Рішення № 138371644, 21.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7957/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 12.06.2026 №163750038427 про відмову у призначенні пенсії за віком.

зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991 та період роботи священиком в Макарівському кафедральному соборі м. Полтави з 01.06.1994 до 31.12.1998 до загального страхового стажу та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.03.2026.

Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно відмовив в призначенні пенсії за віком, протиправно не зарахувавши період навчання позивача в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991, а також період його роботи священиком в Макарівському кафедральному соборі м. Полтави з 01.06.1994 до 31.12.1998 до загального страхового стажу. Позивач наполягає на тому, що Макарівським кафедральним собором м. Полтави у період з 01.06.1994 по 31.12.1998 сплачувалися відповідні страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсій страхування в повному обсязі. Поряд з цим, вказує, що час навчання позивача в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991 підтверджується відповідним дипломом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.07.2026 до суду від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких управління наполягає на тому, що ним не приймалося рішення про відмову, а отже в контексті спірних правовідносин управлінням не вчинялися жодні дії відносно позивача.

ГУПФУ в Дніпропетровській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Натомість, 07.07.2026 управління направило до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, що надавалися разом із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який досягнув пенсійного віку 60 років, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У зв`язку із досягненням пенсійного віку позивачем вперше з дотриманням тримісячного строку, визначеного у статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", було подано до пенсійного органу за місцем проживання (м. Полтава) заяву від 19.05.2026 про призначення пенсії за віком з доданими до неї документами.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Черкаській області.

Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління ПФУ в Черкаській області від 26.05.2026 №163750038427 вирішено на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, у рішенні про відмову зазначено, що пенсійний вік заявника становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 33 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 01.01.2028 від 25 років. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж особи становить 29 років 9 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано: - періоди навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991, оскільки не підтверджено, що духовна семінарія має статус навчального закладу; - період роботи з 01.06.1994 до 31.12.1998 відповідно до трудового договору від 01.09.1994 №81 та згідно з довідкою від 05.02.2026 №3, оскільки відсутні документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Страховий стаж зараховано з 01.01.1999 відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погодившись із таким рішенням, позивач повторно подав до пенсійного органу заяву про призначення пенсії за віком від 08.06.2026, до якої окрім вже раніше наданих документів додав також копію військового квитка та довідку органу ТЦК та СП про період проходження ним з 21.11.1984 по 11.11.1986 строкової військової служби.

Вказана заява та додані до неї документи були розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 12.06.2026 №163750038427 вирішено на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому, у рішенні про відмову зазначено, що пенсійний вік заявника становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 33 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 01.01.2028 від 25 років. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Загальний страховий стаж особи становить 31 рік 09 місяців 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991, оскільки не підтверджено, що духовна семінарія має статус навчального закладу; - період роботи з 01.06.1994 до 31.12.1998 відповідно до трудового договору від 01.09.1994 №81 та згідно з довідкою від 15.05.2026 №10, оскільки відсутні документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, при повторному поданні позивачем заяви та документів пенсійним органом вже було враховано до загального страхового стажу період проходження ним з 21.11.1984 по 11.11.1986 строкової військової служби, однак так і не було враховано до стажу період його навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991 та період роботи з 01.06.1994 до 31.12.1998 з посиланнями на підстави, аналогічні зазначеним раніше у рішенні від 26.05.2026 №163750038427.

Позивач вважаючи протиправним рішення від 12.06.2026 №163750038427 про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій в Україні врегульовані Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до преамбули Закону №1058-IV цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

При цьому, положеннями статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина 2 статті 24 Закону №1058-IV/.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року в справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року в справі №159/4178/16-а.

Як слідує з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача, виданій 01.06.1994 серія НОМЕР_1 , міститься запис №1 про зарахування ОСОБА_1 01.06.1994 до штату Макарівського кафедрального собору м. Полтави священиком, де останній продовжує службу і до цього часу.

Також, довідкою від 15.05.2026 №10 підтверджено, що позивач у період з 01.06.1994 по цей час працює в Макарівському кафедральному соборі м. Полтави священиком згідно трудового договору №81 від 01.09.1994.

З рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.06.2026 №2416611834 вбачається, що період з 01.06.1994 по 31.12.1998 не враховано пенсійним органом до загального страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю інформації про сплату Макарівським кафедральним собором м. Полтави страхових внесків.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Слід зазначити, що страхові внески є складовою умови існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, на переконання суду, позивач, як працівник, не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи з 01.06.1994 по 31.12.1998.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справах № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а. від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

За висновками суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 2102.2018 у справі №687/975/17, від 09.08.2019 у справі №654/890/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2022 у справі №607/7638/17, який полягає у тому, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком чи по інвалідності.

З огляду на викладене, а також враховуючи інформацію з листа ГУПФУ в Полтавській області від 30.06.2026 №1600-0604-8/59966, за якою згідно підсистеми Пенсійного фонду України за період з червня 1994 року по грудень 1998 року внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Регіональною громадою Макарівського кафедрального собору Української православної церкви сплачені в повному обсязі, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 01.06.1994 по 31.12.1998 на посаді священика Макарівського кафедрального собору м. Полтави протиправно не враховано відповідачем до його загального страхового стажу.

Щодо періоду навчання позивача в ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, згідно пункту "д" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

До матеріалів позову ОСОБА_1 додано копію диплому № НОМЕР_2 від 09.06.1991, відповідно до якого він у 1987 році вступив на навчання та в 1991 році закінчив навчання в Ленінградській Духовній Семінарії (постанова Ради академії і семінарії від 07.06.1991).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-ХІІ.

За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до положень пункту 4.1 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161, навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Водночас, відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ від 23.04.1991 релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Статтею 11 Закону №987-ХІІ визначено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Відтак, у спірному випадку позивач у період з 01.09.1987 по 07.06.1991 навчався в Ленінградській Духовній Семінарії, про що свідчить диплом Московського патріархата реєстраційний №4987, виданий 09.06.1991 ОСОБА_1 .

З наведеного слідує, що з наданих позивачем до пенсійного органу документів належним чином підтверджується період навчання в навчальному закладі ОСОБА_2 , в свою чергу, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні цього періоду до його страхового стажу.

Відтак, наявні підстави для зарахування періоду навчання ОСОБА_1 в ОСОБА_2 до загального страхового стажу останнього.

Окрім цього, згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, відповідачем під час прийняття спірного рішення протиправно не вчинялося будь-яких дій з метою підтвердження/перевірки спірних періодів страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 12.06.2026 №163750038427 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 12.06.2026 №163750038427 та зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991 та період роботи священиком в Макарівському кафедральному соборі м. Полтави з 01.06.1994 до 31.12.1998.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.03.2026, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення від 12.06.2026 №163750038427, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2026 про призначення пенсії за віком, оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглядалася вказана заява позивача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2026 №163750038427.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Ленінградській Духовній семінарії з 01.09.1987 до 07.06.1991 та період роботи священиком в Макарівському кафедральному соборі м. Полтави з 01.06.1994 до 31.12.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2026 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко