Ухвала суду № 138370050, 21.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/417/26

№ провадження 1-кп/196/42/2026

УХВАЛА

21 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.1 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.1 ст.296 КК України.

На стадії досудового розслідування по даному кримінальному провадженню на підставі ухвали слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 р. ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до26 квітня 2026 року, та в подальшому ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 р. обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 21 червня 2026 року включно, а також ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 р. ОСОБА_4 було продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 06 серпня 2026 року включно.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки ризики, які існували на момент обрання та в подальшому продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході обвинувачений може переховуватися від суду, щоб уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 підтримав думку обвинуваченого та вважав, що наявні підстави для застосування до підзахисного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а в разі продовження судом строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить визначити обвинувачуваному розмір застави.

Заслухавши прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, суд вважає заявлене клопотання прокурора таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При обранні та продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 судом було встановлено, зокрема, наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення.

У суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може не дотриматися покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст.42 КПК України, є ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, зокрема, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який законом передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що само по собі може стимулювати обвинуваченого до переховування від суду. Має слабкі соціальні зв`язки, не одружений, не має постійного місця роботи та офіційного джерела існування, знає свідків в обличчя та їх дані, не має зареєстрованого місця проживання.

Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід врахувати також практику Європейського суду з прав людини. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд враховує, що дані обставини, які стали підставою для обрання та в подальшому продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.

З моменту постановлення ухвали слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 р. про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в подальшому ухвали Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 р. про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 21 червня 2026 року, та ухвали Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 р. про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 06 серпня 2026 року, по цей час не змінились будь-які обставини та не зменшилися ризики того, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, продовжувати вчиняти дане кримінальне правопорушення чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даній стадії процесу відсутні підстави для зміни чи скасування обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Враховуючи, що двомісячний строк продовження тримання під вартою обвинуваченого спливає 06 серпня 2026 року, судовий розгляд справи не закінчений і відсутні підстави для скасування на даній стадії процесу обвинуваченому запобіжного заходу, то суд з урахуванням вищевикладених обставин вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 18 вересня 2026 року включно.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Отже, вказаною нормою статті КПК України, суд наділений правом, а не обов`язком не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).

У даному провадженні установлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, хоча і вчинені ним кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 407, ч.1 ст. 296 КК України в певній мірі становлять підвищену суспільну небезпеку, з урахуванням зазначених обставин, до обвинуваченого можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов`язків та покласти на нього відповідні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави встановлений щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

При цьому, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, майновий стан обвинуваченого, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн., здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд вважає за необхідне клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково та продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів з визначенням розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів без визначення розміру застави - задовольнити частково.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу обвинувачуваному за ч.5 ст. 407, ч.1 ст.296 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 18 вересня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240гривень, після внесення якої ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали протягом її дії на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (реквізити: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26239738, банк отримувача: ДКСУ в м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи або частка майна такого).

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу? суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали і в той же строк.

Суддя ОСОБА_1