Постанова № 13837063, 19.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

19.11.2010 р. Справа № 2а-8016/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.,

за участю представників:

позивача: Бобенко О.В.- дов. №18802/9110-013 від 11.10.2010

відповідача: Негрут І.О. - дов. № 831 від 14.05.2010р

розглянувши відкритому судовому засіданні справу за

заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

до Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058)

про накладення арешту на кошти,

Керуючись ст.ст. 98, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

«19» листопада 2010 року Справа № 2а 8016/10/1470

Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.,

за участю представників:

позивача: Бобенко О.В.- дов. №18802/9110-013 від 11.10.2010

відповідача: Негрут І.О. - дов. № 831 від 14.05.2010р

розглянувши відкритому судовому засіданні справу за

заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

до Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058)

про накладення арешту на кошти,

в с т а н о в и в:

16 листопада 2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві звернулася до суду з адміністративним позовом про застосування повного адміністративного арешту активів Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках.

Вимоги про застосування адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках ґрунтуються позивачем на відмові відповідача допустити співробітників податкової служби до проведення перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримав, просив позов задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представником позивача Бобенко О.В. також зазначено, що правовою підставою для застосування до відповідача адміністративного арешту активів є пп.9.1.2. "г"п.9.1. ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків, перед бюджетами і державними цільовими фондами". Застосування адміністративного арешту активів відповідача необхідно для того, щоб змусити відповідача допустити співробітників ДПІ для проведення перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечував повністю з підстав, викладених у поданому суду відзиві.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 19.11.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

На підставі направлення №216/37 від 08.11.2010р., виданого заступником начальника ДПА у м. Миколаїв, працівниками СДПІ ВПП у м. Миколаєві було розпочато проведення виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відповідачем вимог податкового законодавства. Термін проведення перевірки встановлений з 09.11.2010p. тривалістю 15 робочих днів.

Мета перевірки перевірка взаємовідносин з філією ПАТ «Сінтек»«Миколаївський транспортно-експедиційний підрозділ «за період 2006 -2010 роки, перевірка взаємовідносин з ТОВ «Славутич-руда-Україна»за період 01.01.2006 по 09.11.2010.

Направлення на проведення перевірки та копію наказу СДПІ ВПП у м. Миколаєві 09.11.2010 вручено під розписку начальнику ДП «Миколаївський річковий порт»Сербінову В.П..

09.11.2010р. складено акт про відмову від допуску до перевірки працівників СПДІ ВПП у м. Миколаєві, за підписом трьох перевіряючих, включених до направлення №216/37 від 08.11.2010р..

16.11.2010 року о 15 год. 04 хв. Заступником голови ДПА у м. Миколаєві прийнято рішення №1 про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», яке прийнято на підставі подання В.о.начальника ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві підполковника податкової міліції С.Л.Моруженко від 16.09.2008р..

Крім того, заступником голови ДПА у м.Миколаїв прийнято рішення б/н від 15.11.2010 р. про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку позивача.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Зокрема, вимогами п.п. 9.1.2 "г"п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181, на який посилається представник позивача, як на підставу для застосування адміністративного арешту активів, передбачено, що арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Порядок застосування адміністративного арешту активів платників податків затверджений наказом ДПА України від 25.09.2001 р. № 386, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.10.2001 р. № 865/6056.

Вимогами п. 5.4 Порядку № 386 встановлено, що у разі виникнення обставин, визначених, 9.1.2 "г"п. 9.1.2 п.9.1. ст.9 Закону № 2181 слід встановити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, фіксувати його актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Позивач не дотримався вимог п.5.4 Порядку № 386 щодо надання належно оформленого акту про відмову від проведення документальної перевірки, оскільки до матеріалів справи позивачем наданий лише акт від 09.11.2010 № 32/37/03150160 про відмову від допуску до перевірки за підписами трьох перевіряючих, включених до направлення № 216/37 від 08.11.2010 року.

Крім того , судом встановлено , що Дочірнє підприємство «Миколаївський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»є платником податків та взято на облік державною податковою інспекцією у Миколаєві 18.07.2000р.

Відповідачем в судовому засіданні зазначено , що наявність податкового боргу у відповідача не встановлена, згідно направлення заступника голови ДПА № 216/37 від 08.11.2010р. на перевірку відповідача були направлені як фахівці Онопрійчук О.В.,Селіванова І.В. та Рябов Г.М. . 09.11.2010 в приміщені відповідача інспектором податкової служби 1 рангу Оноприйчук О.В. було надано посвідчення ОНЗ № 27310 видане 03.08.2007р яке дійсно до 03.08.2010. На момент перевірки 09.11.2010 посвідчення продовжене не було. В направленні на перевірку Рябов Г.М. зазначений як інспектор податкової служби 1 рангу, а в посвідчені ОНЗ № 27365 виданого 11.11.2006р він зазначений як інспектор податкової служби 2 рангу. У позивача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки зазначені п.5 ч.6 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»оскільки на запит позивача від 18.10.2010 р відповідачем був наданий повний пакет документів .

Позивачем зазначені факти не спростованні .

Суд погоджується з відповідачем про те, що відмова відповідача від допуску до проведення перевірки співробітників СДПІ ВПП в м. Миколаєві є обґрунтованою, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 11-2 Законом України «Про державну податкову службу в Україні « це є підставою для недопущення співробітників позивача до проведення перевірки.

Дослідивши позовну заяву , рішення заступника голови ДПА від 15.11.2010р , та пояснення представника позивача суд вважає , що зазначеними документами не наведено жодної обставини, яка б свідчила про загрозу зникнення або знищення активів відповідача, як не зазначено і про саму наявність у відповідача таких активів. Позивач не вказує на вчинення відповідачем дій, направлених на переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається субєкта владних повноважень . Позивач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 19 листопада 2010 року.