Рішення № 138367402, 21.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3341/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СХАБТРАНС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СХАБТРАНС» (далі ТОВ «СХАБТРАНС», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.02.2026 №UA205140/2026/00025/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2026 Волинською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/00025/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмови №UA205140/2026/000333 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

15.01.2026 між ТОВ «СХАБТРАНС» (Україна) (Покупець) та фірмою KFZ Handel Baumann (Німеччина) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт на поставку товару № 1-ST/2026 (надалі- Контракт).

Відповідно до укладеного Контракту його предметом с Сідельний тягач марки SCANIA, VIN code НОМЕР_1 , 2015 рік випуску (надалі - Товар).

Розділом 3 Контракту сторони обумовили, що валюта договору - євро. Ціна Товару узгоджується та встановлюється в інвойсі. Ціна на Товар узгоджуватиметься і включає: вартість товару, а також всі витрати на перевезення, податки, мита та збори, інші готові витрати, що стягуються і сплачуються на території країни Продавця. Загальна сума Контракту складає 5 350 євро.

Пунктом 4.1. Контракту обумовлено, ідо Товар на момент продажу знаходиться у Німеччині. Покупець зобов`язується здійснити доставку товару згідно з Інкотермс-2010, DAP м/п Вишнє-Німецьке/Ужгород.

Розділом 5 Контракту сторони передбачили, що оплата за Товар, що постачається, проводиться на валютний рахунок Продавця передоплатою. Оплата за Товар провадиться в євро. Покупець здійснює оплату за товар, що постачається на валютний рахунок Продавця відповідно до виставленого рахунку Продавцем. Банківські витрати на перерахування коштів здійснюються з допомогою Покупця.

15.01.2026 фірма K.FZ Handel Baumann (Німеччина) склала та направила Товариству з обмеженою відповідальністю «СХАБТРАНС» (Україна) рахунок-фактуру №2026-01-002 щодо оплати за Товар, який с предметом Контракту, на загальну суму 5 350 євро,

27.01.2026 ТОВ «СХАБТРАНС» здійснило фірмі K.FZ Handel Baumann (Німеччина) оплату за Товар в сумі 5 350 євро. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 27.01.2026.

З метою митного оформлення товару позивач 23.02.2026 через декларанта подав до Волинській митниці митну декларацію №26UA205140009901U9.

Під час митного оформлення митному органу було подано наступні документи:

1. Рахунок-фактуру (інвойс) № 2026-01-002 від 15.01.2026;

2. Декларація про походження товару № 70/1 від 18.02.2026;

3. Заява на внесення змін до митної декларації, поданої митному органу, за формою згідно з додатком 3 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 року № 450.

4. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.09.2015;

5. Банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 27.01.2026;

6. Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №70/1 від 18.02.2026;

7. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1- ST/2026 від 15.01.2026;

8. Договір про надання послуг митного брокера №1051 від 17.02.2026;

9. Фото Товару від 23.02.2026;

10. Копія митної декларації країни відправлення №26DE740279757066B3 від 17.02.2026.

Однак в прийнятті зазначеної митної декларації було відмовлено, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000025/2 від 25.02.2026, про що складено картку відмови №UA205140/2026/000333.

Так, в пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2026 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості:

«Митий вартість товарів, які ввозяться па митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Відповідно до вказаного в інвойсі від 15.01.2026 №2026-01-002 продавцем (власником) транспортного засобу с KFZ-HANDEL Baumann, Німеччина, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зазначений власник транспортного засобу IVorle Hermann, інформація щодо якого відсутня в зовнішньоекономічному контракті. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дача інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не с стороною контракту. Участь третіх осіб у поставці товару на митну територію України мож е створювати додаткові витрати, обов язок сплати комісійної винагороди, які за правилами ч. 10 cm. 5В МКУ можуть бути складовими митної вартості 3 огляду на умови поставки DAB розподіл затрат та перехід ризиків відбуваються в пункті призначення. Згідно п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2026 №1-ST/2026 пунктом призначення с Ужгород (Україна), тобто усі витрати на перевезення до вказаного місця несе Продавець. Договору (контракту) про перевезення та/або інших документів, які підтверджують понесення витрат на транспортування з боку Продавця не надано.

В інвойсі від 15.01.2026 № 2026-01-002 вказана вартість товару 5350,00 євро, відомостей про транспортні витрати не зазначено. Поряд з цим в митній декларації країни відправлення № 26DE740279757066ВЗ вказані умови поставки EXW, що не відповідають заявленим до митного оформлення. Митна декларація країни відправлення від 1 /.02.2026 №26DE740279757066B3 дозволяє ідентифікувати товар, аче не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно cm.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим. що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, Вам необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в термін 10-ти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями: 6) транспортні (перевізні) документи: 7) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: 8) копію митної декларації країни відправлення. Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. За умови падання, згідно ч. 3 ст. 5З МКУ документів, витребовуваних митницею, які містять достовірну, об 'активну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Декларант надав додатковий документ: лист б/н від 24.02.2026 повідомлення щодо запитуваних документів. Листом б/н від 25.02.2026 декларант повідомив про остаточність документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару. Неподання декларантом витребуваних документів є підставою для коригування митної вартості, адже подані документи недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації та унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VIIГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч. 6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст. 5З МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, з саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість с нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів. Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно cm.64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар на рівні 15500 євро/шт за ЕМД №UA204130/2026/002529 від 11.02.2026, Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки SCANIA, модель R 450, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 12742 см.куб, потужність двигуна 331 кIV, колісна формула 4x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015. Виробник - SCANIA, SE. Торгівельна марка - SCANIA, імпорт якого здійснено на умовах поставки DAP, згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого не є виробник товару.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач надав документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 08 грудня 2025 року №0812nl, рахунок-фактуру (інвойс) від 09 грудня 2025 року №10251479, калькуляцію транспортних витрат від 15 грудня 2025 року.

Разом із цими документами декларант надав:

1. Рахунок-фактуру (інвойс) № 2026-01-002 від 15.01.2026;

2. Декларація про походження товару № 70/1 від 18.02.2026;

3. Заява на внесення змін до митної декларації, поданої митному органу, за формою згідно з додатком 3 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 року № 450.

4. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.09.2015;

5. Банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 27.01.2026;

6. Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №70/1 від 18.02.2026;

7. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1- ST/2026 від 15.01.2026;

8. Договір про надання послуг митного брокера №1051 від 17.02.2026;

9. Фото Товару від 23.02.2026;

10. Копія митної декларації країни відправлення №26DE740279757066B3 від 17.02.2026.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо зазначених у спірному рішенні порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаного в інвойсі від 15.01.2026 №2026-01-002 продавцем (власником) транспортного засобу є KFZ-HANDEL Baumann, Німеччина, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 зазначений власник транспортного засобу - Worle Hermann, інформація щодо якого відсутня в зовнішньоекономічному контракті. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту.

Так, відповідно до законодавства Європейського Союзу юридичні особи мають право купувати та продавати транспортні засоби без зобов`язання постановки на облік та реєстрації у відповідних органах для подальшої реалізації таких об`єктів. Оскільки основним первинним документом, який свідчить право власності на автомобіль є Інвойс, яким підтверджується реалізація автомобіля.

Крім того варто зазначити, що практика суду щодо аналогічних обставин наступна: По справі Постанова Восьмою апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 №140/21645/23 «суд зазначає, що на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно інвойсу транспортний засіб був проданий однією компанією, однак, згідно відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реквізити особи, на яку зареєстровано транспортний засіб на іншу особу, не кореспондуються із заявленими до митного оформлення відомостями стосовно продавця товару, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою.

Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно- правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються га справляються митні платежі.

Окрім цього, суд звертає увагу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Також, в спірному рішенні вказано, що з огляду на умови поставки DAP розподіл затрат та перехід ризиків відбуваються в пункті призначення. Згідно п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2026 №1-ST/2026 пунктом призначення є Ужгород (Україна), тобто усі витрати на перевезення до вказаного місця несе Продавець. Договору (контракту) про перевезення та/або інших документів, які підтверджують донесення витрат на транспортування з боку Продавця не надано. В інвойсі від 15.01.2026 №2026-01-002 вказана вартість товару 5350,00 євро, відомостей про транспортні витрати не зазначено. Поряд з цим в митній декларації країни відправлення №26DE740279757066B3 вказані умови поставки EXW, що не відповідають заявленим до митного оформлення. Митна декларація країни відправлення від 17.02.2026 №26DE740279757066B3 дозволяє ідентифікувати товар, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару.

Так, із листа від 23.02.2026 наданого продавцем товару вбачається, що при заповненні експортної декларації була допущена технічна помилка, а саме було невірно зазначено умову поставки товару EXW, замість DAP Ужгород. Умови поставки є визначені в п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2026 №1-ST/2026 DАР Ужгород.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 29 300,00 євро (МД від 10.11.2025 №25UA205150015859U5), зміст якої перевірити суд позбавлений можливості.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням та оцінки усіх обставин та фактів, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2026/00025/2 від 25.02.2026 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 11.03.2026 №123.

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав: договір №05/03/26-1 від 05.03.2026 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС»; акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №05/03/26-1 від 11.03.2026, рахунок-фактура №111/03/26 від 11.03.2026, платіжну інструкцію №127 від 12.03.2026.

При цьому, пунктом 4.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару 5 000,00 грн.

Із акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 11.03.2026, слідує, що Адвокатським об`єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС» надало позивачу наступні послуги: 1. Надання правових консультацій та роз`яснень з питань рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/00025/2 від 25.02.2026 (1,0 год.); 2. Складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/00025/2 від 25.02.2026 (4,0 год.), всього 5 год на загальну вартість 5 000,00 грн.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці необхідно стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 25.02.2026 №UA205140/2026/00025/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СХАБТРАНС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СХАБТРАНС» (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Івана Франка, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 45914753).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер