Ухвала суду № 138377342, 20.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2396/26

Провадження № 2/750/1887/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

за участю представника відповідача Сокол Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу в сумі 20488 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що між ФОП ОСОБА_1 та АТ «СК «ІНГО» був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223216546. Забезпечений транспортний засіб за полісом- автобус «Neoplan», державний номер НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що 27.09.2024 о 08 год. 05 хв. в Івано-Франківській області, в м. Яремче по вул. Свободи, 5А, (територія АЗС UPG), ОСОБА_1 керував автобусом «Neoplan 116», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на флагштоки. Внаслідок ДТП було отримано механічні пошкодження флагштоків та зелених насаджень, чим завдано матеріальних збитків. 09 січня 2025 року у справі № 750/18391/24 Деснянським районним судом м. Чернігова винесено постанову відносно відповідача, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Після ДТП потерпіла сторона (АТ СГ ТАС) звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 27.09.2024 із участю забезпеченого транспортного засобу, оскільки даний випадок є страховим за полісом страхування, страховиком вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обстави події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування потерпілій стороні. Так, позивач на підставі зібраних документів, враховуючи умови договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої сторони у розмірі 20488 грн. Розмір збитку визначався на підставі заяви про виплату страхового відшкодування потерпілої сторони та додатків до неї, зокрема: копія акту виконаних робіт від 20.10.2024 на суму 4200 грн. за пошкодження зелених насаджень та копія акту виконаних робіт щодо ремонту флагштоків від 16.10.2024 на суму 16288 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з приводу подій, які мали місце 27.09.2024 о 08 год. 05 хв. у м. Яремче, Івано-Франківської області, по вул. Свободи, 5а було відкрито два судових провадження: № 750/18390/24 та № 750/18391/24. Вина відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення не встановлювалась і не визнавалась ні у справі № 750/18390/24, ні у справі № 750/18391/24, оскільки дані адміністративні провадження були закриті у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а отже висновок позивача про те, що ОСОБА_1 є винуватцем ДТП, є передчасним та суперечить принципу презумпції невинуватості.

Також, представник відповідача зазначає, що при зверненні до суду із регресною вимогою позивачем не доведено факт вчинення ДТП саме відповідачем, причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 , порушенням ПДР та ДТП, заподіяння матеріальної шкоди саме відповідачем, а також складові цієї матеріальної шкоди та її розмір.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі та зазначив, що твердження відповідача щодо його невинуватості є хибними, оскільки вони прямо суперечать принципу презумпції вини заподіювача шкоди, закріпленому у ч. 2 ст. 1166 ЦК України та судовій практиці. Дійсно, провадження по справах № 750/18391/24 за ст. 124 КУпАП та № 750/18390/24 за ст. 122-4 КУпАП відносно відповідача були закриті Деснянським районним судом м. Чернігова з підстав передбачених ст. 38 КУпАП, тобто за спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто провадження закриті саме за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 38 КУпАП, а не за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Представник позивача зазначає, що у вищезгаданих постановах Деснянського районного суду м. Чернігова відносно відповідача, не містилося відомостей про те, що відповідач є невинним у вчиненні ДТП, тобто вину відповідача не було спростовано.

Крім того, представник позивача вказує, що на думку відповідача, розбіжність в назвах рослин (туя/ялівець) та кількості флагштоків (1 чи 2) свідчать про недостовірність доказів та необґрунтованість виплати. Проте, особи, що складали первинні документи, не володіють спеціальними знаннями в галузі ботаніки чи ландшафтного дизайну, тому їхні описи є візуально-суб`єктивними. Виплата страхового відшкодування здійснювалася на підставі професійного акта огляду, проведеного фахівцями. Попри те, що в матеріалах справи початково фігурувало два пошкоджені флагштоки, в акті виконаних робіт зафіксовано оплату ремонту одного флагштока. Це свідчить про те, що страхове відшкодування було обмежене виключно реальними збитками. А отже, розбіжності в побутових назвах рослин не нівелюють факт завдання шкоди, а вартість відновлення є об`єктивно підтвердженою первинними фінансовими документами спеціалізованої організації.

Представник відповідача з використанням системи «Електронний суд» надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом ч.ч.1, 6 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

У статті 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст.128 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, має ліцензію Міністерства транспорту та зв`язку України серії АВ №545006 з необмеженим строком дії на надання послуг з перевезення пасажирів.

Договір обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченого автобуса «Neoplan 116», державний номер НОМЕР_1 був укладений 07.09.2024 між АТ «СК «Інго» та ФОП ОСОБА_1 (а.с.7)

Суд приходить до висновку, що характер правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний із відшкодуванням шкоди на підставі договору про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений 07.09.2024 між АТ «СК «Інго» та ФОП ОСОБА_1 , згідно якого застраховано цивільно правову відповідальність власника автобуса «Neoplan 116», державний номер НОМЕР_1 , який використовується для пасажирських перевезень, тобто пов`язаний з господарською діяльністю, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 19, 255, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу- закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи має відбуватися за правилами господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя