Ухвала суду № 138381428, 16.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4168/25

Провадження №1-кп/359/262/2026

У Х В А Л А

16 липня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією в кримінальному провадженні №62024100130000553, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2024 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, неодруженого, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді кравця господарчого відділення господарчого взводу матеріального забезпечення, старшого сержанта, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого,

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України та клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

в с т а н о в и в :

На розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 09 січня 2025 року перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі частини п`ятої статті 401 КК України. На обґрунтування клопотання зазначив, що добровільно бажає повернутися до проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , зобов`язується виконувати бойові та службові завдання й надає згоду на продовження військової служби.

До клопотання долучено письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_6 на продовження ОСОБА_4 військової служби. У військовій частині НОМЕР_2 для нього наявна вакантна посада водія самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, штатно-посадова категорія солдат, військово-облікова спеціальність 790037А, тарифний розряд 5/2, штат № 58/261-01.

Обвинувачений та його захисник клопотання підтримали. Захисник послався на добровільність наміру обвинуваченого повернутися до військової служби, письмову згоду командира військової частини та наявність конкретної вакантної посади, у зв`язку з чим просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності й закрити кримінальне провадження. Обвинувачений підтвердив, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави йому зрозумілі та він наполягає на клопотанні.

Прокурор заперечив проти задоволення цього клопотання. Зазначив, що ОСОБА_4 вже був засуджений за частиною п`ятою статті 407 КК України, тому інкриміноване йому в цьому кримінальному провадженні правопорушення не може вважатися вчиненим уперше, як того вимагає частина п`ята статті 401 КК України.

Крім того, у судовому засіданні 15 липня 2026 року прокурор подав клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою. Послався на те, що ризики, передбачені пунктами 1 і 5 частини першої статті 177 КПК України, не зменшилися: обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, з огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення та попередню процесуальну поведінку ОСОБА_4 жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений та захисник проти продовження тримання під вартою заперечили. Просили врахувати намір ОСОБА_4 продовжити військову службу, згоду командира військової частини НОМЕР_2 і наявність для нього вакантної посади та застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши подані клопотання і матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для їх вирішення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Частиною п`ятою статті 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, якщо вона добровільно звернулася до слідчого, прокурора чи суду з клопотанням про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира військової частини або установи на продовження такою особою військової служби.

Отже, для застосування зазначеної норми необхідна сукупність умов: вчинення під час дії воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 або 408 КК України, вперше; добровільне звернення особи з наміром продовжити військову службу; письмова згода належного командира на продовження цією особою військової служби. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі.

Частина четверта статті 286 КПК України зобов`язує суд невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, подане стороною під час судового провадження. Згідно з частиною третьою статті 288 КПК України суд закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності лише в разі встановлення передбачених законом підстав. Якщо клопотання є необґрунтованим, суд відповідно до частини четвертої цієї статті відмовляє у його задоволенні та продовжує судове провадження в загальному порядку.

Надані стороною захисту документи підтверджують добровільне волевиявлення ОСОБА_4 на продовження військової служби, письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 та наявність вакантної посади. Водночас матеріали кримінального провадження не підтверджують, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, інкримінується ОСОБА_4 уперше.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року ОСОБА_4 засуджено за частиною п`ятою статті 407 КК України до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на один рік. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року його умовно-достроково звільнено від відбування невідбутої частини цього покарання.

Суд ураховує, що за пунктом 4 статті 89 КК України особи, які достроково звільнені від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, визнаються такими, що не мають судимості. Однак частина п`ята статті 401 КК України пов`язує можливість звільнення не з відсутністю судимості, а з учиненням відповідного кримінального правопорушення вперше. У цьому випадку попередній обвинувальний вирок, який набрав законної сили, підтверджує факт попереднього вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Умовно-дострокове звільнення стосувалося подальшого відбування призначеного покарання та не скасовувало самого вироку і встановленого ним факту попереднього вчинення кримінального правопорушення. Тому інкриміноване ОСОБА_4 у цьому провадженні діяння за статтею 407 КК України не відповідає спеціальній умові про вчинення такого правопорушення вперше.

Письмова згода командира військової частини, наявність вакантної посади, добровільна згода обвинуваченого та його готовність виконувати бойові й службові завдання є необхідними, але не усувають відсутності іншої обов`язкової умови, прямо встановленої частиною п`ятою статті 401 КК України. Розширення сфери дії цієї спеціальної норми на випадки повторного вчинення правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, означало б її застосування поза межами буквального змісту закону.

За таких обставин підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі частини п`ятої статті 401 КК України немає, а тому його клопотання задоволенню не підлягає. Відмова у задоволенні цього клопотання не є висновком суду про доведеність обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, яке надалі підлягає розгляду в загальному порядку.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд виходить із такого.

На час розгляду клопотання до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжувався попередніми ухвалами суду. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року як альтернативу було визначено заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. Відомостей про внесення застави суду не надано.

Згідно з частинами першою третьою статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони має право змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Розгляд цього питання здійснюється за правилами глави 18 КПК України, а строк тримання під вартою може бути продовжено не більше ніж на шістдесят днів.

Метою запобіжного заходу відповідно до частини першої статті 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, переліченим у цій статті. Під час вирішення питання про продовження тримання під вартою суд оцінює наявність таких ризиків у сукупності з обставинами, передбаченими статтею 178 КПК України, і перевіряє, чи можуть їм запобігти більш м`які запобіжні заходи.

ОСОБА_4 обвинувачується за частиною п`ятою статті 407 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Відповідно до частини п`ятої статті 12 КК України це кримінальне правопорушення належить до тяжких злочинів. Тяжкість можливого покарання не є самостійною підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підвищує ризик переховування від суду.

Ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, підтверджується конкретною попередньою процесуальною поведінкою обвинуваченого: систематичними неявками до суду без поважних причин, відсутністю за відомим суду місцем проживання, оголошенням його в розшук та тривалим зупиненням судового провадження. Ці обставини свідчать, що в разі звільнення з-під варти ОСОБА_4 може знову ухилятися від суду.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, суд оцінює з урахуванням попереднього засудження ОСОБА_4 за частиною п`ятою статті 407 КК України та пред`явлення йому в цьому провадженні нового обвинувачення за тією самою нормою. Разом із даними про невиконання ним процесуальних обов`язків це дає достатні підстави вважати, що в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу існує ризик повторення кримінально протиправної поведінки. Цей висновок стосується виключно оцінки ризику на стадії вирішення питання про запобіжний захід і не є наперед установленим висновком про винуватість за пред`явленим обвинуваченням.

Суд ураховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, місце проживання, проходження ним військової служби, а також надану військовою частиною НОМЕР_2 згоду та наявність вакантної посади. Ці обставини є позитивними, однак не нейтралізують доведеного ризику переховування, який уже реалізовувався під час цього судового провадження, та ризику повторення кримінально протиправної поведінки.

Суд також бере до уваги, що Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму статті 176 КПК України, яка передбачає застосування до військовослужбовців, обвинувачених, зокрема, за статтею 407 КК України, виключно тримання під вартою, визнано неконституційною з відтермінуванням втрати нею чинності на три місяці. Незалежно від того, що на день постановлення цієї ухвали зазначена норма ще не втратила чинності, суд не обмежується формальним посиланням на неї, а здійснює індивідуальну оцінку ризиків, обставин, передбачених статтею 178 КПК України, та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на вже допущені неявки, розшук обвинуваченого та тривале зупинення провадження особисте зобов`язання, особиста порука, застава як самостійний запобіжний захід або домашній арешт не зможуть належним чином забезпечити його прибуття до суду й запобігти встановленим ризикам. Нових обставин, які б свідчили про істотне зменшення цих ризиків, сторона захисту не навела.

Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовженню на шістдесят днів, до 13 вересня 2026 року включно.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України у провадженні за статтею 407 КК України суд має право не визначати розмір застави. Водночас прокурор не просив скасувати раніше визначену альтернативу, а обставин, які б зумовлювали збільшення чи зменшення її розміру, суд не встановив. Тому раніше визначений розмір застави належить залишити без змін.

Частина четверта та пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачають, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається з урахуванням обставин правопорушення, майнового та сімейного стану, інших даних про особу й установлених ризиків у межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Визначена ОСОБА_4 застава в розмірі двадцяти таких прожиткових мінімумів становить 66 560 грн та є достатньою для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків у разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 44, 89, частиною п`ятою статті 401 КК України, статтями 176183, 194, 285, 286, 288, 331, 350, 369372, 376, 392, 395, 422-1 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України у зв`язку з подальшим проходженням військової служби, - відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Держаної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, до 24.00 год. 13.09.2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: (Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) 26268119; р/р UA768201720355259001000018661, МФО 820172; Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

В разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи - прокурора та суду, із визначеною періодичністю та за першою вимогою, в судові засідання; не відлучатися за межі м. Бориспіль Київської області без дозволу суду, повідомивши дійсне місце свого проживання на території України та не залишати його ( АДРЕСА_1 ) до завершення судового розгляду; повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання; здати на зберігання до уповноважених органів держави документи що надають право на виїзд (в`їзд) за межі території України.

У разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області та Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Строк дії обов`язків, в разі внесення застави, встановити для обвинуваченого терміном в 60 діб з моменту внесення застави та звільнення з місць позбавлення волі.

Ухвала суду про продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з моменту проголошення ухвали суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 17.07.2026 року.

Суддя : ОСОБА_1