Рішення № 138362566, 17.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 636/10/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: 1) Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації 2) Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» до 1) ОСОБА_1 2) Фермерського господарства "Новосел" про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду за участю представників:

прокурор: Хряк О.О.

позивача: не з`явився

відповідача-1: адвокат Пекарєнін А.А.

відповідача-2, третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області звернувся з позовом до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Новосел», треті особи, які не заявляє самостійних вимог Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» в якому просив усунути перешкоди власнику державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд. 48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природо-заповідного фонду шляхом:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та права оренди за Фермерським господарством «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) на земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області з припиненням усіх речових прав на неї із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2025 року матеріали позовної заяви керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького Сергія Миколайовича, в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Новосел», треті особи, які не заявляє самостійних вимог департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року позовну заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького Сергія Миколайовича, в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Новосел», треті особи, які не заявляє самостійних вимог департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду - прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце судового засідання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року скасовано. Провадження у справі за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Новосел», треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду закрито. Роз`яснено керівнику Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

09 лютого 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» керівником Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Коптєвим Ярославом Юрійовичем подано заяву, в якій просив направити справу до відповідного суду господарської юрисдикції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року задоволено заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Коптєва Ярослава Юрійовича про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції та справу № 636/10/25 передано до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 для розгляду справи визначено суддю Мужичук Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 відкрито провадження у справі № 636/10/25, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.04.2026 о 12:30.

21.04.2026 прокурором в порядку ст.46 ГПК України подані додаткові пояснення у справі (вх.№ 9606)в яких зазначає, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на належному способі захисту порушеного права, а саме на негаторному позові, передбаченому статтею 391 ЦК України. Наголошує на тому, що неоформлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі не змінює його правового статусу, а фізичні особи можуть володіти такими землями лише за умови, що відповідне право виникло до створення об`єкта природно-заповідного фонду, тоді як право власності відповідача було зареєстровано вже після його створення.

22.04.2026 від першого відповідача (Кощавець В.С) надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 9691) в якому просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення в натурі меж Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» та входження до його складу спірної земельної ділянки. На думку відповідача, відсутність затвердженої землевпорядної документації, відомостей Державного земельного кадастру та інших офіційних документів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, виключає можливість застосування до неї спеціального правового режиму таких земель. Крім того зазначає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки заявлені вимоги не спрямовані на оскарження рішення компетентного органу, на підставі якого виникло право власності на спірну земельну ділянку. Водночас вказує, що право власності на спірну земельну ділянку набуте ним на підставі чинного рішення компетентного органу державної влади, яке користується презумпцією правомірності, а тому втручання у його право мирного володіння майном суперечитиме положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Протокольною ухвалою від 22.04.2026 на підставі ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 06.05.2026 о 13:00.

06.05.2026 прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№ 10855) в яких зазначає, що межі Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» визначаються, зокрема, проєктом його створення та картографічними матеріалами, а їх невстановлення в натурі не змінює правового режиму земель природно-заповідного фонду. На підтвердження розташування спірної земельної ділянки в межах РЛП прокурор послається на карту-схему РЛП, інформацію Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації, охоронні зобов`язання та відомості Публічної кадастрової карти. Крім того, прокурор зазначає, що вибуття земель природно-заповідного фонду з державної (комунальної) власності порушує інтереси держави у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, а повернення спірної земельної ділянки відповідає критеріям законності, легітимної мети та пропорційності втручання у право мирного володіння майном, визначеним практикою Європейського суду з прав людини.

Протокольною ухвалою від 06.05.2026 на підставі ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 20.05.2026 о 13:00.

20.05.2026 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№ 12111).

Протокольною ухвалою від 20.05.2026 клопотання першого відповідача про долучення доказів (вх.№12111 від 20.05.2026) прийнято до розгляду, а додані до клопотання докази долучені до матеріалів справи; на підставі частини 3 статті 177 ГПК України продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів; на підставі 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 10.06.2026 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 10.06.2026 на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2026 о 14:00.

Протокольною ухвалою від 24.06.2026 на підставі ст.216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні на 15.07.2026 о 15:30.

У судовому засіданні 15.07.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Печенізька селищна рада Чугуївського району Харківської області свого представника в призначене судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення ухвали в електронній формі до її Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував.

Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації (Третя особа-1 ) явку свого представника в призначене судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали в електронній формі до його Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідач-2 та Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (третя особа-2) явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, причину неявки суд не повідомили.

Копії ухвал суду направлялись відповідачу-2 та Третій особі -2 засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).

Судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач-2 та третя особа-2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач-2 та третя особа-2 визнаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Протокольною ухвалою від 15.07.2026 відповідно до ст. 219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. Орієнтовний час проголошення рішення - 17.07.2026 о 14:00.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 «Про оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», зі змінами, внесеними рішенням Харківської обласної ради від 19.12.2013 № 919-VI «Про зміну меж регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» у Печенізькому районі оголошено регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (РЛП «Печенізьке поле») загальною площею 5166,13 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання від 12.07.2000 Держуправління екобезпеки в Харківській області під охорону дирекції РЛП «Печенізьке поле» передало РЛП «Печенізьке поле» землю площею 4997.6 та., що розташована на території Печенізького району, і яка входять до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

На заповідній зоні забороняється:

А) проведення будь-якої господарської діяльності яка може завдати шкодити заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу,

Б) самочинна зміна меж. зміна охоронного режиму, забруднення території;

В) знищення видового складу рослин, розорювання цілинних земель, будь-яке будівництво;

Г) геологорозвідування, меліоративні роботи, розведення вогнищ.

Відповідно до п. п. 1.1. Положення про регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», затвердженого начальником державного управління екологічної безпеки в Харківській області 08.12.1999 (далі Положення) РЛП «Печенізьке поле» оголошений рішенням обласної ради від 23.02.1999 на території Печенізького району Харківської області на загальній площі 4997,6 га, що включається до його складу без вилучення у землекористувачів.

Згідно з п. п. 1.3, 1.4 Положення РЛП «Печенізьке поле» є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення. РЛП «Печенізьке поле» входить до складу природно-заповідного фонду України.

У відповідності до п. 2.1 Положення РЛП "Печенізьке поле" створений з метою збереження в природному стані типових лісостепових ландшафтів Східноєвропейської провінції, типової для регіону балкової системи, врізаної у підвищене плато на межі степової, лісостепової зон з притаманним їм рослинним та фауністичним комплексом, забезпечення багатопланових наукових досліджень, охорони та раціонального використання природних ресурсів Печенізького району, відтворення біологічного різноманіття, забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

За змістом п. 2.2 Положення РЛП «Печенізьке поле» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою місцевого значення, належить до природно-заповідного фонду України.

На РЛП «Печенізьке поле» покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Матеріали справи містять карту-схему регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» , яка є додатком до Положення про РЛП «Печенізьке поле».

На підставі розпорядження Печенізької районної державної адміністрації № 193 від 26.07.2005 Кощавцю В.С. видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХР № 021469 від 20.09.2005, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 площею 3,083 га для ведення фермерського господарства на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі вказаного державного акту на земельну ділянку державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Зоткіним С.В. 17.08.2017 прийнято рішення № 36655993 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 21912393 (номер об`єкта нерухомого майна 1329123963246).

На підставі договору оренди землі № 2 від 07.06.2024 ОСОБА_1 передав в оренду Фермерському господарству «Новосел» строком на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 загальною площею 3,083 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, про що 13.06.2024 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвою Т.І. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 73677030, номер запису про речове право 55476345.

Отже, з матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 площею 3,0830 га перебуває у власності ОСОБА_1 та в користуванні Фермерського господарства «Новосел».

З відповіді Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22/2617 від 26.09.2024 вбачається, що межі територій об`єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) не встановлені. Враховуючи відомості наявних картографічних матеріалів проєктів створення об`єктів природно-заповідного фонду та фільтру «заповідний фонд» на сайті відкритих даних земельного кадастру України встановлено, що земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 повністю знаходиться в межах РЛП «Печенізьке поле». Землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах зазначених об`єктів природно-заповідного фонду на розгляд та погодження до Департаменту не надходила.

З відповіді Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 15.11.2024 № 01-09/2071 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 площею 3,0830 га розташована в межах території, оголошеної Регіональним ландшафтним парком «Печенізьке поле», та не вилучалася з його складу. При цьому зазначено, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, перебуває у приватній власності, а Печенізька селищна рада не є її власником і не вживатиме заходів щодо повернення земельної ділянки до відання територіальної громади.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує заявлені вимоги тим, що спірна земельна ділянка 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, що розташована на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області вибула з державної (комунальної) власності з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства, оскільки розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле», належить до земель природно-заповідного фонду та не могла бути передана у приватну власність.

На думку прокурора, наявні у матеріалах справи докази, зокрема картографічні матеріали, карта-схема, що є додатком до Положення про Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», інформація Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації та дані Публічної кадастрової карти у своїй сукупності підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 повністю розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» та належить до земель природно-заповідного фонду.

Згідно ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі вважає належним суб`єктом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -Печенізьку селищну раду Чугуївського району Харківської області.

Суд ураховує, що землі природно-заповідного фонду перебувають під особливою охороною держави, а їх використання повинно здійснюватися з дотриманням спеціального правового режиму, встановленого Земельним кодексом України та Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Охорона та збереження територій і об`єктів природно-заповідного фонду становлять державний та суспільний інтерес.

Пунктом 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27.05.2021 , доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України п.24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, землі території об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення перейшли у комунальну власність та право розпорядженням ними перейшло до відповідних сільських, селищних, міських рад.

Водночас, Печенізька селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області є сформованою територіальною громадою, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» до складу якої увійшли території Артемівської, Борщівської, Мартівської, Новобурлуцької сільських рад.

Оскільки земельна ділянка РЛП «Печенізьке поле» розташована в межах території Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, ії власником і титульним володільцем є Печенізька селищна територіальна громада, яка наділена всіма провомочностями власника щодо вказаної земельної ділянки, а отже є органом уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Чугуївська окружна прокуратура листом від 16.10.2024 № 63-6718ВИХ-24 звернулася до Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Листом Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 15.11.2024 № 01-09/2071 повідомлено, що Печенізька селищна рада не є власником спірної земельної ділянки, не вживатиме заходів щодо її повернення до відання територіальної громади та не заперечує проти звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагував на порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема, у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача, як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави.

Про намір звернутися до суду з позовною заявою Чугуївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо повідомлено Печенізьку селищну раду Чугуївського району Харківської області листом від 12.12.2024 № 63-8181ВИХ-24.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаним органом самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави (які полягають у дотриманні режиму охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду, запобігання використанню земель природно-заповідного фонду у господарських та інших цілях; обумовлене необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду) залишилися незахищеними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду

За змістом статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Частиною 4 ст. 23 передбачено, що на регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Згідно ст. 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Таким чином, враховуючи приписи ст. ст. 43, 44 Земельного кодексу України, ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідного фонду України. Територіям природно - заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд», території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

З вищезазначеного слідує, що землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення/створення території та/або об`єкту природно-заповідного фонду.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду України це ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» прямо встановлено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Саме ця норма є ключовою для вирішення спору, оскільки вона спростовує довід відповідача про те, що невстановлення меж регіонального ландшафтного парку в натурі автоматично виключає можливість встановлення належності конкретної земельної ділянки до території природно-заповідного фонду.

Таким чином, до внесення відомостей про межі об`єкта природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру такі визначаються відповідно до матеріалів створення/проєктів створення, що відповідає вимогам ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд».

Тому, незважаючи на те, що межі території регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» не встановлені в натурі, вони визначені картографічними матеріалами проєкту створення парку і з часу створення території та об`єкта природно-заповідного фонду віднесені до земель природно-заповідного призначення.

Аналогічний підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом. Зокрема, у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу на те, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади та місцевого самоврядування від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 сформульовано висновок про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу про приведення цільового призначення у відповідність. Неприйняття такого рішення не впливає на правовий режим земельної ділянки, встановлений у силу вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 «Про оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», зі змінами, внесеними рішенням Харківської обласної ради від 19.12.2013 № 919-VI «Про зміну меж регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» у Печенізькому районі оголошено регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (РЛП «Печенізьке поле») загальною площею 5166,13 га.

Зазначене рішення є чинним, не скасоване, недійсним у встановленому законом порядку не визнавалось, а тому породжує відповідні правові наслідки щодо створення об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення спеціального правового режиму територій, які увійшли до складу такого парку.

При цьому сама обставина, що парк створено без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, не означає, що землі, включені до його території, не набули правового режиму земель природно-заповідного фонду. Навпаки, Закон України «Про природно-заповідний фонд України» прямо передбачає можливість створення окремих об`єктів природно-заповідного фонду без вилучення земельних ділянок у власників та користувачів, однак із поширенням на такі землі спеціального режиму охорони та використання.

Розташування спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле» та самі межі об`єкта природно-заповідного фонду підтверджуються картою-схемою РЛП «Печенізьке поле», яка є додатком до Положення про РЛП «Печенізьке поле».

Згідно ч.1 ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі:

-витягів з Державного земельного кадастру;

-довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

-викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

-копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Отже, про розташування спірної земельної ділянки в межах РЛП «Печенізьке поле» також свідчать дані Публічної кадастрової карти за посиланням https://kadastr.live з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд».

Слід зазначити, що правовий режим земель природно заповідного фонду виникає з моменту створення відповідного об`єкта природно заповідного фонду, а не з моменту внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

У листі Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації від 26.09.2024 № 04.01-22/2617 зазначено, що з урахуванням картографічних матеріалів проєкту створення РЛП «Печенізьке поле» та відомостей шару «Природно-заповідний фонд» Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 повністю знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле».

Аналогічні відомості містяться у відповіді Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 15.11.2024 № 01-09/2071, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 розташована в межах території, оголошеної Регіональним ландшафтним парком «Печенізьке поле», та не вилучалася з його складу.

Наведена сукупність досліджених судом доказів є достатньою для висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» .

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що використання земельної ділянки, розташованої в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле», для ведення фермерського господарства не відповідає спеціальному правовому режиму земель природно-заповідного фонду, встановленому Земельним кодексом України та Законом України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки такі землі підлягають особливій державній охороні та повинні використовуватися з урахуванням мети створення об`єкта природно-заповідного фонду і встановлених для нього обмежень.

При цьому віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та визначення її цільового призначення як «для ведення фермерського господарства» не змінює її правового статусу як земельної ділянки, що розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле», на яку поширюється спеціальний правовий режим земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 36 постанови Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №917/971/24, правовий режим земель природно-заповідного фонду виникає з моменту створення відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, а не з моменту внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.

Враховуючи наведені приписи законодавства та досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле», а відтак на неї поширюється спеціальний правовий режим використання та охорони земель природно-заповідного фонду.

При прийнятті розпорядження від 26.07.2005 №193 Печенізькою районною державною адміністрацією не було враховано, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» та належить до земель природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим зазначене розпорядження прийнято всупереч вимогам земельного та природоохоронного законодавства.

У подальшому спірну земельну ділянку передано Фермерському господарству «Новосел» в оренду за Договором оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024 для ведення фермерського господарства, незважаючи на те, що її правовий режим визначається належністю до земель природно-заповідного фонду.

Отже, передача спірної земельної ділянки в оренду та її використання для ведення фермерського господарства не відповідають спеціальному правовому режиму земель природно-заповідного фонду, встановленому Земельним кодексом України та Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до пункту в частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

Стаття 203 Цивільного кодексу України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (статті 215 Цивільного кодексу України).

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» та належить до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється спеціальний правовий режим використання та охорони.

Разом з тим, на підставі договору оренди земельної ділянки №2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Новосел», спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення фермерського господарства, що не відповідає встановленому законодавством правовому режиму земель природно-заповідного фонду.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22).

Оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, ОСОБА_1 не був наділений правом розпоряджатися нею шляхом передачі в оренду для використання за таким цільовим призначенням. Відтак укладений 07.06.2024 договір оренди суперечить вимогам земельного та природоохоронного законодавства, а його зміст не відповідає вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, керуючись статтею 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Новосел».

Наведене цілком узгоджується з викладеним у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 і від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 висновком про те, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, повернення майна з володіння відповідача.

Статтею 26 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Враховуючи зазначене та керуючись статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтею 152 Земельного кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що для усунення перешкод у здійсненні Печенізькою селищною територіальною громадою правомочностей щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та права оренди за Фермерським господарством «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) на земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області з припиненням усіх речових прав на неї із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024, а також про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 та права оренди Фермерського господарства «Новосел» на спірну земельну ділянку, у відповідачів відсутні правові підстави для подальшого володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини 3 вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Як установлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043 розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» та належить до земель природно-заповідного фонду. На час розгляду справи зазначена земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та у користуванні Фермерського господарства «Новосел» на підставі договору оренди №2 від 07.06.2024, що унеможливлює здійснення Печенізькою селищною територіальною громадою правомочностей щодо користування та розпорядження цією земельною ділянкою відповідно до її правового режиму.

Таким чином, з огляду на характер заявлених вимог та встановлені судом обставини позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області є належним способом захисту порушеного права.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою та її користування Фермерським господарством «Новосел» як її орендаря, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Повернення у комунальну власність земельної ділянки, яка належить до природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету дотримання режиму використання та розпорядження об`єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.

Використання земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для Печенізької селищної територіальної громади зокрема, оскільки люди зацікавлені у збереженні РЛП «Печенізьке поле», що став об`єктом природно-заповідного фонду.

Повернення Печенізькій територіальній громаді спірної земельної ділянки відновить її використання згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки, яка належать до земель природно-заповідного призначення.

Дотримання встановлених законодавством обмежень щодо обігу земель природно-заповідного фонду є необхідною умовою їх використання з метою запобігання завданню шкоди навколишньому природному середовищу, збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою державною охороною, та забезпечення їх використання відповідно до встановленого законом правового режиму. З огляду на викладене, втручання держави у право мирного володіння ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою та у право користування цією земельною ділянкою Фермерським господарством «Новосел» переслідує легітимну мету контролю за використанням земель природно-заповідного фонду відповідно до загального інтересу.

Право Печенізької селищної територіальної громади на повернення земельної ділянки, яка розташована в межах території об`єкта природно-заповідного фонду, з огляду на встановлену судом належність цієї земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та відсутність правових підстав для її перебування у приватній власності й подальшого використання на підставі договору оренди, ґрунтується на приписах чинного законодавства України, які є доступними, чіткими та передбачуваними.

Суд зазначає, що немає підстав вважати, що відповідачі не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього.

Суд також враховує, що суспільний інтерес у забезпеченні охорони земель природно-заповідного фонду, збереженні цінних природних комплексів, гарантуванні екологічної безпеки та використанні спірної земельної ділянки відповідно до її спеціального правового режиму переважає приватний інтерес ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Новосел» у збереженні права власності та права користування такою земельною ділянкою.

Таким чином, вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області підлягають задоволенню.

Щодо посилання ОСОБА_1 на сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №918/744/23).

Таким чином, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом:

Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472).

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї.

Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та права оренди за Фермерським господарством «Новосел» (код ЄДРПОУ 23766472) на земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області з припиненням усіх речових прав на неї із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Новосел» (62820, Україна, Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове, вул. Весняна, 3; код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером 6324683500:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок IIА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -0901010) 4844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства «Новосел» (62820, Україна, Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове, вул. Весняна, 3; код ЄДРПОУ 23766472) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок IIА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -0901010) 4844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "21" липня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук