Рішення № 138362463, 15.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1371/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Берестинської окружної прокуратури (63304, Харківська обл., м. Берестин, вул. Історична, 73; код ЄДРПОУ: 0291010832) в інтересах держави в особі: 1) Наталинської сільської ради Берестинського району (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 89; код ЄДРПОУ:24288081); 2) Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 89; код ЄДРПОУ: 45278107) до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів за участю представників:

прокуратури - Лахтюка Л.В., посвідчення №072996 від 01.03.2023;

позивача 1,2 - не зявився;

відповідача - Мартиненка А.М., ордер АХ №1350375 від 18.05.2026.

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 Берестинська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Наталинської сільської ради Берестинського району та Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича, в якій просить суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 30.12.2024 до Договору №428/24 від 25.10.2024, укладеного між фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем та Наталинською сільською радою;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 29.05.2025 до Договору № 428/24 від 25.10.2024, укладеного між фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем та Наталинською сільською радою;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича на користь Наталинської територіальної громади в особі Наталинської сільської ради неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором про закупівлю робіт № 428/24 від 25.10.2024 у розмірі 196 501,30 гривня;

- судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, стягнути на користь Харківської обласної прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що дії сторін договору про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 щодо необґрунтованого продовження строку надання послуг шляхом укладення додаткової угоди №1 та №3 суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 прийнято позовну заяву (вх.№1371/26 від 21.04.2026) Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Наталинської сільської ради Берестинського району та Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1371/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 20.05.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з 18.05.2026 до 02.06.2026 включно.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 відкладено підготовче засідання на 17.06.2026.

03.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13401 від 03.06.2026).

У відзиві представник відповідача зазначив, що в даній справі сторони договору реалізували власні дискреційні повноваження та внесли зміни до договору щодо зміни строку виконання зобов`язання відповідача, отже прокурор не має права втручатися в реалізовані сторонами договору законні права, а саме здійснювати оцінку існуючих документально підтверджених стороною договору обставин як об`єктивних, приймаючи до уваги, що ціна договору в результаті укладених додаткових угод не збільшилася, робити виконані, мета договору досягнута. В договірних відносинах оцінку об`єктивності документально підтверджених стороною обставин, що зумовлюють строк виконання договірного зобов`язання, здійснюють саме сторони за домовленістю сторін (а у разі недосягнення такої домовленості сторін - суд у разі звернення однієї із сторін до суду з позовом), а не прокурор. Якщо сторони договору дійшли згоди, що певні обставини є об`єктивними та документально підтвердженими, прокурор не має повноважень оспорювати додаткову угоду, укладену сторонами в результаті досягнення домовленості. Прокурор не є стороною договору, не має права втручатися в оцінку сторонами об`єктивних документально підтверджених обставин, що стали підставою оспорюваних додаткових угод. Так як права або законні інтереси визначених прокурором позивачів у даній справі не порушені, право на позов про недійсність додаткових угод відсутнє, що є самостійною підставою для відмови в позові. Відсутність порушення інтересів держави зокрема підтверджується тим, що прокурор не просить застосувати реституцію як наслідок визнання додаткової угоди про продовження строку дії договору та строку виконання договору, що також підтверджує, що бюджетні кошти витрачено раціонально та ефективно, відсутні підстави для стягнення витрачених бюджетних коштів на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів. Відтак у даному спорі за позовом прокурора про визнання недійсною додаткової угоди про закупівлю, враховуючи, що позов не містить вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення (стягнення) вартості робіт (застосування реституції), розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач 1, не є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду. Штрафні санкції, які прокурор просить стягнути на користь територіальної громади не можуть бути способом збагачення.

На переконання представника відповідача, незалучення всіх належних відповідачів за наявності обов`язкової процесуальної співучасті виключає можливість вирішення судом спору про визнання недійсним договору по суті заявлених вимог і є самостійною підставою для відмови в позові без дослідження інших доводів щодо правомірності чи неправомірності спірного договору. Враховуючи, що у даній справі не залучено сторону оспорюваної додаткової угоди як співвідповідача, є підстави для відмови в позові з підстав неналежного суб`єктного складу відповідачів без дослідження інших доводів щодо правомірності чи неправомірності оспорюваних угод, та, відповідно, для відмови в задоволені похідної позовної вимоги про стягнення санкцій.

Також, на думку представника відповідача, обраний прокурором спосіб захисту не спрямований на відновлення порушених прав та інтересів держави, отже, є неефективним. В даній справі вимога про визнання недійсними додаткових угод, якою сторони продовжили строк виконання зобов`язань, тобто яка не потребує залучення додаткових коштів з бюджету та не призводить до зменшення кількості товару, що постачається, не спрямована на відновлення порушених прав та інтересів держави, що є самостійною підставою для відмови в позові, відповідно, у суду відсутні підстави для оцінки у цій справі доводів прокурора про те, що відповідачами документально не підтверджена обґрунтованість підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку поставки. Крім того, прокурор просить стягнути пеню на користь територіальної громади, тоді як можливістю стягнення наділена сторона договору. До того ж, спосіб захисту є неефективним, зокрема з підстав виконання договору сторонами та закінчення строку дії такого (договір реально виконаний, що визнається учасниками справи). Таким чином, неефективність способу захисту є підставою для відмови в задоволені позову в даній справі.

Разом з цим, відповідач не погоджується з висновками прокурора, що додаткові угоди №1 від 30.12.2024 та №3 від 29.05.2025 укладені з порушенням вимог підпункту 4 п.19 Особливостей, а тому відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, адже ані пп.4 п.19 Особливостей, ані п.10.2, 11.6. Договору не визначає форму підтвердження об`єктивних обставин, за наявності яких строку виконання зобов`язань та строк дії договору може бути продовженим. Як вбачається зі змісту Додаткової угоди №1 від 30.12.2024, остання укладена враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №18 від 18 грудня 2024 року, зі змісту якого та долучених до нього документів вбачається наявність об`єктивних обставин (велика кількість повітряних тривог), що стали підставою для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару. Як вбачається зі змісту додаткової угоди №3 від 29.05.2025, остання укладена враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №301/5 від 29 травня 2025 року, зі змісту якого та долучених до нього документів вбачається наявність об`єктивних обставин (велика кількість повітряних тривог), що стали підставою для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі Товару. Об`єктивні обставини не завжди є непереборною силою (форс-мажором). При цьому, з огляду на те, що вказані об`єктивні обставини є за своєю суттю оціночними, віднесення тих чи інших обставин до об`єктивних, а так само визначення (достатність) форми їх підтвердження віднесено до повноважень замовника, тобто позивача-1. Іншими словами, саме позивач, як замовник, робить висновок про достатність того чи іншого документального підтвердження. Таким чином відповідача вважає, що якщо позивач, як замовник, прийшов до висновку про достатність листів з доданими до нього документами на підтвердження наведених в ньому загальновідомих об`єктивних обставин, прокурор позбавлений можливості стверджувати про відсутність таких обставин та, як наслідок, визнання додаткових угод недійсними. В іншому випадку на відповідача покладається надмірний тягар та непропорційне втручання, адже сторони Договору досягнули згоди щодо наявності відповідних обставин, позивач-1, як замовник, підтвердив наявність відповідних обставин. За таких обставин відповідач вважає, що оспорювані додаткові угоди укладені на підставі пп.4 п.19 Особливостей, підстави для їх визнання недійсними в судовому порядку відсутні. Відсутність підстав для визнання недійсним додаткових угод виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення неустойки.

Щодо вжиття відповідачем заходів мінімізації негативних наслідків від численних повітряних тривог, які з огляду на пріоритет життя об`єктивно перешкоджали виконання договору в первісній редакції договору строк, представник відповідача зазначив, що відповідач невідкладно письмово повідомив замовника про наявність таких об`єктивних обставин неможливості своєчасного виконання договору. Про добросовісність поведінки відповідача також свідчить той факт, що він звернувся до замовника у встановленому законом порядку з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну строку та строку дії договору із збереженням об`єкту та ціни, зазначених в договорі. В подальшому, відповідач невідкладно виконав всі роботи. За таких обставин, виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань свідчать про його добросовісність та намагання мінімізувати негативні наслідки у зв`язку з виконанням зобов`язання. Позивач-1 як сторона за договором закупівлі в межах своїх дискреційних повноважень, встановлених зазначеними раніше чинними на момент підписання додаткової угоди нормативно-правовими актами, уклала з відповідачем передбачену законом додаткову угоду про збільшення строку виконання зобов`язань та строку дії договору. Саме учасники договору закупівлі мають право оцінювати наявність відповідних необхідних підстав для продовження строку передачі товару. Досягнення такої домовленості між сторонами договору закупівлі не вимагає попереднього погодження проекту такої додаткової угоди ні з прокурором, ні з будь-яким іншим органом держави або іншими особами. Саме сторони договору на момент укладення ними додаткової угоди до договору визначають наявність або відсутність документально підтверджених об`єктивних обставин, що зумовлюють збільшення строків поставки та дії договору.

05.06.2026 до суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№13609 від 05.06.2026).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що в даному випадку Наталинська сільська рада зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладанні договорів про закупівлю та їх виконанні. Наталинська сільська рада, як головний розпорядник коштів, виділених на вищевказану публічну закупівлі UA-2024-10-03-011432-a, та сторона Договору є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та є належним позивачем. Відповідно до Указу Президента України від 06.06.2023 №319/2023 «Про утворення військової адміністрації» та Постанови ВРУ від 22.11.2023 №3492-ІХ «Про здійснення начальником Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області повноважень передбачених ч. 2 ст.10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на території Наталинської територіальної громади утворено Наталинську сільську військову адміністрацію. На підставі вказаних нормативно-правових актів начальник Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Наталинської сільської ради, її виконавчого комітету, Наталинського сільського голови. Враховуючи вищевикладене, за даним позовом прокурора належним позивачем буде виступати Наталинська сільська рада Берестинського району Харківської області (Код ЄДРПОУ 24288081) та Наталинська сільська військова адміністрація Берестинського району Харківської області (Код ЄДРПОУ 45278107). Необхідність подання позову у даному випадку зумовлена потребою якнайшвидшого стягнення з ФОП Крамаренка В.М. коштів до бюджету з метою їх подальшого раціонального та ефективного використання. Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням. Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України. Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності розподілу бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів. У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, щодо використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, дотримання умов договорів, укладених за результатами публічних закупівель; виконання зобов`язань за ними в частині строків, належної якості та комплектації постачання товарів, робіт і послуг. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають. Нестягнення штрафних санкцій, передбачених Договором, до відповідних бюджетів призводить до фінансових збитків місцевому бюджету та неможливості спрямування органами місцевого самоврядування коштів на розвиток як селища, так і громади в цілому, та її об`єктів інфраструктури, що призводить до погіршення якості життя територіальної громади, що безумовно суперечить їх інтересам. Аналіз характеру порушення інтересів держави в спірних правовідносинах свідчить про наявність виключного випадку для звернення прокурора із цим позовом. Окружною прокуратурою відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у цьому випадку на адресу Наталинської сільської ради скеровано лист від 06.082025 №59-3123вих-25 та від 21.01.2026 №59-265вих-24, у якому повідомлено уповноважені органи про безпідставне продовження строку дії Договору № 428/24 від 25.10.2024, роз`яснено положення чинного законодавства, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання поінформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться Наталинською сільською радою заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності неустойки (пені) за порушення умов договору. Листами від 14.08.2024 №02-23/2679 та від 04.02.2026 №5092 Наталинською сільською радою надано запитувані документи та повідомлено окружну прокуратуру про невбачання порушень інтересів Наталинської сільської ради з боку ФОП Крамаренка В.М. та вказано про відсутність, на їх думку, будь-яких порушень під час виконання Договору № 428/24 відповідачем. Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією до теперішнього часу не вживаються заходи цивільно-правового характеру, в тому числі в судовому порядку, щодо стягнення неустойки (пені) в розмірі 196 501,30 грн за порушення строку виконання робіт за Договором №428/24. За таких обставин наведені факти свідчать про бездіяльність уповноважених органів, тобто невжиття дієвих, швидких та ефективних заходів до захисту державних інтересів. Відтак у вказаних спірних правовідносинах лише прокурор є єдиним суб`єктом, який від імені держави та на захист її інтересів уповноважений вжити заходів, спрямованих до звернення із позовом до суду з метою стягнення неустойки (пені), передбаченої п.7.2, 7.3 Договору №428/24 за несвоєчасне виконання робіт. Такі обставини беззаперечно свідчать про наявність виключних підстав, передбачених положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення з цією позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Також прокурор зазначив, що уклавши Договір №428/24, ФОП Крамаренко В.М. засвідчив можливість виконання робіт у термін, визначений Договором (до 31.12.2024), усвідомлюючи, що роботи мають бути виконані до 31 грудня 2024 року та погодився з передбаченою Договором відповідальністю за порушення строків виконання робіт. Вочевидь під час укладення Договору №428/24 ФОП Крамаренко В.М. був обізнаний про діючий режим воєнного стану на території країни, який супроводжується постійними повітряними тривогами, що було загальновідомим фактом та уже існувало на момент укладання сторонами договору. Крім того, відповідач взяв на себе зобов`язання виконати ремонтні роботи по об`єкту, що розташований у Харківській області, яка майже щодня потерпає від ударів російських загарбників, що тривало уже понад 2 роки та також було відомо на момент підписання Договору. Таким чином у грудні 2024 та травні 2025 року, на момент ініціювання ФОП Крамаренком В.М. продовження строку виконання робіт, істотна зміна обставин у розумінні ст.652 ЦК України виключена. Належними доказами наявності форс-мажорних обставин і тривалості їх дії є довідки, видані Торгово-промисловою палатою, або інші документи, видані іншими компетентними органами. При цьому під час ініціювання внесення змін до Договору ФОП Крамаренком В.М. не надано Наталинській сільській раді жодного документа, який би підтверджував факт настання форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань, взятих за договором. Однак сам лист ФОП Крамаренка В.М. до Наталинської сільської ради із проханням продовжити строк дії Договору не є належним документальним підтвердженням об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт та укладення Додаткових угод №1 та №3 до Договору, а навпаки свідчить про обізнаність ФОП Крамаренка В.М. про такі обставин, що вичерпує їх непередбачуваність для сторін договору. Отже ФОП Крамаренко В.М., усвідомлюючи відсутність нових та непередбачених для нього обставин, ініціював зміну істотних умов договору шляхом продовження строку його дії, всупереч вимогам, передбаченим ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов`язань жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності. Укладення оспорюваних додаткових угод до Договору №428/24 щодо продовження строків виконання зобов`язань за Договором за відсутності для цього документально підтверджених об`єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання Договору, а можливість зміни строків надання послуг внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Враховуючи те, що Додаткові угоди №1 та №3 до Договору №428/24 укладені з порушенням вимог підпункту 4 п.19 Особливостей, то відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України вони підлягають визнанню недійсними. Водночас, як свідчить платіжна інструкція №1848 від 18.06.2025 та акт приймання-передачі від 18.06.2025, ФОП Крамаренко В.М. виконав роботи після закінчення строків виконання робіт, передбачених Договором, що є підставою для застосування заходів юридичної відповідальності, а саме нарахування та стягнення неустойки (пені/ штрафу). Оскільки ФОП Крамаренко В.М. у визначений Договором строк роботи не виконав, у Наталинської сільської ради виникло право стягнути з нього штрафні санкції за порушення строків виконання робіт, передбачені п.7.2., 7.3. договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

10.06.2026 до суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№14090 від 10.06.2026).

У запереченні представник відповідача зазначив, що відповідь на відзив прокурора не містить жодних пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх визнання або відхилення. Окремо, відповідач вважає за необхідне додатково звернути увагу, що прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, у позові та відповіді на відзив посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу, для чого цитує позицію у справі «Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35). Водночас, слід зауважити, що ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.07.2026.

Присутній в судовому засіданні 15.07.2026 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивачів у судове засідання 15.07.2026 не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання позивачів було повідомлено належним чином.

Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні 15.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на супровідному листі відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, характер спірних правовідносин, кількість наданих сторонами доказів та складність справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 15.07.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Берестинською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, розміщену в електронній системі публічних закупівель «Рrоzorrо» щодо проведення Наталинською сільською радою закупівлі: «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» (ідентифікатор закупівлі: UА-2024-10- 03-011432-а).

Так, за результатом проведеної процедури закупівлі, 25.10.2024 між Наталинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем укладено договір про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 на предмет виконання робіт «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» (далі - Договір).

Ціна цього Договору становить 5 782 578,00 грн. (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок), ПДВ не передбачено (п.3.1.Договору).

Проміжні та остаточний розрахунки за виконаний обсяг робіт здійснюються замовником у безготівковій формі на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (Форма № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 (тридцяти) календарних днів (п.4.1.Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що фінансові зобов`язання замовника за Договором виникають у разі наявності та в межах відповідних асигнувань. Джерелом фінансування виконання робіт є кошти місцевого бюджету. Фінансування робіт здійснюється згідно з планом фінансування - Додатком №3, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Строк виконання робіт: до 31 грудня 2024 року (п.5.1.Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору місце виконання робіт: 63343, Україна, Харківська область, Красноградський район, село Наталине, вул. І. Сенченка, 126.

Підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2025 №668. Невід`ємною частиною Договору є календарний графік виконання робіт (Додаток 4 до Договору) (п.5.4. Договору).

Згідно з п.6.3.1 Договору підрядник зобов`язаний розпочати та забезпечити виконання робіт у порядку та строки, встановлені цим Договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Відповідальність сторін за порушення зобов`язань за Договором та порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 №668, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання (п.7.1. Договору).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі робіт підрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.7.3. Договору у разі порушення строків виконання своїх зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Згідно з п.7.4. Договору підрядник звільняється від майнової відповідальності, якщо він доведе, що порушення зобов`язань виникла не з його вини (обставини непереборної сили, дії іншої сторони).

Відповідно до п.8.1. Договору під обставинами непереборної сили у цьому Договорі розуміються випадки та непереборна сила, перелік яких визначений ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно з п.8.2. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі невиконання зазначеного обов`язку протягом встановленого строку сторона позбавляється можливості посилатись на відповідні обставини, як на обставини непереборної сили (п.8.3.Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є виключно сертифікат, що видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою (п.8.4.Договору).

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір (п.8.5.Договору).

Відповідно до п.8.6. Договору сторони дійшли згоди, що укладання даного Договору в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-1X, з подальшими змінами, підтверджує намір та можливість підрядника виконувані Договір у повному обсязі та позбавляє підрядника права посилатися па триваючу широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, у т.ч. на проведення бойових дій на території Красноградського району Харківської області, як на надзвичайні, невідворотні, та об`єктивні форс-мажорні обставини для підрядника у відношенні до зобов`язань, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в рамках даного Договору. Підрядник усвідомлює та погоджується з умовами даного Договору та несе відповідальність за їх порушення у повному обсязі у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п.10.1. Договору передбачено, що Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п.10.2. Договору строк дії Договору може бути продовжено на підставі підпункту 4) пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами).

Згідно п.11.6. Договору істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця;

4) продовження строку дії Договору та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Листом від 18.12.2024 №18 Фізична особа-підприємець Крамаренко В`ячеслав Миколайович звернувся до Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району з пропозицією, у зв`язку з великою кількістю повітряних тривог, оголошених в Харківській області, з метою збереження життя працівників ФОП Крамаренка В.М. та враховуючи несприятливі погодні умови для проведення зовнішніх будівельних робіт, внести зміни до Договору про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 так продовжити строк виконання робіт до 30.05.2025. До листа відповідач додав копію Наказу №2 від 2 вересня 2024 року «Про обмеження проведення ремонтно-будівельних робіт під час дії небезпечних чинників надзвичайної ситуації (повітряна тривога») та витяг з сайту https://air-alarms.in.ua про статистику повітряних тривог за період 25.10.2024 по 17.12.2024 в Харківській області.

30.12.2024 між Наталинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, зі змісту якої вбачається, що сторони на підставі відповідно до п.п.4 п.11.6, пунктів 11.8, 11.9, 11.11, 11.12 Договору, керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами), враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №18 від 18 грудня 2024 року, продовжили строк виконання робіт до 30 травня 2025 року, а строк дії Договору - до 31 грудня 2025 року (далі - Додаткова угода №1).

Листом від 29.05.2025 №301/5 Фізична особа-підприємець Крамаренко В`ячеслав Миколайович звернувся до Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району з пропозицією, у зв`язку з великою кількістю повітряних тривог, оголошених в Харківській області, з метою збереження життя працівників ФОП Крамаренка В.М. та враховуючи несприятливі погодні умови для проведення зовнішніх будівельних робіт, внести зміни до Договору про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 так продовжити строк виконання робіт до 15.07.2025. До листа відповідач додав копію Наказу №2 від 2 вересня 2024 року «Про обмеження проведення ремонтно-будівельних робіт під час дії небезпечних чинників надзвичайної ситуації (повітряна тривога») та витяг з сайту https://air-alarms.in.ua про статистику повітряних тривог за період 25.10.2024 по 29.05.2025 в Харківській області.

29.05.2025 сторони уклали додаткову угоду №3 від 29.05.2025 до Договору, зі змісту якої вбачається, що Сторони на підставі відповідно до п.п.4 п.11.6, пунктів 11.8, 11.9, 11.11, 11.12 Договору, керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами), враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №301/5 від 29 травня 2025 року, продовжили строк виконання робіт до 15 липня 2025 року (далі - Додаткова угода №3).

Як стверджує прокурор, підстав для продовження строку під час укладання додаткових угод зазначено не було.

Відповідно до даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua/new/) Договір оплачений на суму 4 177 125,79 грн, а у 2025 - 1 425 337,35 грн, всього - на суму 5 602 463,14 гривень.

Згідно звіту про виконання договору про закупівлю UА-2024-10-03-011432-а договір про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 на предмет виконання робіт «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» виконано. Сума оплати за договором про закупівлю становить 5 782 578,00 грн. Строк дії договору про закупівлю: 25 жовтня 2024 року - 31 грудня 2025 року. Причини розірвання договору відсутні.

Зам фактом виконаних будівельних робіт сторонами було підписано відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт без жодних зауважень.

Водночас, як стверджує прокурор, згідно з ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, наведене свідчить, що продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт згідно з укладеною Додатковою угодою між сторонами можливо здійснено без належних підстав та з порушенням встановленого порядку. За таких умов зазначені обставини (період дії правового режиму воєнного стану, який, зокрема супроводжується повітряними тривогами) не можуть кваліфікуватися як такі, що зазнали істотної зміни, адже не були новими чи непередбачуваними для сторін Договору в момент його укладання, а тому не могли створювати правових підстав для зміни істотних умов Договору, у т.ч. зокрема шляхом продовження строків його дії та виконання зобов`язання. Ураховуючи, що зазначена обставина мала характер загальновідомої, ФОП Крамаренко В.М. повинен був належним чином ураховувати його існування та можливі негативні наслідки невиконання взятих на себе зобов`язань за Договором. У зв`язку з цим, ФОП Крамаренко В.М., укладаючи 25.10.2024 з Наталинською сільською радою Договір (тобто на вказану дату обставини, внаслідок яких у подальшому продовжено строк виконання зобов`язання, існували уже понад два з половиною роки), діяв на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов`язань у визначені Договором строки, попри існування об`єктивних перешкод, на які ФОП Крамаренко В.М. у подальшому посилався як на такі, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної виконання робіт за договором. Водночас, ініціюючи внесення змін до Договору №428/24, ФОП Крамаренком В.М. не надано Наталинській сільській раді жодного документа, який би підтверджував факт настання форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань, взятих за договором. Таким чином укладання Додаткових угод №1 від 30.12.204 та №3 від 29.05.2025 до Договору про продовження строку виконання робіт та дії договору є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству України. У зв`язку з тим, що зобов`язання за Договором в частині строків виконання робіт ФОП Крамаренко В.М. не виконав, керуючись ст.ст.549, 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України наявні підстави для стягнення з ФОП Крамаренка В.М. неустойки, передбаченої розділом 7 Договору, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі позивачів, прокурор зазначив, що необхідність подання позову у даному випадку зумовлена потребою якнайшвидшого стягнення з ФОП Крамаренка В.М. коштів до бюджету з метою їх подальшого раціонального та ефективного використання. Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням. Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України. Невиконання відповідачем зобов`язань за Договором №428/24 від 25.10.2024 порушує інтереси держави та не відповідає матеріальним інтересам Наталинської територіальної громади щодо своєчасного отримання результату від виконаних робіт за договором, що фінансується за бюджетні кошти. Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають. Нестягнення штрафних санкцій, передбачених Договором, до відповідних бюджетів призводить до фінансових збитків місцевому бюджету та неможливості спрямування органами місцевого самоврядування коштів на розвиток як селища, так і громади в цілому, та її об`єктів інфраструктури, що призводить до погіршення якості життя територіальної громади, що безумовно суперечить їх інтересам.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно зі ст.26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 10 Закону визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст.142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, дотримання вимог законодавства під час зміни істотних умов договору про закупівлю становить не лише приватний інтерес його сторін, а й безпосередньо пов`язане із захистом інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів.

Наталинська сільська рада, як головний розпорядник коштів, виділених на вищевказану публічну закупівлі UA-2024-10-03-011432-a, та сторона Договору є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та є належним позивачем.

Водночас, відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно з ст.119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до Указу Президента України від 06.06.2023 №319/2023 «Про утворення військової адміністрації» та Постанови ВРУ від 22.11.2023 №3492-ІХ «Про здійснення начальником Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області повноважень передбачених ч.2 ст.10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на території Наталинської територіальної громади утворено Наталинську сільську військову адміністрацію.

На підставі вказаних нормативно-правових актів начальник Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Наталинської сільської ради, її виконавчого комітету, Наталинського сільського голови.

Окружною прокуратурою відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у цьому випадку на адресу Наталинської сільської ради скеровано лист від 06.08.2025 №59-3123вих-25 та від 21.01.2026 №59-265вих-24, у якому повідомлено уповноважені органи про безпідставне продовження строку дії Договору №428/24 від 25.10.2024, роз`яснено положення чинного законодавства, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання поінформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться Наталинською сільською радою заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності неустойки (пені) за порушення умов договору.

Листами від 14.08.2024 №02-23/2679 та від 04.02.2026 №5092 Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією надано запитувані документи та повідомлено окружну прокуратуру про невбачання порушень інтересів Наталинської сільської ради з боку ФОП Крамаренка В.М. та вказано про відсутність, на їх думку, будь-яких порушень під час виконання Договору №428/24 відповідачем.

При цьому, як зазначив прокурор, як вбачається із загальнодоступних джерел - «Судова влада. Стан розгляду справ» Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією в судовому порядку будь-якого позову до ФОП Крамаренка В.М., у тому числі про стягнення неустойки (пені) в розмірі 196 501,30 гривень, не подано. Отже, Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією до теперішнього часу не вживаються заходи цивільно-правового характеру, в тому числі в судовому порядку, щодо стягнення неустойки (пені) в розмірі 196 501,30 грн за порушення строку виконання робіт за Договором №428/24. За таких обставин наведені факти свідчать про бездіяльність уповноважених органів, тобто невжиття дієвих, швидких та ефективних заходів до захисту державних інтересів.

За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором дотримано порядок, визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а наявність бездіяльності компетентного органу підтверджує існування виключного випадку, який обумовлює здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді.

Як встановлено судом, Наталинська сільська рада є замовником спірної закупівлі, стороною Договору та головним розпорядником відповідних бюджетних коштів.

Крім того, відповідно до Указу Президента України про утворення Наталинської сільської військової адміністрації та постанови Верховної Ради України начальник військової адміністрації здійснює повноваження відповідної сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови, у зв`язку із чим Наталинська сільська військова адміністрація також є належним суб`єктом представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача на те, що відсутність вимоги про застосування реституції нібито свідчить про відсутність порушення інтересів держави, суд вважає помилковими.

Право прокурора на звернення до суду визначається не способом захисту, який обрано у конкретній справі, а наявністю порушеного інтересу держави та бездіяльністю компетентного органу. Водночас питання належності та ефективності обраного способу захисту підлягає окремій правовій оцінці під час вирішення спору по суті та саме по собі не може свідчити про відсутність у прокурора процесуальних повноважень на звернення до суду.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави та неналежності позивачів є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а тому судом відхиляються.

Щодо доводів відповідача про неналежний спосіб захисту та неналежний суб`єктний склад учасників справи

Окремо суд надає оцінку доводам відповідача про те, що обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним, а також про необхідність залучення Наталинської сільської ради як співвідповідача у справі про визнання недійсними додаткових угод.

Так, відповідач посилається на те, що прокурором не заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, у зв`язку з чим, на його думку, вимоги про визнання додаткових угод недійсними є неефективними. Крім того, відповідач зазначає, що оспорювані додаткові угоди укладені двома сторонами договору, тоді як позов пред`явлений лише до фізичної особи-підприємця, а тому, на переконання відповідача, справа не може бути розглянута без залучення іншої сторони правочину як співвідповідача.

Суд не погоджується із зазначеними доводами з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

При цьому ефективність способу захисту визначається тим, чи здатний він реально відновити порушене право або усунути наслідки його порушення з урахуванням характеру спірних правовідносин та змісту порушеного інтересу.

У даній справі прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод, якими, на його думку, без належних правових підстав було змінено істотні умови договору про закупівлю, а також про стягнення передбаченої договором пені, яка, на переконання прокурора, підлягала нарахуванню саме у разі неврахування зазначених додаткових угод.

Таким чином, вимога про стягнення пені є похідною від вимог про визнання недійсними додаткових угод, оскільки саме правомірність продовження строків виконання робіт визначає наявність або відсутність прострочення виконання зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є взаємопов`язаним та спрямованим на відновлення становища, яке існувало б у разі дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі.

Сам по собі факт відсутності у позові вимоги про застосування реституції не свідчить про неефективність заявленого способу захисту.

Предметом спору не є повернення бюджетних коштів, сплачених за виконані роботи, а перевірка законності зміни істотних умов Договору та визначення правових наслідків такого порушення у вигляді відповідальності підрядника за прострочення виконання робіт.

Отже, оцінка ефективності способу захисту повинна здійснюватися виходячи із змісту саме тих прав та інтересів, які прокурор просить захистити, а не через необхідність обов`язкового поєднання позову про недійсність правочину із вимогою про застосування реституції.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Суд враховує, що оспорювані додаткові угоди були укладені між Наталинською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Крамаренком В.М. Разом із тим Наталинська сільська рада визначена прокурором позивачем у даній справі, в інтересах якої заявлено позов.

Процесуальний закон не містить вимоги щодо обов`язкового залучення сторони оспорюваного правочину саме як відповідача незалежно від її процесуальної позиції. Навпаки, визначення процесуального статусу учасника спору здійснюється залежно від того, чи підтримує він заявлені вимоги, чи заперечує проти них.

У даному випадку позов заявлено саме в інтересах Наталинської сільської ради як сторони Договору, а тому відсутні підстави для одночасного визначення цього ж суб`єкта як відповідача у справі.

Більше того, задоволення заявлених позовних вимог не покладає на Наталинську сільську раду будь-яких нових обов`язків, не передбачає стягнення коштів із неї та не погіршує її правового становища.

Відтак твердження відповідача про обов`язкову процесуальну співучасть є безпідставним.

Суд також бере до уваги, що предметом даного спору є захист інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів, а прокурор звернувся саме в інтересах тієї сторони договору, яка, на його переконання, не вжила належних заходів для захисту цих інтересів.

Тому визначення Наталинської сільської ради позивачем у справі повністю відповідає природі представництва прокурором інтересів держави та не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо неналежного способу захисту, необхідності обов`язкового застосування реституції, а також неналежного суб`єктного складу учасників справи є необґрунтованими, не ґрунтуються на положеннях процесуального та матеріального законодавства і не спростовують наявності підстав для розгляду спору по суті.

Щодо розгляду справи по суті

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що предметом судового розгляду є встановлення наявності чи відсутності передбачених законом підстав для внесення сторонами змін до істотних умов Договору про закупівлю шляхом продовження строків виконання робіт та строку дії Договору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статті 629 цього кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як встановлено судом, за результатами проведення процедури закупівлі між Наталинською сільською радою та ФОП Крамаренком В.М. 25.10.2024 укладено Договір №428/24, відповідно до якого строк виконання робіт визначено до 31.12.2024.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України виконані підрядником роботи мають відповідати вимогам, визначеним договором підряду, а за відсутності таких умов - загальним вимогам до робіт відповідного виду. Момент передання результату робіт замовникові є ключовим для оцінки якості, оскільки робота повинна бути придатною для використання за призначенням у розумний строк після її приймання.

У свою чергу стаття 875 Цивільного кодексу України визначає зміст договору будівельного підряду: підрядник зобов`язаний виконати будівельні роботи або звести об`єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник - передати необхідну документацію та будівельний майданчик, прийняти результат робіт і оплатити його.

Частина четверта статті 882 цього кодексу встановлює, що факт виконання робіт та їх приймання оформлюється актом, який підписується підрядником і замовником, що свідчить про досягнення сторонами відповідного етапу виконання зобов`язань.

Згідно з частинами першою та другою статті 883 Цивільного кодексу України підрядник несе відповідальність за недоліки виконаних робіт, прострочення передання результату замовникові або інші порушення договору, якщо не доведе відсутність своєї вини. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором будівельного підряду тягне для підрядника обов`язок сплатити передбачену договором або законом неустойку та відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з п.4 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Із вищенаведеного та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що у даному випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт є істотною умовою Договору про закупівлю.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Згідно з приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як було встановлено судом, 18.12.2024 відповідач звернувся до замовника із письмовою пропозицією про продовження строку виконання робіт, обґрунтувавши її значною кількістю повітряних тривог на території Харківської області, необхідністю забезпечення безпеки працівників та несприятливими погодними умовами для виконання зовнішніх будівельних робіт, додавши відповідні документи на підтвердження викладених обставин.

За результатами розгляду такого звернення замовником було укладено додаткову угоду №1 від 30.12.2024, якою сторони погодили продовження строку виконання робіт до 30.05.2025.

Аналогічно 29.05.2025 відповідач повторно звернувся до замовника із відповідним листом, до якого також були долучені документи на підтвердження наведених обставин, після чого сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою строк виконання робіт продовжено до 15.07.2025.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що обидві додаткові угоди були укладені не в односторонньому порядку відповідачем, а за взаємною згодою сторін Договору після розгляду замовником відповідних звернень підрядника та оцінки наданих ним документів.

При цьому суд звертає увагу, що підпункт 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель та відповідні положення Договору передбачають можливість продовження строків виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови незбільшення ціни договору.

Наведені норми не містять вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися відповідні обставини, а також не покладають на суд обов`язок підміняти дискреційні повноваження сторін Договору щодо оцінки достатності таких документів у випадку, коли сторони добровільно досягли згоди про внесення змін до Договору.

Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, систематичні ракетні та авіаційні удари по території Харківської області, а також регулярне оголошення повітряних тривог на території Берестинського (Красноградського) району у період виконання спірного Договору є загальновідомими обставинами, які не потребують спеціального доказування в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому документальне підтвердження загальновідомих обставин у цьому випадку є надмірним формалізмом у контексті сучасних реалій.

При цьому суд бере до уваги, що чинне законодавство України покладає на роботодавця безумовний обов`язок щодо забезпечення безпечних умов праці та вжиття заходів для збереження життя і здоров`я працівників.

Відповідно до статті 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнаються найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний обов`язок роботодавця щодо створення безпечних умов праці передбачений статтею 13 Закону України «Про охорону праці».

Під час дії правового режиму воєнного стану виконання сигналу «Повітряна тривога» є обов`язковим заходом цивільного захисту, спрямованим на збереження життя людей. Після оголошення такого сигналу громадяни зобов`язані невідкладно припинити виконання робіт та перейти до найближчого укриття або захисної споруди цивільного захисту відповідно до рекомендацій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У цьому контексті суд також враховує специфіку предмета Договору. Згідно з Договором відповідач виконував роботи з капітального ремонту покрівлі, фасаду та вимощення адміністративної будівлі Наталинської сільської ради, тобто значна частина будівельних робіт здійснювалася безпосередньо на покрівлі будівлі та на відкритих зовнішніх конструкціях.

Виконання робіт на покрівлі об`єктивно пов`язане з перебуванням працівників на значній висоті та на відкритій місцевості, що істотно підвищує ризик їх ураження у разі ракетного удару, застосування безпілотних літальних апаратів або падіння уламків засобів повітряного нападу.

За таких умов продовження виконання будівельних робіт після оголошення сигналу «Повітряна тривога» суперечило б не лише вимогам законодавства про охорону праці та цивільний захист, а й основоположному конституційному принципу пріоритетності життя та здоров`я людини.

Суд також бере до уваги, що відповідач ще до укладення Додаткових угод письмово повідомив замовника про зазначені обставини, надав відповідні матеріали щодо кількості повітряних тривог та запропонував змінити строки виконання робіт. Замовник, розглянувши наведені обставини та надані документи, погодився з ними і двічі уклав додаткові угоди про продовження строків виконання робіт.

Отже, саме замовник як сторона Договору визнав, що інтенсивність повітряних тривог, необхідність неухильного виконання заходів цивільного захисту та неможливість проведення будівельних робіт на покрівлі під час їх оголошення є достатніми та документально підтвердженими об`єктивними обставинами для зміни строків виконання Договору.

За таких обставин твердження прокурора про необхідність подання додаткових доказів існування обставин, які є загальновідомими, фактично зводиться до вимоги формального підтвердження очевидних фактів, що не відповідає змісту частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, суд вважає, що оцінка правомірності укладення спірних Додаткових угод не може здійснюватися без урахування реальних умов виконання договору в Харківській області під час триваючої збройної агресії, оскільки вимога продовжувати виконання будівельних робіт на покрівлі адміністративної будівлі під час систематичних повітряних тривог фактично означала б покладення на підрядника обов`язку наражати своїх працівників на очевидну небезпеку для життя та здоров`я, що є неприпустимим як з точки зору законодавства, так і загальних засад цивільного права щодо добросовісності, розумності та справедливості.

Разом з цим суд констатує, що саме замовник як сторона Договору, отримавши листи відповідача та додані до них документи, визнав наведені обставини достатніми для продовження строків виконання робіт та власноруч підписав відповідні Додаткові угоди.

Жодних доказів того, що зазначені угоди були укладені під впливом помилки, обману, насильства, примусу чи внаслідок зловмисної домовленості сторін, матеріали справи не містять. Навпаки, зі змісту Додаткових угод убачається, що замовник свідомо погодився зі зміною строків виконання робіт та строку дії Договору.

Більш того, листами від 14.08.2024 №02-23/2679 та від 04.02.2026 №5092 Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією було повідомлено окружну прокуратуру про невбачання порушень інтересів позивачів з боку ФОП Крамаренка В.М. та вказано про відсутність, на їх думку, будь-яких порушень під час виконання Договору №428/24 відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що після реалізації сторонами свого права на зміну істотних умов Договору шляхом укладення відповідних Додаткових угод саме ці змінені строки стали обов`язковими для сторін.

Водночас прокурор фактично просить суд не лише оцінити законність укладених сторонами правочинів, а й поставити під сумнів здійснену самим замовником оцінку достатності документального підтвердження об`єктивних обставин, яка вже була реалізована шляхом укладення відповідних Додаткових угод.

Суд не може погодитися з такою позицією, оскільки замовник, будучи учасником публічно-правових відносин у сфері закупівель, наділений повноваженнями приймати рішення щодо погодження або непогодження змін до Договору. Підписавши Додаткові угоди №1 та №3, замовник підтвердив, що визнав наявність підстав для зміни строків виконання робіт.

Після цього посилання на відсутність таких підстав без наведення належних доказів недобросовісності чи протиправної поведінки сторін суперечить принципам стабільності цивільного обороту, добросовісності учасників господарських відносин та заборони суперечливої поведінки.

Крім того, суд враховує, що укладення спірних Додаткових угод не призвело до збільшення ціни Договору, не змінило предмет закупівлі та не вплинуло на обсяг робіт, а сам Договір у подальшому був виконаний сторонами, що останніми не заперечується.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сама по собі ініціатива підрядника щодо продовження строку виконання робіт не породжує жодних правових наслідків та не змінює умов Договору. Звернення відповідача із відповідними листами мало характер пропозиції внести зміни до Договору та не могло призвести до продовження строку виконання робіт без волевиявлення замовника. Вирішальне значення для зміни строків виконання робіт мало саме рішення замовника, який після розгляду звернень відповідача, оцінки наведених у них обставин та доданих документів погодився із необхідністю продовження строків виконання робіт та підписав відповідні Додаткові угоди. Таким чином, продовження строку виконання Договору стало результатом не односторонніх дій відповідача, а узгодженого волевиявлення обох сторін Договору.

Суд також враховує, що замовник є самостійним суб`єктом публічно-правових відносин, який під час виконання договору здійснює контроль за його реалізацією та наділений повноваженнями приймати рішення щодо погодження або відмови у погодженні змін до істотних умов договору. У разі якщо замовник дійшов би висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для продовження строків виконання робіт або про недостатність документального підтвердження обставин, на які посилався відповідач, він мав усі юридичні підстави відмовити у внесенні змін до Договору. За відсутності згоди замовника жодна Додаткова угода не могла бути укладена, а строк виконання робіт залишався б незмінним.

Натомість, як уже було зазначено судом, матеріали справи свідчать про протилежне, замовник двічі погодив продовження строків виконання робіт, добровільно підписавши додаткові угоди №1 та №3, чим підтвердив, що визнав наведені відповідачем обставини достатніми для внесення змін до Договору.

За таких обставин доводи прокурора фактично зводяться до переоцінки рішення самого замовника, який на момент укладення Додаткових угод визнав наявність підстав для зміни строків виконання Договору. При цьому прокурором не доведено, що волевиявлення замовника було сформоване під впливом обману, примусу, істотної помилки чи інших обставин, які відповідно до закону могли б свідчити про незаконність укладених додаткових угод.

Отже, суд доходить висновку, що саме згода замовника була необхідною та визначальною юридичною передумовою продовження строків виконання Договору. За відсутності такої згоди відповідні зміни до Договору не могли б настати, а тому сам факт звернення відповідача із пропозицією про внесення змін не може розцінюватися як порушення законодавства або достатня підстава для визнання укладених сторонами Додаткових угод недійсними.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2026 року у справі №910/3213/25 зазначив, що правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови через встановлені судами причини.

В даному випадку прокурором не доведено, що укладення спірних Додаткових угод саме по собі порушило інтереси держави або призвело до неефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, доки його недійсність не встановлена законом або судом. Обов`язок доведення обставин, що є підставою для визнання правочину недійсним, покладається на особу, яка заявляє відповідну вимогу.

У даному випадку прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав недійсності Додаткових угод.

Оскільки вимога про стягнення пені є похідною від вимоги про визнання недійсними Додаткових угод та ґрунтується виключно на твердженні про прострочення виконання робіт відповідно до первісної редакції Договору, відсутність підстав для визнання недійсними зазначених додаткових угод виключає і можливість застосування відповідальності за порушення строків, які були правомірно змінені за взаємною згодою сторін.

За таких обставин позовні вимоги Берестинської окружної прокуратури є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, суд критично оцінює посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №910/332/24, оскільки правовідносини у зазначеній справі істотно відрізняються від тих, що є предметом розгляду у даній справі.

Так, у справі №910/332/24 предметом спору були вимоги підрядника про внесення судом змін до договору шляхом продовження строку виконання робіт та строку дії договору у зв`язку з істотною зміною обставин. При цьому замовник не погодився зі зміною умов договору, заперечував проти продовження строків виконання зобов`язань та наполягав на відсутності передбачених законом підстав для внесення змін до договору в судовому порядку. Саме за таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для примусової зміни договору судом, оскільки Закон України «Про публічні закупівлі» передбачає внесення змін до істотних умов договору лише у випадках та порядку, визначених законом, а не шляхом судового втручання за відсутності взаємної волі сторін.

Натомість у справі, що розглядається, відсутній спір щодо внесення змін до договору або примусового продовження строків його виконання між замовником та виконавцем. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що замовник сам погодив зміну строків виконання робіт, підписав відповідні додаткові угоди та прийняв на себе зобов`язання щодо виконання договору в редакції таких угод. Будь-яких заперечень щодо продовження строків виконання робіт замовник на момент укладення додаткових угод не висловлював.

Таким чином, у справі №910/332/24 Верховний Суд вирішував питання про можливість судового втручання у договірні відносини за відсутності згоди замовника, тоді як у цій справі зміна строків виконання робіт уже була досягнута шляхом взаємного волевиявлення сторін та оформлена додатковими угодами. Отже, предмет спору, фактичні обставини та правова позиція замовника у наведеній прокурором справі не є подібними до обставин цієї справи, а тому викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №910/332/24 правові висновки не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи всю судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Наталинської сільської ради Берестинського району та Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "20" липня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко