Рішення № 138377351, 21.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 696/453/26

Провадження № 2/750/2671/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Левченка К.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19258 грн. 21 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 06.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 182215, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 3500 грн. строком на 30 днів.

ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання фінансового кредиту № 182215 від 06.06.2018 та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН Фінанс», яка становить 14715 грн. та складається з: основного боргу - 3500 грн., боргу за процентами - 1890 грн., боргу за пенею і штрафами - 9325 грн.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН Фінанс») укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_2 за договором про надання фінансового кредиту № 182215 від 06 червня 2018 року.

Враховуючи, що відповідач заборгованість не погасив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2026 року справу передано за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що копія договору № 182215 від 06.06.2018 про надання фінансового кредиту не містить підписів. Відповідач заперечує укладення будь-яких договорів з позивачем. Окрім цього, при укладенні кредитного договору на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору. Однак, позивач не зазначає на який саме номер та не надає доказів належності будь-якого номеру саме відповідачеві.

Також, представник відповідача зазначив, що позовна заява подана після спливу строку позовної давності, а відтак необхідно відмовити у її задоволенні через сплив позовної давності.

Окрім цього, відповідач є діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року.

На підставі вищезазначеного просив у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому просив розглядати справу без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 182215 (а.с. 26-27).

За змістом цього договору товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сума позики складає 3500 грн., строк позики - 30 днів, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,02 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (6,57 % річних) у межах строку надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.3 договору, сукупна вартість кредиту складає 100,54 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 3518 грн. 90 коп. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти за користування кредитом 0,54 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 18 грн. 90 коп. (у грошовому виразі).

У випадку прострочення повернення кредиту клієнт сплачує пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів. Крім пені, додатково повинен сплачувати штраф на 4 день у розмірі 100 грн., на 30 день у розмірі 300 грн., на 90 день у розмірі 500 грн. (пункт 4.4 договору).

Відповідно до умов кредитного договору № 182215 цей договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно до Закону України Про електронну комерцію.

Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта.

Згідно з довідкою ТОВ «Авентус Україна» (без номеру та дати), кредитний договір № 182215 від 06.06.2018 був підписаний відповідачем електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора А866719, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 13).

12 квітня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 1 (а.с. 22-24).

Згідно з пунктом 2.1. договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1. договору факторингу).

31 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 (а. с. 17).

31 грудня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 (а. с. 18).

Згідно з витягом з реєстру прав вимог № 8 від 31.10.2018, укладеного на виконання договору факторингу № 1, до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за кредитним договором № 182215 від 06.06.2018 у загальному розмірі 5390 грн., з яких 3500 грн. - заборгованість по основному боргу, 1890 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 11).

Наказом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 55-к від 25 липня 2024 року перейменовано з 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 29).

У довідці ТОВ «Авентус Україна» № 84/25-АГ від 03 квітня 2025 року зазначено, що цією довідкою ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулось на підставі Договору факторингу, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня (а.с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги), складеного ТОВ «Авентус Україна», за кредитним договором № 182215 від 06 червня 2018 року рахується заборгованість у розмірі 14715 грн., яка складається з: 3500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1890 грн. - заборгованість за відсотками, 9325 грн. - заборгованість за пенею/штрафами, при цьому розрахунок не містить періоду нарахування відсотків та можливих здійснених позичальником платежів (а.с. 31).

Загальна сума заборгованості, пред`явлена позивачем до стягнення, складає 19258 грн. 21 коп. та включає в себе: суму боргу 14715 грн., право вимоги якої отримано за договором факторингу, нараховані позивачем 3% річних 1325 грн. 56 коп., суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3217 грн. 65 коп.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у своїй постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/279/25. У даній постанові суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Важливо, щоб за допомогою таких засобів майбутня вимога з невизначеної не стала визначеною, однак набувала характеру вимоги, яка може бути визначена.

З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договір факторингу, сторони цього договору обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, який є невід`ємним додатком до договору факторингу, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.

Разом з тим суд, звертає увагу, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 1 від 12.04.2018.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договору факторингу входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «Він Фінанс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Проте доказів оплати за договором факторингу № 1 від 12.04.2018 обумовлених правочином коштів, позивачем суду не надано.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи відсутність достовірних і допустимих відомостей щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.07.2026.

Суддя