Рішення № 138384180, 07.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15563/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

при секретарі судового засідання Сапронов А.О.

за участі учасників справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача адвокат Миня Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, -

встановив:

22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із частки з усіх видів заробітку в сумі 3248 грн. 25 коп. на тверду грошову суму в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з лютого 2019 року ОСОБА_1 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , один рік і десять місяців. Від цього шлюбу у ОСОБА_1 з Відповідачкою народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 зареєстрованого Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про, що складено актовий запис № 954 від 26 лютого 2019 року.

Після того як сторони припинили спільного проживання з 06 грудня 2020року, неповнолітній син проживає разом з батьком, який повністю його утримує та піклується про нього.

23 березня 2023 року позивач отримав висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому у якому зазначено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою його місця проживання.

09 червня 2025 року позивач отримав висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому у якому зазначено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою його місця проживання, а щодо позбавлення батьківських прав Відповідача: органи опіки та піклування рекомендує продовжити спостерігання за ситуацією, залишивши за собою право повторного розгляду питання в майбутньому...».

Позивач зазначає, що має самостійний дохід та хороші умови проживання, спиртні напої не вживає, має тісні стосунки з своїм малолітнім сином, з моменту його народження син проживає та утримується батьком, про маму він навіть не згадує. Із вище викладеного слідує, що відповідачкою свідомо, умисно, постійно не виконуються покладені на неї законом батьківські обов`язки щодо неповнолітньої дитини.

Крім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12 червня 2024 року по справі №308/23112/23, було встановлено: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 . Однак станом на червень 2025 року Відповідачка має заборгованість щодо сплати аліментів у сумі 60066,5 (шістдесят тисяч шістдесят шість) гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (довідка додається до позовної заяви).

Отже, враховуюче вище викладене, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 із частки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку в сумі 3248 грн. 25 коп. на тверду грошову суму в розмірі 10000 грн. 00 коп., щомісячно починаючи з часу звернення до суду з позовною заявою і до повноліття дитини що забезпечить стабільне утримання дитини.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження.

20 лютого 2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 07 липня 2026 року:

представник позивача та позивач з`явилися, позовні вимоги підтримали просили такі задовольнити в повному обсязі.

позивач пояснив, що матір дитини з якою він перебував у цивільному шлюбі за два місяці до початку війни залишила його і сина, сину на той момент було два роки, з цього часу вона дитину не бачила. Крім того остання не виходила на контакт з батьками, внаслідок чого останні подали заяву у поліцію, коли її розшукали вона повідомила своїм батькам, що не бажає спілкуватись з ним та дитиною і у неї інша сім"я. Батьки відповідачки онуком спілкуються. Він після початку війни переїхав до Ужгорода, де влаштував життя для себе та дитини. Крім того зазначив, що подання вказаного позову зумовлено, тим, що через відсутність матері в житті ОСОБА_4 створює значні незручності для дитини, зокрема те, що він займається футболом, і відсутність дозволу матері, не дозволяє дитині виїжджати закордон на змагання, хоча він успішно відвідує секцію, однак виявляється обмеженим.Крім того вважав, необхідним зазначити, що він має відстрочку від мобілізації і тому вказаний позов ніяк не пов"язаний із мобілізаційними заходами.

відповідач не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, відзив не подала.

представник третьої особи не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву згідно якої просить розгляд провести у його відсутності та долучили висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородського міської ради щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 від 12 червня 2026 року.

Судом встановлено, що з лютого 2019 року ОСОБА_1 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , один рік і десять місяців. Від цього шлюбу у ОСОБА_1 з Відповідачкою народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 зареєстрованого Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про, що складено актовий запис № 954 від 26 лютого 2019 року.

Після того як сторони припинили спільного проживання з 06 грудня 2020року, неповнолітній син проживає разом з батьком, який повністю його утримує та піклується про нього.

23 березня 2023 року позивач отримав висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому у якому зазначено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою його місця проживання.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородського міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав від 12 червня 2026 року комісія з питань захисту прав дитини з метою захисту найкращих інтересів органу опуки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що має самостійний дохід та хороші умови проживання, спиртні напої не вживає, має тісні стосунки з своїм малолітнім сином, з моменту його народження син проживає та утримується батьком, про маму він навіть не згадує. Із вище викладеного слідує, що відповідачкою свідомо, умисно, постійно не виконуються покладені на неї законом батьківські обов`язки щодо неповнолітньої дитини.

Крім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12 червня 2024 року по справі №308/23112/23, було встановлено: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 . Однак станом на червень 2025 року відповідачка має заборгованість щодо сплати аліментів у сумі 60066,5 (шістдесят тисяч шістдесят шість) гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (довідка додається до позовної заяви).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - повідомила суду, що вона працює психологом в садочку який відвідував ОСОБА_6 , жодного разу вона не бачила у садочку маму марка, дитиною завжи займався батько. В подальшому у неї та позивача склались стосунки і вони з лютого 2025 року проживають разом, вона з донькою та позивач з сином, у них склалась нормальна повноцінна сім"я їх діти сприймають себе як брата та сестру. ОСОБА_6 ніколи не хотів починати розмови про матір. За той час який вони проживають разом матір ОСОБА_4 , жожного разу не з"явилась та не подзвонила.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані серед іншого піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України і з`ясовує які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки.

Частинами 4 та 5 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Такий висновок наявний в матеріалах справи і у такому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), а тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає з батьком, перебуває на його повному утриманні, а мати дитини довгий час не бачиться з ним, життям дитини не цікавиться, не піклується про його здоров`я, матеріально не утримує. При цьому, будь-яких перешкод для спілкування з дитиною немає. Відтак встановлені обставини ухилення відповідача від виконання її батьківських обов`язків та досліджені докази в сукупності свідчать про її винну поведінку щодо невиконання батьківських обов`язків.

Крім того, слід зазначити, що позов про позбавлення батьківських прав подано до суду 22 жовтня 2025 року і як встановлено судом, станом на час розгляду справи ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків не змінилось.

На підставі наведеного, враховуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, про те, що ОСОБА_2 свідомо тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не піклується про неї, матеріально не утримує, не проявляє інтересу до стану здоров`я та навчання, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком доньки, тому вважає, що в якнайкращих інтересах дитини буде позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Що стосується позовних вимог зміни способу стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13.

Схожа правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц (провадження № 61-21056св18).

Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Та обставина, що з віком потреби дитини зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку батька, з яким проживає дитина, на його утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню. Внаслідок таких змін збільшуються витрати батька на утримання дитини, що в свою чергу свідчить про погіршення його майнового стану.

Законом покладено обов`язок на обох батьків забезпечити нормальний та гідний рівень життя дитини.

Відповідач є здоровою людино, принаймні доказів протилежного суду не надано, доказів про неможливість працевлаштуватися або що вона вже стоїть на обліку як безробітня, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі матері та батька у її утриманні, слід змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2024 у справі № 308/23112/23 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 6 000 /шість тисяч/ гривень, 00 копійок, щомісячно, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з моменту набрання рішення законної сили і до повноліття дитини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., за позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.4, 76-78, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166, 180, 183, 243, 244 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 59,60 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2024 у справі № 308/23112/23 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 6 000 /шість тисяч/ гривень, 00 копійок, щомісячно, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з моменту набрання рішення законної сили і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ІПН НОМЕР_2 ), місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН- невідомий), останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;

Третя особа: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, (ЄДРПОУ 04053699), місцезнаходження: м. Ужгород, пл.. Поштова,3 .

Повний текст рішення було складено та оголошено 16 липня 2026 року.

Суддя Дегтяренко К.С.