Рішення № 138372609, 21.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 р. № 520/4832/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - Міністерство оборони України (м. Київ,03049) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року до 100000,00 грн, за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 15.11.2024 року, а саме за 18 днів грудня 2024 року, за 11 днів січня 2025 року, 1 день лютого 2025 року, 4 дні березня 2025 року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок додаткової винагороди ОСОБА_1 на підставі п. 1-2 Постанови 168 КМУ від 28 лютого 2022 р за отримане тяжке поранення від 15.11.2024 року пов`язане з Захистом Батьківщини з розрахунку 100 000 грн за 29 днів грудня 2024 року, за 20 днів січня 2025 року, за 20 днів лютого 2025 року, за 22 дні березня 2025 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з розрахунку 100 000 грн за 29 днів грудня 2024 року, за 20 днів січня 2025 року, за 20 днів лютого 2025 року, за 22 дні березня 2025 року, а саме за недоплачені 18 днів грудня 2024 року,11 днів січня 2025 року, 1 день лютого 2025 року, 4 дні березня 2025 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 листопада 2024 ним отримана травма під час захисту Батьківщини, в результаті якої позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, у відпустці за станом здоров`я. Позивач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, вважає, що він має право на додаткове грошове забезпечення у розмірі 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування. Позивач стверджує, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, відповідачем не здійснена в повному обсязі. Зазначає, що довідками ВЛК неодноразово підтверджено, що вказана травма відноситься до важких та останньому нараховувалась виплата додаткової винагороди. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

З огляду на здійснення діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах можливого ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустках та у відрядженні.

Представником відповідача 09.04.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу військової частини НОМЕР_1 .

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 , під час проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області, отримав тяжке поранення внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої. Зокрема, факт поранення підтверджується довідкою форми 100 від 16.11.2025 року, а також довідкою про обставини травми № 9382 від 13.12.2024 року. В зазначеній довідці вказано, що поранення отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації внаслідок підриву на НВП (невстановленому вибуховому пристрої).

Факт отримання ОСОБА_1 поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, підтверджується висновком ВЛК № 643 від 21.01.2025 року та довідкою ВЛК № 2025- 0819-1305-3702-0. Після поранення він проходив тривале лікування та неодноразові медичні обстеження.

З 28.11.2024 по 09.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради.

Відповідно до довідки ВЛК № 207/3 від 11.12.2024 року встановлено потребу у відпустці для лікування після поранення від 15.11.2024 року на 30 календарних днів. Травма, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Наказу № 370 МОЗ України від 04.07.2007 - травма відноситься до легких.

В подальшому довідками ВЛК № 643 від 21.01.2025 року № 2025-0306-0910 від 06.03.2025 року зазначено, що вказана травма відноситься до тяжких.

Також відповідно до довідки ВЛК № 643 від 21.01.2025 року встановлено потребу у відпустці для лікування після травми від 15.11.2024 року на 30 календарних днів. Зокрема, вказано, шо травма класифікується як тяжка та пов`язана із захистом Батьківщини.

Окрім того, довідкою ВЛК № 2025-0306-0910 від 06.03.2025 року встановлено потребу у реабілітації ОСОБА_1 внаслідок поранення від 15.11.2024 року внаслідок вибухової травми, що пов`язана із захистом Батьківщини. Згідно Наказу № 370 МОЗ України від 04.07.2007 - травма відноситься до тяжких.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 1 пункту 1-2 Постанови №168 зазначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацами 3 та 4 пункту 1-2 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тау відпустці за станом здоров`я викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2025 року у справі № 380/27432/23, від 05 червня 2025 року у справі № 520/16421/23, від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23.

Судом встановлено, що 15 листопада 2024 року позивач, під час проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області, отримав тяжке поранення внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої. Зокрема, факт поранення підтверджується довідкою форми 100 від 16.11.2025 року, а також довідкою про обставини травми № 9382 від 13.12.2024 року. В зазначеній довідці вказано, що поранення отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації внаслідок підриву на НВП (невстановленому вибуховому пристрої).

З 22.02.2025 по 23.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради з діагнозом: ВОСП правої кисті з вогнепальним переломом 5-ї п`ясткової кістки та наявністю сторонніх тіл, множинні дрібні ВОСП правого плеча, передпліччя та стегна.

З 28.11.2024 по 09.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради.

Відповідно до довідки ВЛК № 207/3 від 11.12.2024 року встановлено потребу у відпустці для лікування після поранення від 15.11.2024 року на 30 календарних днів. Травма, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Наказу № 370 МОЗ України від 04.07.2007 - травма відноситься до легких.

В подальшому довідками ВЛК № 643 від 21.01.2025 року № 2025-0306-0910 від 06.03.2025 року зазначено, що вказана травма відноситься до тяжких.

Також відповідно до довідки ВЛК № 643 від 21.01.2025 року встановлено потребу у відпустці для лікування після травми від 15.11.2024 року на 30 календарних днів. Зокрема, вказано, що травма класифікується як тяжка та пов`язана із захистом Батьківщини.

Окрім того, довідкою ВЛК № 2025-0306-0910 від 06.03.2025 року встановлено потребу у реабілітації ОСОБА_1 внаслідок поранення від 15.11.2024 року внаслідок вибухової травми, що пов`язана із захистом Батьківщини. Згідно Наказу № 370 МОЗ України від 04.07.2007 - травма відноситься до тяжких.

Враховуючи викладене вище та наявні довідки ВЛК суд звертає увагу, що травма позивача відноситься до тяжких. При цьому, медичний огляд ВЛК здійснений різними військово-лікарськими комісіями.

Аналізуючи розбіжності між довідками ВЛК від 11.12.2024 (легка) та від 21.01.2025, від 06.03.2025 (тяжка), суд зазначає наступне.

Оскільки об`єктом медичного дослідження у всіх випадках було одне й те саме поранення від 15.11.2024, зміна кваліфікації на "тяжку" фактично є визнанням помилки або неточності попереднього діагнозу. У правовідносинах, що стосуються соціального захисту військовослужбовця, будь-які сумніви чи суперечності в документах, виданих державними органами (в даному випадку - різними ВЛК), мають трактуватися на користь особи.

Відмова у виплаті за один місяць на підставі лише однієї довідки, яка була спростована подальшим лікуванням, нівелює саму суть Постанови КМУ №168, яка покликана забезпечити підтримку воїна саме в період втрати працездатності через тяжке поранення.

Суд зазначає, що позивачу нараховувалась вказана додаткова винагорода під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, що не заперечує відповідач.

Із матеріалів справи вбачається, що наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2025 № 4, від 04.02.2025 № 35, від 04.03.2025 № 63 та від 04.04.2025 № 94 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року. При цьому за грудень 2024 року додаткову винагороду із розрахунку 100 000 грн нараховано за 11 днів, за січень 2025 року за 9 днів, за лютий 2025 року за 19 днів, а за березень 2025 року за 18 днів.

Водночас наявними у матеріалах справи медичними документами, а саме випискою № 4967Л, довідками ВЛК № 207/3 від 11.12.2024, № 643 від 21.01.2025, № 2025-0306-0910 від 06.03.2025 та виписним епікризом від 28.03.2025 підтверджується проходження позивачем стаціонарного лікування, перебування у відпустці для лікування після поранення та проходження реабілітації у відповідні періоди. Зазначені документи підтверджують право позивача на виплату додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн за 29 днів у грудні 2024 року, за 20 днів у січні 2025 року, за 20 днів у лютому 2025 року та за 22 дні у березні 2025 року.

За таких обставин суд зазначає, що розрахунок додаткової винагороди за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року здійснено відповідачем виходячи з меншої кількості днів, ніж підтверджено наявними у матеріалах справи документами.

Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, із розрахунку 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у відпустці для лікування після поранення та під час проходження реабілітації, а саме: за 29 днів грудня 2024 року, 20 днів січня 2025 року, 20 днів лютого 2025 року та 22 дні березня 2025 року.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - Міністерство оборони України (м. Київ,03049) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року до 100000,00 грн, за весь період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 15.11.2024 року, а саме за 18 днів грудня 2024 року, за 11 днів січня 2025 року, 1 день лютого 2025 року, 4 дні березня 2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок додаткової винагороди ОСОБА_1 , на підставі п. 1-2 Постанови 168 КМУ від 28 лютого 2022 р. за отримане тяжке поранення від 15.11.2024 року, пов`язане з Захистом Батьківщини з розрахунку 100 000 грн за 29 днів грудня 2024 року, за 20 днів січня 2025 року, за 20 днів лютого 2025 року, за 22 дні березня 2025 року та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з розрахунку 100 000 грн за 29 днів грудня 2024 року, за 20 днів січня 2025 року, за 20 днів лютого 2025 року, за 22 дні березня 2025 року, а саме за недоплачені 18 днів грудня 2024 року,11 днів січня 2025 року, 1 день лютого 2025 року, 4 дні березня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.