Рішення № 138384785, 21.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1993/26

Єдиний унікальний № 742/2427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

У квітні 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит Капітал» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 19.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №24451-09/2023, відповідно до умов якого Товариство надало фінансовий кредит у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

29.03.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого, ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відтак ТОВ ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50000,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками 45000 грн.

Зазначені суми заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витрати, які становлять 2 662,40 грн. судового збору та витрати на професійну на професійну правничу допомогу, що становить 8000,00грн..

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 07.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. При цьому суд відповідно до ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні врахував ціну позову і складність справи. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відтак, 21.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте попередньо подала заяву про часткове визнання нею позову в сумі 42275,00грн, з яких 5000грн тіла кредиту та відсотків у розмірі 37275,00грн., які були нараховані з порушенням чинного законодавства, просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 19.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №24451-09/2023, відповідно до умов якого Товариство надало фінансовий кредит у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування (а.с.10-15). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0780, разом з Додатком до договору №1, що складається з графіку платежів, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення споживача, паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.4.1 Договору №24451-09/2023 від 19.09.2023 Товариство надає фінансовий кредит у розмірі 5000 грн, строком на 360 днів (дата повернення кредиту 12.09.2024), процентна ставка в день 2,50% (а.с. 10).

Згідно з довідкою Вих № 3466_250630114906 від 30.06.2025, ТОВ «Аванс кредит» за посередництвом «ТОВ «УПР» перераховано суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в систему ipay.ua 286305060 призначення платежу: Зарахування 5 000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 16).

29.03.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого, ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» Права Вимоги до Боржників, у тому числі і до Відповідача (а.с. 18зв-21), що також підтверджується актом приймання передачі письмового та електронного реєстру Боржників від 29.03.2024, платіжною інструкцією.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 29032024 заборгованість ОСОБА_2 становить 29125,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками 24125,00 грн.(а.с. 21).

ОСОБА_3 було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості у розмірі 50000,00 грн на адресу, вказану в кредитному договорі (а.с.21зв).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Згідно з ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається .Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною 1 статті 205ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, а також, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання.

До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 29032024 заборгованість ОСОБА_2 становить 29125,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками 24125,00 грн.(а.с. 21).

Згідно розрахунку заборгованості нового кредитора за кредитним договором №24451-09/2023 від 19.09.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_2 становить 50000,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками 45000 грн.(а.с.16-18).

Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за договором у розмірі 50000,00 грн. є завищеною та підлягає задоволенню лише частково у сумі 29125,00 грн, що відповідає принципу interpretatio contra proferentem та забезпечує справедливий баланс між правами сторін.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29125,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками 24125,00 грн..

За наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Представник Позивача просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 8 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 2 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.

VII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, то частка задоволених вимог позивача розраховується в наступній пропорції: (29125/50000*100%)=58,25%

З урахуванням вищенаведених розрахунків, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2 662,40*58,25%=1550,85 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 77-82,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №24451-09/2023 від 19.09.2023 року в сумі 29125 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) гривень 85 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Решту вимог залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК