Рішення № 138381296, 16.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/870/26

Провадження № 2/293/791/2026

16 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ СПРАВИ

15.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.07.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1572-7658. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 18000,00грн. строком на 365 днів.

Додатковою угодою №1 від 15.08.2025 до договору про відкриття кредитної лінії №1572-7658 від 07.07.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 15200,00грн. 16.09.2025 сторони уклали додаткову угоду №2 та домовились про видачу додаткових коштів у розмірі 8400,00грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 порушила умови договору і не повернула в повному обсязі кредит, у зв`язку із чим за кредитним договором утворилась заборгованість на загальну суму 79925,00грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за договором №1572-7658 у загальному розмірі 79925,00грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.06.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України,16.06.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

Ухвалою судді від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 16.07.2026.

16.07.2026 позивач в судове засідання не прибув. Про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком, згідно клопотання представника позивача Резуєва Є.В. просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 121).

Відповідач ОСОБА_1 не прибула в судове засідання. 16.07.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала частково в частині вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, просила розстрочити виконання рішення суду у зв`язку із скрутним матеріальним станом (а.с. 129).

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 16.07.2026 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Як встановлено судом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 07.07.2025 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1572-7658. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0179 (а.с.13-22, 23-35).

Пунктом 2.2. зазначеного договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, у порядку, передбаченому договором.

За умовами договору, розмір кредитного ліміту становить 18000,00грн., дата видачі 07.07.2025, базовий період складає 30 календарних днів.

Згідно п. 4.10. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення кредиту. Та за пільговою ставкою 0.74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору, або до дати фактичного повернення кредиту.

Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п.4.14. договору, строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 06.07.2026.

15.08.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №1572-7658 від 07.07.2025, згідно якої домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 15200,00грн. та продовжили строк користування кредитом до 404 днів (а.с.89-92).

16.09.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №2 до договору про відкриття кредитної лінії №1572-7658 від 07.07.2025, згідно якої домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 8400,00грн. та продовжили строк користування кредитом до 436 днів (а.с.92-96).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видав відповідачу кредит за договором про відкриття кредитної лінії №1572-7658 від 07.07.2025 шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжної системи LigPay, що підтверджується повідомленнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контактовий дім» від 15.04.2026, довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 07.07.2025 (а.с. 87,88, 97).

За розрахунком позивача, за кредитним договором №1572-7658 наявна заборгованість у розмірі 79925,00грн., що складається з основного боргу 19716,48 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом 38508,52 грн., відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України 20440,00грн., комісії 1260,00грн. (а.с. 98-101).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У справі, що розглядається, встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1572-7658 та додаткові угоди №1 від 15.08.2025, №2 від 16.09.2025, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладені в електронній формі, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора договір про відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс» фактично погодилась на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів, позивачем додано до позову довідку про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1572-7658 та додатковими угодами №1 від 15.08.2025 та №2 від 16.09.2025, а також інформаційну довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім».

Враховуючи те, що позивач не є банківською установою, останній позбавлений надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів, користування ними відповідачем, виникнення заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2014 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала умови договору, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права позивача.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідачем, зазначені обставини не спростовано, власного розрахунку заборгованості та доказів сплати заборгованості не надано.

Проте, суд не погоджується із погашенням за рахунок платежів відповідача заборгованості за комісіями за кредитним договором №1572-7658, з огляду на наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Однак, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Комісія за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1572-7658 вбачається, що платежі внесені відповідачем 07.07.2025 у сумі 2700,00грн. та 15.08.2025 у сумі 2280,00грн. зараховані позивачем на погашення комісії за видачу кредиту.

З огляду на викладені норми Закону, суд вважає, що зарахування внесених відповідачем платежів у сумі 4980,00 грн. на погашення комісії та нарахування 16.09.2025 комісії у розмірі 1260,00 грн за видачу кредиту є неправомірним.

В матеріалах справи відсутні докази повного належного виконання боржником грошового зобов`язання та повернення кредитних коштів, а також контр розрахунок відповідача, а відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу та відсотками за користування кредитом за вирахуванням із загальної заборгованості коштів, безпідставно зарахованих позивачем на комісію у розмірі 4980,00грн., тобто підлягає стягненню заборгованість у розмірі 53245,00 грн (із розрахунку 19716,48грн + 38508,52грн 4980,00грн).

Щодо позовної вимоги про стягнення нарахованої неустойки в розмірі 20440,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24.02.2022 Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Кредитний договір укладений під час дії воєнного стану, відсотки на підставі ст. 625 ЦК України нараховані позивачем з 05.11.2025 по 26.12.2025, з отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 20440,00грн. за невиконання грошового зобов`язання ОСОБА_1 є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 267 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст. 435 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що підстави для розстрочення рішення суду відсутні, оскільки відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (перебування в тяжкому матеріальному стані, тощо).

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена частково на 69,69% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1855,54грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1572-7658 від 07.07.2025 в розмірі 53245 грн. 00 коп. та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1773 грн. 66 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

адреса місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407

код ЄДРПОУ 38548598

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса реєстрації: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Повне рішення складено та підписано 21.07.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