Рішення № 138364663, 21.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8421/26

Справа №754/6537/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 143 572,42 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

08.04.2026 Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ", подав до суду через підсистему "Електронний суд" позовну заяву до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 110-604-855-2-19-Г від 16.12.2019 у сумі 143 572,42 грн, з яких 72 890,58 грн заборгованості за тілом кредиту, 19 133,81 грн заборгованості по сплаті відсотків та 51 548,03 грн заборгованості по сплаті комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачка, як позичальниця, отримала за кредитним договором, укладеним з АТ "МЕГАБАНК", грошові кошти у тимчасове платне користування. Відповідачка у встановлені договором строки не повернула кредитні кошти та не сплатила у повному обсязі нараховані відсотки та комісію. Позивач набув права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свою позицію Відповідачка обґрунтовує тим, що вона належним чином виконувала умови кредитного договору, сплатила 114 260,00 грн, однак після початку повномасштабного вторгнення припинила здійснювати платежі за кредитом, оскільки не знала актуальних реквізитів для оплати через ліквідацію первісного кредитора АТ "МЕГАБАНК", і жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги ні від АТ "МЕГАБАНК", ні від нового кредитора Відповідачка не отримувала.

Також Відповідачка зазначила про нікчемність пункту 2.8 кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, посилаючись на відсутність переліку наданих послуг банку та положення Закону України "Про споживче кредитування" та висновки Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Також у відзиві представниця Відповідачки просить суд зменшити заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу з 11 200,00 грн до 2 000,00 грн, обґрунтовуючи тим, що спір належить до категорії справ незначної складності зі сталою судовою практикою, не потребує значного часу на збирання доказів, а заявлена Позивачем сума є неспівмірною та непропорційною предмету спору і обсягу фактично виконаної адвокатом роботи.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

16.12.2019 АТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 110-604-855-2-19-Г,

Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальниця зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками. Згідно з п. 1.2 кредит надається на споживчі цілі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальниці в АТ "МЕГАБАНК".

Згідно з підпунктами 2.2, 2.3, 2.4 кредитного договору, кредит надається на строк з 16.12.2019 до 15.12.2023 у розмірі 114 400,00 грн зі сплатою 10,00 % річних за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості за кредитом.

Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору для обліку кредиту позичальниці було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом - рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Згідно з п. 4.2 кредитного договору платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").

Згідно з п. 3.2.3 кредитного договору Відповідачка зобов`язана своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Пунктом 2.9 кредитного договору зазначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 4 075,96 грн та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості становить 1,4% від загальної суми кредиту (пункт 2.8 кредитного договору). Вона включена до загального розміру щомісячного ануїтетного платежу (пункт 2.9 договору), який становить 4 075,96 грн, та підлягає сплаті не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. У грошовому еквіваленті розмір цієї комісії складає 1 601,60 грн щомісячно

16.12.2019 грошові кошти в розмірі 114 400,00 грн були надані первісним кредитором Відповідачці, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.12.2019 по 03.09.2024.

Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 23.02.2022.

За розрахунком Позивача станом на 03.09.2024 загальна заборгованість за кредитом становить 143 572,42 грн, що підтверджується виписками з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 за період з 16.12.2019 по 03.09.2024 та розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2024.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву визнає обставини уклададання 16.12.2019 року кредитного договору, відповідно до умов якого остання отримала кредиту розмірі 114 400 грн строком до 15.12.2023, а також те, що з лютого 2022 року Відповідачка припинила сплату щомісячних платежів за кредитом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Оцінюючи аргументи Відповідачки щодо припинення платежів через ліквідацію банку та введення воєнного стану, Суд виходить з такого.

Частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Введення воєнного стану чи ліквідація банківської установи не є підставою для звільнення позичальника від обов`язку повернення отриманих кредитних коштів та сплати правомірних відсотків за користування ними в межах погодженого строку кредитування. Надані банківські виписки відображають усі зараховані платежі Відповідачки, і поточна сума заборгованості розрахована з їх урахуванням.

Щодо вимоги Позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту та аргументів Відповідачки про її нікчемність, Суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, що діяла до 19.01.2020), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, що діяла до 19.01.2020) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

У кредитному договорі, який укладений між АТ "МЕГАБАНК" та Відповідачкою, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальниці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

До таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, положення пункту 2.8, пункту 2.9 та підпункту 3.2.3 пункту 3.2 кредитного договору щодо обов`язку Відповідачки щомісячно сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 216/7637/21.

Враховуючи наведене, Суд визнає аргументи Відповідачки обґрунтованими, а положення договору щодо сплати комісії нікчемними, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 51 548,03 грн не підлягають задоволенню.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 110-604-855-2-19-Г від 16.12.2019 до лютого 2022 року, що не заперечується та визнається сторонами даної справи.

Із долучених до матеріалів справи виписок з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 за період з 16.12.2019 по 03.09.2024 вбачається, що у період з 03.01.2020 по 23.02.2022 первісний кредитор із загальної суми сплачених Відповідачкою коштів зарахував як погашення заборгованості за комісійною винагородою 39 822,87 грн.

Враховуючи вищевикладене та визнану Судом нікчемність умов договору щодо нарахування комісії, Суд доходить висновку, що вказану сплачену Відповідачкою суму в розмірі 39 822,87 грн, яку банк безпідставно зарахував як сплату комісійної винагороди, необхідно зарахувати до сум на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Заявлена Позивачем правомірна заборгованість (без урахування нікчемної комісії) становить 92 024,39 грн, з яких 72 890,58 грн - заборгованість за основним боргом, та 19 133,81 грн - заборгованість по сплаті відсотків.

Здійснивши перерахунок, Суд встановив, що незаконно зарахована банком комісія в розмірі 39 822,87 грн повністю покриває залишок заборгованості по відсоткам (19 133,81 грн) та додатково зменшує основний борг на 20 689,06 грн (39 822,87 грн - 19 133,81 грн). Отже, після зарахування переплати у рахунок погашення правомірного боргу, залишок непогашеної простроченої заборгованості становить виключно тіло кредиту в розмірі 52 201,52 грн (72 890,58 грн - 20 689,06 грн).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, зокрема розрахунок заборгованості за кредитним договором № 110-604-855-2-19-Г від 16.12.2019 станом на 03.09.2024, виписки з рахунків за період з 16.12.2019 по 03.09.2024, врахувавши, що Відповідачка до лютого 2022 року виконувала кредитні зобов`язання, покладені на неї відповідно до умов договору, та здійснивши перерахунок незаконно списаної комісії, Суд вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Позивача 52 201,52 грн, що включає в себе суму залишку заборгованості по тілу кредиту станом на 03.09.2024.

Згідно з договором банк має право відступити свої права вимоги за кредитним договором третій особі.

03.09.2024 між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

27.12.2024 між ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника.

Зокрема, відповідно до Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються (Додаток №1 до договору № 1/12 від 27.12.2024), до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 110-604-855-2-19-Г.

Щодо доводів Відповідачки про неповідомлення її про відступлення права вимоги, Суд ураховує, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків (частина перша статті 516 ЦК України).

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 891-IX, який введений в дію 14 липня 2021 року, відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Водночас Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15). Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 667/11010/14-ц).

Відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору, кредитодавець має право без згоди позичальника повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання по договору, а також за правочинами, пов`язаними із забезпеченням виконання зобов`язань.

Відступлення відбулось з урахуванням частини другої статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки новий кредитор є фінансовою установою. Вимога щодо повідомлення споживача протягом 10 робочих днів з дати відступлення не була виконана.

Водночас письмова вимога (повідомлення) від 27.11.2025 від імені нового кредитора про перехід до нього прав та необхідність сплати боргу за новими реквізитами була на зареєстровану адресу місця проживання Відповідачки ( АДРЕСА_1 ) 09.12.2025 засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 09.12.2025 та списком згрупованих відправлень зі штрихкодовим ідентифікатором 067046640206 (позиція 89).

Враховуючи, що Відповідачка не здійснювала жодних платежів на користь первісного кредитора після лютого 2022 року, факт несвоєчасного повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє її від відповідальності за кредитним договором перед новим кредитором.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись принципом змагальності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 52 201,52 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту станом на 03.09.2024.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надав Договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений з АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "АЛЬЯНС ДЛС", Додаток № 2 "Вартість послуг (прейскурант)" до нього, та Акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги № 12078813 від 05.01.2026 на загальну суму 11 200,00 грн. Відповідно до вказаного акту Позивачу надані такі послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника - 1 200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника - 10 000,00 грн.

Повноваження представника Позивача підтверджуються копією ордера та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 5817 від 04.07.2024, виданим адвокату Журавльову Станіславу Георгійовичу.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Оцінюючи клопотання Відповідачки про зменшення витрат, Суд враховує, що заявлений Позивачем розмір є підтвердженим належними доказами та співмірним зі складністю справи, а тому підстави для зменшення базової суми заявлених витрат відсутні. Водночас ці витрати підлягають пропорційному розподілу за загальними правилами.

Суд задовольняє позовні вимоги на суму 52 201,52 грн, що становить 36,36% від ціни позову 143 572,42 грн.

Відповідно до принципу пропорційності, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,05 грн (2 662,40 грн х 36,36%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 072,32 грн (11 200,00 грн х 36,36%).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" 52 201,52 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 110-604-855-2-19-Г від 16.12.2019, 967,92 грн судового збору та 4072,32 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення становить 57 241,76 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ: 40932411; рахунок НОМЕР_3 в АТ "КРЕДОБАНК", МФО: 325365).

Відповідачка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 21.07.2026.

Суддя І.І. Коваленко