Ухвала суду № 138372501, 21.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 липня 2026 року № 520/12583/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши заяву представника позивача в порядку ст.383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 520/12583/24 щодо невнесення змін до наказів військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 № 36, від 30.03.2024 № 95, від 22.02.2024 № 56 та наказу військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2024 № 28-РС із зазначенням військового звання ОСОБА_1 відповідно до статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, Міністра оборони України від 14.05.2020 №149;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/12583/24 щодо :

не проведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі;

не складання та не видачі ОСОБА_1 оновленої довідки про розміри його грошового забезпечення за весь час проходження військової служби з 27.02.2022 по 22.02.2024, з обрахуванням складових грошового забезпеченням з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/12583/24;

не видачі ОСОБА_1 довідки згідно з Додатком 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 20.08.2014 № 413;

- винести ухвалу, в порядку передбаченому статтею 249 КАС України, та направити її до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049) для вжиття заходів щодо організації належного виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/12583/24, а також вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , відповідальних за виконання вказаних судових рішень;

- встановити розумний строк для надання до суду відповіді Міністерства оборони України стосовно виконання цієї ухвали суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/12583/24 не виконано, у зв`язку з чим звернувся до суду із даною заявою.

Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи, зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо зазначення в наказах про проходження ОСОБА_1 військової служби його військового звання "сержант" та прапорщик".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів від 27.02.2022 № 36, від 30.03.2024 № 95 та від 22.02.2024 № 56 та військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 13.02.2024 № 28-РС зазначивши військове звання ОСОБА_1 відповідно до статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Порядку проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.05.2020 №149.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 520/12583/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення йому відповідного перерахунку та невиплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби; про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не видачі ОСОБА_1 довідки згідно з Додатком 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення.

Ухвалити постанову, якою у скасованій частині частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення ОСОБА_1 відповідного перерахунку та невиплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 22.02.2022 по 22.02.2024 з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цієї постанови, а саме: розміру посадового окладу за 10 тарифним розрядом; окладу за військове звання «штаб-сержант»; надбавки за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу за 10 тарифним розрядом з урахуванням окладу за військовим званням «штаб-сержант»; надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу за 10 тарифним розрядом, окладу за військове звання «штаб-сержант» та надбавки за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу за 10 тарифним розрядом з урахуванням окладу за військовим званням «штаб-сержант»; премії з урахуванням посадового окладу за 10 тарифним розрядом; грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, за 45 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік, розрахованої з з урахуванням перерахованого розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум; грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не видачі ОСОБА_1 довідки згідно з Додатком 6 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" від 20.08.2014 № 413.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку згідно з Додатком 6 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" від 20.08.2014 № 413.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення за весь час проходження військової служби з 27.02.2022 по 22.02.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 скласти та видати ОСОБА_1 оновлену довідку про розміри його грошового забезпечення за весь час проходження військової служби з 27.02.2022 по 22.02.2024 з обрахуванням складових грошового забезпеченням з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній та резолютивній частинах цього рішення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №520/12583/24 щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Вказане рішення суду набрало законної сили 20.03.2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 заяву в порядку ст. 382 КАС України залишено без задоволення.

Як вбачається з програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивачу по даній справі 21.04.2026 видано виконавчі листа.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту ч. ч. 2-4 ст. 383 КАС України вбачається, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду висуваються наведеними нормами певні вимоги і в разі невідповідності такої заяви цим вимогам заява підлягає поверненню заявнику.

Також, процесуальним законом визначені вимоги до такої заяви. Зокрема, у такій заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).

За наслідками аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18).

Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Судом, зі змісту поданої представником позивача заяви від 13.07.2026, встановлено, що 21.04.2026 позивачем отримано виконавчі листи по справі №520/12583/24 та подано їх до органу ДВС.

Однак, як встановлено судом, представником позивача не додано відомостей про хід виконавчого провадження, та не зазначено про них в заяві, не вказано, які дії вживалися представником позивача.

Суд звертає увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

З долучених до заяви доказів судом встановлено, що виконавче проводження триває.

Отже, зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача не дають підстав дійти висновку, що останній в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення ОСОБА_1 до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII триває, - є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 по справі №9901/235/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, суд приходить до висновку про повернення заяви заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 382, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Рубан В.В.