Рішення № 138382499, 21.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4060/25

Провадження № 2/539/2171/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, представник позивача Лисенко Вікторія Вікторівна, представник відповідача Сідько Світлана Іванівна,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів, нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст. 625 ЦК України, на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями підтвердженими Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави у справі №2-н-1357/10 від 12 червня 2008 року: три відсотки річних у розмірі 6146,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 20283,14 грн, а всього 26430,07 грн., та стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 червня 2008 року Октябрським районним судом м.Полтави видано судовий наказ №2-н-1765/08 відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29.05.2007 року в розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ 15,00 грн.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.

11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений договір №1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29.05.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , разом із забезпеченням.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави по справі №554/10829/19 від 23 грудня 2019 року змінено сторону (стягувача) у судовому наказі виданому по цивільній справі №2-н-1765/08 на ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».

Станом на час подання позовної заяви судові накази видані 12 червня 2008 року Октябрським районним судом м.Полтави у справі №2-н-1765/08 відповідачами повністю не виконано, наявну перед товариством заборгованість у повному обсязі не погашено, тому позивач просить стягнути компенсацію за невиконання зобов`язання за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 року.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.11.2025 року по справі № №539/4060/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасовано та призначено розгляд справи по суті з викликом сторін на 10 год 00 хв 15 липня 2026 року.

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Сідько С.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ознайомившись з позовом та додатками до нього, заперечуємо проти заявлених вимог та вважаємо їх безпідставними, незаконними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000. Відповідно до п.1.1 Договору, банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти належними чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в сумі 7990,00 доларів США 00 цнт та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором.

Окрім того, 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки. Відповідно до п.1.1. Договору, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29 травня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі.

Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн.

11.05.2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» уклали договір №1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора шляхом відступлення банком на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за кредитним договором із забезпеченням.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 23.12.2019 року справа №554/10829/19 було замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у судовому наказі №2-н-1765/08, виданому Октябрським районним судом м.Полтави 12.06.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №11160296000 від 29.05.2007 року в розмірі 41827,51 грн, а також 209,14 судового збору та 15,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також відмовлено у видачі дублікату судового наказу та поновлення строку пред`явлення його до виконання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.12.2021 по справі №554/10533/21 поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання судового наказу виданого 12.06.2008 р. Октябрським районним судом м. Полтави № 2-н-1765/08 відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11160296000 від 29.05.2007 р. в сумі 41827,51 грн.,209,41 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 42051,65 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Акцентують увагу, що сторонами не заперечувалося, що 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000. Відповідно до п.1.1 Договору, банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти належними чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в сумі 7990,00 доларів США 00 цнт та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором.

Також, 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки. Відповідно до п.1.1. Договору, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29 травня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі.

Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн.

Таким чином спір по суті вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішено 12.06.2008 року. Виконання судового наказу виданого Октябрським районним судом м. Полтави 12 червня 2008 року стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відбувається в рамках виконавчого провадження № 76493638 відкритого 07.11.2024 року, яке станом на дату подання позову ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» перебуває на примусовому виконанні в приватного виконавця Скрипник В.Л. У рамках примусового виконання судового наказу у виконавчому провадженні №76493638 за період з 27.11.2024 по 28.04.2025 року було стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано стягувачу 34 554,90 грн, дані твердження не оспорюються ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку», а навпаки підтверджується у позові.

Вважають, що позов ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку»» не підлягає задоволенню, оскільки подання позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої основної вимоги.

08.07.2026 року на електронну адресу суду від представника позивача Лисенко В.В. до суду надійшла заява про уточнення відомостей зазначених в позовній заяві у цивільній справі №539/4060/25, в якій зазначено, що у позовній заяві за вх.№578 від 15.08.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних було допущено технічні помилки (описки), а саме: невірно зазначено РНОКПП ОСОБА_2 та у частині тексту позовної заяви та в прохальній частині помилково вказано невірний номер справи у якій було видано судовий наказ Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просила прийняти уточнення реєстраційних даних відповідача та при подальшому розгляді справи №539/4060/25 врахувати, що дійсним РНОКПП відповідача ОСОБА_2 є НОМЕР_1 , та по тексту позовної заяви вважати вірним Судовий наказ Октябрського районного суду м.Полтави у справі №2-н-1765/08 від 12.06.2008 року.

