Рішення № 138381697, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5936/21

Провадження № 2-а/369/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №369/5936/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 квітня 2021 року постановою інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, молодшого лейтенанта поліції Бобошка Олександра Павловича 1 батальйон 5 рота, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 127 КУпАП, за порушення пункт 4.14.б. Правил дорожнього руху. Суть порушення: 23 квітня 2021 року о 10 годині 02 хвилин в м. Києві по вул. Заболотного, 48, ОСОБА_1 раптово вибіг на пішохідний перехід чим створив небезпеку собі та іншим учасникам дорожнього руху чим порушив п. 4.14.б. ПДР Раптовий вихід, вибігання пішохода на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Позивач зазначає, що 23 квітня 2021 року близько 10 год. 00 хв. він здійснював перехід проїзної частини по регульованому пішохідному переходу, де на нього було здійснено наїзд транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого йому завдано незначних тілесних ушкоджень.

Стверджує, що водій грубо порушив вимоги ПДР України, здійснивши наїзд на пішохода на пішохідному переході, а після події поводився агресивно та застосував до нього сльозогінний газ. При цьому працівники поліції не опитали свідків події та не врахували пояснення позивача.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваній постанові, про нібито раптовий вихід на пішохідний перехід, вказуючи на відсутність належних доказів цього та наявність відеозапису, який, за його твердженням, спростовує такі обставини.

На підставі викладеного, не погоджуючись із рішенням інспектора, вважаючи винесену ним постанову необґрунтованою, позивач просить суд скасувати постанову інспектора роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції серії ЕАН №4108114 від 23 квітня 2021 року, якою на ОСОБА_1 , накладено стягнення штраф у сумі 255 грн., за ч.1 ст. 127 КУпАП, а провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрити.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року цивільну справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач повідомлявся належним чином про розгляд справи. Заяв, клопотань від позивача станом на момент розгляду справи не надійшло.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4108114 від 23 квітня 2021 року, винесеною інспектором роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Київ молодшим лейтенантом поліції Бобошком О.П., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, 23 квітня 2021 року о 10:02 в м. Києві по вул. Заболотного, 48, водій порушив п.4.14.б. ПДР Раптовий вихід, вибігання пішохода на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2021 року о 10:02 в м. Києві по вул. Заболотного, 48, на думку інспектора, ОСОБА_1 порушив п.4.14.б. ПДР України Раптовий вихід, вибігання пішохода на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 4 ПДР України регламентовані обов`язки та права пішоходів. Згідно з п.4.1 пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Відповідно до п. 4.14 б ПДР України пішоходам забороняється: раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Статтею 127 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за порушення правил дорожнього руху пішоходами, а саме за перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, а частиною 3 цієї статті посилена відповідальність за такі дії у разі перебування особи у стані сп`яніння.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведенопоза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

У порушення вимог ст. 77 КАС України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки воно зафіксоване лише у постанові серії ЕАН №4108114 від 23 квітня 2021 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС України скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454 грн., а тому за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 454 грн.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 8, п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 122, 222, 251, 252, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 139, 241, 243, 244-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАН №4108114 від 23 квітня 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА