Ухвала суду № 138367566, 21.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 липня 2026 року Справа №160/20546/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича, Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідачів Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 21-А, м. Дніпро, 49619, код ЄДРПОУ 43316700), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37552996), третя особа на стороні відповідачів Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135; поштова адреса вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича щодо не розгляду скарги від 22.06.2026 у встановлений законом спосіб та строк;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №78506300, винесену Центрально-міським відділом ДВС у м. Кривому Розі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- зобов`язати скасувати всі заходи примусового виконання та зняти арешти з рахунків позивача у ВП №78506300;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з бездіяльністю начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича щодо нерозгляду його скарги від 22.06.2026 та з постановами про відкриття виконавчого провадження №78506300, винесені Центрально-міським відділом ДВС у м. Кривому Розі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушеннями вимог закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на день підписання позовної заяви становив 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем надано до суду квитанції про сплату судового збору за 2 вимоги немайнового характеру про визнання протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяви та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте до суду не надано доказів сплати судового збору за вимогу про зобов`язання скасувати всі заходи примусового виконання та зняти арешти з рахунків позивача у ВП №78506300.

Враховуючи викладене, позивачем необхідно надати доказ сплати судового збору у розмірі - 1331,20 грн.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, внаслідок чого, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 08.11.2019 у справі №400/100/19, від 09.09.2020 у справі №202/507/20, від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20 та постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн, з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Положенням п. 3 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначається зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Отже, позивач повинен надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути визначено позивачем залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, на наявність яких він посилається у позові. Зокрема, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві не наведений обґрунтований розрахунок суми у розмірі 20000,00 грн., не надано доказів на підтвердження її розміру та не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Судом встановлено, що відповідачем у справі визначено, зокрема, начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича, проте зазначено код ЄДРПОУ 43316700, який відповідає Сумському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України.

Також, одним з відповідачів у справі визначено Державну казначейську службу України, проте зазначено код ЄДРПОУ 37552996, який відповідає Міністерству енергетики України.

Код ЄДРПОУ Державної служби України з безпеки на транспорті не визначено в позовній заяві взагалі.

Також, позивач визначає адресу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Дніпрі, в той час як зареєстрованою адресою вказаного суб`єкта владних повноважень є місто Харків.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач звертається з вимогою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду скарги, проте з матеріалів справи встановлено, що скарга подавалась до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Також, позивачем заявлені вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної Центрально-міським відділом ДВС у м. Кривому Розі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язати скасувати всі заходи примусового виконання та зняти арешти з рахунків позивача у ВП №78506300, проте відповідачем Центрально-міський відділ ДВС у м. Кривому Розі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Крім того, суддя звертає увагу, що Центрально-міський відділ ДВС у м. Кривому Розі не віднесений до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що позивачу відомо з листа Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управління юстиції, наявного в матеріалах справи.

Формулювання позовних вимог юридично правильного змісту з максимальною чіткістю і зрозумілістю є основним та першочерговим обов`язком позивача при зверненні до суду з позовною заявою, оскільки, судом справа розглядається виходячи з позовних вимог та їх змісту і викладу, що в подальшому, в разі задоволення позову безпосередньо впливає на можливість виконання судового рішення.

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Поряд з цим, аналізуючи зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд наголошує, що підстави позову (обставини прийняття відповідачем чотирьох спірних рішень) є різними, зокрема, спірні рішення прийнято митним органом на підставі чотирьох різних пакетів документів, поданих позивачем для митного оформлення товарів.

Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень є необхідним з`ясування значного обсягу обставин від укладання договорів до власне прийняття оскаржуваних рішень, із дослідженням кожного окремого епізоду постачання товару (надання послуг) та кожного окремого документу, що подавався позивачем разом з поясненнями, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Позивачем заявлено до суду позовні вимоги з предметом спору, який виник з різних підстав, а саме:

- бездіяльність щодо нерозгляду заяви, розгляд якої має відбуватись в порядку ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі;

- скасування постанови державної виконавчої служби, розгляд якої має відбуватись за правилами ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України не більше 20 днів з дня відкриття провадження у справі.

Вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в рамках одного провадження, оскільки Кодексом адміністративного судочинства встановлені різні особливості розгляду відповідної категорії справ.

Додатково суддя звертає увагу, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Проте з метою надання можливості позивачу уточнити позовні вимоги, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.

Крім того, суддя звертає увагу, що за п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач стверджує, що не знав про прийняту постанову, проте не надає доказів з датою, коли він дізнався про порушення власних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з п. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про витребування доказів.

Позивач оскаржує постанови у ВП №78506300, проте не надає до суду оскаржуваних постанов, також позивачем не надано клопотання про витребування доказів.

Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 172, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудіна Тимофія Миколайовича, Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідачів Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання:

- оригіналу (або засвідченої копії) документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101;

- уточненої позовної заяви з належним та чітким викладенням позовних вимог;

- уточненої позовної заяви з визначенням належного суб`єктного складу відповідачів, кодів ЄДРПОУ та адрес відповідачів та третьої особи;

- уточненої позовної заяви з викладенням позовних вимог без порушення правил об`єднання позовних вимог;

- уточненої позовної заяви з обґрунтованим розрахунком моральної шкоди, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення з копією для сторін;

- копії уточненої позовної заяви для визначеного складу відповідачів;

- клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску строку звернення.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський