Рішення № 138364606, 23.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4644/26

провадження № 2/753/7641/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Сирбул О. Ф.,

за участю секретаря - Власенка Д. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі по тексту-позивач, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1557-7009 від 29.05.2025 у розмірі 92 512,00 грн, з яких 29 500,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 42 362,00 грн - сума простроченої заборгованості за нарахованими відсотками; 14 750,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 5 900,00 грн - заборгованість по комісії.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 29.05.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії (кредитний договір) № 1557-7009.

Відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2026 провадження по справі відкрито, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Також від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого ОСОБА_1 не заперечує факт отримання кредитних коштів у розмірі 29 500,00 грн, однак категорично заперечує проти розміру заявленої заборгованості 92 512,00 грн, яка є неспівмірною, економічно необґрунтованою та такою, що порушує принципи цивільного законодавства України. Позивач нарахував відсотки у розмірі понад 42 тис. грн при тілі кредиту 29 500,00 грн, що фактично становить понад 140% від суми кредиту: такі умови суперечать ст. 3 ЦК України (принципи справедливості, добросовісності та розумності), ст. 509 ЦК України, ст. 627 ЦК України (свобода договору обмежується вимогами розумності). Позивач додатково нарахував 14 750,00 грн за ст. 625 ЦК України, однак це становить вже нараховані відсотки за користування кредитом і відбувається подвійне стягнення. Відповідач заперечує нарахування комісії, а також вказує, що позивач посилається на укладення договору через одноразовий ідентифікатор (SMS), однак не надано доказів належної ідентифікації особи, відсутні технічні докази (IP, пристрій). Позивач не довів належним чином факт укладення договору саме відповідачем. Відповідач є споживачем фінансової послуги, тому відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови, які порушують баланс прав сторін та призводять до значного дисбалансу. Умови договору є несправедливими. Заявлена позивачем сума є завищеною, не відповідає принципам справедливості, порушує права споживача. Просила суд відмовити у задоволенні позову в частині відсотків у повному обсязі, нарахувань за ст. 625 ЦК України, комісій; у разі часткового задоволення позову - зменшити розмір заборгованості до розумного рівня, обмежити її розмір сумою основного боргу або максимально наближеною до нього.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача просила про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії (кредитний договір) № 1557-7009, відповідно до якого відповідачу видано кредит у розмірі 29 500,00 грн. Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 24.03.2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»взяті на себе зобов`язання виконало повністю надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач всупереч вимогам кредитного договору та норм чинного законодавства порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув в повному обсязі кредитні кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем.

Станом на 21.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 512,00 грн, з яких 29 500,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 42 362,00 грн - сума простроченої заборгованості за нарахованими відсотками; 14 750,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 5 900,00 грн - заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошогвиїх коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі частини першої ст. 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту підлягає примусовому стягненню.

Щодо стягнення заборгованості за комісією 5 900,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Хоча Законом України ''Про споживче кредитування'', який підлягає застосування у цих правовідносинах, і передбачена можливість встановлення сторонами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати певні комісії, у той же час не всі такі комісії є законними.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 стосується нікчемності умов договору про споживчий кредит щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, якою передбачена оплата інформації про стан кредитної заборгованості яку споживач має право вимагати один раз на місяць безкоштовно та застосування вимог Закону України ''Про споживче кредитування''.

Разом з тим, суд має право оцінювати співмірність заявлених до стягнення сум та застосовувати принципи справедливості й добросовісності у кредитних правовідносинах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити, оскільки умова про встановлення цієї комісії є нікчемною.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Разом з тим, оцінюючи заявлений до стягнення розмір заборгованості, суд враховує принципи розумності, добросовісності та справедливості, передбачені ст. 3 ЦК України.

Суд бере до уваги, що заявлений розмір процентів 42 362,00 грн (сума простроченої заборгованості за нарахованими відсотками), 14 750,00 грн (заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України), а всього 57 112,00 грн значно перевищує розмір фактично отриманого кредиту, а також те, що позивачем не надано належного та достатнього обґрунтування співмірності заявлених до стягнення процентів наслідкам порушення зобов`язання.

Разом з тим, суд має право оцінювати співмірність заявлених до стягнення сум та застосовувати принципи справедливості й добросовісності у кредитних правовідносинах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача: 29 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29 500,00 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні вимог про стягнення решти процентів слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме 63,78%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 545,01 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 611, 629, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11-13, 19, 263, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»(код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407) суму заборгованості за кредитним договором № 1557-7009 від 29.05.2023, з яких: 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а всього 59 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»(код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 545,01 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 21.07.2026.

Суддя: