Ухвала суду № 138364765, 21.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23952/25

Провадження №: 2-з/755/145/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и л а:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

14.07.2026 року до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову, у якій представник просить вижити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на належну відповідачці за первісним позовом ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), щодо наступного майна, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 1980598580000.

Вимоги заяви мотивовано тим, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває справа №755/23952/25, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. 10.09.2024 о 21:35 год., в місті Києві на регульованому перехресті проспекту Воскресенському та вулиці Івана Микитенка, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, не переконалась, що це буде безпечно та не надала дорогу автомобілю «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїла з ним зіткнення. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 10.1, 16,6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Дорожньо-транспортна пригода в результаті, якої було пошкоджено автомобіль марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться у прямому причино-наслідковому зв`язку з грубим порушенням водієм автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2025р. у справі №755/19354/24 встановлено вину ОСОБА_2 , у вчинені зазначеної ДТП, а провадження закрито на підставі п. 7 ч. 247 КУпАП, (у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків). Постановою Київського апеляційного суду від 10.07.2025р., постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2025р. залишено без змін. 05.11.2024р. на замовлення ПрАТ «СК «АРКС» експертом СОД Нікуліним С.І. проведено огляд, належного ОСОБА_1 автомобіля "BMW", д.н.з. НОМЕР_2 , та проведена оцінка вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно Звіту №5083 від 14.11.2024р., про оцінку вартості матеріального збитку: 1. Ринкова вартість КТЗ марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN - НОМЕР_3 до пошкодження, становить - 3761071,71 грн.; 2. Вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN - НОМЕР_3 становить - 2324357,15 грн.; 3. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (вартість матеріального збитку), завданого власнику КТЗ марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , , VIN - НОМЕР_3 становить - 1322811,47 грн. Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобілю марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить - 2324357,15 грн. ОСОБА_1 подано позов до Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП. Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за відповідачкою ОСОБА_2 зареєстроване наступне майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 1980598580000. У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення реалізації в майбутньому можливого рішення суду, представник просить вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно відповідачки ОСОБА_2 , а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 1980598580000. Необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт майна у даній справі обумовлена можливістю перереєстрації відповідачем зазначеного майна, з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення грошових коштів. Враховуючи, що під час розгляду адміністративної справі за фактом ДТП, яка мала місце 10.09.2024 о 21:35 год., в місті Києві на регульованому перехресті проспекту Воскресенському та вулиці Івана Микитенка, транспортний засіб «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на момент вчинення ДТП належав ОСОБА_2 07.02.2025 у ТСЦ 5944 перереєстровано на нового власника - ОСОБА_3 , існує об`єктивна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Оскільки, відповідачка ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку відшкодувати завдані нею збитки, окрім того наявний факт перереєстрації транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на момент вчинення ДТП належав ОСОБА_2 07.02.2025 у ТСЦ 5944 на нового власника - безумовно свідчить про небажання відповідача виконати свої грошові зобов`язання і дає підстави для висновку про майбутнє, у випадку задоволення позову, ухилення відповідача від виконання рішення суду, шляхом відчуження належного йому майна. Невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача, з огляду на те, що сама по собі можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання можливого судового рішення про стягнення з нього коштів.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення первісного позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом вимог первісного позову, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просить, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у сумі 2166957,15 грн.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У цій справі АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58389,66 доларів США, оскільки ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити належну йому нерухомість. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши такі доводи заявника, з`ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просила застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення первісного позову із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_1 може бути стягнуто, зокрема, 2166957,15 грн., а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Із матеріалів справи убачається, що квартира, на яку представник позивача за первісним позовом просить накласти арешт, належить відповідачці за первісним позовом ОСОБА_2 .

Сторона позивача за первісним позовом має обґрунтовані припущення про те, що відповідачка ОСОБА_2 може відчужити належну їй квартиру, що в свою чергу утруднить виконання рішення суду про стягнення коштів (у разі задоволення або часткового задоволення первісного позову), адже на теперішній час жодних перешкод для здійснення відчуження або обтяження квартири немає. Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачкою ОСОБА_2 07.05.2025 року вже відчужене належне їй інше майно - автомобіль.

Суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на майно може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.

Між тим, у випадку незабезпечення позову та відчуження відповідачкою належного їй на території України нерухомого майна, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача ОСОБА_1 та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів.

Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення первісного позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів вказаного позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

У даному випадку ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже ОСОБА_2 має можливість відчужити квартиру і у такому випадку за рахунок цього майна рішення суду виконати буде неможливо.

Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, не перешкоджає ОСОБА_2 як власнику нерухомого майна володіти і користуватися ним, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для накладення арешту на цілу частку належної ОСОБА_2 квартири, оскільки у матеріалах справи відсутні дані про дійсну ринкову вартість квартири станом на час вирішення заяви представника позивача за первісним позовом про забезпечення позовної заяви, тому арешт на квартиру має бути накладений в межах суми заявленої до стягнення з відповідачки ОСОБА_2 .

Крім того, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, оскільки накладенням арешту на майно в повній мірі забезпечується неможливість його відчуження або вчинення будь-яких дій з обтяження цього майна.

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

В межах суми у розмірі 2166957 (два мільйони сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 15 коп. накласти арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1980598580000).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 21.07.2026 року.

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя -