Постанова № 138374559, 20.07.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/2231/26

Провадження №3/452/1010/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

09 червня 2026 року до суду від відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, якому після автоматизованого розподілу було присвоєно номер справи: №452/2231/26 (провадження №3/452/1010/2026).

Того ж дня вказану адміністративну справу передано на розгляд судді Кущ Т.М. та розгляд вказаної справи вперше було призначено на 23 червня 2026 року о 09 год. 30 хв., який в подальшому було відкладено на 20 липня 2026 року о 09 год. 40 хв. у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання.

Разом з тим, 09 липня 2026 року до суду від відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області після доопрацювання надійшов для розгляду ще один протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, якому після автоматизованого розподілу було присвоєно номер справи: №452/2734/26 (провадження №3/452/1197/2026).

Згідно постанови суду від 17 липня 2026 року дані справи було об`єднано в одне провадження під №452/2734/26 (провадження №3/452/1197/2026).

Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення та матеріалів справи судом встановлено наступне.

Постановою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП, було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 40800 грн. 00 коп., на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Разом з тим, 28 травня 2026 року о 12 год. 52 хв. ОСОБА_1 біля будинку №1 по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області, не маючи права керувати транспортним засобом відповідної категорії, повторно

протягом року керував транспортним засобом автомобілем марки«ВАЗ-210994», державний реєстраційний

номерний знак НОМЕР_1 , при цьому перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, розширені зіниці очей, неприродна блідість очей, порушення координації рухів, на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, чим порушив п.2.1 (а) та п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про дату, час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 20 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення був повідомлений належним чином, а саме, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», при цьому судом було застосовано аналогію права, а саме, ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань до суду від нього не надійшло.

Також слід зазначити, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак ОСОБА_1 мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. До того ж, ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення, як і про те, що розгляд справи про адміністративні правопорушення відбудеться в Самбірському міськрайонному суді Львівської області.

Крім того, у своєму рішенні у справі «Смірнов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Також, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

До того ж, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з`явився, тому суд оцінює таку поведінку останнього як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Враховуюче наведене, а також відсутність клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи та ухвалити постанову без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням статті 268 КУпАП, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, дійшов наступного висновку.

За протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №677699 від 28 травня 2026 року та серії ЕПР1 №677706 від 28 травня 2026 року, а також за матеріалами справи ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився. Разом з тим, про наявність будь-яких заперечень щодо інкримінованих йому адміністративних правопорушень як у протоколах про адміністративні правопорушення, так і окремо не зазначив.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року (далі Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, тощо.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Із роз`яснень, що містяться у абз.3 п.27 Постанови, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В частині другій статті 266 КУпАП зазначено, що під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами стст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)

працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24 листопада 2015 року №14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Враховуючи те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, продовжуються тривалий час, відображаючи як об`єктивну сторону правопорушення, а саме як керування транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, так і процесуальну послідовність складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення DVD-диск із відеозаписами зі службового відеореєстратора та службової нагрудної камери є належним доказом у справі.

Крім того, відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. На переконання суду, вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника, в даному конкретному випадку щодо ОСОБА_1 , і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

В протоколах про адміністративні правопорушення серії серії ЕПР1 №677699 від 28 травня 2026 року та серії ЕПР1 №677706 від 28 травня 2026 року, в кожному окремо, зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім п.2.1 (а) та п.2.5 ПДР України.

Пунктом 2.1 (а) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно положень п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9. (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом особою, зокрема, яка не має права керування таким транспортним засобом, або особою, позбавленою права керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан

алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положеннями ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в Інструкції.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

При цьому, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28 травня 2026 року, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі відмовився.

З рапорту посадової особи відділення №1 (м. Старий Самбір) ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Фарило О.І. встановлено, що після зупинки транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ-210994», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, неприродна блідість обличчя, порушення координації рухів, відтак водієві було запропоновано проїхати до

Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» для огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду на стан наркотичного сп`яніння категорично відмовився.

Суд враховує, що рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (позиція ВС КАС у справі №524/5741/16-а, постанова від 20 травня 2020 року), але разом з тим суд приймає до уваги, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Як вбачається із відеозаписів із реєстратора та нагрудної камери працівників поліції, наявних в матеріалах справи, поліцейськими було застосовано технічні засоби відеозапису, відтак, факт керування транспортним засобом, а також категорична відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладібули зафіксовані за допомогою технічних засобів.

Відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Разом з тим, жодних зауважень щодо змісту протоколів про адміністративні правопорушення та обґрунтованих пояснень по суті адміністративних правопорушень ОСОБА_1 під час складання таких протоколів подано не було.

На переконання суду, протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 складені уповноваженою особою з дотриманням вимог стст.254-256 КУпАП та містять всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до них. У протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені його процесуальні права та обов`язки.

При дослідженні матеріалів справи, в тому числі при перегляді відеозаписів, істотних порушень з боку працівників поліції, які оформлювали адміністративні матеріали, не встановлено, а тому суд доходить висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень.

З відеозаписів цілком зрозуміло, що події відносяться саме до цієї справи та відбулися саме в той день, час та за тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що обставини, які мали місце і стали підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , є достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Слід врахувати, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.

Будь-яких переконливих доводів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій та/або могли б бути підставами для закриття провадження в справі за відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, при розгляді даної справи судом не встановлено.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення, постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписами, відтвореними в суді під час розгляду справи, на яких зафіксовано як зупинка транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , так і його категорична відмова на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі. Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер правопорушень, вчинених ОСОБА_1 , його особу та ступінь вини, сімейний та майновий стан, а також те, що він раніше протягом року піддавався адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення, суд не вбачає.

При цьому, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке ОСОБА_1 вже було піддано адміністративному стягненню, на думку суду, не є обставиною, що обтяжує відповідальність цієї особи за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки така обставина є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адмiнiстративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним i тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді та розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, санкція ч.5 ст.126 КУпАП разом із накладенням штрафу у відповідному розмірі також передбачає позбавлення права керування транспортним засобом з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

З довідки, наданої начальником Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, вбачається, що за відомостями «ГСЦ Посвідчення водія» інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», даних щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія не має.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Також, у п.21 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер КУпАП .

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023року по справі №702/301/20 зазначено наступне.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Відтак, у зазначеній постанові від 04 вересня 2023 року по справі №702/301/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла наступного висновку: суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №677699 від 28 травня 2026 року та серії ЕПР1 №677706 від 28 травня 2026 року, з кожного окремо, відомо, що транспортний засіб марки «ВАЗ-210994», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 ..

За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, в межах санкції вказаної частини статті, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб марки«ВАЗ-210994», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , відомостей про належність ОСОБА_1 інших транспортних засобів матеріали справи не містять, а згідно вимог ст.28 КУпАП оплатне вилучення предмету як стягнення може застосовуватися лише до власника предметів.

На підставі викладеного, керуючись стст.36,28,40-1,ч.5 ст.126,ч.1 ст.130,ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шестисот п`яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу,

визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя: Т.М. Кущ