Рішення № 138381154, 16.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 760/30708/25

Провадження №2/283/738/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

16 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Корейби І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , яка до зміни прізвища мала прізвище ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 95587 від 10.08.2019 року в розмірі 24117 гривень 75 копійок, яка складається з:

-заборгованості по позиці в розмірі 5000 гривень;

-заборгованості по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 19117 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.08.2019 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи між ним та відповідачем в електронній формі був укладений договір позики № 95587. Відповідно до умов договору відповідачу надано позику в розмірі 5000 гривень, а відповідач зобов?язувався повернути позику та сплатити проценти і комісію за користування позикою. Однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 24117 гривень 75 копійок. За таких обставин просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась належним чином. У зв`язку з цим справа розглядається за правилами статей 280-284 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 61), укладено договір позики № 95587 в електронній формі (а.с. 22-30).

Відповідно до даного договору позивач зобов?язувався надати відповідачу позику в розмірі 5000 гривень з 10.08.2019 року по 08.09.2019 року (на 29 днів), а відповідач зобов`язалась повернути позику та сплатити плату за користування позикою в останній день користування позикою. Плата за користування позикою складається з:

-процентів в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики;

-комісії в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики.

Позика надається шляхом перерахування коштів на банківських рахунок відповідача.

Зазначений договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Кошти за договором позики в розмірі 5000 гривень були перераховані відповідачу 10.08.2019 року, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» № 95587 від 01.09.2025 року (а.с. 43).

Відповідно до статей 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Враховуючи наведене, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» та відповідачем досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру позики, строку її надання і розміром плати за користування позикою.

09.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 95587 від 10.08.2019 року (а.с. 31-32). За умовами даної додаткової угоди сторони погодили дату повернення позики та плати за користування позикою 23.09.2019 року.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором позики № 95587 від 10.08.2019 року станом на 20.01.2020 року становить 24117 гривень 75 копійок, яка складається з (а.с. 49-57):

-заборгованості по позиці в розмірі 5000 гривень;

-заборгованості по процентам в розмірі 67 гривень;

-заборгованості по комісії в розмірі 19050 гривень.

Однак даний розрахунок по процентах та комісії суперечить умовам договору позики та додаткової угоди до нього, оскільки позика надавалась строком на 43 дні, а заборгованість по процентах та комісії розраховувалась за межами строку користування позикою. Отже розрахунок повинен здійснюватись за 43 дні користування позикою.

Таким чином заборгованість відповідача по процентах та комісії становить:

-проценти 21 гривня 50 копійок (5000 гривень х 0,01% х 43 дні);

-комісія 3225 гривень (5000 гривень х 1,5% х 43 дні).

Відповідач не надала доказів сплати заборгованості по позиці, процентах та комісії.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 95587 від 10.08.2019 року в розмірі 8246 гривень 50 копійок, яка складається з:

-заборгованості по позиці в розмірі 5000 гривень;

-заборгованості по процентам в розмірі 21 гривня 50 копійок;

-заборгованості по комісії в розмірі 3225 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 95587 від 10.08.2019 року в розмірі 8246 гривень 50 копійок, яка складається з:

-заборгованості по позиці в розмірі 5000 гривень;

-заборгованості по процентам в розмірі 21 гривня 50 копійок;

-заборгованості по комісії в розмірі 3225 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 823 гривні 62 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1700 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: Україна, 01054, місто Київ, вулиця Липинського В?ячеслава, будинок 10/1).

Відповідач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко