Рішення № 138381255, 21.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/630/26

Номер провадження 2/289/963/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 27.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1983300, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4700,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, передбачених договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. 28.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого позивач отримав права вимоги до ОСОБА_1 , станом на дату складання позовної заяви заборгованість становить 18775,12 грн., яка складається з: сума основного боргу - 3029,29 грн.; сума нарахованих процентів 6345,83 грн.; сума штрафних санкцій - 9400,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами : 2662,40 грн. сума сплаченого судового збору та 6000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 16.04.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін 25.05.2026, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.53), копію ухвали направлено сторонам. Розгляд справи двічі відкладався по причині неявки відповідача.

Направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.61,68,75,76), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Окрім направлення судової повістки про виклик до суду на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, остання повідомлялася про розгляд справи шляхом доставлення судової повістки до електронної скриньки на вказану в позовній заяві електронну адресу відповідача (а.с.57,66,71), а також шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» (а.с.58,70), таким чином судом вжито всіх наявних засобів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.59).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

З огляду на вказане, з урахуванням положень ч. 4 ст. 226, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Урівноваженням прав відповідача є її право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які вона могла подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 27.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1983300 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4700,00 грн., а споживач зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк кредиту 350 днів; стандартна процентна ставка 1% в день; мета кредиту споживчі (особисті) потреби (а.с.9-12).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Додатком №1 до договору встановлено Графік платежів, який розраховувався, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі, згідно якого визначений порядок повернення кредиту в 14 платежів, дата останнього платежу 12.12.2025 (а.с.12).

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 705,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 141,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Вказаний Договір та додатки до нього : Графік платежів та Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, підписані електронним підписом Позичальника одноразовим ідентифікатором Т402, як і підписано одноразовим ідентифікатором В240 Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.7-8), отже з ними відповідач ОСОБА_1 ознайомлена.

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та комісії що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відтак Договір про відкриття кредитної лінії №1370-3308 від 25.03.2024 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачка також їх не надала, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.

Згідно матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за договором №1370-3308 від 25.03.2024 позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала.

Так, на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу додається лист ТОВ «Пейтек» (надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунку згідно Договору №01042024-2 від 01.04.2024), яким повідомило ТОВ «Селфі Кредит» про успішний переказ коштів 27.12.2024 на платіжну карту клієнта № НОМЕР_2 в розмірі 4700,00 грн. (а.с.30).

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором №1983300 від 27.12.2024 станом на 28.08.2025, позичальник ОСОБА_1 має загальну заборгованість 18775,12 грн., з якої: тіло кредиту 3029,29 грн., відсотки за користування кредитом 6315,54 грн., штрафні санкції 9400,00 грн. (а.с.27-29).

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача.

28.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» уклали договір факторингу № 28082025 (а.с.13-19,26).

Пунктом 2.1. розділу 1 договору, у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до витягу із додатку №1 до договору факторингу №28082025 від 28.08.2025, ТОВ «ФК «Позика» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 18775,12 грн., яка складається з: сума основного боргу 3029,29 грн.; нараховані проценти 6345,83 грн.; штрафні санкції 9400,00 грн. (а.с.25). Даний факт також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 28.08.2025 до договору факторингу від 28.08.2025 № 28082025 (а.с.24).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Оскільки договір №1983300 від 27.12.2024 укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Отже, відповідач уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Нормами статей 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо набуття права вимоги позивачем за кредитним договором необхідно зазначити, що положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, при цьому необхідно зазначити, що зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (правонаступником якого є позивач), належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Щодо стягнення штрафу відповідно до умов кредитного договору суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Позика» просить стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і заборгованість за штрафом в розмірі 9400,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15).

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 9400,00 грн. відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

За встановлених обставин, відповідно до наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням по договору №1983300 від 28.08.2025, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3029,29 грн., заборгованості за процентами 6345,83 грн., а разом 9375,12 грн., підлягають задоволенню, а в частині позову про стягнення 9400,00 грн. заборгованості за штрафом - суд відмовляє.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, згідно положень ч. 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн. підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією переказу коштів від 05.02.2026 (а.с.48).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: Договір №39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с.31-33), детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6000,00 грн. (а.с.34), Акт надання послуг на підтвердження надання правової допомоги від 17.03.2026 (а.с.35), Додаткова угода №1983300 до Договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 по справі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.36), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копія посвідчення адвоката (а.с.37,38).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 18775,12 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 1329,44 грн. (9375,12 /18775,12 х 2662,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2996,02 грн. (9375,12 /18775,12 х 6000,00).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором №1983300 від 27.12.2024 у розмірі 9375,12 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять грн. 12 коп.) разом із судовими витратами : судовий збір в розмірі 1329,44 грн. (одна тисяча триста двадцять дев`ять грн. 44 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2996,02 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість грн. 02 коп.), а всього 13700,58 грн. (тринадцять тисяч сімсот грн. 58 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Наталія СІРЕНКО