Рішення № 138380797, 20.07.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/215/26

Провадження № 2/162/235/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Савича А. С.,

з участю секретаря судового засідання - Гичук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» через свого представника Міньковську А. В. та через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов обґрунтовує тим, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18274208, в результаті чого останньому було перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 гривень. 01.09.2025 було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 18274208 від 14.10.2021. Вказує, що відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 27600,00 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 8000,00 гривень, заборгованість за відсотками 19600,00 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 вищевказану заборгованість та судові витрати по справі на сплату судового збору - 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу - 5500,00 гривень.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 23.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.50).

Відповідач ОСОБА_1 21.04.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, визнати недоведеним факт укладення кредитного договору та недопустимими подані позивачем докази (а.с.56-57).

Представник позивача Міньковська А. В. 27.04.2026 подала через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання Абрамовича про призначення експертизи та витребування доказів. Задовольнити у повному обсязі позовні вимоги (а.с.61-71).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 29.04.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення експертизи відмовлено. Клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено (а.с.88-89).

Відповідач ОСОБА_1 01.05.2026 подав до суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та задовольнити клопотання відповідача про витребування доказів та призначення експертизи. Вважає, що позивач не довів факт укладення договору саме відповідачем, не довів факт отримання коштів, не надав належних та допустимих доказів, будує свою позицію виключно на припущеннях (а.с.92-93).

У відкладене судове засідання учасники судового провадження не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача (а.с.7).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою Компанією «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18274208.

Відповідно до п.3.1. За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 8000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Згідно з п.3.2. Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

При цьому, Клієнт може скористатись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору:

п. 3.2.1. п. 3.2. Договору Пільговий період 25 календарних днів з 14.10.2021 по 08.11.2021, пільгова процентна, ставка (знижка) 2%.

п. 3.2.2. п. 3.2. Договору Стандартний період 60 календарних днів з 09.11.2021 по 12.01.2022 стандартна процента ставка 3%.

Відповідно до п.4.1. Договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно з п.4.2. клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 18.05.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 12.01.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір про надання фінансового кредиту № 18274208 від 14.10.2021 було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису. В якому сторони погодили графік погашення боргу.

Як вбачається з копії довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС», клієнт ОСОБА_1 , ідентифікований (2021-10-14 09:11:27) в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 18274208: унікальний ідентифікатор (код підпису) 302493, номер мобільного телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор: 0993468398, дата та час підписання: 14.10.2021, номер карти/маска карти: НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до копії листа №3152_251024112603 від 24.10.2025, виданого Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», 14.10.2021 о 09:11:28 на суму 8000,00 гривень, було успішно перераховано кошти на платіжну картку, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування 8000,00 гривень на карту НОМЕР_1 (а.с.32).

Згідно з відповіді АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260601/51494-БТ від 05.06.2026 на ухвалу суду про витребування доказів від 21.05.2026 - на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Із долученої до цієї відповіді виписки за період з 14.10.2021 по 16.10.2021 на карту № НОМЕР_4 зараховано 14.10.2021 переказ в сумі 8000,00 гривень (а.с.107-108).

Отже доводи відповідача ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву про те, що факт отримання ним коштів в сумі 8000,00 грн не доведений належними доказами, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 18274208 від 14.10.2021, ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму заборгованості в розмірі 27600,00 гривень, яка складається з залишку основного боргу 8000,00 гривень, залишок % за кредитом 19600,00 гривень (а.с.35-36).

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», 01.09.2025 було укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 18274208 від 14.10.2021, у розмірі 27600,00 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 гривень, та заборгованості за нарахованими відсотками 19600,00 гривень (а.с.26-31).

Статтею 512 ЦК України, визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже доводи ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву про те, що не доведено правомірністю факторингу, оскільки відсутній доказ належного повідомлення відповідача про зміну кредитора, є безпідставними, так як заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника у відповідності до вимог ст. 516 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевказаний договір відступлення прав вимоги, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» є належним позивачем щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором № 18274208 від 14.10.2021.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджується: копією договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026, копією додаткової угоди № 18274208 до договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026, копією акта приймання передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, копією детального опису робіт (наданих послуг), в якому зазначено вартість послуг на загальну суму 5500,00 гривень, копією акта наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, в якому зазначено вартість послуг на загальну суму 5500,00 гривень.

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, відповідач не подав суду заперечень щодо вищевказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі № 275/150/22.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи задоволення позову, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на корить позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України, визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 гривень судового збору, що був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» та підтверджується документально (а.с.1).

На підставі статей 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 18274208 від 14.10.2021 в розмірі 27600,00 (двадцять сім тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» 4000,00 (чотири тисячі) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення суду складено 20.07.2026.

Сторони у справі є:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» , місцезнаходження: місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; код в ЄДРПОУ 39493634.

Представник позивача Міньковська Анастасія Володимирівна, місцезнаходження місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1, РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич