Ухвала суду № 13836312, 17.02.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                  Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

УХВАЛА

"17" лютого 2011 р.                                                  Справа № 16/112б

КРЕДИТОР: Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, вул. Вокзальна, 8а, м. Корюківка район, Чернігівська область, 15300

БОРЖНИК: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Пролісок”, код ЄДРПОУ 30763371, с. Забарівка, Корюківський район, Чернігівська область, 15342

Про визнання боржника банкрутом                                                                       

                    суддя Фесюра М.В.

Представники: від кредитора Іванько С.І.

Подано заяву про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою у порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Ініціюючий кредитор посилається на наявність безспірних вимог , підтверджених наказом господарського суду Чернігівської області, який переданий на виконання ліквідаційній комісії боржника.

Крім того, в якості підстав застосування спрощеної процедури банкрутства кредитор вважає неподання боржником розрахунків страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з вересня 2005 року по теперішній час.

В судовому засіданні представник кредитора пояснив, що Управління ПФУ не складає акти щодо неподання розрахунків страхових внесків, а відразу виносить рішення про застосування штрафних санкцій за таке неподання. Стосовно боржника такі рішення приймались і направлялись за адресою місцезнаходження, але були повернені відділенням зв’язку через відсутність підприємства.

Заслухавши пояснення представника кредитора, дослідивши надані докази , суд встановив наступне.

Спрощена процедура банкрутства за ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає три підстави , за однією з яких можливе її застосування. Це - або відсутність боржника за місцезнаходженням, або неподання протягом року до органів податкової служби документів податкової, бухгалтерської звітності, або наявність інших ознак , які свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Кредитор у поданій заяві в якості підстав вказує неподання розрахунків страхових внесків протягом року та відсутність підприємницької діяльності.

Однак , слід зазначити, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не є податками в розумінні податкового законодавства, не включені до системи оподаткування, а тому звітність по їх сплаті не може вважатися податковою. Також органи Пенсійного фонду України не податковими органами. Норми ст..52 вищенаведеного Закону не можуть тлумачитись розширено, отже неподання розрахунків страхових внесків на протязі року не може бути окремою підставою для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою.

Відсутність боржника за місцезнаходженням також не доведена кредитором.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові № 15 від 18.12.2009р. єдиним належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженям є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Кредитор такого доказу не надав, натомість надав довідку державного реєстратора, в якій вказується про відсутність записів щодо боржника.

Але такі відомості свідчать лише про відсутність інформації стосовно підприємства і їх неможливо ототожнити із записом про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Про можливість неповноти відомостей у реєстрі вказує також державний реєстратор у примітці наданої довідки.

Досліджуючи наявність такої підстави як наявність інших ознак , які свідчать про відсутність підприємницької діяльності, суд враховує, що неподання розрахунків страхових внесків на протязі більше п’яти років, неотримання рішень кредитора, тривання процедури самоліквідації боржника у сукупності з іншими доказами може вказувати на відсутність підприємницької діяльності боржника.

Але, кредитор, всупереч ст..ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не надав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави для застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства.

Пленум Верховного Суду України у п.36 постанови № 15 від 18.12.2009р. “Про судову практику у справах про банкрутство ” вказав, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутності предмету спору).

Керуючись ст.ст. 40,52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.          Провадження у справі припинити.

2.          Копію ухвали направити сторонам, державному реєстратору (Корюківська райдержадміністрація), Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області.

Суддя                                                                                                               М.В.Фесюра