків такий рівень процесуального контролю є недостатнім.

Особиста порука передбачає наявність осіб, які заслуговують на довіру та беруть на себе письмове зобов`язання щодо виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Відомості про таких осіб та відповідні письмові зобов`язання у матеріалах клопотання відсутні, що виключає практичну можливість застосування цього запобіжного заходу.

Домашній арешт обмежує можливість залишення житла, проте не усуває можливості дистанційного спілкування з потерпілим або свідками, використання засобів електронних комунікацій та контактів через третіх осіб. Покладення заборони на спілкування саме по собі не забезпечує такого рівня запобігання встановленим ризикам, який є необхідним з огляду на значення показань потерпілого та характер повідомленої підозри.

Отже, особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт не здатні на цій стадії забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 і запобігти встановленим ризикам. Подальше тримання під вартою протягом строку, необхідного для завершення визначених процесуальних дій, відповідає вимогам ч. 1 ст. 183 та ст. 199 КПК України.

Водночас тримання під вартою не може застосовуватися автоматично лише у зв`язку з тяжкістю повідомленої підозри. Слідчий суддя зобов`язаний забезпечити розумне співвідношення між потребами досудового розслідування, інтенсивністю встановлених ризиків та правом особи на свободу і особисту недоторканність.

ОСОБА_5 раніше не судимий, є громадянином України та має постійне місце проживання у м. Києві. Матеріали клопотання не містять відомостей про порушення ним раніше покладених процесуальних обов`язків, спроби втечі з моменту виникнення кримінального провадження або порушення запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України надають слідчому судді право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Зміст цієї норми свідчить про дискреційний характер відповідного повноваження. Автоматичного наслідку у вигляді обов`язкової відмови від визначення застави ця норма не встановлює.

Питання про можливість застосування застави має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, інтенсивності доведених ризиків та здатності застави у поєднанні з процесуальними обов`язками забезпечити належну поведінку особи.

Встановлення лише ризиків переховування та незаконного впливу, відсутність доведеного ризику продовження злочинної діяльності, відсутність даних про попередні судимості, порушення раніше застосованої застави або ухилення від органу досудового розслідування дають слідчому судді підстави визначити можливість звільнення ОСОБА_5 з під варти після внесення застави.

Застава у поєднанні з обов`язками прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з м. Києва без відповідного дозволу і здати на зберігання документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, створює правовий і майновий механізм забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Можливість звернення застави в дохід держави у випадках, передбачених ч. 8 ст. 182 КПК України, становить додаткову гарантію виконання підозрюваним покладених обов`язків. Обмеження права залишати м. Київ та передача на зберігання документів для виїзду за кордон спрямовані на зменшення ризику переховування. Обов`язок прибувати за кожним викликом забезпечує постійну процесуальну доступність ОСОБА_5 для органу досудового розслідування, слідчого судді та суду.

Отже, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню шляхом продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою в межах строку досудового розслідування з одночасним визначенням можливості його звільнення після внесення застави та покладенням передбачених резолютивною частиною ухвали процесуальних обов`язків.

Виходячи із зазначеного, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування із визначенням розміру застави.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок:

код отримувача за ЄДРПОУ 26268059,

банк отримувача: ДКСУ, м. Київ,

МФО 820172,

рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

З моменту внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу

2) не відлучатися із населеного пункту, де останній постійно проживає, а саме з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Строк дії ухвали визначити до 13 серпня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту оголошення, а підозрюваним, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений 21 липня 2026 р.

Слідчий суддя ОСОБА_1