Рішення № 138375633, 21.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 Справа №607/15572/26 Провадження №2-о/607/420/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

заявника та її представника Флисти Д.А., ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

представника управління сім`ї,

молодіжної політики та захисту дітей Дудар У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про продовження строку дії обмежувального припису ,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Лисенко О.В. в інтересах заявника ОСОБА_4 через систему «Електронний Суд» 16.07.2026 звернулась в суд із заявою про продовження строку дії обмежувального припису, відповідно до якої просить продовжити строком на чотири місяці термін дії обмежувального припису. Зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2026 у справі №607/10887/26 продовжено дію обмежувального припису, виданого рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року у справі № 607/5726/26 строком на 2 місяці, яким визначено ОСОБА_2 тимчасові обмеження його прав, а саме: - заборонено перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях (ДРЦ «Країна мрій») частого відвідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонено наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях частого відвідування (ДРЦ «Країна мрій») ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмежено ОСОБА_2 спілкування з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначила, що зацікавлена особа ОСОБА_2 вимоги обмежувального припису, встановлені рішеннями судів, не дотримується.

Так, за період дії обмежувального припису ОСОБА_2 порушував заборону щодо свого перебування у місці навчання дітей, а також інших місцях частого перебування заявниці та її дітей. Зокрема, ОСОБА_2 відвідував місця навчання дочки ОСОБА_5 , а саме Тернопільську спеціалізовану школу №3, з метою подачі заяви про заборону видачі заявниці документів дочки для переведення її в інший навчальний заклад. Вказала, що заявницею прийнято рішення подати заяву про зарахування сина ОСОБА_6 , 23.03.2020 до першого класу Тернопільської спеціалізованої школи №5. Оскільки, ОСОБА_4 бажала щоб інша дитина ОСОБА_5 також навчалась у вказаному навчальному закладі, вона зібрала усі необхідні документи та звернулась до класного керівника та адміністрації Тернопільської школи №3 щодо вирішення цього питання та видачу їй особової справи. Однак, про наміри заявниці стало відомо батькові ОСОБА_2 , який особисто прибув до Тернопільської школи №3, тобто до місця навчання дочки, подав письмову заяву у якій просив не видавати заявниці документи дитини без його письмової згоди. За фактом порушення ОСОБА_2 обмежувального припису, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області 13.06.2026 внесено відомості до ЄРДР.

Крім цього, заявник зазначає, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради з питань, які стосуються заявниці та її малолітніх дітей, їх місця проживання, виховання, стану та інших відомостей. Також, до вказаного Управління надходили звернення матері ОСОБА_2 ОСОБА_7 щодо заявниці та дітей. Відтак, вважає, що систематичні звернення ОСОБА_2 до Управління щодо заявниці та дітей, спроби отримання інформації про них, а також дії через третіх осіб, зокрема через його матір ОСОБА_7 мають ознаки умисного невиконання встановлених судом обмежень, визначених у обмежувальному приписі щодо нього.

Також зазначила, що встановивши, що неповнолітня дочка ОСОБА_5 була госпіталізована до лікувального закладу, ОСОБА_2 02.06.2026 звернувся до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР із заявою про надання йому детальної інформації щодо діагнозу та лікування дитини, причин її госпіталізації, рекомендації лікарів, відомостей про особу, яка перебувала з дитиною під час госпіталізації, а також копій медичних документів.

Тому, заявник вважає, що ОСОБА_2 у період дії обмежувального припису послідовно через медичні заклади, навчальні заклади, органи опіки та піклування, а також через третіх осіб встановлював та отримував інформацію про заявницю та дітей, місце їх перебування та інші відомості, незважаючи на встановлені судом обмеження. Заявник вважає, що ОСОБА_2 умисно порушив дію обмежувального припису, оскільки всупереч його змісту та меті, продовжив через установи та третіх осіб встановлювати інформацію про заявницю та дітей, їх місце перебування, лікування та інші обставини приватного життя, чим обійшов установлені судом обмеження, продовжив здійснювати контроль, втручання у приватне життя заявниці та психологічний вплив на неї та дітей.

Крім цього, у поданій заяві звертає увагу суду на ту обставину, що 14.07.2026 дитячим психологом повторно проведено соціально-психологічне дослідження дітей з метою проведення аналізу динаміки сім`ї дитини, оцінки розвитку та психоемоційного добробуту у порівнянні з результатами попереднього обстеження згідно яких у дітей при обговоренні теми батька у них спостерігаються помітні зміни емоційного стану, стривоженість, наляканість, що батько може прийти та забрати їх. На даний час діти продовжують проходити програму реабілітації у психолога для відновлення їх психічного та емоційного стану, який є наслідком неодноразового вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства до них та до їх матері.

Також, заявник зазначив, що ОСОБА_2 вчинив економічне насильство стосовно ОСОБА_4 , яке полягало у тому, що ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії ПрАТ «Граве Україна» з метою внесення змін до двох належних ОСОБА_4 договорів страхування та намагався змінити страхувальника, а також визначити себе вигодонабувачем на випадок смерті заявниці.

Ухвалою судді від 16.07.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

ОСОБА_4 , а також її представник адвокат Лисенко О.В. в судовому засіданні подану заяву підтримали та просять її задовольнити, з підстав наведених у ній. Додатково ОСОБА_4 пояснила, що її чоловік ОСОБА_2 неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство, у присутності їх неповнолітніх дітей, однак вона раніше не зверталась із цього приводу у органи поліції та суду через свої релігійні переконання. Також, зазначила, що ОСОБА_2 вчинив стосовно неї економічне насильство подавши заяву 17.06.2026 про зміну вигодонабувача до страхової компанії, яку вона не підписувала та не вчиняла. Крім цього, звертає увагу суду на те, що неповнолітні діти сторін неодноразово висловлювали побоювання, що їх може забрати батько із собою у супереч їх волі та перебувають у психологічному стресі з приводу чого проходять курс реабілітації у психолога.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 , а також його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні подану заяву про продовження дії обмежувального припису не визнали, вважають, що вона не підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що його звернення до навчального та лікувального закладу, а також до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР стосувались виключно інтересів дитини, оскільки він хотів дізнатись про стан здоров`я своєї дитини та її лікування, умови проживання своїх дітей, а також висловлював свою думку щодо навчання дитини у відповідному закладі освіти. Вказав, що звернення з приводу навчання дочки він адресував після того, як до нього подзвонив її класний керівник щодо можливості перебування дитини у шкільному таборі. Також, заперечив факт звернення його матері ОСОБА_7 до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР із заявами на його вимогу, оскільки остання реалізовувала свої права та можливість спілкування з онуками, які було втрачено під час дії обмежувального припису. Вказав, що він бажає піклуватись про своїх дітей, проводити із ними час, проте він позбавлений такої можливості упродовж п`яти місяців унаслідок застосування до нього обмежувального припису. Крім цього, пояснив суду, що упродовж спільного життя із ОСОБА_4 був очевидцем того, як з її боку до їх неповнолітніх дітей застосовувалось фізичне насильство, проте, він не звертався із цього приводу до відповідних органів.

Додатково представник ОСОБА_2 адвокат Остапчук В.І. суду пояснила, що ОСОБА_2 після тривалого розлучення із своїми дітьми розуміє психологічний стан своїх дітей та погоджується на налагодження із ними контакту за допомогою відповідних спеціалістів та із втручанням у дану ситуацію служби у справах дітей.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Остапчук В.І. подано письмові пояснення відповідно до яких зазначила, що заява, яку подавав ОСОБА_2 до навчального закладу 04.06.2026 свідчить про реалізацію батьком своїх законних батьківських прав та виконання обов`язків у якій було висловлено заперечення щодо видачі документів дитини без його згоди з посиланням на положення ст.141 СК України. Також звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що під час подання даної заяви до навчального закладу відбувся контакт батька із дітьми, а також із заявницею, а станом на момент її подання навчальний процес у закладі освіти був фактично завершений. Вказала, що у заяві про видачу обмежувального припису так і в подальших заявах про продовження строку його дії, заявниця долучала нові висновки психологів, покликаючись на те, що дитина перебуває у складному психоемоційному стані, потребує стабільності та психологічної підтримки. Саме з огляду на наведені заявницею обставини батько виявляв обґрунтоване занепокоєння щодо можливого переведення дитини до іншого навчального закладу та видачі її особової справи без його відома та згоди. Відтак, звернення батька до навчального закладу було обумовлене виключно турботою про дитину та реалізацією його батьківських прав та обов`язків, а не наміром порушити вимоги обмежувального припису чи будь-яким іншим чином вплинути на заявницю. Крім цього, таке звернення не містило вимог звернених до заявника чи дітей, не було спрямоване на встановлення із ними контакту, передачу будь-яких повідомлень або здійснення психологічного тиску через працівників навчального закладу. Крім цього, звертає увагу суду, що докази, які надані заявником не підтверджують факту вчинення ОСОБА_2 будь-якого кримінального правопорушення, а внесення відомостей до ЄРДР не є доказом того, що викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення відповідають дійсності. Також, вказала, що ОСОБА_2 звертався до Тернопільської спеціалізованої школи №5 із запитом у той час, коли діти не набули статусу учнів. Крім цього, зазначила, що ОСОБА_2 звертався 06.04.2026 та 07.04.2026 до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей щодо надання інформації про умови проживання та виховання дітей та стосувались реалізації батьком своїх законних прав та інтересів щодо дітей, не були адресовані заявнику та не передбачали встановленні із нею чи дітьми будь-якого контакту. Також зазначає, що звернення баби дітей ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_2 не можуть бути ототожнені із дією останнього, оскільки ОСОБА_7 є самостійним суб`єктом правовідносин та реалізовує свої власні права, передбачені ст. 257 СК України. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 звертався до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР із заявою про надання йому детальної інформації щодо діагнозу та лікування дитини під час її госпіталізації, рекомендацій лікарів, відомостей про особу, яка перебувала разом із дитиною, відтак, таке звернення зумовлене виключно тим, що під час одного із судових засідань йому стало відомо про факт госпіталізації його малолітньої дочки та її перебування на стаціонарному лікуванні. При цьому, на момент звернення ОСОБА_2 до медичного закладу дитина була виписана із стаціонару та будь-яких контакт із нею чи заявником був відсутній. До моменту зазначеної інформації, ОСОБА_2 не був обізнаний про різке погіршення здоров`я дочки, причини її госпіталізації, проведене лікування та стан її здоров`я. Також, звертає увагу суду на те, що з лютого 2026 року ОСОБА_2 був позбавлений будь-якої можливості спілкуватись з дітьми, не мав із ними особистих зустрічей, телефонних розмов чи іншого контакту, не відвідував місця їх перебування та не здійснював жодного безпосереднього впливу на дітей. Щодо вчинення економічного насильства із боку ОСОБА_2 пояснила, що заявницею власноруч було складено та підписано заяву про зміну страховика, яка стосувалась виключно її прав та інтересів, яка була підготовлена завчасно, оскільки подружжя планувало подати його після набрання чинності відповідними змінами законодавства. Відтак, заява про зміну страхувальника була подана ОСОБА_2 після набрання чинності змін, внесеними постановою правління НБ України від 21.05.2026 №53, оскільки із цього часу виникла необхідність привести страхові відносини у відповідність до нових вимог законодавства. Також зазначає, що ОСОБА_2 фактично здійснював оплату страхових премій за договорами страхування заявниці, підтвердженням чого є електронні повідомлення страхової компанії.

Представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Дудар У.М. в судовому засіданні пояснила, що з 25 березня 2026 року діти перебувають на обліку в органі опіки та піклування як діти, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, а саме вчинення психологічного насильства. При вирішенні заяви просить врахувати якнайкращі інтереси дитини та усунення негативного впливу на психоемоційний стан неповнолітніх дітей сторін.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, зацікавлених осіб, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 липня 2015 року.

Від даного шлюбу у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року, ухваленого у справі № 607/5726/26 частково задоволено заяву ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей про видачу обмежувального припису. Судом видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 на строк 2 (два) місяці, яким встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника, а саме: -заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях (ДРЦ «Країна мрій») частого відвідування ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; -заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місцях частого відвідування (ДРЦ «Країна мрій») ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; -заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; - обмежено ОСОБА_6 спілкування з постраждалими дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2026 у справі №607/10887/26 задоволено частково заяву ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та неповнолітніх дітей про продовження дії обмежувального припису, яким продовжено строком на 2 місяці термін дії обмежувального припису, виданого рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.03.2026 у справі №607/5726/26.

