Рішення № 138367772, 21.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокуСправа №160/13267/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з позовними вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026 про перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.12.2021 року;

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням страхового стажу 39 років, надбавок, компенсацій та підвищень до пенсії, застосуванням при перерахунку пенсії у періоді з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік - 1573.99 грн, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк";

- встановлення способу виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк", згідно із заявою позивача від 08.08.2025 року;

- відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії;

- відповідно до ч.6 ст. 246, ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_1 , громадянка України, платник податків, не працює, з 07.05.1996 постійно проживає в Ізраїлі та є особою похилого віку. До виїзду на ПМЖ за кордон проживала в м. Дніпропетровську, перебувала на обліку в Управлінні соціального забезпечення в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (тепер: Головне Управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області), де отримувала пенсію за віком. Виплата пенсії протиправно припинена з 01.11.1996 у зв`язку з виїздом за кордон, що оскаржено 24.03.2013 в суді. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2013 у справі №201/5024/13-а відповідач зобов`язаний був поновити позивачу з 25.03.2013 виплату пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі матеріалів пенсійної справи, з урахуванням індексу інфляції, на вказаний у заяві банківський рахунок. Виплата пенсії, починаючи з 25.03.2013 року, проводилася з порушенням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV", а саме: без урахування повного страхового стажу 39 років, належних показників із заробітної плати та індивідуального коефіцієнта заробітної плати, доплати до пенсії за понаднормовий стаж, підвищення до пенсії, як дитині війни, компенсації втрати доходу затримку термінів виплати пенсії. З 01.12.2021 року виплата пенсії позивачу повторно припинена без попереднього повідомлення і не проводиться до теперішнього часу. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25- рп/2009, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії за період з 07.10.2009 року по теперішній час. 30 липня 2025 року позивачем в особистому кабінеті на Веб-порталі ПФУ подано відповідачу завірену кваліфікованим електронним підписом заяву встановленого зразка з необхідними документами про перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року, поновлення виплати пенсії з 01.12.2021 року. Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням останнього від 06.08.2025 № 855/03-16 залишено без задоволення, з посиланням на відсутність законних підстав, що оскаржено позивачем 27.09.2025 року в суді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі 160/28084/25, що залишено без зміни апеляційною інстанцією, постановлено: визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.08.2025 року №855/03-16 про відмову в задоволенні заяви позиву від 30.07.2025 року про перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 07.10.2009 року по 24.03.2013 року, перерахунок та індексацію пенсії в період з 25.03.2013 року по 30.11.2021 року, перерахунок, індексацію та виплату пенсії з 01.12.2021 року по теперішній час, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії у зазначених вище періодах; визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.12.2021 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії за віком від 30.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки надано судом у цьому рішенні. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28084/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуто заяву позивача про перерахунок та виплату пенсії за віком від 30.07.2025 року і згідно з рішенням № 912010801715 здійснено перерахунок пенсії з індексацією за період з 07.10.2009 року по 24.03.2013 року, з 25.03.2013 року по 30.11.2021 року, та з 01.12.2021 по даний час. Другого квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою "Про надання довідок про перерахунок та виплату пенсії за період з 07.10.2009 за теперішній час на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі 160/28084/25. Рішенням відповідача № 912010801715 від 20.04.2026, що додано до листа від 30.04.2026 №52090-34596/В-01/8-0400/26, позивачу проведено новий перерахунок та поновлено виплату пенсії з 01.12.2021 року. Пенсія з 01.12.2021 року по теперішній час протиправно нарахована у твердому (фіксованому) розмірі 1054.32 грн, що нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму та раніше виплачуваної позивачу пенсії (3244.53 грн у листопаді 2021 року). Відповідачем встановлено непередбачені Законом № 1058-IV особливості нарахування пенсії: "Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. з 01.12.2021 по довічно". Нарахування та виплата заборгованості по пенсії, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, не проведені, виплата поточної пенсії позивачеві не розпочато. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком та її складових, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час у порядку та розмірі, встановленому Законом №1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, на зазначений у заяві від 08.08.2025 банківський рахунок, є протиправним, порушують її конституційні права на соціальне забезпечення.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року клопотання представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Клопотання представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича про звільнення від сплати судового збору/відстрочення сплати збору при подачі адміністративного позову задоволено.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі №160/13267/26.

Клопотання представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження, у відсутності позивача, - задоволено частково та призначено розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича про витребування доказів, - задоволено.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвала суду від 22.05.2026 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 22.05.26 17:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 18.05.26 19:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року вдруге витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі, належним чином засвідчену копію усіх документів, на підставі яких було винесено оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026.

Встановлено строк для виконання зазначеної вище ухвали від 29.06.2026 року протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду шляхом завантаження до системи Електронний суд з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису.

Ухвала суду від 29.06.2026 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 30.06.26 07:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на день розгляду справи по суті відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору відповідачем до суду також не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Крім того відповідач вимоги ухвали суду від 29.06.2026 року не виконав, витребувані судом докази не надав.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що неприйняття судом рішення протягом тривалого строку призведе до затягування судового розгляду та правової невизначеності сторін, що суперечить положенням п. 11 ч. 1 ст. 4, ст. 6 КАС України.

Згідно із ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи систематичне не виконання вимог ухвал суду та не надання відповідачем витребуваних судом доказів, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, а також з метою запобігання затягування строків розгляду справи й перебування учасників справи в стані невизначеності, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Крім того, згідно відмітки в паспорті, позивач постійно проживає в Ізраїлі.

Згідно посвідчення № НОМЕР_1 , дата видачі 16.01.1996р., позивачу з 27.12.1995 призначена пенсія за віком.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2013 року у справі № 201/5024/13-а, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі поновити виплату пенсії призначеної ОСОБА_1 як не працюючій громадянці, на підставі пенсійної справи, з урахуванням індексу інфляції, на вказаний в заяві банківський рахунок, 25.03.2013 року.

30.07.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком, в якій просила:

- провести перерахунок, індексацію та виплатити пенсію за віком, як непрацюючій особі та дитині війни, за період з 07.10.2009 року по 24.03.2013 року, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії;

- провести перерахунок, індексацію та виплатити пенсію за віком, як непрацюючій особі та дитині війни, за період з 25.03.2013 року по 30.11.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії;

- провести перерахунок, індексацію та виплачувати пенсію за віком, як непрацюючій особі та дитині війни, починаючи з 01.12.2021 року, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії;

- здійснювати виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 912010801715 відмовлено позивачці в проведенні перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю законних підстав. Також в рішенні зазначено, що при розгляді електронної пенсійної справи заявниці та документів, долучених до заяви про перерахунок, встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена з 01.12.2021 року в зв`язку з тривалою неоплатою. В документах доданих до заяви для перерахунку пенсії міститься заява довільній формі про перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 року з посиланням на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2013 року у справі 201/5024-13а, згідно якої відповідачем є УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Весела І. зазначену постанову суду не надала.

Не погодившись із Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 912010801715, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі №160/28084/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ: 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2025 року №855/03-16 про відмову в задоволенні заяви позивача від 30.07.2025 року про перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 07.10.2009 року по 24.03.2013 року, перерахунок та індексацію пенсії в період з 25.03.2013 року по 30.11.2021 року, перерахунок , індексацію та виплату пенсії з 01.12.2021 року по теперішній час, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії в зазначених вище періодах.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.12.2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії за віком від 30.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки надано судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року - залишено без змін.

В подальшому 23.02.2026 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі № 160/28084/25, в якій просила: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у строк до 15 днів з дня винесення ухвали подати суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.11.2025 у справі №160/28084/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 року, у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 160/28084/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28084/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуто заяву позивача про перерахунок та виплату пенсії за віком від 30.07.2025 року і згідно з рішенням № 912010801715 здійснено перерахунок пенсії з індексацією за період з 07.10.2009 року по 24.03.2013 року, з 25.03.2013 року по 30.11.2021 року, та з 01.12.2021 по даний час.

Листом від 04.03.2026 року №0800-0304-9/19000 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії по ЕПС №912010801715.

02.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заява про надання довідок про перерахунок та виплату пенсії за період з 07.10.2009 року по теперішній час на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі 160/28084/25, в якій просила:

- про перерахунок та нарахування пенсії за період з 07.10.2009 року за теперішній час;

- про відновлення та виплату пенсії з 01.12.2021 року на визначений заявником банківський рахунок;

- про виплату заборгованості по пенсії за період з 07.10.2009 року по теперішній час, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії.

Листом від 30.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії починаючи з 01.12.2021.

Згідно з рішенням № 912010801715 від 20.04.2026 року (вид перерахунку макетна обробка, підстава рішення суду, особливості не підлягають МП, признач.заріш.суду в тверд.розм.) розмір пенсії позивача з 01.012.2021р. довічно становить 1054,32 грн.

Вважаючи незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026 про перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.12.2021 року; бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк", позивач через свого представника звернулась до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон №1788-XII).

Відповідно до частин 1-3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Підсумовуючи, суд зазначає, що ОСОБА_1 , проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України № 1058-IV було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється зокрема на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Абзацом другим статті 51 вказаного Закону було передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналіз наведених норм свідчить, що після прийняття Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, Закон України №1058-IV не встановлює підстав для незастосування до пенсіонерів - громадян України, які перебувають за кордоном, норм цього Закону, які регулюють порядок проведення перерахунків, підвищення, індексації, а також проведення підвищень «дітям війни» відповідно до Закону України «Про соціальні гарантії дітям війни», оскільки будь-яких обмежень діючим законодавством не встановлено.

Із визнанням неконституційними положень пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону України №1058-IV зникли перешкоди для реалізації позивачем своїх прав на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи, слід зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Стосовно бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частиною 1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Відповідно до ч. 1, ст. 42 Закону №1058-IV пенсії, в редакції чинної на дату 01.10.2009 року, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

За визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 1 Закону № 1282-ХІІ, для цілей цього Закону індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єкти індексації грошових доходів населення визначені ст. 2 Закону № 1282-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Частиною 5 ст.2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз. 2 і 3 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Згідно до положень частини 3 статті 42 Закону №1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Відповідно до пункту 4-1 пункту 4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV ля осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:

мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;

збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі Закон № 2195-IV) державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону № 2195-IV дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В подальшому Законом України від 28.12.2014 №80-VIII установлено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 № 2456-VI (Бюджетний кодекс України), ураховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII.

Відповідно до статей 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195, позивачу, на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945 року), було менше 18 років і вона відноситься до осіб, яким щомісячно виплачується підвищення до пенсії, у розмірі, визначеному підзаконними актами.

Отже, відповідач при перерахунку пенсії позивачу повинен був врахувати та застосувати норми Закону №1058-IV, якими передбачено, що:

розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону (стаття 27 Закону),

мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини (стаття 28 Закону),

перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (стаття 43 Закону).

В порушення наведених вище вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем після поновлення виплати позивачу пенсії як не працюючому пенсіонеру, не здійснювалося підвищення розміру пенсії позивача у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не нараховувалася індексація та надбавка до пенсії за віком як дитині війни.

Зазначене підтверджується наданими до суду розрахунками пенсії, а також оскаржуваним рішенням та не спростовано відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що рішенням пенсійного органу №912010801715 від 20.04.2026 було встановлено особливість: «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ ».

Однак така вказівка у протокольному рішенні №912010801715 від 20.04.2026 про перерахунок пенсії позивача суперечить положенням чинного законодавства, оскільки судом у справі № 160/28084/25 не визначався ані розмір пенсії, який підлягає поновленню та виплаті, ані встановлювалась заборона на здійснення масового перерахунку (МП) пенсії після її поновлення тощо. Також, положення чинного пенсійного законодавства не передбачають права та можливості пенсійного органу діяти саме в такий спосіб, та доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Також суд звертає увагу, що пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - Порядок 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку №22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.

Крім того суд наголошує, що за приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.06.2026 року вдруге витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі, належним чином засвідчену копію усіх документів, на підставі яких було винесено оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026.

Однак відповідач вимоги ухвали суду від 22.05.2026 року та 29.06.2026 року залишив поза увагою.

Крім того відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на день розгляду справи по суті відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив, а тому суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов як визнання позову.

З урахуванням викладеного вище, а також відсутності відзиву, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026 про перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.12.2021 року, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Крім того відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо проведення перерахунку, індексації та виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням страхового стажу 39 років, надбавок, компенсацій та підвищень до пенсії, застосуванням при перерахунку пенсії у періоді з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік - 1573.99 грн, за вирахуванням раніше виплачених сум, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оскільки позивачу пенсія вже призначена, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, надбавок, компенсацій та підвищень до пенсії, застосуванням при перерахунку пенсії у періоді з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік, за вирахуванням раніше виплачених сум на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

При цьому зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком з урахуванням страхового стажу 39 років, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

З наданих до суду доказів вбачається, що страховий стаж позивача становить 35 р. 3 міс. 7 дн.

При цьому доказів звернення позивача до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів (навчання, роботи, тощо) до суду не надано.

Також не надано до суду рішення Пенсійного фонду про відмову в зарахуванні до страхового стажу таких періодів.

Крім того суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати у розмірі 1573,99 грн., оскільки даним рішенням судом було встановлено право на перерахунок пенсії із застосуванням при перерахунку пенсії у період з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік, а вимога щодо зазначення конкретного розміру показника є передчасною.

Стосовно позовних вимог щодо компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону №2050-IIІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.

Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідач наразі не вирішував питання про право позивача на таку компенсацію, в зв`язку з чим, не порушив право позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, як таких, що заявлені передчасно.

Щодо встановлення способу виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк", згідно із заявою позивача від 08.08.2025 року.

Частиною 6 ст. 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про:

1) порядок і строк виконання рішення;

2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення;

3) повернення судового збору;

4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат;

4-1) здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу;

5) дату складення повного рішення суду.

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, надбавок, компенсацій та підвищень до пенсії, застосуванням при перерахунку пенсії у періоді з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік, за вирахуванням раніше виплачених сум на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

А тому відсутні підстави для встановлення способу виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк", згідно із заявою позивача від 08.08.2025 року.

Щодо вимоги відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 07.10.2009 року по момент виплати заборгованості по пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Спір у даній справі стосується саме нарахування та виплати пенсії, а не її присудження, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо негайного виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

Поряд з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, як про це просить позивач.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. На час вирішення розглядуваного спору відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення.

Окремо необхідно зауважити, що встановлення судового контролю може мати місце також і на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року клопотання представника ОСОБА_1 Райзмана Олександра Яковича про звільнення від сплати судового збору/відстрочення сплати збору при подачі адміністративного позову задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі №160/13267/26.

Отже позивачем при зверненні до суду нею не були понесені судові витрати, відсутні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912010801715 від 20.04.2026 про перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.12.2021 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати пенсії за віком позивачу, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, за вирахуванням раніше виплачених сум, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу на загальних підставах перерахунок, індексацію та виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, надбавок, компенсацій та підвищень до пенсії, застосуванням при перерахунку пенсії у періоді з 07.10.2009 по 30.09.2017 роки показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії за 2008 рік, за вирахуванням раніше виплачених сум, на вказаний позивачем у заяві від 08.08.2025 року банківський рахунок в установі АТ КБ "Приватбанк".

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса