Рішення № 138383535, 20.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1123/26

Номер провадження2/711/1340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеалФінансГруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Велікданов Сергі1 Костянтинович, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеалФінансГруп» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 08205) звернувся через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71895921, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 4000,00 грн. строком на 30 днів (з 13.06.2025 по 12.07.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,500 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 41056, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін

10 серпня 2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду № 15337931 до Договору позики № 71895921, за умовами якої сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 29 днів, в результаті чого строк кредитування складає 59 днів, тобто, до 10 серпня 2025 року, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 08368, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу).

13 вересня 2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду № 15561916 до Договору позики № 71895921, за умовами якої сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 30 днів, в результаті чого строк кредитування складає 89 днів, тобто, до 13 вересня 2025 року, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 74338, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу).

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту № 71895921 від 13 червня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000 грн. 00 коп. за посередництвом платіжної системи ТОВ «Европейська платіжна система» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий (Платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему).

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту № 71895921 від 13 червня 2025 року та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 2420 грн. оо коп., заборгованість останнього за договором кредиту складає 13140 грн. 00 коп., з яких, 4000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. сума заборгованості за процентами; 580 грн. 00 коп. сума заборгованості за комісією; 7360 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Вказують, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25 року, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, право вимоги щодо заборгованості відповідача перейшло до ТОВ «Діал Фінанс Груп».

Відповідно до Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року в тому числі до відповідача в сумі 13140 грн. 00 коп., з яких, 4000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. сума заборгованості за процентами; 580 грн. 00 коп. сума заборгованості за комісією; 7360 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за Договором кредиту № 71895921 в розмірі 13140 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп.

20 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін, зобов`язано АТ КБ «Приват Банк» надати докази.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд»» подав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача в котрій також зазначив, що позивач не заперечує проти постановлення заочного рішення в даній справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву, в якій просить проводити судове засідання за його відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги визнає частково, лише в частині тіла кредиту. Також, зазначив, що витрати на правничу допомогу просить зменшити до мінімуму, оскільки, справа є малозначною.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71895921.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Договору, вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору надання коштів у кредит. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, сума кредиту 4000 грн. 00 коп.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 604070, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також, встановлено, що 10 серпня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду № 15337931 до Договору позики № 71895921, за умовами якої сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 29 днів, в результаті чого строк кредитування складає 59 днів, тобто, до 10 серпня 2025 року, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 08368, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу).

13 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду № 15561916 до Договору позики № 71895921, за умовами якої сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 30 днів, в результаті чого строк кредитування складає 89 днів, тобто, до 13 вересня 2025 року, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 74338, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу).

Встановлено, що Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту № 71895921 від 13 червня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000 грн. 00 коп. за посередництвом платіжної системи ТОВ «Европейська платіжна система» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий (Платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему).

Як вбачається з Листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7 260302/71348-БТ від 04.03.2026 року, на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Також, надано Виписку по рахунку за період з 13 червня 2025 року по 16 червня 2025 року, з якої вбачається зарахування коштів в розмірі 4000 грн. 00 коп.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що ним було отримано суму кредиту в розмірі 4000 грн. 00 коп.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 червня 2025 року був укладений кредитний договір № 71895921, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора 41056), також, 10 серпня 2025 року та 13 вересня 2025 року було укладено Додаткові угоди.

Також, встановлено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25 року, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, право вимоги щодо заборгованості відповідача перейшло до ТОВ «Діал Фінанс Груп».

Відповідно до Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року в тому числі до відповідача в сумі 13140 грн. 00 коп., з яких, 4000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. сума заборгованості за процентами; 580 грн. 00 коп. сума заборгованості за комісією; 7360 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Деал Фінанс Грур», набувши статусу нового кредитора у Договорі надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71895921 від 13 червня 2025 року, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором та додатковою угодою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «Деал фінанс груп» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71895921 від 13 червня 2025 року.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал ФінансГруп» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Відносно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 1200 грн. 00 коп., заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 7360 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Військового квитку Серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

А тому, на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», суд не знаходить підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДеалФінансГруп» заборгованості за процентами в розмірі 1200 грн. 00 коп. та заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 7360 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення комісії заборгованості за комісією в розмірі 580 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71895921 від 13 червня 2025 року, комісія за надання кредиту становить 580 грн. 00 коп.

Разом з тим, кредитодавцем у кредитному договорі, не вказано, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постановах від 07.06.2023 у справі №686/14530/15(провадження № 61-13299св22), від 09.02.2024 у справі №337/3703/22провадження № 61-13859св23).

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 580 грн 00 коп. необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відносно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ПТ № 2099 адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, Ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ДеалФінансГруп» адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; Договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «Деал ФінансГруп»; Витяг з Акту № 4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року; Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів про оплату за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги № 4-ДІЛ від 30.12.2025.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому судом, враховано, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 4500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн.00 коп.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579938261.1 від 05 лютого 2026 року.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «ДеалФінансГруп» задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДеалФінансГруп» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 810 грн. 43 коп.

На підставі зазначеного і керуючись ст.5,12,13,76-81,141,89,263-265,268,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеалФінансГруп» заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71895921 від 13 червня 2025 року в розмірі 4000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 810 грн. 43 коп. та 3000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб