Рішення № 138384775, 20.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1951/26

Єдиний унікальний № 742/2341/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідань Лісафіної А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що 21.07.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем було укладено кредитний договір № 272254435 в електронній формі. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши грошові кошти, сума яких з урахуванням подальшого збільшення склала 22000,00 грн. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів утворилася заборгованість.

Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі низки укладених договорів факторингу, а саме: 21.09.2021 право вимоги перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно з Реєстром №152 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; 23.02.2024 право вимоги було відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідно до Реєстру № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024; 15.07.2025 право вимоги перейшло від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно з Реєстром № Б/Н до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 76676,40 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області від 07.05.2026 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Відтак, 20.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила про розгляд справи за її відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

21.07.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір № 272254435 в електронній формі.

Договір був підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6F6V7.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний сторонами у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. При цьому підписання договору одноразовим ідентифікатором є аналогом власноручного підпису особи та підтверджує факт прийняття нею умов договору.

Таким чином, укладаючи кредитний договір, Відповідач діяв добровільно, усвідомлював значення своїх дій, був вільним у виборі контрагента та умов договору, а також підтвердив свою згоду на отримання кредитних коштів та виконання передбачених договором зобов`язань.

У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на номер картки, який відповідач зазначив у кредитному договорі.

На виконання умов договору Кредитодавець перерахував Відповідачу грошові кошти, сума яких з урахуванням подальшого збільшення склала 22000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.07.2021 на суму 10400,00грн., від 29.07.2021 на суму 11600,00грн., а також інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Щодо переходу права вимоги до Позивача, суд зазначає наступне.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №152 від 21.09.2021, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №272254435 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №23/0224-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №272254435 перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»,.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Позивачем) було укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н та Акту прийому-передачі від 15.07.2025, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №272254435 перейшло до Позивача.

Розмір заборгованості становить 76676,40 грн., з яких: 22000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 54676,40 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст.12, ч.1, 5-7 ст.81, ч.1-3 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

VI. Оцінка та висновки суду.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк договору закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Пунктом 3.1.3 договору встановлено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (а.с.12).

У подальшому до договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися додаткові угоди, зокрема 28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 8.2 викладено у такій редакції: Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.13).

Також, Додатковими угодами №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії Договору факторингу продовжився відповідно до 31.12.2024 (а.с.13-15).

У реєстрі прав вимоги №152 від 21.09.2021 зазначено під номером 544 боржника ОСОБА_1 кредитний договір № 272254435 від 21.07.2021 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 47834,40 грн (а.с.16).

31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №152 від 21.09.2021 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.17).

23.02.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.3. вказаного договору передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктами 3.1.1- 3.1.3 договору передбачено, що сума фінансування (належна до сплати клієнту сума грошових коштів) встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо і сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього договору, і вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (а.с.18).

У реєстрі прав вимоги №1 від 23.02.2024 зазначено під номером 1941 боржника ОСОБА_1 кредитний договір № 272254435 від 21.07.2021 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 76676,40 грн (а.с.20).

15.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.22-23).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 272254435 від 21.07.2021 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 76676,40 грн (а.с.24).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 23.02.2024 та 15.07.2025.

Проте, суд вважає, що позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача за кредитним договором № 272254435 від 21.07.2021.

Так, на час укладення 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що 21.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено кредитний договір №272254435 саме з відповідачем.

На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у реєстрі прав вимоги №152 від 21.09.2021 тобто близько 3 років після укладення договору факторингу.

Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.

Також із наданого договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та додатковими угодами до нього передбачено умови та строки фінансування та порядок розрахунків за відступлення (передачу) прав вимоги.

Проте, доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 стороною позивача не надано.

Підписаний 31.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №152 від 21.09.2021, за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договорами факторингу, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати в сумі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956 місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК