Рішення № 138384377, 21.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2528/26

н\п 2/490/2786/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 42960,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 06.07.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №12742-07/2025, який підписаний електронним підписом позичальника. 25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №25112025, у відповідності до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №25112025 від 25.11.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки у сумі 14480,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 7240,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Крім того, 03.08.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №05917-08/2025, який підписаний електронним підписом позичальника. 22.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №22122025, у відповідності до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки у сумі 16720,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4320,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Крім того, 09.08.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7438386, який підписаний електронним підписом позичальника. 23.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №23122025/2, у відповідності до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №23122025/2 від 23.12.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки у сумі 11760,48 грн, з яких: 3600,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10,08 грн - сума заборгованості за відсотками; 7200,00 грн - сума заборгованості за пенею, 950,40 грн - сума заборгованості за комісією.

Всупереч умовам Кредитних договорів, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитними договорами №12742-07/2025 від 06.07.2025 року,№05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року в загальній сумі 42960,48 грн.

Позикодавці свої зобов`язання за договорами виконали в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за кредитами у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідачки кредитну заборгованість та судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 24.03.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 24.03.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялись копія ухвали про відкриття провадження у справі та другий екземпляр позовної заяви.Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 20.05.2026 року неврученим.

Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України та телефонограмою, не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №12742-07/2025 від 06.07.2025 року.

06.07.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №12742-07/2025, який підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Y734».

Відповідно до п. 1.1 Договору позики, відповідачка отримала кредит в розмірі 4000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору позики, тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 06.07.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 02.11.2025.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 400,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) (п.1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору позики, денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 8720,00 грн.

Загальні витрати по кредиту складають 4720,00 грн.

Пунктом 1.5. Договору позики, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

За п.1.6. Договору позики, кредит надається відповідачці в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідачки включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «W123» підписано паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25112025, відповідно до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №25112025 від 25.11.2025 року, за яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4846, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №25112025 від 25.11.2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2025 року до Договору факторингу №25112025 від 25.11.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №12742-07/2025 від 06.07.2025 року в сумі 14480,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 7240,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №05917-08/2025 від 03.08.2025 року.

03.08.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №05917-08/2025, який підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Y579».

Відповідно до п. 1.1 Договору позики, відповідачка отримала кредит в розмірі 4000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору позики, тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 03.08.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 30.11.2025.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 400,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору позики, денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 8720,00 грн.

Загальні витрати по кредиту складають 4720,00 грн.

Пунктом 1.5. Договору позики, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

За п. 1.6. Договору позики, кредит надається відповідачці в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідачки включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «W882» підписано паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.

Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.03.2026 року вих.№3426_260302175734, згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №21/788-рк від 01.05.2023 р.). Між Товариством та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено Договір про переказ коштів, відповідно до якого, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03-08-2025 11:45:05 на суму 4000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 821781087, призначення платежу: Зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №357120. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

22.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №22122025, відповідно до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

22.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №22122025 від 22.12.2025 року, за яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 5144, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників від 22.12.2025 року до Договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року в сумі 16720,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4320,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики №7438386 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою)від 09.08.2025 року.

09.08.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №7438386 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою).

Договір №7438386 від 09.08.2025 року підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора L16Lc8. Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідачка ознайомилась з умовами договору та прийняла їх.

Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до договору позики, сума кредиту 3600,00 грн, строк кредитування 29 днів, процентна ставка 0,01 % в день, комісія за надання позики 950,40 грн. Дата надання позики - 09.08.2025 року, дата поверення позики - 06.09.2025 року, денна процентна ставка - 0,92% в день, проценти за понадстрокове користування позикою - 5% в день, пеня - 5% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2082,09%, орієнтовна загальна вартість позики - 4560,48 грн.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявним в матеріалах справи скріншотом квитанції про виплату платіжної системи Platon №45473-71718-22643 від 09.08.2025 року, з якого вбачається, що на картку отримувача НОМЕР_3 здійснено переказ на суму 3600,00 грн, платник ТОВ СІРОКО ФІНАНС».

