Рішення № 138366470, 03.07.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/463/25

№ 2/505/1223/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Овсяницької С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Подільської міської ради Одеської області та Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Подільської міської ради Одеської області та Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей та стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з вересня 2017 року по серпень 2021 року вона та відповідач проживали разом, вели спільне господарство. Під час спільного проживання з ОСОБА_2 у них народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у свідоцтві про народження були внесені за вказівкою матері, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Діти проживають разом із нею та повністю знаходяться на її утриманні. ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю та має стабільний дохід, маючи реальну можливість виконувати обов`язки по вихованню дітей, повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться їхнім життям та потребами, не виявляє батьківської турботи та піклування, не надає жодної матеріальної допомоги, не відвідує та не спілкується з ними.

Оскільки, при реєстрації народження дітей актові записи були зроблений зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дітей, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Державної спеціалізованої установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», на вирішення якої були поставлені питання: чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?, а також чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Провадження у справі зупинено на час проведення вказаної експертизи.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.

16 липня 2025 року до суду було повернуто без виконання копію ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року, у зв`язку з неприбуттям 19.06.2025 року та 10.07.2025 року ОСОБА_2 до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» для відбору біологічних зразків. Крім того в листі №2500-11 від 16.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вказані дати прибули до експертної установи.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2025 року відновлено провадження у даній справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» інформації щодо вручення відповідачу 03.06.2025 та 03.07.2025 відповідних документів.

Згідно отриманої 14.11.2025 судом відповіді, ТОВ «Нова Пошта» повідомила про неможливість надання витребуваної інформації у зв`язку з відсутністю таких даних.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду. Крім того, задоволено клопотання сторони позивача про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Овсяницька С.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Під час судового розгляду, у зв`язку з тим, що сторона позивача не змогла забезпечити явку двох свідків, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , та не наполягали на їхньому допиті, а просили суд їх замінити іншим свідком ОСОБА_10 , тому за клопотанням сторони позивача було задоволено клопотання та вирішено допитати свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_6 ; ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду поштовим відправленням про день та час розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву до суду не надав.

Представник органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заву про розгляд справи за їхньої відсутності.

Представник Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Правовідносини між сторонами по справі є сімейно-правовими та урегульовані положеннями СК України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 18.07.2018 року Окнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №113 де в графі батько вказаний « ОСОБА_11 », а в графі мати « ОСОБА_12 ».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 16.12.2020 року Подільським міськрайонний відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №413 де в графі батько вказаний « ОСОБА_11 », а в графі мати « ОСОБА_12 ».

Як вбачається з витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України №00036429306 та №00036429497 відомості про батька ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в актовий запис було внесено на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено згідно зі статтею 135 СК України.

У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК ); у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про неї та про батька дитини вчинено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина (ч.1 ст. 135 СК України); батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч.2 ст.135 СК).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 591/6441/14-ц зазначено, що щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Викладеним вище обставинам відповідають правовідносини, які витікають із ст. 128 СК України, де зазначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Вказане корелюється із правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Справа № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Таким чином, висновок судово-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року, за клопотанням сторони позивача, у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. Сторонам роз`яснено, що наслідки ухилення від участі в експертизі передбачені ст. 109 ЦПК України.

27.05.2025 року з експертної установи до суду надійшов лист, в якому зазначено, що для відбору біологічних зразків сторонам та дітям необхідно з`явитися 19 червня 2025 року.

Повторно 23.06.2025 року з експертної установи до суду надійшов лист, в якому зазначено, що для відбору біологічних зразків сторонам та дітям необхідно з`явитися 10 липня 2025 року.

16.07.2025 року з Одеського обласного бюро судової експертизи адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з неприбуттям 19.06.2025 року та 10.07.2025 року відповідача ОСОБА_2 до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків для дослідження.

Додатково проінформовано суд, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прибувала у зазначені дні експертної установи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є батьком позивачки повідомив суд, що з відповідачем знайомий по роботі з 2015 року. Випадково йому стало відомо, що ОСОБА_2 зустрічається з його донькою, яка у 2017 році завагітніла, і вони почали жити разом, в орендованому житлі, згодом народилася у них друга дитина, але життя у них не склалося і наразі донька проживає в м.Одесі, відповідач не допомагає дітям. Крім того свідок показав, що в березні 2026 року зустрів ОСОБА_2 , мав розмову стосовно цієї справи, просив його прийти до суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є подругою позивачки, відповідача також знає, оскільки в листопаді-грудні 2017 році проживала в квартирі, яку орендували сторони для спільного проживання. Також пояснила, що відповідач гарно відносився до ОСОБА_1 , яка на той час вже була вагітною, ОСОБА_2 казав, що це їхня дитина, сторони жили разом без реєстрації шлюбу. Після народження у них другої дитини вона також спілкувалася з сторонами по відео`звязку. Та орієнтовно у 2022 року ОСОБА_1 почала жити окремо від відповідача в м.Одесі. Відповідач з дітьми не спілкується та не допомагає їм.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є хрещеною старшої доньки сторін, повідомила суду, що наразі живе в квартирі, яку у 2017 році сторони орендували для спільного проживання. Святкування хрестин доньки відбувалася на базі відповідача, який поводив себе як господар та батько дитини. Сторони разом проживали близько чотирьох років, позивачка переїхала від відповідача на іншу квартиру, коли їхньому сину було близько 5 місяців, а остаточно розійшлися коли Дані було 8 місяців. За час спільного проживання відповідач добре відносився до ОСОБА_1 та дітей .

Окрім зазначеного, позивачкою до позовної заяви долучено десять фотознімків на яких зображена, зокрема вона разом з особою чоловічої статті, як пара, а також особа чоловічої статті з дитиною, та за її і твердженнями допитаних свідків, ним є відповідач ОСОБА_2 .

Судом також за клопотанням сторони позивача було призначено у справі експертизу на визначення імовірного батьківства, на яку відповідач не з`явився.

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналіз змісту наведеної норми права свідчить, що зазначені в ній наслідки можуть застосовуватись лише у випадку, коли експертиза не проведена. Крім того, аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі, судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, до експертної установи не з`явився, біологічних зразків не надав, суд вважає за можливе визнати факт ухилення відповідача від участі в експертизі.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для відбору відповідних зразків.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він навмисно ухилився від явки до суду та від проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, яка двічі призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Вказані дії відповідача та його бездіяльність, що призвели до неможливості проведення експертизи, свідчить про наявність підстав визнати факт, який ним заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача.

Вказане повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 25.08.2020 у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09.09.2020 у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18), від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23), від 26.04.2023 у справі № 199/3284/19 (провадження № 61-12682св22). Така правова позиція щодо застосування положень статті 109 ЦПК України є незмінною.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи докази про походження дітей від відповідача, а саме спільне проживання позивачки та відповідача в період до народження першої дитини та після народження другої дитини, ухилення відповідача від проведення експертизи, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства слід задовольнити.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька.

Згідно з п.2.13.1 вказаних Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Тобто, рішення суду про визнання батьківства, є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з положеннями чинного законодавства, у разі визнання батьківства змінюється прізвище та по батькові дитини відповідно до даних батька, відносно якого постановлено рішення про батьківство, а також вказується вік батька та його громадянство.

За таких обставин, слід внести зміни до актового запису № 113 від 18 липня 2018 року, про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Олександрівка, Подільського району, Одеської області, складеного Окнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: змінити відомості про батька з « ОСОБА_11 громадянин України» на « ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Стримба, Кодимського району, Одеської області, Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 05 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_4 », прізвище, ім`я, по батькові дитини, дату народження та місце народження - залишити без змін.

Внести зміни до актового запису № 413 від 16 грудня 2020 року, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Подільськ, Одеська область, складеного Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_11 громадянин України» на « ОСОБА_2 громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Стримба, Кодимського району, Одеської області, Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 05 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_4 », прізвище, ім`я, по батькові дитини, дату народження та місце народження - залишити без змін.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, так як він є обґрунтованим, законним та підтверджується матеріалами справи.

Що стосується вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивачка діти проживають разом з нею та повністю перебувають на її утриманні. Крім того ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю та має стабільний дохід, маючи реальну можливість виконувати обов`язки по вихованню дітей, повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться їхнім життям та потребами, не виявляє батьківської турботи та піклування, не надає жодної матеріальної допомоги. Крім того зазначила, що на утриманні у відповідача не перебувають інші особи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Із наведеної норми слідує, що аліменти підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина. При цьому спосіб стягнення аліментів (частина від заробітку (доходу) чи тверда грошова сума) обирається саме стягувачем аліментів. У даному випадку спосіб стягнення аліментів визначається позивачкою.

Вирішуючи питання про розмір аліментів суд має виходити із приписів статті 182 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину однієї чверті; на двох дітей однієї третини; на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання спільних із позивачем малолітніх дітей, які проживають разом із ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні, у той час як обов`язок щодо їх утримання законом покладається на обох батьків, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їхніх дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Після чого стягувати аліменти в розмірі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На момент звернення з позовною заявою ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складала 1211 грн. 20 коп.

У позовній заяві об`єднані п`ять вимог немайнового характеру.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем судовий збір сплачено 1211,20 грн., 2422,40 грн. та 605,60 грн., то з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4239,20 грн. судового збору, а також з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 113 від 18 липня 2018 року, складеного Окнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_11 громадянин України» на « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець села Стримба, Кодимського району, Одеської області, Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 05 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_4 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 413 від 16 грудня 2020 року, складеного Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_11 громадянин України» на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець села Стримба, Кодимського району, Одеської області, Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 05 вересня 1997 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 04 лютого 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, після чого стягувати аліменти в розмірі всіх видів заробітку (доходу), але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4239,20грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа орган опіки та піклування Подільської міської ради Одеської області, місце знаходженняпросп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область.

Третя особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження проспект Шевченка, будинок, 16, м. Подільськ, Одеська область.

Суддя О.В. Ващук