Рішення № 138374485, 20.07.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2026 рокуСправа №451/1728/25 Провадження № 2/451/104/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О. З.

секретаря судового засідання Федорук І. Б.,

з участю представника відповідача Черниш І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/1728/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції учасників справи

14 жовтня 2025 року представник Шабатин Наталія Анатоліївна в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 у сумі 24800 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень.

Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (надалі - «Позичальник») 05.01.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №05.01.2025-100002400. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 24.05.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1600 (одна тисяча шістсот) гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,87% (денна процентна ставка) = (9781,92 / 8000)/140 х 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.Неустойка: 80 (вісімдесят) гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. Між тим ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, станом на 14.10.2025, утворилась заборгованість у сумі 24800 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень, що складається зі: заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, за процентами в сумі 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, комісії в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Комісія є пов`язаною з наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 05.01.2025 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, ним підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Позичальник ОСОБА_1 під час укладення Кредитного договору №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Із цих підстав, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 у сумі 24800 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень (а.с.3-10).

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача покликається на те, що відносно відповідача були вчинені шахрайські дії: на його ім`я були оформлені кредити, які він особисто не брав і на отримання яких не надавав своєї згоди. Хоча раніше він був зареєстрований у системах окремих мікрофінансових організацій, нові позики були оформлені без його відома та волі. Загалом на його ім`я було оформлено три кредити на загальну суму 28 500 гривень, зокрема: один кредит у ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833) на суму 8 000 гривень, оформлений 5 січня. Укладення договорів відбувалося через СМСпідтвердження, однак у цей момент SIM-картка з його номером телефону ( НОМЕР_1 ) не перебувала у його користуванні та контролювалася третіми особами. До 06.09.2024 він користувався послугами різних МФО, усі кредити повністю погасив. Існує ймовірність, що одна з цих установ могла бути фіктивною або втратила ліцензію, що призвело до витоку його персональних даних. Для всіх організацій він використовував однакові дані: електронну пошту, пароль та номер телефону. Зловмисникам було достатньо скопіювати ці дані на інших ресурсах і, у разі запиту верифікації, використати доступ до його номера телефону (через перевипуск SIMкартки або перехоплення СМС). Ці обставини свідчать про те, що кредити були оформлені без його участі та згоди, а відтак заочне рішення суду ґрунтується на недостовірних даних (а.с.55-57).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 16.10.2025 відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.1-2).

Заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2025 року позовні вимоги позивача задоволено (а.с.41-47).

Ухвалою судового засідання від 29 грудня 2025 року таке рішення скасоване на підставі заяви представника відповідача (а.с.105-107) та автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Магонь О. З. передана судова справа, для розгляду (а.с.108).

На виконання ухвали суду від 5 березня 2026 року (а.с.124-126) позивачем надано Лог файл оригінал КД № 05.01.2025-100002400 Старт Мобайл (а.с.143) та довідку від 19.03.2026 №1903/26-3 (а.с.142).

У позовній заяві представник позивача Шабатин Н.А. просила провести розгляд цивільної справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Проти ухвалення заочного рішення не заперечила (а.с.3-10).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, представник відповідача Черниш І.І. у судовому засіданні 15.07.2026 позовні вимоги заперечила. Звертала увагу суду на те, що позивач не надано суду жодних доказів на підтвердження позовних вимог та крім цього, АК «Райффайзен Банк» підтвердило, що ОСОБА_1 не має жодних невиконаних зобов`язань перед Банком станом на 12.12.2025. Оскільки позивачем не надано доказів, які підтвердують факт отримання відповідачем коштів, просила постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Установлені судом фактичні обставини справи

05.01.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір №05.01.2025-100002400, шляхом подання відповідачем Заявки та Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 05.01.2025, відповіді позичальника про прийняття Пропозиції, які підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації на сайті (а.с.18-24,152-159).

Сума кредиту становить 8000 (вісім тисяч) гривень; строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 24.05.2025, що видно з відповіді позичальника про прийняття Пропозиції, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 05.01.2025 (а.с.22-23).

Згідно з листом №182-0810 від 08.10.2025, виданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до укладеного між останнім та позивачем договором на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.01.2025 о 23:07:40 на суму 8000 (вісім тисяч) гривень, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.ua - 616206144, призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.01.2025-100002400(а.с.16,25-29).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 становить 24800 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень, з яких: 8000 (вісім тисяч) гривень - основний борг, 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень - проценти, 1600 (одна тисяча шістсот) гривень - комісія за надання, 4000 (чотири тисячі) гривень - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 05.01.2025 по 24.05.2025 (а.с.33).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позиція суду

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно частково задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1474-6598 продукту «НА ВСЕ» підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А8563. Договір містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_3 , а також електронну адресу, інші особисті ідентифікуючі дані позичальника.

Крім того, згідно з нормами ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердилися, операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.

Водночас, заперечуючи позовні вимоги, стороною відповідача не подано суду жодних доказів на спростування позиції позивача.

Так, відповідачем не подано обґрунтування про те, за яких обставин позикодавець мав можливість отримати його персональні дані або що ці персональні дані належать не йому. Фактично заперечуючи отримання кредитних коштів, представник відповідача не подаасуду жодних доказів, що такі кошти, на зазначену платіжну картку в заявці не надходили або що ця картка не належить відповідачу. Такими доказами могли бути відповідні довідки банків про відсутність рахунків у відповідача або все ж якщо зазначена платіжна картка йому належала, то виписки про рух коштів за вказані банківські дні про фінансові операції, зазначені позивачем.

При цьому суд звертає увагу, що такі докази, з огляду на інститут банківської таємниці, могли бути надані лише власником банківської карти, тобто відповідачем ОСОБА_1 .

Водночас, подана стороною відповідача довідка АТ «Райффайзен Банк» від 12.12.2025 підтверджує лише те, що відповідач ОСОБА_1 не має невиконаних зобов`язань перед Банком станом на 12.12.2025, а не перед Позивачем (а.с.80).

Доказів, що указані в договорі одноразові ідентифікатори та персональні дані (РНОКПП, номер телефону, електронна пошта) належать третім особам, а не позичальнику, суду не надано, тоді як алгоритм укладення договору, визначений ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач міг отримати кредитні кошти. Будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 пов`язані з підписанням спірних договорів, у матеріалах справи відсутні, зокрема відсутні її звернення до правоохоронних органів щодо незаконного використання персональних даних.

На спростування заперечень представника відповідача та на виконання ухвали суду позивачем надано Лог файл оригінал КД № 05.01.2025-100002400 Старт Мобайл, тобто результати послідовності дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, де відображені всі дії відповідача в ІТС позивача, час їх вчинення, що підтверджує укладення договору саме з використанням такої системи (а.с.143) та довідку від 19.03.2026 №1903/26-3 (а.с.142).

З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з п. 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

У матеріалах справи містяться інформація ТОВ «УПР» від 08.10.2025, яка містить відомості щодо реквізитів картки позичальника, номеру кредитного договору (1474-6598), суми перерахованих коштів (а.с.16).

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги, (частина 1 статті 81 ЦПК України), а не лише покликатися на обов`язок позивача в доведенні.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зокрема, копії електронного Кредитного договору суд ураховує, що факт підписання такого договору відповідачем не спросовано, а дійсність правочину презуміюється. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без надання персональних даних та використання ідентифікатора позичальник міг отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Водночас відповідач ОСОБА_1 , як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мав можливість звернутися до банківської установи із запитом щодо надання інформації по його рахунку, однак такими правами не скористався.

?Позивачем на виконання вимог суду надано детальні письмові пояснення щодо механізму функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а також витяги з цієї системи, зокрема: моніторинг дій користувача в хронологічному порядку, довідку про доставку одноразового ідентифікатора та підтвердження верифікації через систему BankID НБУ.

?Суд зауважує, що електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої..

Водночас, заперечуючи факт укладення електронного кредитного договору, проходження верифікації та ідентифікації відповідача, клопотань про візуальний огляд інформаційно-комунікаційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої, залучення спеціаліста або призначення відповідної судової експертизи для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, сторона відповідача не заявляла.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією із форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, на думку суду, між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір в електронній формі, підписаний ним одноразовим ідентифікатором.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, на думку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та процентами (8000,00 грн + 11200,00 грн = 19200,00 грн).

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне

Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відповідачу комісію у розмірі 1600 грн за надання.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач неправомірно визначив в кредитному договорі сплату позичальником комісії за надання кредиту. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення з відповідача неустойки також не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована за період з 05.01.2025 по 24.05.2025, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 4000 грн до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», суд виходить з того, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження неотримання ним грошових коштів або неознайомлення з істотними умовами кредитного договору, як і не долучено доказів на підтвердження сплати грошових коштів, а також доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 77,40%, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1875 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 83, 211, 223, 229, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса: вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032; р/р НОМЕР_5 , МФО: 305299) заборгованість за Кредитним договором №05.01.2025-100002400 від 05.01.2025 у сумі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса: вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032; р/р НОМЕР_5 , МФО: 305299) суму сплаченого судового збору в сумі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлене 20.07.2026.