Рішення № 138370381, 20.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 348/1077/26

Провадження № 2/354/552/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (надалі-ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС») 22.04.2026 звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020 у розмірі 69362,40 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №3305979 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка, ознайомившись із умовами кредитування, підписала кредитний договір електронним підписом, який створено за допомогою одноразового ідентифікатора. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання за вказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі 12000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахуваня грошових коштів на вказану нею банківську карту. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом. 29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №29/10-2025 за яким відбулося відступлення права вимоги до відповідачки за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020. Надалі, 31.01.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» був укладений договір факторингу №ДФ-31102025 за яким позивач набув право вмиоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020 у розмірі 69362,40 грн, з яких: 12000,00 грн-заборгованість за тілом кредиту; 57362,40 грн- заборгованість за відсотками. Із урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідачки на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 вказану справу направлено на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялася належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується трекінгами АТ «Укрпошта» з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву до суду не подавала.

Суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.02.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту №3305979, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3305979.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п.2.34 Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Положеннями п. 1.3 договору встановлено, що сторони погодили, що сума кредиту складає 12000,00 грн.

Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.3 цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника (п.1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору, за цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) ( п.2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

У пункті 1.7 договору визначений порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема: п.1.7.1 у випадку використання Кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи Дострокове виконання зобов`язань (п.2.12 Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користуванн кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п.1.3 цього Договору суми кредиту; п.1.7.2 у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 24.02.2020 року до 25.03.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 15672,00 грн, у тому числі Основна сума кредиту 12000,00 грн, Проценти за користування кредитом 3672,00 грн; п.1.7.3 при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 24.02.2020 до 25.03.2020 (включно)-1,70% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка-п.2.3 Правил); в Спеціальний період (п.2.40 Правил) з 26.03.2020 до 21.09.2020 (включно)-3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка-2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 18125,40 грн.

Пунктом 2.1.7 договору визначено, що Кредитодавець має право укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги та/або інші договори, пов`язані з наданням послуг з виконання Зобов`язань/сплати Заборгованості (п.2.14 Правил) за Договором без згоди Позичальника.

Відповідно до п.3.1 договору, сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 24.02.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 21.09.2020 (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Пунктом 7.3 договору визначено, що Сторони підтверджують, що даний електронний Договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі Додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

Підписанням вказаного договору відповідачка підтвердила, що вона усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил їй зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими, вона отримала від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.п.7.5.1, 7.5.6, 7.5.9 договору).

У Додатку №1 до договору кредиту №3305979 від 24.02.2020, який також підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора PS3305979, викладено Графік платежів за договором, у якому визначена дата початку періоду-24.02.2020; дата платежу (дата закінчення періоду)-25.03.2020; загальна сума платежу-15672,00 грн, у тому числі основна сума кредиту-12000,00 грн, проценти-3672,00 грн; процента ставка-1,02%; орієнтовна реальна річна процентан ставка-372,30%. За загальними умовами кредитування: Базовий період з 24.02.2020 по 25.03.2020, загальна сума платежу становить 18119,00 грн, у тому числі основна сума кредиту-11999,00 грн, проценти-6120,00 грн; Спеціальний період з 26.03.2020 до 21.09.2020, загальна сума платежу-6,40 грн, у тому числі основна сума кредиту-1,00 грн, проценти за користування кредитом-5,40 грн. Всього за період з 24.02.2020 по 21.09.2020 загальна сума платежу становить 18125,40 грн, у тому числі основна сума кредиту-12000,00 грн, проценти-6125,40 грн.

До матеріалів справи також долучено Паспорт споживчого кредиту до договору, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3305979, у якому зазначено тип кредиту- кредит; сума/ліміт кредиту-12000,00 грн; строк кредитування-за Лояльними (покращеними) умовами кредитування 30 днів, за Загальними умовами кредитування 210 днів, за яких Базовий період 30 днів, Спеціальний період 180 днів; мета кредиту-інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань); спосіб та строк надання кредиту-шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору; процентна ставка процентів річних-за Лояльними (покращеними) умовами кредитування до 25.03.2020-372,30% річних; за Загальними умовами кредитування: 1) до 25.03.2020-620,50% річних; 2) до 21.09.2020-1095,00% річних; тип процентної ставки-фіксована для кожного періоду. За Лояльними (покращеними) умовами кредитування до 25.03.2020-1,02%, за Загальними умовами кредитування: 1) до 25.03.2020-1,70%; 2) до 21.09.2020-3%; загальні витрати за кредитом за Лояльними (покращеними) умовами кредитування-3672,00 грн; за Загальними умовами кредитування-6125,40 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за Лояльними (покращеними) умовами кредитування-15672,00 грн; за Загальними умовами кредитування-18125,40 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних-за Лояльними (покращеними) умовами кредитування до 25.03.2020-372,30% річних; за Загальними умовами кредитування: 1) до 25.03.2020-620,50% річних; 2) до 21.09.2020-1095,00% річних.

Факт перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 12000,00 грн за договором кредиту №3305979 від 24.02.2020 підтверджується повідомленням ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 18.11.2025 за вих.№6199-ВП, з якого слідує, що між на виконання угоди про переказ коштів №ВП-220817-1 від 22.08.2017 за дорученням ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» здійснено наступний успішний переказ коштів на картку клієнта: 24.02.2020 на суму 12000,00 грн, маска кртки 4149629383417235, код авторизації 434123, номер транзакції в сисмемі WayForPay-19374227804489479665030857005159.

29.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (Фактор) та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (Клієнт) був укладений договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами Договору, відповідного Реєстру прав вимог та повідомлення Боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу , відповідно до чинного законодавства. Підписаний в поперовому вигляді Сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відсутплення права вимоги підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п.п.1.1, 2.1.3 договору).

Платіжною інструкцією №339 від 30.10.2025 підтверджується факт сплати ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» на рахунок ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошових коштів у сумі 2000000,00 грн в якості оплати за договором факторингу №29/10-2025 від 29.10.2024 та Реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025.

Відповідно до Акта прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» на виконання договору факторингу №29/10-2025 прийняло в електронному форматі Договори з боржниками по Реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025.

Згідно Витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020 у сумі 69362,40 грн, з яких: 12000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 57362,40 грн-заборгованість за відсотками.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «СОВЕНТІС» (Фактор) був укладений договір факторингу №ДФ-31102025, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами Договору, відповідного Реєстру прав вимог та повідомлення Боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу , відповідно до чинного законодавства. Підписаний в поперовому вигляді Сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відсутплення права вимоги підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п.п.1.1, 2.1.3 договору).

Платіжною інструкцією №1118 від 05.11.2025 підтверджується факт сплати ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на рахунок ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» грошових коштів у сумі 2071261,13 грн в якості оплати за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 та Реєстру прав вимог №001.

Відповідно до Акта прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на виконання договору факторингу №ДФ-31102025 прийняло в електронному форматі Договори з боржниками по Реєстру прав вимоги №001 від 31.10.2025.

Згідно Витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020 у сумі 69362,40 грн, з яких: 12000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 57362,40 грн-заборгованість за відсотками.

Згідно наданого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» розрахунку заборгованості за кредитним договором №3305979 від 24.02.2020, станом на 29.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 83042,40 грн, з яких: 12000,00 грн- залишок суми кредиту, 71042,40 грн-залишок процентів за користування кредитом, які нараховані по 21.10.2020 включно. Розмір відсотків, нарахованих станом на кінцеву дату кредитування- 21.09.2020 становить 60242,40 грн. Вказаним розрахунком підтверджується, що відповідачка користувалася кредитом та здійснювала часткове погашення заборгованості, зокрема 24.03.2020 сплатила кошти в сумі 3699,60 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 24.02.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства укладено в електронній формі договір про надання кредиту №3305979 за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 12000,00 грн у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на вказану нею платіжну картку на строк 210 днів-до 21.09.2020.

У зазначеному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, з якими відповідачка була попередньо ознайомлена, підписавши кредитний договір за допомогою наданого одноразового ідентифікатора.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та надало відповідачці кредит у встановленому розмірі.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та в подальшому до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підтверджується описаними вище договорами факторингу, платіжними інструкціями, реєстрами боржників, актами прийому-передачі, що відповідає вимогам ст.ст.1077,1078 ЦК України.

Вказані договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст.204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів. Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідачки за кредитним договором.

У даному випадку позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідачки на свою користь борг за договором про надання кредиту №3305979 від 24.02.2020у сумі 69362,40 грн, з яких: 12000,00 грн-заборгованість за тілом кредиту; 57362,40 грн- заборгованість за відсотками.

Враховуючи те, що визначений договором №3305979 від 24.02.2020 строк кредитування сплив 21.09.2020 позивач вправі вимагати від позичальника повернення суми кредиту та обумовлених договором платежів за користування кредитом.

Згідно з вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, наведений позивачем розрахунок заборгованості, а також доказів того, що на платіжні картки, які є у її користуванні і на які ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» могло здійснити перерахування коштів у сумі 12000,00 грн на виконання умов вищевказаного договору, кошти не надходили, а також доказів, які б підтверджували повне виконання нею взятих на себе зобов`язань на рахунок первісного чи нового кредитора та власного контррозрахунку боргу суду не надав, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, а саме: заборгованості за тілом кредиту та процентами, які, як перевірено судом, нараховані у повній відповідності до умов договору, згідно погоджених процентних ставок та в межах визначеного строку кредитування.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про надання кредиту №3305979 від 24.02.2020 у сумі 69362,40 грн, з яких: 12000,00 грн-заборгованість за тілом кредиту; 57362,40 грн- заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень долучено:

-договір про надання правничої допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, укладений між АО «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», в якому визначено, що загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітким, вказаної у п.4.8 даного Договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п.4.9 даного Договору;

-додаткову угоду №3305979 від 27.03.2026 до договору про надання правоовї допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 відповідно до якої рзділ 4 договору доповнено п.4.10 за змістом якого оплата за здійснення пердставництва та захист інтересів клієнта здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонам и на підставі детального опису робіт (наданих послуг);

-детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних АО «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» за договором про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого АО надано наступну правничу допомогу: усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин (0,5 год)-250 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год)-500 грн; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів (1 год)-1500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 год)-3000 грн; формування додатків до позовної заяви (0,5 год)-750 грн, а всього на загальну суму 6000,00 грн;

- акт надання послуг №3305979 від 27.03.2026 на підтвердження факту надання правової допомоги, відповідно до якого АО «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» відповідно до договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, додаткової угоди №3305979, надано ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» правову допомогу загальною вартістю 6000,00 грн, а саме: усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин (0,5 год)-250 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год)-500 грн; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів (1 год)-1500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 год)-3000 грн; формування додатків до позовної заяви (0,5 год)-750 грн;

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6426/10 від 15.02.2018 та довіреність на ім`я адвоката Босенко О.М. від 11.08.2025.

Відповідно до правової позиції, висловленої Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У даній справі відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» задоволено повністю, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведенного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором про надання кредиту №3305979 від 24 лютого 2020 рокуу сумі 69362 (шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) гривні 40 коп та 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СЛОВЕНТІС» місцезнаходження: 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20 лип ня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК