Рішення № 138375462, 20.07.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1164/26

провадження № 2/598/750/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"20" липня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.

секретаря Казмірук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» звернулося в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року в сумі 11319,39 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний договору про надання коштів у позику №541635, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачці через Веб-сайт або Мобільний додаток, у формі електронного документа з використанням відповідачкою електронного підпису. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби в сумі 2900,00 грн., строком на 30 днів, з фіксованою стандартною процентною ставкою, у розмірі 1,90% в день у межах строку кредиту, шляхом перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 .

Порушивши умови кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року, в результаті чого виникла прострочена заборгованість що складає 11319,39 грн., з яких 2900,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 6612,00 грн. заборгованість за відсотками, 1807,39 грн. інфляційне збільшення.

22.02.2021 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» укладений договір факторингу №015-220221, відповідно до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги від відповідачки ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги грошових коштів за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року від відповідачки ОСОБА_1 в сумі 11319,39 грн.

21.10.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений договір факторингу №20241021/2, відповідно до умов якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» право вимоги від відповідачки ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких належить ТОВ «Сіроко Фінанс», а ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» набуло право вимоги грошових коштів за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року від відповідачки ОСОБА_1 в сумі 11319,39 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути із відповідачки судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 2662.40 грн. та на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.06.2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день та місце розгляду справи, не повідомила суд про причини неявки, не направила суду заяву про розгляд справи за її відсутності та не подала відзив на позовну заяву.

Оскільки, особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим проведення розгляду справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає за необхідне проводити заочний розгляд даної справи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підставні і підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 12.02.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний договір про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», доступ до якої забезпечувався відповідачці через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація ОСОБА_1 здійснювалася при вході відповідачки в особистий кабінет, шляхом перевірки ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» правильності введення одноразового ідентифікатора направленого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на номер мобільного телефону відповідачки, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету, документа. Електронний договір про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року підписаний з використанням відповідачкою електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору №541635 від 12.02.2020 року, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2900,00 грн., строком на 30 днів, із фіксованою стандартною процентною ставкою, у розмірі 1,90% в день або 693,50% річних на залишок фактичної заборгованості за кредитом (а.с.7-8).

Кредитні кошти в сумі 2900,00 грн., згідно договору про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року, перераховані ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» через ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ОСОБА_1 12.02.2020 року на карту № НОМЕР_1 (а.с.20).

22.02.2021 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» укладений договір факторингу №015-220221, відповідно до умов якого, та на підставі платіжної інструкції №41 від 25.05.2021 року, відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги від відповідачки ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги грошових коштів за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року від відповідачки ОСОБА_1 в сумі 11319,39 грн. (а.с.9-12).

21.10.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений договір факторингу №20241021/2, відповідно до умов якого, та на підставі витягу з реєстру прав вимог №20241021/2, акту приймання-передавання реєстру боржників від 21.10.2024 року, платіжної інструкції №840 від 29.10.2024 року, відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» право вимоги від відповідачки ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких належить ТОВ «Сіроко Фінанс», а ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» набуло право вимоги грошових коштів за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року від відповідачки ОСОБА_1 в сумі 11319,39 грн. (а.с.13-19).

Із розрахунку заборгованості за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 11319,39 грн., а саме: 2900,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 6612,00 грн. заборгованість за відсотками, 1807,39 грн. інфляційне збільшення (а.с.21-22).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як слідує із змісту ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої та другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як слідує із змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із змісту ст.512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Проаналізувавши докази представлені позивачем, суд вважає, що не виконання відповідачем умов кредитного договору порушило право позивача на повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, що підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по кредитному договору в сумі 9512,00 грн., а саме: 2900,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 6612,00 грн. заборгованість за відсотками.

Як вбачається із п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за інфляційним збільшенням в розмірі 1807,39 грн. до задоволення не підлягають відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатив 2662,40 грн. судового збору.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 9512 грн. 00 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення витрат понесених на оплату судового збору підлягають задоволенню на 84,03% від заявленої ціни позову 11319,39 грн.

Отже, із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за розгляд справи в суді у розмірі 2237,29 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 550, 1054, п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 4, 12, 81, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 283, 352 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючої по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку - 380634), 9512,00 грн. заборгованості за договором про надання коштів у позику №541635 від 12.02.2020 року.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючої по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку - 380634), понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень та сплачений судовий збір в сумі 2237,29 гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Вказане заочне рішення суду може бути переглянуте Збаразьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішення суду не було вручене у день його, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 20 липня 2026 року.

Суддя Галина ЩЕРБАТА