23.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверення боргів» укладено Договір факторингу №23122025/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 23 грудня 2025 року до Договору факторингу №23122025/2 від 23.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року в сумі 11760,48 грн, з яких: 3600,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10,08 грн - сума заборгованості за відсотками; 7200,00 грн - сума заборгованості за пенею, 950,40 грн - сума заборгованості за комісією.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Кредитні договори: №12742-07/2025 від 06.07.2025 року, №05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року укладені сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вищевказані договора укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із Кредитних договорів.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними Кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу №25112025 від 25.11.2025 року, №22122025 від 22.12.2025 року та №23122025/2 від 23.12.2025 року.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання вищевказаних Договорів факторингу, укладених між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитними договорами№12742-07/2025 від 06.07.2025 року, №05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо підтвердження факту перерахування кредитних кошів.

Як було встановлено судом, факти перерахування кредитних коштів за кредитними договорами №05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року - листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.03.2026 року вих.№3426_260302175734, за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року - скріншотом квитанції про виплату платіжної системи Platon №45473-71718-22643 від 09.08.2025 року.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77 - ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачці за договором про надання фінансового кредиту №12742-07/25 від 06.07.2025 року, позивачем було лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.03.2026 року вих.№3426_260302175734.

Однак, вказаний лист стосується іншого кредитного договору, який було укладено відповідачкою з ТОВ Стар Файненс Груп, а саме: 05917-08/2025 від 03.08.2025 року.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факт отримання відповідачкою коштів на підставі договору №12742-07/25 від 06.07.2025 року та наявність у відповідачки заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Також суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачці по кредитному договору №12742-07/25 від 06.07.2025 року були перераховані грошові кошти у розмірі, який зазначеней позивачем.

З огляду на викладені судом обставини справи, вимог чинного законодавства, оцінюючі належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №12742-07/25 від 06.07.2025 року, слід відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентами за кредитними договорами№05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Як вбачається з розрахунків заборгованості, складених первісними кредиторами, за кредитними договорами№05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

За такого, оскільки сторонами погоджено сплату процентів, а також, беручи до уваги невиконання відповідачкою умов кредитних договорів№05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року, суд вважає, що право позивача, щодо отримання від відповідачки неповернуту нею суму отриманих кредитів та процентів за користування кредитними коштами підлягає захисту, а тому, вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості за тілом кредиту та суму заборгованості за процентами підлягає задоволенню.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути:

- заборгованість за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року у розмірі8320,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4320,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- заборгованість за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року у розмірі 3610,08 грн, з яких: 3600,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10,08 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно розрахунків заборгованості, первісними кредиторами нараховано штрафні санкції: за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року у розмірі 8000,00 грн, за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року у розмірі 7200,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином, підстави для стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року у розмірі 8000,00 грн, за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року у розмірі 7200,00 грн, підлягають відмові.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21.04.2021 у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21.07.2021 у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачці комісії за надання кредиту за кредитним договором №05917-08/2025 від 03.08.2025 року у розмірі 400,00 грн та за кредитним договором №7438386 від 09.08.2025 року у розмірі 950,40 грн є неправомірними, оскільки надання грошових коштів за укладеними кредитними договорами, відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, є обов`язком банків.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами№05917-08/2025 від 03.08.2025 рокута №7438386 від 09.08.2025 року у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, а також враховуючи відсутність права кредиторів нараховувати штрафні санкції у період воєнного стану та неправомірність нарахування комісії, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитними договорами№05917-08/2025 від 03.08.2025 року та №7438386 від 09.08.2025 року у розмірі 11930,08 грн.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 925,18 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №153202 від 10.03.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 11930 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за договором про надання фінансового кредиту№05917-08/2025 від 03.08.2025 року у розмірі 8320,00 грн (4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу + 4320,00 грн - сума заборгованості за відсотками), заборгованість за договором позики №7438386 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.08.2025 року у розмірі 3610,08 грн (3600,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу + 10,08 грн - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на судовий збір у сумі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 18 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін