Ухвала суду № 138366851, 21.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/14821/26

Провадження №1-кс/523/6860/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому, дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого в кримінальному провадженні №62026150020002192 від 20 червня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працевлаштованої, з інвалідністю 3 групи, не судимої, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и в:

21 липня 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , яку підозрюють в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на обґрунтованість вказаної підозри та наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування, суду; знищення, схову або спотворення будь-якої речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання провадженню іншим чином; а також незаконного впливу на свідків та експерта в цьому ж провадженні.

З`ясувавши думку прокурора в підтримку внесеного клопотання, заперечення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов наступного.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві розслідується кримінальне провадження №62026150020002192 від 20 червня 2026 року, за ознаками ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України, в якому процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Орган досудового слідства встановив наступні обставини.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

Крім того, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу оголошена та проводиться загальна мобілізація.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Згідно ч.1 ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Згідно п.79 Постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Положення ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) визначають, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі за текстом - ТЦК та СП ).

Відповідно до п.1 ст.4 Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі за текстом - Постанова) визначено, що ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі , інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - районні ТЦК та СП ).

Відповідно до п.8 Постанови, завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі за текстом - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі за текстом - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинила наступне. Так, у березні травні 2026 року, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 познайомилась із ОСОБА_7 , якому вона повідомила, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в подальшому вони підтримували приятельські відносини.

Приблизно у травні 2026 року, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, до ОСОБА_7 , який за професійною діяльністю надає юридичні консультації, звернувся його знайомий військовозобов`язаний ОСОБА_8 , за консультацією з проводу оформлення групи інвалідності, та отримання відстрочки від мобілізації з цих підстав.

Оскільки, ОСОБА_5 працювала в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та має певний досвід з приводу оформлення військовозобов`язаними відстрочки від мобілізації у зв`язку із присвоєнням групи інвалідності, то ОСОБА_7 вирішив звернутись до неї за консультацією з приводу можливості в законний спосіб отримати групу інвалідності, та відстрочку від мобілізації з цих підстав ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_7 , з використанням месенджеру «Whats app», здійснив телефонний виклик на номер НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , та повідомив їй про обставини звернення до нього ОСОБА_8 , та попросив надати йому консультацію з приводу можливості в законний спосіб отримати групу інвалідності, та відстрочку від мобілізації з цих підстав ОСОБА_8 .

Під час телефонної розмови, ОСОБА_5 , повідомила ОСОБА_7 , про необхідність відправити їй на месенджер «Whats app» медичні документи ОСОБА_8 , а саме: виписки лікарів, висновки, описи аналізів, МРТ, КТ, інших досліджень, всі направлення до медичних закладів та історію хвороби.

Далі, після того, як ОСОБА_7 відправив фото документів ОСОБА_5 у месенджер «Whats app», остання повідомила йому, що вивчить медичні документи ОСОБА_8 , та через деякий час повідомить, чи достатньо наявних документів, для отримання ОСОБА_8 групи інвалідності та відстрочки від мобілізації з цих підстав.

Після ознайомлення зі змістом медичних документів ОСОБА_8 у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на головуючого експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в якій ОСОБА_8 мав проходити оцінювання повсякденного функціонування, з метою прийняття рішення щодо присвоєння йому 3 групи інвалідності, та подальший вплив на начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , з метою прийняття рішення, щодо надання ОСОБА_8 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , 11 червня 2026 року, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, зателефонувала ОСОБА_7 на месенджер «Whats app», та повідомила, що їй необхідно терміново із ним зустрітись, та призначила місце зустрічі в ресторані «Мамалига», який розташований на вулиці Європейська в м. Одесі.

В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, близько 18:00 години 11 червня 2026 року, під час зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ресторану «Мамалига», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, 21, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомила ОСОБА_7 , що їй необхідно надати неправомірну вигоду в сумі 11000 доларів США (станом на 11 червня 2026 року, згідно офіційного курсу НБУ, становило 494 769,00 грн), за які вона здійснить вплив на головуючого експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в якій ОСОБА_8 буде проходити оцінювання повсякденного функціонування, з метою прийняття рішення щодо присвоєння ОСОБА_8 3 групи інвалідності, та подальший вплив на начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , з метою прийняття рішення, щодо надання ОСОБА_8 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та запевнила, що в інший спосіб ОСОБА_8 не зможе отримати 3 групу інвалідності, та відстрочку від мобілізації з цих підстав.

Далі ОСОБА_7 повідомив про протиправні дії ОСОБА_5 правоохоронні органи, та в подальшому діяв під їх контролем, будучи залученим до конференційного співробітництва.

Так, близько 15:00 години 20 липня 2025 року, ОСОБА_5 під час зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ресторану «Мамалига», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, 21, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, висловила вимогу ОСОБА_7 про надання їй неправомірної вигоди та в подальшому одержала від нього визначену ним особисто першу частину неправомірної вигоди у розмірі 6200 доларів США (станом на 20 липня 2026 року, згідно офіційного курсу НБУ, становило 276 939,12 грн) за вплив на головуючого експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в якій ОСОБА_8 буде проходити оцінювання повсякденного функціонування, з метою прийняття рішення щодо присвоєння ОСОБА_8 3 групи інвалідності, та подальший вплив на начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , з метою прийняття рішення, щодо надання ОСОБА_8 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Безпосередньо після одержання першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_5 було затримано слідчим в порядку ст.208 КПК України, а її злочинну діяльність було припинено.

21 липня січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий суддя зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, у п-п. «с» п.1 ст.5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Обґрунтованість підозри доводиться: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22 червня 2026 року; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 01 липня 2026 року; рапортом Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві від 06 липня 2026 року (про конкретні обставини вчиненого підозрюваної діяння); протоколом огляду та вручення грошових коштів від 20 липня 2026 року; протоколом затримання ОСОБА_5 від 20 липня 2026 року (про вилучення у затриманої предмету неправомірної вигоди); іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності..

На думку слідчого судді, первинно зібраних слідчим доказів достатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Незважаючи на отримані в суді дані про перше притягнення до кримінальної відповідальності, а також наявність у підозрюваної міцних соціальних зв`язків, оцінюючи доводи слідчого та прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання останнім процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя з цим погоджується, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 , будучи обізнаною про ступінь тяжкості повідомленого їй злочину та покарання, яке може загрожувати в разі визнання її винуватою, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований їй злочин, що цілком відповідає практиці ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваної території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Вищезазначене, на думу слідчого судді, обґрунтовує існування ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу не є виправданим.

Органом досудового розслідування продовжується здійснення слідчих дій в провадженні, в тому числі за участі свідків, що не виключає того, що застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, надасть їй можливість здійснювати неправомірний вплив на свідків для надання показань (експертного висновку), які б допомогли підозрюваній уникнути відповідальності за вчинене.

Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином існує ризик можливого незаконного впливу підозрюваної на свідків в даному кримінальному провадженні.

Підозрювана володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно неї, про обставини, які є предметом доказування у кримінальному провадженні. Згідно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 намагалася використати своє становище, у тому числі з можливостю здійснення впливу, в силу займаної посади та знайомств.

У зв`язку із викладеним органом досудового розслідування вживаються заходи щодо встановлення інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення розслідуваного злочину, зокрема серед її співслужбовців. А відтак, слід погодитися із слідчим та прокурором про існування ризику можливого неправомірного перешкоджання підозрюваною досудовому розслідуванню.

Підозрювана дійсно має ряд хронічних захворювань. Проте, в умовах слідчого ізолятору ув`язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров`я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18 березня 2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_5 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлена права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина про незадовільний стан здоров`я не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваної більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.

Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є однією з основних загроз національній безпеці, що підриває як довіру населення до держави, так і спроможність державних службовців захищати національні інтереси через використання посади для власного збагачення, сповільнює економічний розвиток, руйнує державні інституції, знецінює освіту та особисті досягнення, згубно впливає на моральні принципи в суспільстві.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на неї обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 4 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28 вересня 2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, обставин інкримінованого злочину, з огляду на встановлені ризики, слідчий суддя визначає заставу, як альтернативу триманню під вартою, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.

При цьому слідчий суддя наголошує на тому, що підозрювана може покинути територію України, обґрунтовано підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

За вказаних обставин ризик переховування останнього настільки високий, що саме такий розмір застави може стримувати підозрювану від всіх можливих ризиків та забезпечить належне виконання обов`язків, покладених на неї ухвалою слідчого судді.

При цьому, не виключається, що заставодавцем можуть бути не лише члени сім`ї та близькі родичі підозрюваної, а й будь які інші фізичні чи юридичні особи, чиє фінансове становище дозволить внести визначений розмір застави.

Керуючись ст.ст.176-178,183,184,193 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 19 вересня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативи триманню ОСОБА_5 під вартою, - у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 999840 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн.

Підозрювана (обвинувачена) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_5 звільняється з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: не відлучатися за межі м. Одеси та Одеського р-ну без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження із встановленою останньою службовою особою періодичністю; утримуватись від спілкування із допитаним свідком ОСОБА_7 в даному провадженні з питань, що є предметом досудового розслідування; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну на строк до 20 вересня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваній (обвинуваченій) або заставодавцю наслідки невиконання обов`язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана (обвинувачена), будучи належним чином повідомленою не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваної (обвинуваченої) запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1