Рішення № 138385407, 21.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/4634/26

В справі 760/20935/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

21 липня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини за договором про участь у вихованні та утриманні дитини та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

ІІ. Описова частина

В липні 2025 року Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини за договором про участь у вихованні та утриманні дитини та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2013 між Сторонами було зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 760/12595/20 шлюб між Сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 07.08.2020. Після припинення шлюбних відносин син залишився проживати разом із матір`ю.

21.05.2020 між Відповідачем як батьком та Позивачкою як матір`ю укладено договір між батьками про участь у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Резніченко О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 365.

Позивачка зазначає, що Відповідачем не дотримано зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим за період з 01.09.2020 по 24.07.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 169.541,52 грн та заборгованість з відшкодування додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 322.713,80 грн, а за період з 11.10.2020 по 24.07.2025 нарахована неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 167.201,75 грн. Зазначені суми, а також понесені судові витрати Позивачка просить стягнути з Відповідача на свою користь.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відзиву на позовну заяву Відповідач у визначений судом строк не подав.

У судовому засіданні Позивачка та її представник - адвокат Кухаренко О.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з наведених у ньому підстав. При цьому Позивачка не заперечувала, що питання навчання дитини у Приватному закладі загальної середньої освіти Чайківська гімназія «Юнік Скул» вона з Відповідачем не погоджувала.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково. Заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 169.541,52 грн визнав у повному обсязі.

Позов у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини визнав частково - лише щодо витрат на навчання дитини у Гімназії «Апогей». Заперечуючи проти стягнення витрат на навчання дитини у школі «Юнік Скул» та на оплату послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , зазначив, що навчання дитини у цьому закладі він не погоджував, його думкою щодо доцільності такого навчання ніхто не цікавився, а тому вважає, що обов`язку відшкодовувати ці витрати він не має.

Щодо витрат на стоматологічні послуги звернув увагу на те, що договором передбачено обов`язок батька відшкодовувати витрати на лікування лише в разі перебування дитини на стаціонарі, а такого лікування дитині не надавалося.

Щодо неустойки (пені) просив зменшити її розмір з огляду на тяжке матеріальне становище, відсутність регулярного заробітку та необхідність винаймання житла; доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані ними докази та всебічно з`ясувавши обставини справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

22.11.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 2561; після укладення шлюбу Позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у Сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.02.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 465.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №760/12595/20 шлюб між Сторонами розірвано; рішення набрало законної сили 07.08.2020.

21.05.2020 між Сторонами укладено договір між батьками про участь у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Резніченко О.А., зареєстрований в реєстрі за № 365 (далі - Договір).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сплата аліментів починається з місяця, наступного за місяцем набрання законної сили рішенням суду про розлучення Батьків.

Згідно з п. 3.2 Договору Батько зобов`язується надавати Матері аліменти на Дитину у сумі в гривнях, еквівалентній (не меншій від) 200 (двохсот) доларів США на дату передачі суми, щомісяця до 10 (десятого) числа включно шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок Матері або готівкою.

Відповідно до п. 3.5 Договору Батько бере на себе відшкодування не менше, ніж 50% додаткових витрат на Дитину, зокрема (але не обмежуючись): 1) витрати на освіту (усі освітні на освітньо-кваліфікаційні рівні); 2) витрати на відвідування додаткових занять та спортивних секцій, а також розвиток здібностей Дитини; 3) витрати на лікування (в разі перебування на стаціонарі).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що додаткові витрати на Дитину сплачуються Батьком не пізніше 20 (двадцяти) днів з дня звернення до нього Матері з вимогою про відшкодування таких витрат.

Згідно з п. 3.7 Договору Сторони домовились, що Батько бере участь у фінансуванні подорожей з метою оздоровлення Дитини шляхом перерахування Матері щороку грошової суми в гривнях, еквівалентної (не меншої від) 200 (двохсот) доларів США на дату передачі суми; дана сума перераховується Матері не пізніше 1 (першого) вересня кожного року; за бажанням Батька він може запросити надання документів, що підтверджують подорож.

Відповідно до п. 3.9 Договору всі платежі повинні містити чітке цільове призначення: ім`я Дитини, вид платежу та період часу, за який він сплачується; в разі відсутності цільового призначення платежу зараховані гроші вважаються додатковими витратами на Дитину.

Пунктом 3.12 Договору передбачено, що при виникненні заборгованості по грошовим зобов`язанням за цим Договором з вини Батька, він зобов`язується сплатити суму боргу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.1 Договору питання щодо форми навчання, навчального закладу, який має відвідувати Дитина, додаткових занять, гуртків та секцій, а також лікування (в тому числі питання вакцинації, відвідання медичних закладів, методів та способів лікування) Дитини вирішуються за взаємною згодою Батьків. Пунктом 1.3 Договору Батьки встановили, що всі важливі для Дитини питання вирішуються за згодою між ними.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою, другою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати; умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом; договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо заборгованості зі сплати аліментів

Згідно з наданим Позивачкою розрахунком за період з 01.09.2020 по 31.07.2025 Відповідачу підлягало сплаті аліментів на загальну суму 409.776,72 грн, фактично сплачено 240.235,20 грн, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 169.541,52 грн.

Відповідач у судовому засіданні позов у цій частині визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши наданий Позивачкою розрахунок, суд встановив, що заявлена сума заборгованості відповідає різниці між загальною сумою нарахованих аліментів та загальною сумою фактично сплачених коштів, а розмір щомісячних платежів визначено виходячи з еквівалента 200 доларів США, як це передбачено п. 3.2 Договору.

Оскільки визнання Відповідачем позову в цій частині не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а аліменти є власністю дитини (ст. 179 СК України, п. 3.3 Договору), суд приймає визнання позову в цій частині.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 169.541,52 грн підлягає задоволенню.

Щодо додаткових витрат на утримання дитини

Позивачка просить стягнути 322.713,80 грн, що становить 50% понесених нею додаткових витрат на утримання дитини за період з жовтня 2020 року по червень 2025 року.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). За ч. 2 цієї статті розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення; додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 Верховний Суд роз`яснив, що наявність додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення; доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, які спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей, на навчання у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, а також висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.

Заявлена Позивачкою вимога складається з різних за правовою природою та підставами складових, у зв`язку з чим кожна з них підлягає окремій оцінці.

Щодо щорічних сум на оздоровлення дитини (п. 3.7 Договору).

Позивачкою заявлено до стягнення щорічні суми на відпочинок і оздоровлення дитини за 2021 рік - 5.380,00 грн, за 2022 рік - 7.314,00 грн, за 2023 рік - 7.314,00 грн та за 2024 рік - 8.217,80 грн, а всього 28.225,80 грн.

Суд враховує, що зобов`язання, передбачене п. 3.7 Договору, за своєю природою не є відшкодуванням фактично понесених додаткових витрат, а становить самостійне грошове зобов`язання Батька з визначеним розміром (еквівалент не менше 200 доларів США) та визначеним строком виконання (не пізніше 1 вересня кожного року). Виконання цього зобов`язання не поставлено Договором у залежність ані від фактичного понесення Матір`ю витрат на подорож, ані від погодження такої подорожі з Батьком, оскільки надання документів, що підтверджують подорож, є правом Батька, яким він може скористатися за власним бажанням.

Строк виконання зазначеного зобов`язання за 2021-2024 роки настав, доказів його виконання Відповідач суду не надав, у зв`язку з чим вимога в цій частині є обґрунтованою.

Щодо витрат на навчання дитини у Гімназії «Апогей».

Судом встановлено, що дитина навчалася у Приватному закладі освіти «Ліцей «АПОГЕЙ» міста Києва (код ЄДРПОУ 24940239) на підставі договору про надання освітніх послуг від 02.09.2021, а Позивачкою здійснено оплату освітніх послуг цього закладу за договором № 1603 на загальну суму 19.800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 14.09.2021 на 3.300,00 грн, від 12.10.2021 на 3.300,00 грн, від 27.11.2021 на 3.300,00 грн, від 07.12.2021 на 3.300,00 грн та від 23.02.2022 на 6.600,00 грн.

Відповідач позов у цій частині визнав. Отже, 50% зазначених витрат становить 9.900,00 грн.

Разом з тим суд враховує, що згідно з наданим Позивачкою розрахунком у грудні 2021 року Відповідачем на відшкодування додаткових витрат на утримання дитини сплачено 2.700,00 грн, які підлягають зарахуванню в рахунок цих зобов`язань.

Суд також враховує, що у лютому 2023 року Відповідачем на відшкодування додаткових витрат сплачено 3.000,00 грн, які Позивачка у своєму розрахунку зарахувала в рахунок витрат на святкування дня народження дитини. Оскільки, з наведених нижче підстав, суд дійшов висновку про відсутність у Відповідача обов`язку відшкодовувати такі витрати, зазначена сума підлягає врахуванню в рахунок погашення інших грошових зобов`язань Відповідача за Договором. Аналогічний висновок випливає зі ст. 534 ЦК України, за якою у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у встановленій послідовності, а також із п. 3.9 Договору.

З урахуванням наведеного, стягненню з Відповідача підлягає: за витратами на навчання у Гімназії «Апогей» - 7.200,00 грн (9.900,00 - 2.700,00); за щорічними сумами на оздоровлення дитини - 25.225,80 грн (28.225,80 - 3.000,00), а всього 32.425,80 грн.

Щодо витрат на навчання у Чайківській гімназії «Юнік Скул» та на оплату послуг ФОП ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що Позивачкою укладено договори про надання освітніх послуг № ЮС-2425/418 від 09.04.2024 та № ЮС-2526/515 від 10.03.2025 з ТОВ «Приватний заклад загальної середньої освіти Чайківська гімназія «Юнік Скул» (код ЄДРПОУ 43775653), а також договори про надання допоміжних послуг у сфері освіти № ОВ-2425/418 від 09.04.2024 та № ОВ-2526/515 від 10.03.2025 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 . На виконання цих договорів Позивачкою сплачено ТОВ «Чайківська гімназія «Юнік Скул» 57.285,00 грн та ФОП ОСОБА_4 - 364.822,00 грн.

Тлумачачи Договір у сукупності його умов (ст. 213 ЦК України), суд виходить із того, що передбачений п. 3.5 Договору обов`язок Батька відшкодовувати не менше 50% витрат на освіту Дитини кореспондує визначеному п. 6.1 Договору порядку обрання навчального закладу за взаємною згодою Батьків. Інше тлумачення позбавляло б п. 6.1 Договору будь-якого правового змісту та надавало б одному з Батьків можливість в односторонньому порядку, без будь-яких обмежень і без урахування думки іншого, визначати обсяг його грошових зобов`язань.

У судовому засіданні Позивачка не заперечувала, що питання навчання дитини у Чайківській гімназії «Юнік Скул» вона з Відповідачем не погоджувала. Доказів такого погодження - листування, письмових звернень до Відповідача або його участі в укладенні відповідних договорів - суду не надано. Навпаки, з наданих Позивачкою договорів вбачається, що замовником за ними виступає виключно Позивачка, яка діє на підставі ч. 1 ст. 242 ЦК України.

Суд також враховує, що згідно з п. 1.1 договорів, укладених з ФОП ОСОБА_4 , їх предметом є надання допоміжних послуг у сфері освіти, а саме: забезпечення приміщенням і персональним місцем (стіл, стілець); забезпечення послуг тьюторів та консультантів під час роботи у групах; надання необхідних технічних засобів для роботи з електронними файлами; забезпечення організації дозвілля. Зазначені послуги не є витратами на освіту у розумінні пп. 1 п. 3.5 Договору, при цьому їх вартість (364.822,00 грн) більш ніж у шість разів перевищує вартість власне освітніх послуг ліцензованого закладу освіти (57.285,00 грн).

Підстав для стягнення цих витрат за правилами ст. 185 СК України суд не вбачає, оскільки Позивачкою не доведено наявності особливих обставин, якими було б зумовлене навчання дитини саме у приватному закладі освіти. У постанові від 22.05.2019 у справі № 201/15248/16-ц Верховний Суд зазначив, що навчання дитини у приватній школі за бажанням матері не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 10.01.2019 у справі № 369/11745/16-ц, вказавши, що відвідування дитиною приватного закладу за бажанням одного з батьків, без погодження з іншим із батьків та за відсутності потреби, зумовленої особливими обставинами, не належить до додаткових витрат на дитину.

За таких обставин вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на стоматологічні послуги.

Позивачкою заявлено до стягнення 50% вартості стоматологічних послуг, наданих дитині ТОВ «Клініка Дубнової», згідно з одинадцятьма актами виконаних робіт за період з 19.02.2021 по 30.01.2025 на загальну суму 17.074,00 грн.

Підпунктом 3 п. 3.5 Договору Сторони визначили, що Батько бере на себе відшкодування не менше, ніж 50% витрат на лікування Дитини - в разі перебування на стаціонарі.

Із наданих Позивачкою актів виконаних робіт вбачається, що всі стоматологічні послуги надавалися дитині амбулаторно; доказів перебування дитини на стаціонарному лікуванні суду не надано.

Наявність у п. 3.5 Договору застереження «зокрема (але не обмежуючись)» наведеного висновку не змінює. Це застереження вказує на невичерпність переліку видів додаткових витрат і дозволяє відносити до них витрати іншого роду, у переліку не названі. Водночас щодо витрат на лікування Сторони встановили спеціальне обмеження - перебування Дитини на стаціонарі. Тлумачення, за якого загальне застереження про невичерпність переліку нівелювало б спеціальне обмеження, встановлене всередині окремої названої категорії витрат, позбавляло б таке обмеження будь-якого сенсу та суперечило б ст. 213 ЦК України.

Підстав для стягнення цих витрат за ст. 185 СК України суд також не вбачає. Із наданих актів вбачається, що значна їх частина стосується планових профілактичних оглядів, рентгенівських знімків, зняття зубних відкладень та герметизації фісур, тобто заходів профілактичного характеру. При цьому жоден із наданих документів не містить встановленого дитині діагнозу, медичного висновку чи рекомендацій лікаря, які підтверджували б наявність у дитини хвороби та необхідність саме цих витрат, а отже - не дає підстав для висновку, що ці витрати викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.

Крім того, згідно з п. 6.1 Договору питання лікування Дитини, в тому числі відвідання медичних закладів, методів та способів лікування, вирішуються за взаємною згодою Батьків, доказів чого суду не надано.

Щодо витрат на підготовку дитини до школи та заняття з логопедом.

Позивачкою заявлено до стягнення 50% витрат на оплату послуг з підготовки дитини до школи та занять з логопедом за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року. На підтвердження цих витрат надано акти видачі винагороди, оформлені за підписом та печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 , на загальну суму 68.725,00 грн.

Договору про надання відповідних послуг Позивачкою не надано. Надані акти видачі винагороди не містять відомостей про дитину, на користь якої надавалися послуги, а також про зміст, обсяг та періодичність таких послуг; клієнтом у них зазначено саму Позивачку. За таких обставин ці документи підтверджують лише факт передачі Позивачкою коштів, але не дають підстав для висновку, що відповідні витрати понесені на утримання дитини.

Крім того, згідно з п. 6.1 Договору питання щодо форми навчання та додаткових занять Дитини вирішуються за взаємною згодою Батьків; доказів погодження цих витрат з Відповідачем Позивачкою не надано.

У постанові від 29.04.2022 у справі № 761/27222/20 Верховний Суд зазначив, що заняття з репетитором та придбання посібників не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України; понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного з батьків, а позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

За таких обставин вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо решти заявлених витрат.

Не підлягає задоволенню вимога про стягнення 50% витрат на святкування дня народження дитини (аніматори, фокусники, ресторан) у розмірі 5.861,00 грн, оскільки такі витрати не охоплюються жодним із видів витрат, передбачених п. 3.5 Договору, не є витратами, викликаними особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, а становлять звичайну форму організації дозвілля дитини, витрати на яку охоплюються розміром аліментів. Жодних доказів понесення цих витрат Позивачкою також не надано.

Щодо витрат на шкільне харчування суд зазначає, що харчування дитини є складовою її звичайного утримання, витрати на яке охоплюються аліментами, і не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами.

Суд також враховує, що надані Позивачкою платіжні інструкції на користь ФОП ОСОБА_4 містять цільове призначення « ОСОБА_3 » без будь-якої деталізації, у зв`язку з чим здійснений Позивачкою у розрахунку поділ цих сум на витрати на харчування, гуртки та стоматологічні послуги належними доказами не підтверджений.

Крім того, загальна сума додаткових витрат, заявлена Позивачкою до нарахування (327.363,80 грн), перевищує 50% сукупної суми, підтвердженої наданими нею платіжними та розрахунковими документами, а окремі позиції розрахунку (зокрема за жовтень 2021 року, січень 2022 року, а також зазначені у розрахунку витрати на стоматологічні послуги за червень 2021 року, грудень 2024 року та березень 2025 року) жодними доказами не підтверджені.

Отже, вимога про стягнення додаткових витрат на утримання дитини підлягає частковому задоволенню в розмірі 32.425,80 грн.

Щодо неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

Позивачка просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 11.10.2020 по 24.07.2025 у розмірі 167.201,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Пунктом 3.12 Договору Сторони визначили розмір неустойки - подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Встановлення Сторонами розміру неустойки, меншого за передбачений ч. 1 ст. 196 СК України, прав дитини не порушує та відповідає ч. 1 ст. 189 СК України і ч. 2 ст. 551 ЦК України.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що завданням неустойки є насамперед сприяння належному виконанню зобов`язання та стимулювання платника аліментів до належної поведінки, проте таку функцію неустойка виконує лише до моменту порушення зобов`язання; після порушення платником аліментів свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.09.2020 по 31.07.2025 у розмірі 169.541,52 грн Відповідачем визнана. Доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості, зокрема того, що вона утворилася з незалежних від нього причин, Відповідач суду не надав.

Перевіряючи наданий Позивачкою розрахунок пені, суд встановив, що при його складанні до всього періоду прострочення за кожним щомісячним платежем застосовано єдину облікову ставку НБУ - ту, що діяла на день початку відповідного прострочення, тоді як протягом періодів прострочення розмір облікової ставки НБУ неодноразово змінювався.

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ обчислюється виходячи з облікової ставки, що діяла у період, за який нараховується пеня; у разі зміни облікової ставки протягом періоду прострочення розрахунок здійснюється окремо за кожен період її дії.

Здійснивши власний розрахунок пені за формулою, наведеною Позивачкою у позовній заяві, за визначеними нею періодами прострочення та сумами заборгованості, але із застосуванням облікової ставки НБУ, що діяла у кожен відповідний період прострочення, суд встановив, що заявлений до стягнення розмір неустойки (167.201,75 грн) не перевищує розміру неустойки, обчисленого за наведеною методикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Розмір заявленої неустойки (167.201,75 грн) не перевищує розміру заборгованості зі сплати аліментів (169.541,52 грн), на яку її нараховано.

Розглядаючи клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач, посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність регулярного заробітку та необхідність винаймання житла, жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не надав. Матеріали справи не містять відомостей про доходи Відповідача, склад його сім`ї, наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або про витрати на найм житла. За таких обставин наведені Відповідачем доводи є голослівними та оцінці не піддаються, а суд позбавлений можливості врахувати матеріальний та сімейний стан платника аліментів у порядку ч. 2 ст. 196 СК України.

Суд також враховує, що неустойку нараховано за тривалий період прострочення, який становить майже п`ять років, і що погіршення матеріального становища платника аліментів саме по собі не звільняє його від обов`язку утримувати дитину та не свідчить про відсутність його вини у виникненні заборгованості.

За таких обставин підстав для зменшення розміру неустойки суд не вбачає, а тому клопотання Відповідача задоволенню не підлягає.

Отже, вимога про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 11.10.2020 по 24.07.2025 підлягає задоволенню у розмірі 167.201,75 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивачка звільнена від сплати судового збору.

Судом встановлено, що фактична ціна позову становить 659.457,07 грн (169.541,52 грн + 322.713,80 грн + 167.201,75 грн).

Позов задоволено на загальну суму 369.169,07 грн, що становить 55,98% ціни позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

З огляду на наведене, з Відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 3.691,69 грн, що становить 1 відсоток від задоволеної частини позовних вимог.

Позивачкою також заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн за підготовку позовної заяви. На підтвердження надано договір про надання професійної правничої допомоги № 2025/54 від 21.07.2025, укладений з Адвокатським бюро «Сімейний адвокат Ольга Кухаренко», завдання № 1 від 21.07.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг від 24.07.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено на 55,98%, стягненню з Відповідача на користь Позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.598,08 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 15, 179, 180, 181, 185, 189, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 213, 526, 527, 534, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини за договором про участь у вихованні та утриманні дитини та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за договором між батьками про участь у вихованні та утриманні дитини від 21.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Резніченко О.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 365, за період з 01.09.2020 по 31.07.2025 у розмірі 169.541,52 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок одна гривня 52 копійки).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування додаткових витрат на утримання дитини за договором між батьками про участь у вихованні та утриманні дитини від 21.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Резніченко О.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 365, у розмірі 32.425,80 грн (тридцять дві тисячі чотириста двадцять п`ять гривень 80 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 11.10.2020 по 24.07.2025 у розмірі 167.201,75 грн (сто шістдесят сім тисяч двісті одна гривня 75 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.598,08 грн (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 08 копійок).

3. Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 3.691,69 грн (три тисячі шістсот дев`яносто одна гривня 69 копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

5. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: