Рішення № 138375499, 21.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/503/26

Провадження № 2/602/427/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"21" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (нижче у тексті - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника Білоус Д.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (нижче у тексті відповідач або позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 27.08.2025 між Товариством та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1593-6476 зі строком кредитування 365 днів, на підставі якого Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 16300,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. В подальшому ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед Товариством склав 53 884,54 грн, з яких заборгованість за кредитом 16300,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 26989,54 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 8150,00 грн, заборгованість по комісії 2445,00 грн. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову не подав.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 23.06.2026 розгляд справи відкладено на 21 липня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, разом із позовною заявою подав до суду клопотання, у якому проситьрозгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Ураховуючи наведені вище обставини, суд, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) є юридичною особою - фінансовою установою, що підтверджується Випискою з ЄДР, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК № 116 від 01.08.2013 (реєстраційний номер 16102873), виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Витягом з ЄДР (а.с. 29 -33).

Зі змісту загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційній веб-сторінці Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/, позивачу була видана ліцензія від 08.03.2024 на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит з необмеженим строком дії.

27 серпня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підписав Договір про відкриття кредитної лінії № 1593-6476 продукту «MiniKasa» з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1593-6476 від 27.08.2025 продукту «MiniKasa» - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1593-6476 (Графік платежів за договором), що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 12-23).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином між сторонами у письмовій формі у вигляді електронного документа укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1593-6476 від 27.08.2025 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших актів цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено: мета отримання кредиту задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.3); сума кредиту 16300,00 грн (пункт 4.1); дата надання/видачі кредиту 27.08.2025 (пункт 4.2); строк кредитування 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днівз датою повернення кредиту 26.08.2026 (пункт 4.14); стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цього договору, в цей період можливе використання Позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою, та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту (пункт 4.10); комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту, нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (пункт 4.11).

Згідно з інформацією за №199624-1664444237-17032026 від 17.03.2026, наданою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», 27.08.2025 кошти в сумі 16300,00 грн переказані за допомогою платіжної системи EasyPay на платіжну картку, номер якої зазначено у Кредитному договорі (а.с. 24 -24 зворот).

З огляду на зазначені вище докази та за відсутності у матеріалах справи доказів, які б спростовували цей факт, суд визнає встановленою ту обставину, що Товариство надало, а відповідач отримав кредитні кошти на підставі Кредитного договору у розмірі 16300,00 грн.

23 березня 2026 року Товариство направило позичальнику вимогу про дострокове повернення боргу за Кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань, у якому ОСОБА_1 повідомлено про необхідність оплати протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості за Кредитним договором та попереджено позичальника, що у разі невиконання договірних зобов`язань, воно буде звертатися до суду про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 28).

Таким чином, позивач реалізував своє право на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за Кредитним договором, направивши відповідачу вимогу про дострокове повернення боргу, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Законом України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII, якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Як убачається зі змісту Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, кредитодавцем за період часу з 27.08.2025 по 02.03.2026 були нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, які позичальник не сплатив. Залишок нарахованих і не погашених процентів станом на 02.03.2026 склав 26989,54 грн, сума основного боргу 16300,00 грн, сума комісії 2445,00 грн, сума відсотків за ст. 625 ЦК України 8150,00 грн. Всього сума заборгованості за Кредитним договором складає 53884,54 грн. Зазначена сума заборгованості залишалася несплаченою станом на 02.03.2026 (а.с. 25-27).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за основним боргом, процентами за користування кредитом та комісією у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом та комісію не сплатив.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIIIзагальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIIIдо загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у т.ч. пов`язані з наданням кредиту.

Підписавши Кредитний договір, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і зобов`язався їх виконувати.

Суд установив, що відповідач, який отримав кредитні кошти та користувався ними, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернув, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом не сплатив, чим порушив права позивача як кредитодавця.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і їх слід задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 45734,54 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 16300,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 26989,54 грн, заборгованості по комісії 2445,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 8150,00 грн, нарахованими відповідно до ст.625 ЦК України, є необґрунтованими з наступних міркувань.

У пункті 8.2. Кредитного договору зазначено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до зазначеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, позивачем нараховані проценти річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором період з 25.06.2025 по 24.02.2026, тобто в період дії воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за ст. 625 ЦК України, позивач покликається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань, виключено. А чинна норма Закону №1734-VIII не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, встановленого пунктом 6 цього ж розділу. Тому, на думку позивача, з 23.01.2024 (тобто з тридцятого дня після дня набрання чинності згаданим вище Законом) він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. У зв`язку з наведеним вважає, що мають застосовуватися норми Закону №1734-VIII, які є спеціальними щодо правовідносин за договором про надання споживчого кредиту.

Суд не може погодитися з такими доводами позивача з наступних міркувань.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, зміст якого наведений вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2020 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим же Законом було доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII пунктом 6-1 аналогічного змісту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII було виключено, а пункт 6 зазначеного розділу Закону №1734-VIII було викладено у наступній редакції: «у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.».

При цьому, норма пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не зазнала змін.

Тобто, і Цивільний кодекс України, і Закон №1734-VIII однаково регулювали цивільні відносини у період з 17.03.2022 до 24.12.2023, вказуючи на звільнення позичальника (споживача) від відповідальності у виді сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, у т.ч. за договором споживчого кредиту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, допоки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX не були внесені згадані вище зміни до Закону №1734-VIII.

Частиною другою статті 4 ЦК України закріплено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У своєму рішенні від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття спеціального закону має відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу (ЦК України), за яким, якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України виснував, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.

Спираючись на вищезгадану позицію КСУ, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що з 23.01.2024 він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у випадку, коли таке прострочення тривало й після 24.01.2024, однак у період дії в Україні воєнного стану, то підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка має пріоритет над нормами Закону №1734-VIII.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 8150,00 грн, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 34410 від 06.05.2026 (а.с. 1).

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 84,9% від заявленої суми (45 734,54 грн х 100% / 53 884,54 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2260,38 грн (2662,40 грн х 84,9%).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №1593-6476 від 27.08.2025 у розмірі 45734,54 грн (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 54 коп).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2260,38 грн (дві тисячі двісті шістдесят гривень 38 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. НАУМЧУК