Ухвала суду № 138385254, 16.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20281/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Матвійчука Д.В., про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Луцької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом Прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини

У С Т А Н О В И В :

Подільським районним судом м. Києва здійснюється розгляд цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Луцької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом Прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини.

Представник ОСОБА_1 адвокат Матвійчук Д.В. звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом встановлення графіку побачень та особистого спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності відповідача ОСОБА_2 : щосереди з 16:00 до четверга 08:00 та щосуботи з 10:00 до неділі 10:00, з ночівлею за місцем проживання батька, з правом відвідування садочка, школи, дитячих, культурних, спортивних та інших громадських закладів.

Для оздоровлення дітей та з метою забезпечити їх дозвілля та безпеку, зобов`язати ОСОБА_2 передати дітей для проведення з ними часу без присутності відповідача в Шацьку з 19 липня по 27 липня 2026 року (або на аналогічний період в серпні після 9 серпня), а також передати дітей для проведення з ними часу без присутності відповідача в Болгарії в період з 29 липня по 8 серпня 2026 року. Оскільки діти наразі повністю проживають з ОСОБА_2 , просив зобов`язати ОСОБА_2 зібрати в поїздку особисті речі дітей, які їм треба або ми з дітьми недостаючі речі можемо купити самі.

Зобов`язати ОСОБА_2 передавати дітей ОСОБА_1 у визначений графіком час за місцем проживання дітей (АДРЕСА_1) або в іншому заздалегідь погодженому місці, та не чинити перешкод у спілкуванні позивача з дітьми, у тому числі в телефонному та відеоспілкуванні. Передавати особисті речі дітей (телефони, планшети, підручники тощо).

В обґрунтування заяви зазначено, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання їхніх спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з відповідачем ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 215 від 25.03.2025 визначено способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми: щосереди з 16:00 до четверга 08:00 та щосуботи з 10:00 до неділі 10:00.

Відповідач систематично не виконує зазначене розпорядження органу опіки та піклування: не передає дітей у визначений час, блокує телефонний та відеозв`язок позивача і його батьків з дітьми, висуває позаправові умови для побачень, налаштовує дітей проти батька. Ці обставини підтверджуються доказами.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 759/27121/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство психологічного характеру). Судом установлено, зокрема, що відповідач висловлювала погрози позбавити позивача можливості бачитися з дітьми.

Отже, між сторонами наявний триваючий конфлікт, у якому відповідач фактично одноосібно контролює доступ батька до дітей і послідовно цей доступ обмежує. Невжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи істотно ускладнить ефективний захист прав позивача та інтересів дітей: навіть у разі задоволення позову рішення буде ухвалено щодо дітей, відчужених від батька за час процесу.

Таким чином, існує наявний спір та конфліктна ситуація між сторонами щодо реалізації батьківських прав та обов`язків.

Надаючи оцінку заяві про забезпечення позову, суд керується наступним.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Згідно зі ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Проаналізувавши зміст позовних вимог первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Оцінюючи доводи заявника, суд виходить із того, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами та не можуть застосовуватися всупереч найкращим інтересам дітей. Враховуючи малолітній вік дітей, відсутність належного рівня спілкування між ними та батьком, а також необхідність забезпечення дітям відчуття безпеки, стабільності та психологічного комфорту, суд не вбасає достатніх підстав для надання дозволу на виїзд дітей за межі України виключно у супроводі батька без присутності матері. При цьому, суд враховує, що забезпечення можливості проведення батьком часу з дітьми та їхнього спільного відпочинку може бути реалізовано без виїзду дітей за межі України, що за встановлених обставин є більш доцільним.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149 - 150, 158, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Матвійчука Д.В., про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Луцької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом Прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково;

Встановити графік побачень та особистого спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності відповідача ОСОБА_2 : щосереди з 16:00 до четверга 08:00 та щосуботи з 10:00 до неділі 10:00, з ночівлею за місцем проживання батька, з правом відвідування садочка, школи, дитячих, культурних, спортивних та інших громадських закладів;

Для оздоровлення дітей та з метою забезпечити їх дозвілля та безпеку, зобов`язати ОСОБА_2 передати дітей ОСОБА_1 для проведення з ними часу без присутності відповідача в Шацьку з 16 серпня 2026 року по 24 серпня 2026 року;

Зобов`язати ОСОБА_2 передавати дітей ОСОБА_1 у визначений графіком час за місцем проживання дітей (АДРЕСА_1) або в іншому заздалегідь погодженому місці, та не чинити перешкод у спілкуванні позивача з дітьми, у тому числі в телефонному та відеоспілкуванні. Передавати особисті речі дітей (телефони, планшети, підручники тощо);

В іншій частині в задоволенні вимог заяви відмовити;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа 1 - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 14, код ЄДРПОУ 37333608);

третя особа 2 - Служба у справах дітей Луцької міської ради (місцезнаходження: 43000, місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 21, код ЄДРПОУ 04051327);

третя особа 3 - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 422, код ЄДРПОУ 37498740);

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення;

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.В. Гребенюк