Відповідно до інформації, викладеній у листі Тернопільської спеціалізованої школи №5 від 13.07.2026 №02-18/132, ОСОБА_2 звертався особисто до закладу освіти, а саме до в.о. директора школи Погорілої О.І., перебуваючи на його території особисто, у червні для з`ясування інформації щодо зарахування у школу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , 23.03.2020, яке подавалось в усній формі.

Як вбачається із копії заяви ОСОБА_2 , адресованої директору Тернопільської спеціалізованої шкоди №3, яку зареєстровано 04.06.2026, останній звернувся із заявою у якій зазначив, що він є батьком учениці ОСОБА_5 , яка навчається у вказаному навчальному закладі та йому стало відомо, що мати дитини ОСОБА_4 має намір звернутись із заявою про видачу особових документів дочки, з метою переведенні її до іншої школи, а тому він категорично заперечує проти такого переведення. Обгрунтовуючи дану заяву ОСОБА_2 зазначив, що його дочка навчається у даному закладі освіти два роки, у неї сформовано коло друзів, довірені стосунки із класним керівником, таке переведення відбувається у останній рік початкової школи перед переходом на гімназійний рівень, даний навчальний заклад набуває статусу ліцею та забезпечує повну середню освіту до 12 класу, а також вважає, що переведення до закладу гімназійного рівня означає, що дитина буде змушена переживати додаткові переводи до завершення навчання. Також зазначив, що батько дитини щороку забезпечував участь дочки у всіх заходах (таборах, екскурсіях, позакласних заходах).

Згідно інформації КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР від 14.07.2026 №814-01/11, адресованої адвокату Лисенко О., ОСОБА_2 , як батько пацієнтки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звертався 02.06.2026 до КНП «ТОДКНЛ» ТОР із заявою про надання медичної інформації щодо лікування дитини ОСОБА_5 .

Як вбачається із копії звернення ОСОБА_2 , адресованого головному лікареві КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, яка зареєстрована 02.06.2026, ОСОБА_2 вказав, що йому стало відомо, що його дочка перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному лікувальному закладі з 20.05 по 22.05.2026, про госпіталізацію якої його не повідомили, медична документація про яке використовується у цивільному судовому провадженні №607/7404/26. Відтак, просив надати йому письмову відповідь на такі питання: - який повний діагноз встановлено дочці ОСОБА_5 під час госпіталізації 20-22.05.2026; -яка причина виникнення встановленого діагнозу зазначеними лікарями; - чи є у медичній документації будь-які посилання на психологічні або соціальні фактори, як причину захворювання, зокрема посилання на стосунки дитини з батьком або матір`ю; - яке лікування призначено та проведено; - які рекомендації надані лікарями при виписці; - хто звернувся до лікарні з дитиною хто є законним представником дитини зазначеним у медичній документації при госпіталізації; - чи повідомлявся батько дитини про госпіталізацію та яким чином. Також вказав, що вказану інформацію йому необхідно для захисту прав та законних інтересів його дочки у судовому провадженні, де медична інформація використовується без його участі та можливості надати пояснення.

За результатами розгляду зазначеного звернення ОСОБА_2 головним лікарем даного лікувального закладу надано інформацію від 05.06.2026 за №672-01/11.

Як вбачається із інформації викладеній у листі Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради на запит адвоката Лисенко О., від ОСОБА_2 , як батька неповнолітніх дітей а також їх баби ОСОБА_7 , а саме з 25.03.2026 надходили звернення з наступних питань: - заява ОСОБА_2 від 06.04.2026 №270/24-46 про надання матеріалів справи для ознайомлення стосовно заяви ОСОБА_4 та директора школи №3 м.Тернопіль; -заява ОСОБА_2 від 07.04.2026 №273/24-46 про надання офіційної інформації щодо умов проживання, виховання та стану малолітніх дітей; - заява ОСОБА_7 від 28.05.2026 про усунення перешкод у спілкуванні бабусі з онуками, визначення способів участі у їх вихованні та захисті найкращих інтересів дітей; - заява ОСОБА_7 від 09.06.2026 про усунення перешкод у спілкуванні бабусі з онуками, визначення участі у їх вихованні та захисті найкращих інтересів дітей; - заява ОСОБА_7 від 12.06.2026 стосовно пропозицій поетапного порядку відновлення спілкування бабусі з онуками.

ОСОБА_4 13.07.2026, 14.07.2026 звернулась із заявами про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Тернопільській області, а саме про те, що ОСОБА_2 порушує вимоги обмежувального припису винесеного судом та наближається до місця навчання спільних дітей, а також з приводу звернення останнього без її згоди до страхової компанії ПрАТ «Граве Україна Страхування життя» із повідомленням про зміну страхувальника за раніше укладеними заявницею страховими договорами №11104748 та №100596664.

Як вбачається із витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026216040000441, №1202621604000081 сектором дізнання Тернопільського управління поліції ГУНП в Тернопільській області внесено відомості до ЄРДР за зверненням ОСОБА_4 , правова кваліфікація ч.1 ст.358, ст.390-1 КК України.

Крім цього, як вбачається із витягу з ЄРДР, ОСОБА_4 12.06.2026 звернулась із заявою до Тернопільського РУП поліції ГУНП в Тернопільській області з приводу порушення ОСОБА_2 обмежувального припису, який продовжений рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2026, відомості про яке внесено органом поліції за №12026216040000416.

Також, 15.07.2026, ОСОБА_4 звернулась із заявами до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області (талони повідомлення єдиного обліку №37337, 37374) про те, що у період з квітня по червень 2026 ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб звертався до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР намагаючись отримувати інформацію щодо дітей та їх спільних дітей; до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР із заявою про надання детальної медичної інформації, відомостей про особу, яка перебувала з дитиною під час госпіталізації та копій медичних документів, чим порушив продовжений обмежувальний припис від 19.05.2026.

Судом з`ясовано, що постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року, ухвалених у справах №№ 607/8054/26, 607/8055/26, які набрали законної сили, із урахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 10.06.2026, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 30 та 40 годин, відповідно.

Згідно вказаних постанов встановлено, що 28.01.2026 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство щодо ОСОБА_4 , у саме умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи та погрожував в присутності дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно консультації дитячого клінічного психолога ОСОБА_9 (соціально-психологічне дослідження) від 14.07.2026 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яке проведено на замовлення матері, зокрема у малолітнього ОСОБА_11 зберігаються виражені тривожні переживання, які переважно пов`язані зі сприйняттям взаємин з батьком. Порівняно з попереднім дослідженням простежується посилення емоційних реакцій та розширення сфери прояву тривоги. На теперішній момент переживання дитини не обмежується окремими ситуаціями, а проявляються у різних життєвих обставинах. Дитина повідомляє, що навіть під час перебування далеко від дому, зокрема за кордоном, продовжувала переживати страх того, що батько може з`явитись у будь-який момент та забрати сестру. Це свідчить про стійкість зазначених тривожних переживань та їх збереження незалежно від зовнішніх обставин. Під час актуалізації теми батька у процесі консультації у дитини спостерігалось різке посилення емоційного напруження. Дитина ставала наляканою, змінювався темп та гучність мовлення, виникало виражене бажання припинити розмову та уникнути подальшого обговорення цієї теми. Уникнення теми батька може розглядатись як захисна реакція дитини, спрямована на зниження інтенсивності неприємних переживань, які виникають під час згадування про нього. Разом із цим, характер емоційного реагування свідчить про високу значущість цієї теми для дитини та наявність внутрішнього напруження, пов`язаною з нею. За сукупністю результатів психологічного обстеження, що включало інтерв`ювання, спостереження за поведінкою дитини та психодіагностичне дослідження, простежуються ознаки підвищеної тривожності та психотравмувального впливу актуальної сімейної ситуації на емоційний стан дитини. Порівняно з попереднім обстеженням зазначені прояви мають тенденцію до посилення та проявляються у вигляді стійких тривожних переживань, емоційного напруження й уникнення теми взаємин із батьком. Крім цього, у малолітньої ОСОБА_10 , образ батька у сприйнятті дитини, як і під час попереднього психологічного обстеження, залишається негативно емоційно забарвленим та асоціюється у дитини зі страхом, небезпекою та агресивною поведінкою. Під час обговорення теми батька спостерігались біль виражені, ніж під час попереднього обстеження, прояви емоційного напруження психологічного характеру, зокрема утруднення дихання, епізоди затинання мовлення та скарги на нудоту. За результатами психологічного обстеження, що включало психодіагностачне тестування, клінічне інтерв`ювання та спостереження за поведінкою дитини, простежуються ознаки психотравмувального впливу, пов`язаного зі сприйняттям дитиною взаємин із батьком. Отримані результати є взаємоузгодженими та свідчать про наявність у дитини стійких негативних емоційних переживань, підвищеного рівня тривоги та формування негативних уявлень щодо взаємодії з батьком.

Відповідно до довідки від 20.07.2026, виданої Центром дитячої та сімейної психології «Нумо центр» неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відвідують психолога, психологічна допомога надається з метою підтримки психоемоційного стану дітей, зниження проявів тривожності та опрацювання наслідків психотравмуючих подій. У межах психологічної роботи проводяться індивідуальні консультації та психологічні заняття, спрямовані на стабілізацію емоційного стану дітей, розвиток навичок емоційної саморегуляції, формування безпечних способів проживання та вираження емоцій, а також опрацювання переживань, пов`язаних із психотравмуючими обставинами.

Також як вбачається із копії заяви про зміну страхувальника, адресованої «Граве Україна страхування життя» від 17.06.2026, у ній вказано, що страхувальник ОСОБА_4 просить з 17.06.2026 передати всі права та обов`язки страхувальника ОСОБА_2 . У разі смерті застрахованої особи вигодонабувачами призначити ОСОБА_2 чоловік, у разі дожиття застрахованої особи вигодо набувачами призначити ОСОБА_4 .

У судовому засіданні ОСОБА_4 заперечила свої звернення із вказаною заявою до даної страхової компанії про зміну страхувальника.

Судом також з`ясовано, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа №607/7404/26 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Ухвалою суду від 12.06.2026 у вказаній справі судом застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , до ухвалення рішення у ній вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання (перебування) малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на час розгляду справи проживають із матір`ю на АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту третього частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів сьомого та восьмого частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду від 19.05.2020 № 404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім`ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності життя людини, честь та гідність, недоторканність та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі.

В силу вимог частини другої ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною третьою даної статті визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, видача обмежувального приписує заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, провадження № 61-20491св21, від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 провадження № 61-13257св22.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Суд наголошує, що оцінюючи загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, потрібно ретельно оцінювати низки факторів.

Зокрема, в даній конкретні ситуації, суд повинен також виходити з «найкращих інтересів дітей», в даному випадку це малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, проаналізувавши надані йому докази, не вбачає, що ОСОБА_2 , як кривдник, у розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який вчинив домашнє насильство, порушив встановлені обмеження, застосовані до нього рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2026 року, ухваленого у справі № 607/5726/26, які продовжено щодо нього рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2026 у справі №607/10887/26 . При цьому, суд не вважає, що такими доказами, є те, що ОСОБА_2 02.06.2026 звертався із заявою до навчального закладу у Тернопільську спеціалізовану школу №3 у якій висловлював свою думку про свою не згоду із переведення своєї дочки ОСОБА_5 до іншого навчального закладу. Суд зауважує, що такий період його звернення не припадав на період навчання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у вказаному навчальному закладі, а здійснений під час шкільних канікул. У справі не встановлено фактів контакту ОСОБА_5 із його неповнолітніми дітьми або заявником під час дії обмежувального припису, а його звернення було подано до адміністрації школи. Також, суд не вбачає порушення ОСОБА_2 вимог обмежувального припису через направлення своїх звернень до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради щодо надання інформації щодо умов проживання своїх дітей, їх виховання та стану на даний час, а також до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР із заявою про надання йому детальної інформації щодо діагнозу та лікування своєї дитини ОСОБА_5 , причин її госпіталізації, рекомендації лікарів, відомостей про особу, яка перебувала з дитиною під час госпіталізації, а також копій медичних документів. При цьому, суд констатує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.03.2026, яким видано обмежувальний припис та який у подальшому було продовжено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2026, останньому не заборонено, як батькові неповнолітніх дітей цікавитись у відповідних навчальних чи лікувальних закладах станом навчанням та здоров`ям своїх неповнолітніх дітей, їх умовами проживання, висловлювати свою думку щодо навчання дитини та її переведення у інший навчальний заклад. Також, суд не вважає, що звернення баби неповнолітніх дітей ОСОБА_7 до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні із своїми онуками є зверненням ОСОБА_2 яке було здійснено через третіх осіб, оскільки доказів щодо цього матеріали справи не містять. Крім цього, суд вважає, що твердження заявника про те, що ОСОБА_2 вчинив економічне насильство, яке полягало у тому, що останній звернувся до страхової компанії ПрАТ «Граве Україна» з метою внесення змін до двох належних ОСОБА_4 договорів страхування та намагався змінити страхувальника, а також визначити себе вигодонабувачем на випадок смерті заявниці, не свідчить про вчинення економічного насильства стосовно ОСОБА_4 , оскільки будь-яких грошових коштів належних їй він не отримував та не обмежив їх отримання заявником. Також, на думку суду, матеріали справи не містять доказів, які давали підстави суду виснувати, що ОСОБА_2 , як кривдник у подальшому буде продовжувати вчиняти дії пов`язані із насильством в сім`ї, про яке зазначає заявник у своїй заяві та не підтверджують факту невиконання ним обмежень, які були застосовані до нього судовим рішенням від 19.03.2026, дія яких у подальшому була продовжена, що є необхідною умовою для продовження дії застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Вирішуючи дану заяву, суд бере до уваги висновки ВС висловлені ним у свої постанові від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19, згідно яких вказав, що звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджують факт вчинення особою домашнього насильства, не є доказом вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 та від 30 травня 2019 року у справі № 159/5880/18. Крім цього, як зазначив ВС у своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, суди під час розгляду заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для продовження дії обмежувального припису, а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про продовження строку дії обмежувального припису слід відмовити.

Вирішуючи дану заяву, суд виходить із основних інтересів дитини, збереження її зв`язків із сім`єю, забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Так, суд ураховує консультації дитячого клінічного психолога ОСОБА_9 (соціально-психологічне дослідження) від 14.07.2026 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яке надано заявницею, згідно яких малолітні діти сторін переживають страх того, що батько може з`явитись у будь-який момент та їх забрати, їх наляканість через появу батька, підвищеної тривожності та психотравмувального впливу актуальної сімейної ситуації на емоційний стан дитини, стійких тривожних переживань, емоційного напруження, а також того, що на даний час вони відвідують психолога та їм надається психологічна допомога з метою підтримки психоемоційного стану, зниження проявів тривожності та опрацювання наслідків психотравмуючих подій. При цьому, суд розуміє існування між батьками неприязних відносин, не вжиття ними заходів, направлених на їх усунення, що буде сприяти найкращим інтересам дітей. Відтак, суд вважає, що перші комунікації ОСОБА_2 із своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повинні відбуватись у присутності кваліфікованого психолога та їх матері ОСОБА_4 . При цьому, суд зазначає, що важлива роль на вирішення конфліктної ситуації, яка склалась, як наслідок негативний вплив її на стан неповнолітніх дітей, забезпеченні участі кожного з батьків у спілкуванні з ними, незалежно від їх проживання покладається на державу в особі її компетентних органів, які повинні забезпечити систему послідовних кроків в такому напрямку, щоб зашкодити негативному впливу на дітей, а тому суд вважає, що слід зобов`язати Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради вживати дієвих заходів, направлених на усунення негативного впливу даної ситуації на психіку неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , формування їх особистості, контролю за неприпустимістю порушень прав дітей зі сторони обох батьків, а також дотримання ними принципу рівності прав та обов`язків щодо дітей.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про продовження строку дії обмежувального припису, відмовити.

Встановити, що перші комунікації батька після закінчення дії обмежувального припису, упродовж місяця, ОСОБА_2 із своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , слід проводити у присутності кваліфікованого психолога та їх матері ОСОБА_4 .

Зобов`язати Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради вживати дієвих заходів, направлених на усунення негативного впливу даної ситуації на психіку неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , формування їх особистості, контролю за неприпустимістю порушень прав дітей зі сторони обох батьків, а також дотримання ними принципу рівності прав та обов`язків щодо дітей.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 21.07.2026.

Заявник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересовані особи

ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, ЄДРПОУ:43459222, адреса місця знаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46001.

Головуючий суддя В. В. Ромазан