Постанова № 13837254, 04.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:25 год.

04.11.2010 р.справа № 2а-4150/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Ряжських І.В., довіреність б/н, від 30.06.10 р., Казначєєва О.П., довіреність б/н, від 28.01.10 р., Віштал Д.А., довіреність № 99, від 06.06.10 р.,

представника відповідача: Лопушанського О.І., довіреність № 3022/9/10-007, від 08.06.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного південного виробничо-технічного підприємства, вул. Кірова, 240-А, м. Миколаїв, 54028 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.10 р. № 0001192301/0, № 0001202301/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Державне південне виробничо-технічне підприємство (далі - позивач) до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач) з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.06.10 р. № № 0001192301/0 та 0001202301/0.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладені ним з контрагентами договори виконані сторонами належним чином, ним вірно визначені валові витрати та сума податкового кредиту, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача є безпідставними та суперечать законодавству. З цих підстав, позивач просить задовольнити адміністративний позов.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (т. 2, а. с. 206-207), у яких зазначив про штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, з огляду на укладення позивачем договорів з контрагентами, які не виконують власні податкові зобов'язання і просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 04.11.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд приходить до наступного.

У період з 22.04.10 р. до 25.05.10 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача за питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за наслідками якої 01.06.10 р. складено Акт № 4252/23-200/14310796 (т. 1, а. с. 16-79).

У висновку даного Акту (т. 1, а. с. 78-79) відповідач зазначив про порушення позивачем Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», у результати чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 2914819,0 грн. та Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 2331855,0 грн.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0001192301/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 2331855,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1165927,5 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0001202301/0, яким позивачу визначено суму податку на прибуток у розмірі 2914819,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2419549,5 грн. (т. 1, а. с. 14-15).

Відповідач вважає, що заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість відбулось внаслідок безтоварності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Миора Люкс», ТОВ «Фортуна Люкс», ТОВ «Гента Люкс», ТОВ «Амулет-77», ТОВ «Комплас», ТОВ «Коленс».

Відповідачем у запереченнях зазначено, що позивач, під час перевірки, не надав будь-яких документів на підтвердження транспортування товару до позивача від вищезазначених контрагентів.

Такі заперечення відповідача не можуть бути прийняти судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.2. договорів, продавець організовує здачу товару на складі покупця, яким у договорах виступає позивач. З наведеної норми вбачається, що обов'язок доставити товар покладається на продавця за договором, а не на позивача, а тому висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача, у зв'язку із відсутністю у нього документів на підтвердження транспортування товару, є хибними.

Також, не приймаються до уваги судом посилання відповідача про можливе порушення позивачем вимог Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»щодо відсутності у позивача технічної документації на придбаваєме майно та ліцензій у контрагентів, оскільки відповідачем робиться тільки припущення щодо порушень зазначеного Закону, адже ні в Акті № 4252/23-200/14310796, ні у своїх запереченнях, відповідачем не вказані конкретні норми цього Закону, які порушенні позивачем.

Крім того, відповідно до п. 2 абз. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 р. № 682, військова техніка - технічні засоби (системи, комплекси, зразки виробів), виключаючи їх складові частини і комплектувальні вироби, призначені для бойового (оперативного), технічного і тилового забезпечення бойових дій та навчання військових підрозділів, а також для контролю та випробувань таких засобів, військової зброї і боєприпасів, їх експлуатації, обслуговування та знешкодження.

З огляду на наведену норму, складові частини і комплектуючи вироби не відносяться до військової техніки, а тому, відповідно, торгівля такими складовими частинами і комплектуючими виробами не потребує ліцензування. Як пояснили представники позивача, що підтверджується і відповідною довідкою (т. 2, а. с. 203), товаром за зазначеними договорами, є складові електронного обладнання військового призначення, яке позивачем доопрацьовується та у подальшому реалізується ДП «Укроборонсервіс». Отже, позивач та його контрагенти не повинні ліцензувати свою діяльність у цій сфері.

Стосовно посилань відповідача про порушення позивачем Законів Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ч. 1 того ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Заперечення відповідача з посиланням на ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.9. абз. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

- на підтвердження належного виконання договору, укладеного з ТОВ «Миора Люкс»(т. 1, а. с. 98-99), правильності визначення валових витрат підприємства та вірності формування податкового кредиту за даною господарською операцією, позивач надав специфікацію № 1, акт прийому-передачі, видаткову накладну № МЛ-10/07 від 10.07.09 р., приходний ордер та виписку з банківського рахунку (т. 1, а. с. 100-108);

- укладеного з ТОВ «Фортуна Люкс»(т. 1, а. с. 109-110, 120-121), позивач надав спецификації № 1, акти прийому-передачі, видаткові накладні № 1418/776 від 22.05.09 р., № 1418/778 від 17.06.09 р., приходні ордери, податкові накладні № 1418/776 від 20.05.09 р., № 1418/778 від 16.06.09 р. та виписки з банківського рахунку (т. 1, а. с. 111-119, 122-129);

- укладеного з ТОВ «Гента Люкс», позивач надав рахунки-фактури № 05/06-2 від 05.07.09 р., № 05/06-1 від 05.06.09 р., рахунок № 1/16 від 16.06.09 р., рахунок 2/16 від 16.06.09 р., рахунок № 3/16 від 16.06.09 р., накладні № 60502 від 09.06.09 р., № 60503 від 09.06.09 р., № 61701 від 17.06.09 р., № 61702 від 17.06.09 р., № 61703 від 17.06.09 р., приходні ордери, виписки з банківського рахунку, податкові накладні № 60502 від 05.06.09 р., № 60503 від 05.06.09 р., № 61701 від 17.06.09 р., № 61702 від 17.06.09 р., № 61703 від 17.06.09 р. (т. 1, а. с. 130-157);

- укладеного з ТОВ «Амулет-77»(т. 1, а. с. 158-161, 171-172), позивач надав специфікації № 1, акти прийому-передачі, видаткові накладні № 15/05/2009 від 22.05.09 р., № 1506-Т від 09.06.09 р., приходні ордери, виписки з банківського рахунку, податкові накладні № 354Т від 20.05.09 р., № 355Т від 22.05.09 р., № 358Т від 04.06.09 р. (т. 1 а. с. 162-170, 173-180);

- укладеного з ТОВ «Комплас»(т. 1, а. с. 181-182, 191-192), позивач надав специфікації № 1, акти прийому-передачі, накладні № 7/23 від 23.07.09 р., № 10/8 від 10.08.09 р., приходні ордери, виписки з банківського рахунку, податкові накладні № 27/3-4 від 23.07.09 р., № 108/2 від 10.08.09 р. (т. 1 а. с. 183-190, 193-199);

- укладеного з ТОВ «Коленс»(т. 2, а. с. 1, 11, 18-19, 27-28, 36-37), позивач надав специфікації, акти прийому-передачі, накладні № 194 від 23.07.09 р., № 210 від 23.07.09 р., № 270 від 18.08.09 р., № 315 від 09.09.09 р., № 330 від 15.09.09 р., № 391 від 09.10.09 р., № 649 від 10.11.09 р., № 821 від 10.12.09 р., № 100 від 04.06.09 р., № 143 від 22.07.09 р., № 146 від 23.07.09 р., № 150 від 24.07.09 р., № 343 від 17.09.09 р., приходні ордери, виписки з банківського рахунку, податкові накладні № 270 від 23.07.09 р., № 277 від 23.07.09 р., № 370 від 18.08.09 р., № 490 від 09.09.09 р., № 500 від 15.09.09 р., № 582 від 09.10.09 р., № 649 від 10.11.09 р., № 821 від 10.12.09 р., № 150 від 04.06.09 р., № 193 від 22.06.09 р., № 196 від 23.06.09 р., № 200 від 24.06.09 р., № 507 від 17.09.09 р., рахунок-фактуру № 346 від 08.10.09 р., рахунки № 389 від 09.11.09 р., № 418 від 09.12.09 р., № 117 від 04706.09 р., № 133 від 22.06.09 р., № 134 від 23.07.09 р., № 135 від 24.07.09 р., 308 від 16.09.09 р. (т. 2, а. с. 6-10, 12-17, 20-26, 29-35, 38-84).

У відповідності до ст. 11 п. 11.2. пп. 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на встановлені судом обставини справи та досліджені письмові докази, суд вважає, що позивач вірно відніс до складу валових витрат суми коштів, які сплачені ТОВ «Миора Люкс», ТОВ «Фортуна Люкс», ТОВ «Гента Люкс», ТОВ «Амулет-77», ТОВ «Комплас», ТОВ «Коленс»за вищепереліченими договорами.

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, які у позивача на час перевірки мались за кожним з укладених договорів.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 п. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, не врахував того, що позивач мав всі податкові накладні, які підтверджували правильність обчислення ним сум податку на додану вартість, які були ним включені до складу податкового кредиту.

Судом взята до уваги і така обставина, як наявність у матеріалах справи (т. 2, а. с. 85-86, 92-93, 125-126, 132-133, 139-140, 152-153, 159-160, 166-167, 173-174, 180-181) договорів, укладених між позивачем та ДП «Укроборонсервіс», товаром за якими є спецмайно, в свою чергу придбане позивачем у ТОВ «Миора Люкс», ТОВ «Фортуна Люкс», ТОВ «Гента Люкс», ТОВ «Амулет-77», ТОВ «Комплас», ТОВ «Коленс»та доопрацьоване ним.

Також, позивачем надано копію листа ДП «Укроборонсервіс»від 04.06.10 р. № 29/52-4320 (т. 2, а. с. 202), з якого вбачається, що майно, яке купувалось у позивача, використано ДП «Укроборонсервіс»для ремонту військової техніки.

Крім того, своїм листом від 25.08.10 р. № 14-06-14-14/4169 (т. 2, а. с. 217-218) КРУ у Миколаївській області підтвердило факт отримання позивачем товару від таких постачальників, як ТОВ «Фортуна Люкс»та ТОВ «Амулет-77».

Таким чином, оцінюючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача щодо безтоварності здійснених позивачем договорів та штучного формування ним валових витрат та податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій є таким, що здійснено відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість висновків Акту № 4252/23-200/14310796 від 01.06.10 р. та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень 18.06.10 р. № № 0001192301/0 та 0001202301/0, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, додавши до адміністративного позову квитанцію № 19302/з12 від 24.06.10 р. та платіжне доручення № 192 від 22.06.10 р. (т. 1, а. с. 4, 5), документально підтвердив судові витрати у загальній сумі 6,80 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0001192301/0 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0001202301/0 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

4. Відшкодувати Державному південному виробничо-технічному підприємству судовий збір у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

4 листопада 2010 р.

СуддяА. О. Мороз