08.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що представник Відповідача 1 у Відзиві зазначив що на його думку 3% річних та інфляційні втрати нараховані на задавнену вимогу, однак таке твердження суперечить нормам процесуального права та здоровому глузду з огляду на наведене нижче.

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

В справі що розглядається вимога захищена в судовому порядку, а саме Судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом у розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн.

Представник Відповідача 1 визнає наявність зобов`язання захищеного судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 та всупереч процесуальних норм права та обставин справи у Відзиві зазначила, що позов ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» не підлягає задоволенню, оскільки подання позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Відповідно до сталої юридичної практики: Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`явив в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

За нормами Цивільного кодексу України Строки позовної давності діють виключно до звернення кредитора до суду (ст. 257).

Судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто з Відповідачів заборгованість за Кредитним договором, що свідчить про відсутність ознак задавненої вимоги.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення. З моменту його винесення строк позовної давності втрачає своє значення, оскільки право кредитора вже захищене в примусовому порядку.

Після ухвалення рішення суду чи видачі судового наказу застосовуються виключно строки пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Представник Відповідача 1 Адвокат Сідько С.І. мала б знати, що Відповідно до норм процесуального законодавства України (зокрема Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України), існує принцип недопустимості повторного розгляду, а тому незрозумілими є її вимоги щодо звернення Позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних тільки з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (яка в нашому випадку на поточний момент стягується в рамках виконавчого провадження відповідно до вимог законодавства).

Просили суд врахувати, що станом на поточний день Судовий наказ Октябрського районного суду м. Полтави у справі №2-н-1765/08 стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця Скрипник В.Л. в рамках виконавчого провадження № 76493638.

Таким чином, у Відзиві Представником Відповідача 1 наведено аргументи які красномовно окреслюють «місію адвоката», а саме допомогти Відповідачам уникнути від виконання судового рішення (судового наказу) попри обов`язковість виконання судового рішення всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Саме для досягнення такої «місії» Представник Відповідача 1 винайшла «натуральність та задавненість» зобов`язання котре захищене в судовому порядку Судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави у справі №2-н-1765/08 та відносно якого (зобов`язання) виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця.

Підсумовуючи наведене вище - передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Це означає, що об`єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки. Оскільки Відповідачі мають невиконане грошове зобов`язання (у якому Позивач виступає кредитором) яке виникло на підставі кредитного договору №11160296000 від 29.05.2007 року та підтверджене Судовим наказом у справі №2-н-1765/08 від 12.06.2008 року, який перебуває на примусовому виконанні, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 41827,51 грн. та у розрахунковому періоді не був виконаний - нарахування Позивачем сум відповідно до ст. 625 ЦК України відповідає нормам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду наведеним Позивачем у цьому відзиві.

У зв`язку з вищевикладеним представник позивача вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства та практиці Верховного Суду, викладеній у численних постановах, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

14.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Сідько С.І. до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено сторонами не заперечувалося, що 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000. Відповідно до п.1.1 Договору, банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти належними чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в сумі 7990,00 доларів США 00 цнт та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором.

Також, 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки. Відповідно до п.1.1. Договору, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29 травня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі.

Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн.

Отже, спір по суті вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішено 12.06.2008 року. Виконання судового наказу виданого Октябрським районним судом м. Полтави 12 червня 2008 року стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , строк якого для пред`явлення до виконання поновлено ухвалою суду Октябрського районного суду м. Полтави від 23.12.2021 у справі № 554/10533/21, відбувається в рамках виконавчого провадження № 76493638 відкритого 07.11.2024 року, яке станом на дату подання позову ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» перебуває на примусовому виконанні в приватного виконавця Скрипник В.Л. У рамках примусового виконання судового наказу у виконавчому провадженні № 76493638 за період з 27.11.2024 по 28.04.2025 року було стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано стягувачу 34 554,90 грн, дані твердження не оспорюються ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку», а навпаки підтверджується у позові.

Позивач подаючи позов до суду просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 20 283,14 грн. та 3 % річних у розмірі 6 146,93 грн. за період виконання грошового зобов`язання за період з 02.04.2017 р. по 23.03.2022 р., проте, вважають, що належним чином не обґрунтовує чому саме за цей період просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних саме з урахуванням обставин та строків у даній справі.

Вважає, що до спірних правовідносин підлягає розгляду питання застосування позовної давності стосовно стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, яка сплила до введення карантину, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим звертає увагу також на те, що укладаючи кредитний договір 29.05.2007 року, сторони визначили своє зобов`язання в іноземній валюті доларах США, а саме 7990,00 доларів США 00 цнт. Положення ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, а тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Вважає, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) розраховується лише для національної валюти України гривні, норми статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат не застосовуються до заборгованості в іноземній валюті, незалежно від того, чи була вона стягнута рішенням суду в гривневому еквіваленті чи ні, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 23.03.2022 року у розмірі 20 283,14 грн, не підлягають задоволенню так як сторони, АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладаючи 29.05.2007 року кредитний договір, визначили своє зобов`язання в іноземній валюті доларах США, а саме 7990,00 доларів США 00 цнт.

15.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Лисенко В.В. до суду надійшла відповідь на заперечення, в якій зазначено, що позивач з вказаним позовом звернувся 15.08.2025 року. Відповідно до заявлених позовних вимог періодом нарахування коштів на підставі статті 625 ЦК України є період з 02.04.2017 р. по 23.03.2022 р. Таким чином Позивач нарахував суми відповідно до ст. 625 ЦК України за період що не виходить за межі позовної давності, а отже вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за нарахований період.

Щодо валюти грошового зобов`язання та нарахування інфляційних втрат представник зазначає, що Верховним Судом розглядалось питання стосовно правомірності

стягнення інфляційних втрат у випадку коли зобов`язання за кредитним договором

визначено в іноземній валюті проте судовим рішенням стягнуто заборгованість

виключно в національній валюті.

Представник позивача зазначає, що враховуючи дійсні обставини справи, правові позиції Верховного Суду та те що судовим рішенням (наказом) з Відповідачів стягнуто грошові кошти в національній валюті (без зазначення до стягнення еквіваленту в іноземній валюті) нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦКУ є правомірним, оскільки втрати від знецінення внаслідок інфляції національної валюти (яка підлягає до стягнення за рішенням суду) за час невиконання грошових зобов`язань підтверджених судовим рішенням про стягнення заборгованості у гривні - не будуть відновлені еквівалентом іноземної валюти. Відповідно вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник позивача Лисенко В.В. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, в запереченнях просила судове засідання призначене на 15.07.2026 року провести без участі відповідача ОСОБА_1 та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без участі

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000. Відповідно до п.1.1 Договору, банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти належними чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в сумі 7990,00 доларів США 00 цнт та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором (а.с.6-10).

Окрім того, 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки. Відповідно до п.1.1. Договору, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11160296000 від 29 травня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі (а.с.11).

Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн (а.с.5).

11.05.2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» уклали договір №1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора шляхом відступлення банком на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за кредитним договором із забезпеченням (а.с.12-13).

Відповідно до виписки з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги 31369/К від 11.05.2019 року ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №11160296000 від 29.05.2007 року (а.с.14).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 23.12.2019 року справа №554/10829/19 було замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у судовому наказі №2-н-1765/08, виданому Октябрським районним судом м.Полтави 12.06.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №11160296000 від 29.05.2007 року в розмірі 41827,51 грн, а також 209,14 судового збору та 15,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.16-17).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження №76493638 від 15.08.2025 року, виконавче провадження було відкрито 07.11.2024 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на виконання судового наказу від 19.07.2008 №2-н-1765/08 виданого Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом у розмірі 41827,51 грн, судових витрат 209,14 грн та витрат на ІТЗ 15,00 грн, що також підтверджується постановою (а.с.18-19, 81-82).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження №27173840 від 15.08.2025 року, виконавче провадження за виконанням судового наказу від 12.06.2028 №2-н-1765/08 виданого Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом в розмірі 41827,51 грн, судові витрати 209,14 грн, ІТЩ 15,00 грн було завершено у зв`язку з поверненням ВД стягувачеві п.5 ч.1 ст.47 (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) (а.с.20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження № 14?591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлено, що судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 12.06.2008 року у справі №2-н-1765/08 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41 827,51 грн, судові витрати в розмірі 209,14 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 15,00 грн.

Отже, вказаним судовим рішенням у справі №2-н-1765/08 підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальником ОСОБА_1 перед Банком у розмірі 41 827,51 грн та його порушення.

На теперішній час вказане судове рішення не виконане, тобто зобов`язання відповідачів не припинилося, тому передбачені ст.625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Пред`являючи позов ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» для здійснення обчислення сум, визначених статтею 625 ЦК України взято базову суму, яка визначена судовим рішенням 41 827,51 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та нарахованих інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, а також відсутність будь-яких заперечень щодо невірного розрахунку з боку відповідачів, суд вважає за можливе стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 3% річних у розмірі 6146 (шість тисяч сто сорок шість) грн 93 коп та інфляційні втрати у розмірі 20283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) 14 коп, а всього 26430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн 07 коп.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про існування правовідносин з приводу натурального зобов`язання, то суд вказує наступне.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання може бути застосовано до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалась об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов`язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України.

У даній справі, основна вимога кредитора вже захищена судом рішенням - судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави у справі №2-н-1765/08 від 12 червня 2008 року, яким з відповідачів солідарно стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 41 827,51 грн, а отже зобов`язання не можна вважати натуральним.

Та обставина, що ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» пропущено строк для пред`явлення судового рішення до виконання не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не має правового значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року №916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2023 року справа № 752/9858/21 (провадження №61-6097св23) зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

Посилання представника відповідача Сідько С.І. на висновок Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20 є не релевантною до даної справи, оскільки у справі яку розглядав Верховних Суд не було рішення суду про стягнення заборгованості.

Отже, оскільки наявне рішення суду, яке набрало законної сили, однак не виконане боржником, що вказує на можливість з боку стягувача нараховувати 3% річних у цьому випадку та інфляційні втрати, оскільки є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується доводів представника відповідача про пропуск з боку позивача строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Разом з тим, з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Однак суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.

Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.

Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі №487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).

У даній справі рішення суду, яким стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором не виконане, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому у позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Однак ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», звертаючись з позовом до суду про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, врахував строки позовної давності і просив стягнути вказані суми з 02 квітня 2017 року.

Отже, на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.

Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому позивач, звернувшись до суду в грудні 2024 року, в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків позовної давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач не пропустив строки звернення з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).

За таких обставин, позов ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» підлягає задоволенню та стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача 3 % річних у розмірі 6146 (шість тисяч сто сорок шість) грн 93 коп та інфляційні втрати у розмірі 20283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) 14 коп, а всього 26430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн 07 коп. нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 3028,00 грн, а саме по 1514,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.525-526, 625 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст. 625 ЦК України, на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями підтвердженими судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави у справі №2-н-1765/08 від 12 червня 2008 року: три відсотки річних у розмірі 6146 (шість тисяч сто сорок шість) грн 93 коп та інфляційні втрати у розмірі 20283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) 14 коп, а всього 26430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» витрати понесені по сплаті судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп, а саме з кожного по 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», код ЄДРПОУ 34615314, юридична адреса: вул.Глибочицька, буд.40 х, м.Київ, 04052;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.В.Просіна