Рішення № 138382880, 17.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 541/676/26

Провадження № 2/545/1712/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Путрі О.Г.

при секретарі Литвинову В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 13348 від 27.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 365 днів (до 27.06.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних). Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим виникла заборгованість, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 38325,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.06.2024 року по 27.06.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів.

У зв`язку з чим, позивач прохає стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором № 13348 від 27.06.2024 року в розмірі 45325 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 07.04.2026 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.

15.07.2026 року, 17.07.2026 від відповідача надійшли пояснення у справі, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказав, що позивачем не доведено факт укладання Договору з відповідачем та його істотних умов. Відповідач не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він не був фактично ознайомлений. Позивачем не доведено факт видачі кредиту, загальний розмір заборгованості та її складові. Нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України та умовам кредитування і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин.

Окрім того, 15.07.2026 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки воно є неспівмірними із ціною позову та складністю справи (а.с. 147).

Представник позивача направив суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 134).

Відповідач в судові засідання 06.05.2026 року, 16.06.2026 року, 17.07.2026 року не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду,відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.123,125-127,137,139). Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 27.06.2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №13348 (а.с. 79-83), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 234097 в особистому кабінеті, направлений відповідачу 27.06.2024 року на мобільний телефон НОМЕР_2 .

Доказів того, що вищевказаний номер телефону не належить відповідачу останнім не надано.

Відповідно до п. 1.1. Договору кредиту, ТОВ «КЛТ Кредит» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк, визначені цим Договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Відповідно до п. 1.4. договору, строк надання кредиту становить 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору (далі по тексту - Графік платежів).

Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплачуватинараховані проценти за його користування.

Пунктом 4.2. кредитного договору визначено, що Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у пункту 1.1. цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом.

Отже, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути кредитору кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених договором.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, та 27.06.2024 надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.

З листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вбачається, що відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Між Товариством та ТОВ «КЛТ Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 2024-05-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_3 від ТОВ «КЛТ Кредит» на суму 7000,00 грн на підставі кредитного договору №13348 від 27.06.2024 року (а.с. 88).

Згідно повідомленняАТ «Ощадбанк» вих.№46/12-11/57935/2026/БТ від 23.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 )відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та надано підтверджуючий документ про зарахування 7000 грн на даний банківський рахунок. Також додано виписку про рух грошових коштів по картці, з якої вбачається надходження 28.06.2024 року на означену картку суми в розмірі 7 000,00 грн, призначення платежу: зарахування переказу на рахунок CHPayment: MasterCardAcq - - OurEutoCard/MasterCardUKRKYIVPT*KLTCREDIT (а.с. 128-132).

Таким чином, вищезазначеними доказами доводи відповідача про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів спростовуються матеріалами справи.

Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по поверненню кредитних коштів, виникла заборгованість за кредитним договором №13348 від 27.06.2024 року в розмірі 45325грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 325,00 грн-прострочена заборгованість по процентам (а.с. 89-93).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо нарахованих відсотків за користування коштами за кредитним договором №13348 від 27.06.2024 року.

Відповідно до п.1.4 вищезазначеного договору кредит надається строком на 365 днів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відсотки нараховані в період з 27.06.2024 року по 27.06.2025 року включно (за виключенням 28.06.2024 року, за який відсотки не нараховувались).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що проценти за користування кредитом позикодавцем нараховані впродовж строку кредитування.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Разом із тим, суд вважає, що наведений розрахунок відсотків не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023.

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділ І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахованих позивачем відсотків в 38325грн за договором №13348 від 27.06.2024 року.

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 по 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 по 20.08.2024) - 1,5 %.

Таким чином, розрахунок заборгованості повинен обчислюватися у такому порядку:

- з 27.06.2024 року по 20.08.2024 року (за виключенням 28.06.2024 року, оскільки відсотки за цей день кредитодавцем не нараховувалися) за ставкою 1,5% (за нормами Закону), що становить 5670 грн (7000,00 грн х 1,5% / 100% х 54);

- з 21.08.2024 по 27.06.2025 за ставкою 1% (за нормами Закону), що становить 21770 грн (7000,00 грн х 1% / 100% х 311).

Отже, заборгованості по відсоткам, враховуючи вимоги Закон України № 3498-ІХ - буде складати 27440 грн (5670 грн + 21770 грн = 27440 грн).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит`підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №13348 від 27.06.2024 року в розмірі 34440грн, з яких: 7000грн - сума заборгованості за тілом кредиту: 27440грн - сума простроченої заборгованості за процентами.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання юридичних послуг №16/09/2024 від 16.09.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», акт приймання-передачі наданих послуг №57 від 03.11.2025, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №57, платіжна інструкція №976 від 02.12.2025 (а.с. 107-112).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб у судове засідання, які у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які він вважає завищеними та неспіврозмірними зі складністю справи, суд вважає за необхідне, з огляду на принцип реальності та розумності стягнути витрати з відповідача на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 45325 грн. Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 34440 грн.

Пропорційність задоволених вимог становить 76 % (34440х 100%: 45325 = 76%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 76 %, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу професійну допомогу підлягають задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3040 грн. (4000 х 76% : 100% = 3040 грн.) згідно вимог ст.142 ч.2 п.3 ЦПК України.

Відповідно дост. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2023,42 грн. (2662,40 х 76 %:100% = 2023,42 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206, юридична адреса: площа Солом`янська, буд. 2, прим. 04, м. Київ, 03035) заборгованість за Кредитним договором №13348 від 27.06.2024 року в розмірі 34440 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок) гривень, судовий збір в розмірі 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 42 коп. та 3040 (три тисячі сорок) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря