Рішення № 138369318, 20.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000017/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000025 від 13.02.2025;

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000016/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000024 від 13.02.2025;

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000018/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000023 від 13.02.2025.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» до порту Чорноморськ з порту Варна Західна здійснено поставки товарів у трьох партіях.

До кожної з партії товарів, позивачем складено та направлено відповідні митні декларації, проте, за твердженням представника позивача, Одеською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

На переконання представника відповідача, висновки митного органу в оскаржуваних рішеннях є помилковими та не відповідають вимогам законодавства.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Як вказує представник відповідача, враховуючи, що позивачем не надано додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача проти доводів Одеської митниці заперечує, вказує, що Одеською митницею фактично процитовано норми Митного кодексу України.

Крім того, на переконання представника позивача, при прийнятті рішення про коригування митної вартості відповідачем за ціною товарів, митне оформлення вже здійснено, не враховано відмінності у якісних характеристиках товару (частки азоту, фосфатів, води).

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив.

У запереченнях представник Одеської митниці наводить доводи, які є аналогічними, що зазначені у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.08.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» належним чином засвідчені копії додатків до позовну, викладених іноземною мовою, з офіційним перекладом.

Ухвалою від 09.09.2025 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/27692/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» та Nortop Trading Ltd укладено Договір від 02.09.2024 №0048, відповідно до умов якого, Nortop Tading Ltd поставляє товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» МАР в біг-бегах по 1000 кг, країна походження Болгарія, Агрополіхім, у кількості 4500 метричних тон +/- 10% у опціоні Продавця.

У п.7-8 Договору від 02.09.2024 №0048 зазначено період відвантаження вересень-грудень 2024 року за умовами доставки FCA склад Агрополіхім, Девня, Болгарія.

Відповідно до п.9-10 Договору від 02.09.2024 №0048, ціна договору складає 638,00 євро за метричну тонну, оплата здійснюється на умовах 100% передоплати банківським переказом на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п.1 Додатку від 30.01.2025 №3 до Договору від 02.09.2024 №0048, загальна кількість 4500 метричних тон +/- 10% в опціоні Продавця МАР у біг бегах 1000 кг, відповідно до Договору №0048/2 вересня 2024 року, будуть доставлені наступним чином:

4063 метричних тон CFR Чорноморськ, Україна;

437 метричних тон FCA склад Агрополіхім, Девня, Болгарія.

Згідно з п.2 зазначеного додатку до договору, ціна буде наступною:

для 550 метричних тон 660,19 ЄВРО за метричну тону CFR Чорноморськ, Україна;

для 2500 метричних тон 642,00 ЄВРО за метричну тону CFR Чорноморськ, Україна;

для 1013 метричних тон 643,20 ЄВРО за метричну тону CFR Чорноморськ, Україна;

для 230 метричних тон 638,00 ЄВРО за метричну тону FCA склад Агрополіхім, Девня, Болгарія;

для 207 метричних тон 623,00 ЄВРО за метричну тону FCA склад Агрополіхім, Девня, Болгарія.

13 лютого 2025 року декларантом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» подано митні декларації №25UA500090001806U6, №25UA500090001801U0 та №25UA500090001796U0.

За результатом розгляду поданих документів та митної декларації №25UA500090001806U6, Одеською митницею прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000025.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000017/1 до митної декларації №25UA500090001806U6 вказано наступні підстави коригування митної вартості товарів:

у наданих платіжних документах що підтверджують вартість товарів, вказані реквізити іншого інвойсу;

у копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 25BG002002A00652B8 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, що зазначена в експортній декларації країни відправлення, відрізняється від вартості, зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, чому така різниця у вартості вантажу - документів не надано. Ланцюг постачання товару, відомості щодо розміру посередницької винагороди компаній посередників, договори та рахунки з третіми особами до митного оформлення не подавались. Враховуючи, що товар відвантажувався на умовах поставки FOB, а також наявність компаній посередників - відсутнє документальне підтвердження складових митної вартості (витрати на навантаження (вивантаження), НРР, транспортування оцінюваних товарів до порту;

у коносаменті зазначено, що оплата здійснюється згідно Charter Party. Таким чином, коносамент наданий не у повному обсязі, у зв`язку з не наданням договору Charter Party як невід`ємної частини коносаменту. Вказані умови розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ».

За результатом розгляду поданих документів та митної декларації №25UA500090001801U0, Одеською митницею прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000024.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000016/1 до митної декларації №25UA500090001801U0 вказано наступні підстави коригування митної вартості товарів:

у наданих платіжних документах що підтверджують вартість товарів вказані реквізити іншого інвойсу;

у копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 25BG002002A00652B8 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення, відрізняється від вартості, зазначеній в інвойсі, що наданий до митного оформлення, чому така різниця у вартості вантажу - документів не надано. Ланцюг постачання товару, відомості щодо розміру посередницької винагороди компаній посередників, договори та рахунки з третіми особами до митного оформлення не подавались. Враховуючи, що товар відвантажувався на умовах поставки FOB, а також наявність компаній посередників - відсутнє документальне підтвердження складових митної вартості (витрати на навантаження (вивантаження), НРР, транспортування оцінюваних товарів до порту;

у коносаменті зазначено, що оплата здійснюється згідно Charter Party. Таким чином, коносамент наданий не у повному обсязі, у зв`язку з не наданням договору Charter Party як невід`ємної частини коносаменту. Вказані умови розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ».

За результатом розгляду поданих документів та митної декларації №25UA50090001796U0, Одеською митницею прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000023.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000018/1 до митної декларації №25UA50090001796U0 вказано наступні підстави коригування митної вартості товарів:

у наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від 15.11.2024 № 0063 та рахункуфактурі від 06.02.2025 №0019/2025/NE зазначено ( передоплата 100% банківським переводом на рахунок продавця), але ж жодного підтверджуючого документу не надано (у наданих платіжні документах що підтверджують вартість товарів вказані реквізити іншого інвойсу);

у копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 25BG002002A00652B8 вказані: інші умови поставки, вартість вантажу, зазначена в експортній декларації країни відправлення, відрізняється від вартості, зазначеній в інвойсі, що наданий до митного оформлення, обґрунтування різниці у вартості вантажу - документів не надано. Ланцюг постачання товару, відомості щодо розміру посередницької винагороди компаній посередників, договори та рахунки з третіми особами до митного оформлення не подавались. Враховуючи, що товар відвантажувався на умовах поставки CFR, а також наявність компаній посередників - відсутнє документальне підтвердження складових митної вартості (витрати на навантаження (вивантаження), НРР, транспортування оцінюваних товарів до порту;

у коносаменті зазначено, що оплата здійснюється згідно Charter Party. Таким чином, коносамент наданий не у повному обсязі, у зв`язку з не наданням договору Charter Party як невід`ємної частини коносаменту. Вказані умови розрахунків за поставлений товар,з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказано, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом обрано другорядний метод визначення митної вартості резервний.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України);

у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України);

перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України;

у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України);

у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України);

метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України);

митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у цій справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв`язку з неподанням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у графі 33 оскаржуваних рішень, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, у рішеннях про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000017/1 та від 13.02.2025 №UA500090/2025/000016/1 вказано, що у наданих платіжних документах що підтверджують вартість товарів вказані реквізити іншого інвойсу.

Судом встановлено, що до митної декларації від 13.02.2025 №25UA500090001806U6 надано, зокрема проформу-інвойс від 30.01.2025 №07-30012025 на товар МАР у кількості 1013 тон, вартість одиниці товару 643,20 євро, загальна вартість 651561,60 євро.

Аналогічні відомості щодо вартості товару за митною декларацією №UA500090/2025/000017/1 містяться в інвойсі від 06.02.2025 №0017/2025NE.

Судом також встановлено, що до митної декларації від 13.02.2025 №25UA500090001801U0 надано, зокрема проформу інвойс на товар МАР у кількості 2000 тон, вартість одиниці товару 643,20 євро, загальна вартість 1286400,00 євро, що відповідає визначеним сторонами цінам на поставку, зазначеним у п.2 Додатку від 30.01.2025 №3 до Договору від 02.09.2024 №0048.

Аналогічні відомості містяться в інвойсі від 06.02.2025 №0018/2025/НЕ.

Суд зазначає, що хоча дійсно в наданих платіжних документах зазначено реквізити інших проформ-інвойсів, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Суд вказує, що згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 у справі №1.380.2019.001438 та у постанові від 05.08.2021 у справі №1.380.2019.003193.

Суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 29.07.2020 по справі №420/1709/19, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє наведені вище Одеською митницею підстави для коригування митної вартості вказані у рішеннях про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000017/1 та від 13.02.2025 №UA500090/2025/000016/1.

В оскаржуваних рішеннях Одеською митницею вказано, що у копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 25BG002002A00652B8 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення, відрізняється від вартості, зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, чому така різниця у вартості вантажу - документів не надано. Ланцюг постачання товару, відомості щодо розміру посередницької винагороди компаній посередників, договори та рахунки з третіми особами до митного оформлення не подавались. Враховуючи, що товар відвантажувався на умовах поставки FOB, а також наявність компаній посередників - відсутнє документальне підтвердження складових митної вартості (витрати на навантаження (вивантаження), НРР, транспортування оцінюваних товарів до порту

Суд зазначає, що заповнення вищевказаної МД країни відправлення знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.

Отже, інформація яка міститься в експортній декларації не свідчить про розбіжності у наданих документах або відсутність документів на підтвердження митної вартості, а тому суд вважає безпідставним таке зауваження.

Крім того, п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Твердження митного органу про відсутність відомостей про ланцюг постачання товару спростовується наданими для оформлення коносаментом №1, 2, 3, вантажними маніфестами та експортною митною декларацією, згідно яких експортером вантажу вказано Agropolychim AD (виробник товару), а одержувачем вантажу ТОВ «Агрохімтехнолоджі».

Отже, зважаючи на помилковість висновку митного органу про наявність компаній посередників безпідставною була і вимога про необхідність документального підтвердження складових митної вартості (витрати на навантаження (вивантаження), транспортування оцінюваних товарів до порту).

Відповідно до матеріалів справи, на кожному етапі витрати на навантаження (вивантаження) товару охоплювалися його ціною з огляду на застосовані базиси поставки FOB та FCA.

Суд вказує, що згідно з Правилами Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Обов`язок щодо страхування товару не покладено на жодну із сторін договору.

FOB (Free On Board / «Вільно на борту») Incoterms 2020 це базис поставки, при якому продавець доставляє товар на борт судна, вказаного покупцем у порту відвантаження, і проходить експортне митне оформлення. Ризики та витрати переходять до покупця з моменту розміщення товару на борту судна.

Відповідно до пункту 6 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару як окрема складова.

Отже, ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» не мало додаткових витрат, пов`язаних із транспортуванням товару на митну територію України та які підлягали би включенню до його митної вартості.

Щодо ненадання договору Charter Party, суд звертає увагу, що поставка товару здійснюється на умовах FOB та FCA (вартість і фрахт), тобто поставка товару здійснюється за рахунок продавця, а отже в його обов`язки входить питання стосовно доставки товару покупцю. За таких умов, покупець не зобов`язаний витребувати у продавця договір Charter Party, який не впливає на ціну товару, оскільки укладається із третьою особою, розрахунки із яким продавець здійснює самостійно, і вартість договору вже включено у вартість товару.

Стосовно висновків митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ», суд вказує таке.

Так, Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Крім вищенаведеного, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA500090/2025/000018/1 до митної декларації №25UA50090001796U0 вказано, що у наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від 15.11.2024 № 0063 та рахункуфактурі від 06.02.2025 №0019/2025/NE зазначено (передоплата 100% банківським переводом на рахунок продавця), але ж жодного підтверджуючого документу не надано (у наданих платіжні документах що підтверджують вартість товарів вказані реквізити іншого інвойсу).

Суд ще раз звертає увагу, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Суд вказує, що згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.12.2020 у справі №1.380.2019.001438, від 05.08.2021 у справі №1.380.2019.003193 та від 29.07.2020 по справі №420/1709/19.

Отже, наведені відповідачем припущення ґрунтуються виключно на формальних розбіжностях у найменуванні транспортних засобів та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості та правомірність її коригування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

При цьому, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

До того ж, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч,1 ст.55 МКУ, митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Як зазначено у спірних рішеннях про коригування митної вартості, відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Суд зазначає, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості митний орган лише констатує що коригування митної вартості буде здійснено до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено декларантом.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 13.02.2025 №UA500090/2025/000017/1, №UA500090/2025/000016/1, №UA500090/2025/000018/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2025 №UA500090/2025/000025, №UA500090/2025/000024 та №UA500090/2025/000023 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 6512,00 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6512,00 грн.

В тексті позовної заяви вказано, що, на підставі статті 139 КАС України, докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат, які пов`язані із розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи, що позивачем не подано доказів понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу, суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правову (правничу) допомогу при винесені рішення.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» (вул. Козацька, буд. 120/4, м. Київ, Київська обл., 03022, код ЄДРПОУ 41896055) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000017/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000025 від 13.02.2025.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000016/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000024 від 13.02.2025.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000018/1 від 13.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000023 від 13.02.2025.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» судовий збір у розмірі 6512,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО