Рішення № 138370991, 20.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 757/12751/26-ц

Провадження № 2/643/6732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислийзміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» в особі представника Пухої Н.С., яка діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором №522632LP від 09.06.2025 в сумі 23 296,00 гривень, яка складається з: 13 000,00 грн тіло кредиту, 10 296,00 грн нараховані проценти. Також просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та витрати, понесені у зв`язку з направленням відповідачеві документів у сумі 136,98 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 09.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір №522632LP, відповідно до умов якого загальний розмір наданого кредиту складає 13 000,00 грн. Посилався, що «ФК «Абекор» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 13 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Зазначив, що строк кредиту 80 днів, з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2025 року включно. Посилався, що у зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість в сумі 13 000,00 грн тіло кредиту, та 10 296,00 грн нараховані проценти.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Рух справи

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 30 березня 2026 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 передав на розгляд за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року справа №757/12751/26-ц надійшла до провадження судді Салтівського районного суду міста Харкова Семенової Я.Ю.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 20 травня 2026 року залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», установив позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 25 травня 2026 року прийняв до свого провадження цивільну справу, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію чи емітувалася на ім`я відповідача ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 09.06.2025 по 10.06.2025 щодо здійснення надходження коштів в сумі 13 000,00 грн.

08 червня 2026 року від АТ «Універсал Банк» на адресу Салтівського районного суду міста Харкова надійшли витребувані судом докази.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор».

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 20 липня 2026 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У поданій заяві відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково: визнає суму кредиту 13 000,00 грн, щодо стягнення з нього процентів - покладається на розсуд суду. Посилався, що не визнає вимоги щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що сторони належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, сторони надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю учасників справи.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №522632LP, підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором b76026 (а.с. 23-31).

Згідно з п.п. 1.1.1 договору кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 13 000,00 грн, тип кредиту кредит.

Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п. 1.3 договору).

У п. 1.4 договору сторони погодили, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: 1.4.1 базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2 основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом; 1.4.3 акційна процентна ставка 0,4950% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, якщо позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду для продовження строку кредиту (пролонгація).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (п. 3.1 договору).

Крім того, ОСОБА_1 09 червня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором b76026 підписано Інформаційне повідомлення споживача (а.с. 23) та Додаток №1 до Примірного кредитного договору №522632LP від 09 червня 2025 року, який містить Таблицю (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 31-32).

09 червня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором w44900 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 34-37).

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції №20248-1363-225128302, виданої ТОВ «ФК «Контрактовий дім», 09.06.2025 ТОВ «ФК «Абекор» перерахувало ОСОБА_1 13 000,00 грн згідно з договором №522632LP (а.с. 33).

ТОВ «ФК «Контрактовий дім» скеровано ТОВ «ФК «Абекор» лист №20909 від 24.02.2026, згідно з яким 09.06.2025 на картку № НОМЕР_2 були успішно зараховані кошти в сумі 13 000,00 грн (а.с. 42-43).

Крім того, факт перерахування ТОВ «ФК «Абекор» коштів у сумі 13 000,00 грн на рахунок відповідача підтверджується повідомленням від АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-23851 від 03.06.2026, згідно з яким Банком було емітована платіжна картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 . АТ «Універсал Банк» надано виписку про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 за період з 09.06.2025 по 10.06.2025, з якої убачається, що на рахунок ОСОБА_1 09.06.2025 було перераховано 13 000,00 грн.

Позивачем складено розрахунок заборгованості за кредитним договором №522632LP від 09.06.2025, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 складає 23 296,00 грн, з яких: 13 000,00 грн прострочене тіло, 4 504,50 грн строкові проценти, 5 791,50 грн проценти, нараховані на прострочене тіло. З розрахунку заборгованості убачається, що проценти ОСОБА_1 нараховувалися за процентною ставкою 0,99% на день, за період з 09.06.2025 по 27.08.2025 включно. Жодних оплат за договором ОСОБА_1 здійснено не було (а.с. 39-41).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, судом установлено, що 09 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №522632LP, підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором b76026.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» обов`язку щодо надання кредитних коштів у сумі 13 000,00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується матеріалами справи, повідомленням АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-23851 від 03.06.2026 та випискою про рух коштів за картковим рахунком. Більш того, суд ураховує, що відповідач ОСОБА_1 у заяві, наданій суду 20 липня 2026 року, визнав, що отримав від позивача кредит в сумі 13 000,00 грн, який не повернув.

Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» свого обов`язку за кредитним договором.

Як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до п. 1.3 договору №522632LP від 09 червня 2025 року строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2025 року (включно).

Згідно з п. 1.4 договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: 1.4.1 базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2 основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом; 1.4.3 акційна процентна ставка 0,4950% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, якщо позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду для продовження строку кредиту (пролонгація).

Як убачається з наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором №522632LP від 09.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 складає 23 296,00 грн, з яких: 13000,00 грн прострочене тіло, 4 504,50 грн строкові проценти, 5 791,50 грн проценти, нараховані на прострочене тіло. З розрахунку заборгованості убачається, що проценти ОСОБА_1 нараховувалися за процентною ставкою 0,99% на день, за період з 09.06.2025 по 27.08.2025 включно. Жодних оплат за договором ОСОБА_1 здійснено не було.

Відтак, з розрахунку убачається, що проценти нараховувалися відповідачу в межах погодженого в договорі строку та за погодженою процентною ставкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 13 000,00 грн та за процентами в сумі 10 296,00 грн.

У свою чергу, відповідач не надав свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості, відтак, відповідачем не спростований факт наявності та розміру заборгованості.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Абекор» підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №522632LP від 09 червня 2025 року в сумі 23 296,00 грн, з яких: 13 000,00 грн - за тілом кредиту, та 10 296,00 грн - за процентами.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

У заяві відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, поданої через канцелярію суду 20 липня 2026 року, останній заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд, вивчивши матеріали справи, позицію відповідача, доходить таких висновків.

Так, судом встановлено, що 22 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та АБ «Нталаії Пухи» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №22122025, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання юридичну та правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним ддоговором (а.с. 11-13).

У п. 3.1 договору сторонами погоджено, що вартість правової (правничої) допомоги обчислюється виходячи з фактично витрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата) та розраховується виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової (правничої) допомоги.

Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконання АБ та/або адвокатом робіт та здійснених ним витрат (п. 3.3 договору).

Оплата гонорару АБ та/або адвокату здійснюється клієнтом виключно після підписання актом приймання-передачі наданих послуг та за відсутності обґрунтованих зауважень щодо якості, обсягу або належності наданої правової (правничої) допомоги (п. 3.4 договору).

Позивачем надано ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1204167, яким ТОВ «ФК «Абекор» на підставі договору про надання правничої допомогти №22122025 від 22 грудня 2025 року доручило адвокату Пухій Н.С. здійснювати своє представництво у всіх судах під час здійснення зокрема цивільного судочинства, та свідоцтво Пухої Н.С. про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 14-15).

27 лютого 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та АБ «Наталії Пухи» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, у якому підтвердили, що АБ та/або адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу вартістю 10 000,00 грн. Визначено надані послуги правової допомоги: 1) зустріч з клієнтом та консультація про перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, що виникла між боржником та клієнтом відповідно до кредитного договору, кількість годин 1, вартість за одну годину 2 000,00 грн, сума 2 000,00 грн; 2) написання позовної заяви, формування додатків та надсилання до суду матеріалів позовного провадження, кількість годин 2,5, вартість за одну годину 2 000,00 грн, сума 5 000,00 грн; 3) підготовка процесуальних документів (запитів, пояснень, відповідь на відзив, розрахунки судових витрат, клопотань тощо), кількість годин 1, вартість за одну годину 2 000,00 грн, сума 2 000,00 грн; 4) супроводження справи у суді, моніторинг судових реєстрів щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин 0,5, вартість за одну годину 2 000,00 грн, сума 1 000,00 грн (а.с. 16-17).

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідач у справі заперечує щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд ураховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Ураховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Абекор» до 4 000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором №522632LP від 09.06.2025 в сумі 23 296 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова