Ухвала суду № 138361999, 24.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.06.2026 р. справа № 914/4048/25

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Березюка Ю.О., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства «Аверс - LVIV»,м. Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада, м. Львів

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: Шиян М.В.;

від позивача: Булькевич А.В.;

від третьої особи 1: Заяць Б. Р.;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: Костюченко М. Є. (в режимі відеоконференції);

від третьої особи 4: Жуган І.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Аверс - LVIV» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, справу №914/4048/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 09.01.2026 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.02.2026.

20.01.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 20.01.2026) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.01.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 20.01.2026) від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

12.02.2026 від позивача надійшла заява з процесуальних питань.

У судове засідання 11.02.2025 з`явилися представники сторін. Треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

11.02.2026 розгляд справи було відкладено на 11.03.2026.

10.03.2026 від позивача надійшли витребувані судом документи.

11.03.2026 від третьої особи 1 надійшли витребувані судом документи.

11.03.2026 від третьої особи 3 надійшли витребувані судом документи.

У судове засідання 11.03.2026 з`явився представник відповідача та заявив клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України.

Ухвалою суду від 11.03.2026 було задоволено клопотання відповідача, залучено в якості третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України та витребувано ряд документів. Підготовче засідання відкладено на 22.04.2026.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.04.2026) від третьої особи - 4 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №11282/26).

У судове засідання 22.04.2025 з`явився представник позивача та відповідача. Треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

До початку судового засідання надійшли додаткові пояснення у справі від третьої особи - 4 на виконання ухвали суду від 11.03.2026. Представник позивача просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості надати письмові пояснення на пояснення третьої особи 4.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, зобов`язано ПрАТ "Львівобленерго" надати письмові пояснення в порядку ст. 90 ГПК України на питання поставлені в резолютивній частині ухвали, наступне судове засідання призначити на 20.05.2026.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - 3 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цій справі.

19.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

19.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - 3 надійшла заява.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу за невиконання вимог ухвали суду, зловживання процесуальними правами та надання завідомо неправдивої інформації.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про винесення окремої ухвали.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (до заяв про застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали).

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - 1 надійшла заява про виконання ухвали суду.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - 2 надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У судове засідання 20.05.2026 з`явилися представники сторін та третіх осіб 1 та 3. Треті особи 2 і 4 явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

Представник відповідача в судовому засіданні, повторно заявив клопотання про витребування у Фонду державного майна України ряду документів, які суд витребовував попередньою ухвалою, однак фонд не виконав вимоги суду.

У судовому засіданні судом встановлено, що в день судового засідання надійшов ряд документів у справі №914/4048/25, подані матеріали є значними за обсягом, містять велику кількість додатків та потребують детального вивчення, у зв`язку з чим, з метою повного та всебічного дослідження всіх документів, які надійшли до початку судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.05.2026 розгляд справи було відкладено на 17.06.2026.

Судове засідання 17.06.2026 не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області та здійсненням заходів з евакуації осіб присутніх у приміщенні суду, що підтверджується актом від 17.06.2026.

Ухвалою суду від 17.06.2026 розгляд справи було призначено на 24.06.2026.

У судовому засіданні 24.06.2026 учасники справи оголосили про подані ними клопотання та заяви, а також заперечення на раніше подані клопотання щодо застосування заходів процесуального примусу і винесення окремої ухвали.

Розглянувши подані клопотання та заяви суд зазначає таке.

Щодо клопотання про застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали.

Аргументи заявника ПП «Аверс» щодо необхідності застосування заходів процесуального примусу до третьої особи НКРЕ КП зводяться до наступного:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 року у справі № 914/4048/25 суд зобов`язав Відповідача (ПрАТ «Львівобленерго») та Третіх осіб (зокрема НКРЕКП) надати відповіді на питання Позивача, оформлені в порядку статті 90 ГПК України (у формі заяви свідка). Національна комісія (НКРЕКП) подала заяву свідка від 19.05.2026 (за підписом представника Костюченка М.Є.).

Заявник не погоджуючись з інформацією вказаною у заяві свідка з таких підстав:

По-перше, на запитання № 2, 3 та 4 Регулятор відмовився відповідати. З цього приводу Позивач наголошує, що на стадії виконання ухвали суду учасник справи вже не наділений правом обговорювати доцільність питань. Суд, постановляючи ухвалу від 22.04.2026, вже перевірив їхню релевантність. Тому, відмова НКРЕКП є прямим порушенням статті 18 ГПК України (Обов`язковість судових рішень). Посадова особа (держслужбовець - працівник органу державної влади) повинен не обговорювати доцільність питань № 2, 3 та 4, а виконувати вимоги суду викладені в ухвалі від 22.04.2026 - та відповідати на поставлені питання по суті.

По-друге, надаючи відповідь на Питання №1, свідок від НКРЕКП зазначив, що управління ліцензування нібито підтверджує належність будівель ЗПУ і ЗРУ Л-12 ПрАТ «Львівобленерго» на підставі свідоцтва від 20.12.2011 №С-04497. Ця інформація є завідомо неправдивою, оскільки раніше, у Клопотанні про долучення доказів, сформованому в системі «Електронний суд» 11.03.2026 у цій же справі, той же представник НКРЕКП Костюченко Максим Євгенович офіційно констатував протилежне: «Принагідно повідомляємо, що Регулятор не володіє документами підтверджуючи право власності... ПрАТ «Львівобленерго» на зазначені у Відомості засоби провадження діяльності (будівлі ЗПУ, ЗРУ та інше обладнання ПС «Львів-12»)». Така різка зміна позиції свідчить про умисне введення суду в оману з боку державного органу на користь монополіста. Крім цього, у справі № 914/66/26 (Заява свідка представника НКРЕКП Костюка В.В. від 05.05.2026 р., - копію додаємо) Регулятор під присягою констатував: «в розпорядженні НКРЕКП відсутні документи, що підтверджують право власності на згадані в позовній заяві «ділянки мереж 110 кВ...», пояснивши це тим, що старі ліцензійні умови нібито не вимагали подання таких документів.

По-третє, подана представником НКРЕКП Костюченком М.Є. в системі «Електронний суд» 19.05.2026 «Заява» («Заява свідка») оформлена з грубим порушенням імперативних вимог статті 88 ГПК України. Згвдно ч. 3 с. 90 ГПК України відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка. А відповідно до ч. 3 ст. 88 ГПК України, на «заяві свідка» не вимагається нотаріальне посвідчення підпису представників третіх осіб лише у випадку, якщо вони прямо дали згоду на допит їх як свідків. У тексті поданої заяви ОСОБА_1 такої згоди не надав. За відсутності прямої згоди на допит, підпис на заяві свідка підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, чого зроблено не було. Крім того, у заяві взагалі відсутнє обов`язкове підтвердження про готовність з`явитися до суду за викликом (ч. 2 ст. 88 ГПК). Вказані дефекти форми роблять поданий документ процесуально нікчемним, що юридично дорівнює невиконанню ухвали суду щодо надання відповідей у встановленій законом формі.

По-четверте, подана представником НКРЕКП Костюченком М.Є. «Заява свідка» містить пряму відмову від надання відповідей на Питання № 2, 3 та 4, поставлені Позивачем на виконання ухвали суду від 22.04.2026 року. Вказана відмова є юридично нікчемною через грубе порушення імперативних норм матеріального права щодо порядку представництва державного органу. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (№ 1540-VIII), якою визначено порядок забезпечення відкритості діяльності Регулятора: «У разі відмови в наданні такої інформації обґрунтована відповідь щодо відмови підписується Головою Регулятора». Дана норма закону не передбачає можливості делегування повноважень щодо підписання відмови у наданні інформації (зокрема на виконання судових рішень) представникам за довіреністю чи керівникам структурних підрозділів. Оскільки документ, що містить відмову від надання відповідей суду, підписаний ОСОБА_1 , який не є Головою НКРЕКП, він самовільно перебрав на себе владні повноваження керівника органу, які не можуть бути передані за довіреністю. Таким чином, НКРЕКП як юридична особа не надала суду законно оформленої відмови, а дії її представника є умисним ухиленням від виконання обов`язків, покладених ухвалою суду, що згідно зі ст. 135 ГПК України є безумовною підставою для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Щодо надання неналежного доказу ПрАТ «Львівобленерго».

Відповідач надав документ під назвою «Заява свідка» (від 18.05.2026), підписаний Заступником технічного директора з високовольтних мереж Халавкою О.Л.. Позивач наголошує, що цей документ не може бути прийнятий судом як належний доказ, а його подання свідчить про умисне невиконання відповідачем ухвали суду від 22.04.2026 року з огляду на наступне:

По-перше, порушення імперативних вимог щодо суб`єктного складу посадових осіб (ст. 90 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 90 ГПК України, на запитання до юридичної особи відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Визначення статусу «посадової особи» є чітко регламентованим: (і) Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», посадовими особами є голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, внутрішній аудитор, корпоративний секретар та члени інших органів, передбачених статутом. (іі) Згідно з ч. 1 ст. 99-1 Цивільного кодексу України, посадовими особами товариства є керівник, члени виконавчого органу, наглядової ради, головний бухгалтер та інші особи, визначені статутом. Громадянин ОСОБА_2 , обіймаючи посаду заступника технічного директора, є лише найманим працівником середньої ланки і не належить до переліку статутних посадових осіб товариства. Відтак, він не є суб`єктом, який має право надавати офіційні відповіді від імені ПрАТ «Львівобленерго» в порядку ст. 90 ГПК України. Доручення Голови Правління не може підмінити собою закон і наділити ОСОБА_2 статусом посадової особи.

По-друге, порушення правил посилання на докази (ст. 88, 90 ГПК України). Надаючи відповіді на питання № 1, 2, 4 та 9, свідок ОСОБА_2 посилається на «матеріали архівної справи Управління» та на «Перелік майна... від 30.12.2008». За правилами ч. 4 ст. 90 ГПК України: « 4. Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.» Однак, всупереч прямому обов`язку, встановленому законом, ПрАТ «Львівобленерго» не надало суду копій цих документів разом із заявою свідка. Таке приховування первинних документів, на яких нібито ґрунтуються свідчення, робить подані відповіді неперевірюваними та свідчить про умисне ухилення від виконання ухвали суду у спосіб, визначений процесуальним законом..

По-третє, надання завідомо неправдивої інформації щодо інвентарних номерів. У відповідях на питання № 5, 6 та 8 ОСОБА_2 стверджує, що будівлі ЗПУ і ЗРУ Л-12 мають інвентарний номер 20113000239, а ЗПУ-6кв номер 20113000287, і вони нібито внесені до Переліку майна Відповідача. Ця інформація є свідомою брехнею, оскільки вона прямо спростовується офіційними даними Фонду державного майна України: (і) У листі ФДМУ (від 27.08.2025 №10-62-21588, - копію додано до позовної заяви в додатку 7) офіційно підтверджено, що майно за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 11-А з вказаним інвентарним номером в архівних матеріалах Фонду відсутнє. (іі) Аналіз повного Переліку приватизованого майна ЛОЕ, наданого ФДМУ, свідчить про повну відсутність у ньому об`єктів за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_2 у тексті заяви прямо підтвердив свою обізнаність про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, надання ним даних, які спростовані державним органом (ФДМУ), є не просто процесуальним порушенням, а правопорушенням проти правосуддя. Таким чином, подана відповідачем «Заява свідка» підписана неналежною особою, ґрунтується на документах, які не надані суду, та містить завідомо неправдиві відомості. Це свідчить про те, що ПрАТ «Львівобленерго» не виконало ухвалу суду від 22.04.2026, намагаючись натомість легалізувати недостовірну інформацію через показання залежного працівника.

Управління комунальної власності ЛМР, Львівська міська рада та Фонд державного майна України взагалі не подали суду відповідей на поставлені запитання, чим проігнорували ухвалу суду від 22.04.2026.

З огляду на наведене, заявник просить суд застосувати до НКРЕКП, ПрАТ «Львівобленерго», Управління комунальної власності ЛМР, Львівської міської ради та ФДМУ заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу (п. 3 ч. 1 ст. 135 ГПК України) за ухилення від виконання ухвали суду від 22.04.2026 року та повторно зобов`язати вказаних осіб надати вичерпні та правдиві відповіді на запитання позивача у належній формі.

Крім того, ПП «АВЕРС-LVIV» клопотав про винесення окремої ухвали стосовно представника НКРЕКП Костюченка М.Є з огляду на таке.

19 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником НКРЕКП Костюченком Максимом Євгеновичем було подано документ під назвою «Заява свідка» (Вих. № 749/15-26 від 19.05.2026). У вказаній заяві, відповідаючи на питання 1, ОСОБА_1 зазначив: «Із наданої в Управлінні ліцензування НКРЕКП інформації вбачається, що будівлі ЗПУ і ЗРУ Л-12 та ЗПУ-6 кв п/ст Л-12 належать ПРАТ «Львівобленерго» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом... від 20.12.2011 №С-04497».

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 88 ГПК України, у тексті заяви свідок письмово підтвердив свою обізнаність із кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивих показань. Надані свідчення є завідомо неправдивими. Вони прямо та грубо суперечать іншим офіційним процесуальним документам, поданим самою ж НКРЕКП у цій самій та пов`язаних справах:

1. У цій же справі № 914/4048/25 раніше (у Клопотанні про долучення доказів від 11.03.2026) представник НКРЕКП офіційно заявляв суду абсолютно протилежне: «Принагідно повідомляємо, що Регулятор не володіє документами підтверджуючи право власності, господарського відання або управління ПрАТ «Львівобленерго» на зазначені у Відомості засоби провадження діяльності (будівлі ЗПУ, ЗРУ та інше обладнання ПС «Львів-12»)».

2. У справі № 914/66/26 (Заява свідка представника НКРЕКП Костюка В.В. від 05.05.2026 р., - копію додаємо) Регулятор під присягою констатував: «в розпорядженні НКРЕКП відсутні документи, що підтверджують право власності на згадані в позовній заяві «ділянки мереж 110 кВ...», пояснивши це тим, що старі ліцензійні умови нібито не вимагали подання таких документів.

Той факт, що Регулятор спочатку офіційно повідомляє суд про повну відсутність у нього правовстановлюючих документів на будівлі ЗПУ/ЗРУ, а після винесення ухвали суду про обов`язкове опитування раптом «знаходить» у своєму управлінні ліцензування свідоцтво 2011 року (яке фігурує у заяві про підробку документів), свідчить про умисне надання суду завідомо неправдивих показань з метою сприяння відповідачу у легалізації сумнівного майна.

Так, позивач (заявник) просив суд винести окрему ухвалу щодо виявленого факту надання завідомо неправдивих показань суду представником НКРЕКП Костюченком М.Є. у «Заяві свідка» від 19.05.2026 у справі № 914/4048/25 та направити вказану окрему ухвалу до органів прокуратури та досудового розслідування для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 384 КК України.

ПрАТ «Львівобленерго» вважає таке клопотання безпідставним, необґрунтованим, з надуманих мотивів та таким, що не підлягає задоволенню, при цьому недобросовісні процесуальні дії представника ПП «АВЕРС-LVIV» Шияна М.В. вказують на зловживання процесуальними правами виходячи з наступного.

1. Щодо тверджень позивача про те, що заступник технічного директора з високовольтних мереж Халавка О.Л., як особа що уповноважена на надання відповідей на поставлені ПП «АВЕРС-LVIV» питання викладені у заяві свідка від 18.05.2026 не є суб`єктом, який має право надавати офіційні відповіді від імені ПрАТ «Львівобленерго» в порядку ст. 90 ГПК України.

На підтвердження того, що Заступник технічного директора з високовольтних мереж Халавка Олег Любомирович уповноважувався на надання відповідей на поставлені ПП "АВЕРС-LVIV" питання, надаємо Повідомлення № 112-07-3809 від 26.05.2026, яке адресоване Господарському суду Львівської області у справі № 914/4048/25, що підписане за допомогою кваліфікованого електронного підпису, у якому Голова Правління ПрАТ "Львівобленерго" Матвіїшин Володимир Євгенович, повідомив, що ним було доручено заступнику технічного директора з високовольтних мереж Халавці Олегу Любомировичу надати відповіді на поставлені ПП "АВЕРС-LVIV" питання до ПрАТ "Львівобленерго" у справі № 914/4048/25 у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі входять у коло його функціональних обов`язків за посадою.

2. Щодо твердження позивача про те, що відповідачем порушено правила посилання на докази, оскільки надаючи відповіді на питання № 1, 2, 4 та 9, свідок ОСОБА_2 посилається на «матеріали архівної справи Управління» та на «Перелік майна... від 30.12.2008» однак, всупереч прямому обов`язку, встановленому законом, ПрАТ «Львівобленерго» не надало суду копій цих документів разом із заявою свідка.

Згідно ч. 4. ст. 90 ГПК України, якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази. У заяві свідка від 18.05.2026 Халавка О.В. зокрема зазначив: «Водночас, як вбачається із доданих до відповіді Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» №08/12-25-01 від 08.12.2025 документів, долучених ПП "АВЕРС-LVIV" до матеріалів справи № 914/4048/25, в матеріалах архівної справи Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради щодо оформлення права власності на будівлі ЗПУ і ЗРУ Л-12 та ЗПУ-6кв п/ст Л-12 за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 11-а, наявна нотаріально засвідчена виписка з Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Львівобленерго» Міністерством енергетики та електрифікації України, згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.08.1995 року №156 про перетворення Виробничого енергетичного об`єднання «Львівенерго» у державну акціонерну енергопостачальну компанію «Львівобленерго» (згідно з новою редакцією статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів від 23.02.2001р. ВАТ «Львівобленерго»)». Відтак свідок зіслався на доказ, а саме відповідь Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» №08/12-25-01 від 08.12.2025, долучених ПП "АВЕРС-LVIV" до матеріалів даної справи № 914/4048/25. Відтак, такий доказ уже знаходиться у матеріалах справи. Більше того, витяг з Переліку майна від 30.12.2008 був долучений відповідачем до відзиву ПрАТ «Львівобленерго» на позовну заяву від 20.01.2026 і такий також знаходиться в матеріалах справи.

3. Щодо твердження позивача про буцімто надання завідомо неправдивої інформації щодо інвентарних номерів та, що таке майно відсутнє в переліку майна відповідача. У заяві свідка від 18.05.2026 Халавка О.В. зокрема зазначив: «Відповідно до Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Львівобленерго», будинок ЗПУ і ЗРУ Л-12 інвентарний номер 20113000239, будинок ЗПУ-6кв п/ст Л-12 інвентарний номер 20113000287.»

Вищевказані інвентаризаційні номери відповідають номерам зазначеним у витягу з Переліку майна від 30.12.2008. Також звертаємо увагу, що Позивач свідомо вводить суд в оману посилаючись у своєму клопотанні на Перелік від 08.04.2005, як єдиний яким передано майно до статутного фонду ВАТ «Львівобленерго», оскільки наявні інші Переліки майна, зокрема Перелік від 30.12.2008 безпосередньо яким і передавалось спірне майно. Більше того, відповідно до Пояснень Фонду державного майна України від 22.04.2026 у даній справі, Фонд зазначає, що Перелік майна від 2008 року відсутній у приватизаційній справі ДАЕК «Львівобленерго», яка зберігається в архіві Фонду, однак останній, враховуючи реквізити цього Переліку майна, було встановлено, що він зберігається в архіві Фонду з супровідним листом Фонду від 10.01.2009 № 10- 21- 113 (листування з міністерствами, відомствами, організаціями та підприємствами з питань приватизації за 2009 рік). Тобто, Фонд державного майна України визнає наявність Переліку майна від 30.12.2008 та, що будинок ЗПУ і ЗРУ Л-12 інвентарний номер 20113000239, будинок ЗПУ-6кв п/ст Л-12 передавались на підставі нього до статутного фонду ВАТ «Львівобленерго».

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що клопотання позивача від 19.05.2026 у справі №914/4048/25 про застосування заходів процесуального примусу до відповідача за невиконання вимог ухвали суду та зобов`язання повторно надати відповіді на запитання позивача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а недобросовісні процесуальні дії представника ПП «АВЕРС-LVIV» Шияна М.В. вказують на зловживання з його сторони процесуальними правами.

Заперечуючи щодо клопотання про застосування заходів процесуального примусу НКРЕКП зазначило наступне.

На виконання вимог ухвали суду, представником Регулятора надано відповідь на питання 1 зазначивши, що із наданої в Управлінні ліцензування НКРЕКП інформації вбачається, що будівлі ЗПУ і ЗРУ Л-12 та ЗПУ-6 кв п/ст Л-12 належать ПРАТ «Львівобленерго» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.12.2011 №С-04497, виданим Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (копія додається). Стосовно надання відповідей на питання 2, 3 та 4 представником Регулятора зазначено, що викладенні позивачем питання не відповідають змісту статті 90 ГПК України, оскільки сформульовані таким чином, що вимагають у відповіді не надання відомостей, що відомі Регулятору, а передбачають надання оцінки обставинам справи, що належить до виключної компетенції суду. Наведеними запитаннями позивач намагається змусити Регулятора здійснити правову оцінку доказам у справі, а також надати оцінку іншим обставинам справи, що належить до виключної компетенції суду.

Крім цього, надання оцінки відповідності позиції сторони у справі вимогам законодавства чи надання своїх роз`яснень щодо обставин справи виходять за межі прав учасника справи. Приписами норм процесуального закону передбачено, що стаття 90 ГПК України не може використовуватись як механізм примушування учасника справи до формування правової позиції опонента; питання мають бути конкретними та стосуватися фактів; свідок не зобов`язаний надавати юридичні висновки чи припущення.

З огляду на викладене та зміст поставлених питання 2, 3, 4 НКРЕКП зазначає, що у разі встановлення фактів надання ліцензіатом підроблених чи сфальсифікованих документів для отримання Ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії Регулятор буде діяти в межах повноважень визначених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Отже, позивач не погодившись із позицією Регулятора, вийшовши за межі передбачених процесуальним законом прав та здійснив зловживання процесуальними правами.

Так, 19 травня 2026 року в інтересах позивача подано до суду клопотання про застосування заходів процесуального примусу за невиконання вимог ухвали суду, зловживання процесуальними правами та надання завідомо неправдивої інформації, в якому просить суд застосувати до НКРЕКП, ПрАТ «Львівобленерго», Управління комунальної власності ЛМР, Львівської міської ради та ФДМУ заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу (п. 3 ч. 1 ст. 135 ГПК України) за ухилення від виконання ухвали суду від 22.04.2026 та повторно зобов`язати вказаних осіб надати вичерпні та правдиві відповіді на запитання позивача у належній формі.

20 травня 2026 року в інтересах позивача до суду подано клопотання про винесення окремої ухвали (в порядку ст. 246 ГПК України) щодо виявленого факту надання завідомо неправдивих показань суду представником НКРЕКП Костюченком М.Є. у «Заяві свідка» від 19.05.2026 у справі № 914/4048/25. Подання зазначених клопотань не передбачено процесуальним законом, а викладенні в них доводи та аргументи є маніпулятивними і жодним чином не сприяють своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. З огляду на викладене, процесуальна діяльність позивача в цій справі спрямована не на встановлення обставин (фактів), які мають значення для справи, а на створення химери, що спірне майно перебувало у складі єдиного майнового комплексу державного підприємства, придбаного позивачем під час приватизації.

Враховуючи компетенцію Регулятора, беручи до уваги положення процесуального закону, у загальному посадові особи НКРЕКП не є свідками, а обставини щодо перебування/не перебування у складі єдиного майнового комплексу державного підприємства спірного майна, підлягають доказуванню певними документами створеними під час приватизації державного підприємства.

Таким чином, третя особа вважає, що дії позивача не спрямовані на виконання завдань господарського судочинства та свідчать виключно про спробу тиску на інших учасників справи, з метою дискредитації органів державної влади.

Фонд державного майна України у своїх запереченнях на клопотання про застосування заходів примусу назначило наступне.

ПП «АВЕРС-LVIV» у своїх доводах, викладених у клопотаннях, посилається на те, що, зокрема, Фондом проігнорувано ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі № 914/4048/25. Зокрема, вказаною ухвалою зобов`язано: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в порядку ст. 90 ГПК України надати письмові відповіді на конкретні питання, зазначені у такій ухвалі. Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі № 914/4048/25 Фонд не зобов`язано надати відповідь на питання, то такі доводи позивача, викладенні у клопотаннях, є безпідставними, надуманими та спрямованні на введення суд в оману.

Щодо прохання позивача, а саме: «додатково наголосити та повторно зобов`язати Фонд державного майна України невідкладно надати безпосередньо суду витребувані документи, а саме: копію супровідного листа ФДМУ від 10.01.2009 № 10-21-113 разом із додатком до нього (Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Львівобленерго»)», Фонд також звертає увагу, що такі твердження є маніпулятивними та безпідставними враховуючи таке.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі № 914/4048/26 про витребування зведеного акту про результати інвентаризації майна єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дослідницький завод «Хвиля» станом на 30.06.2018, затверджений наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 18.07.2018 № 00966, Фонд повідомив, що в останнього відсутні запитувані документи, оскільки Фонд не є органом приватизації такого підприємства. Окремо слід наголосити, що відповідно до абз. 1-2 частини Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації діяльності Фонду державного майна України, вдосконалення управління державним майном та підвищення ефективності санкційної політики» від 30.05.2023 року № 3137-IX установлено, що: регіональні відділення (представництва) Фонду державного майна України здійснюють свої повноваження в повному обсязі до передачі їхніх повноважень Фонду державного майна України. Керівники регіональних відділень або особи, які виконують їхні функції, несуть персональну відповідальність за повне і своєчасне виконання та передачу повноважень; регіональні відділення (представництва) Фонду державного майна України здійснюють у порядку, встановленому законодавством, повноваження щодо продажу на аукціоні об`єктів малої приватизації, інформаційні повідомлення про приватизацію яких опубліковані на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України та в електронній торговій системі, до передачі своїх повноважень Фонду державного майна України.

Станом на дату надання інформації на вимогу ухвали суду від 11.03.2026 Регіональні відділення не реорганізовано. Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) є окремою юридичною особою, повноваження яких на момент надання пояснень та інформації щодо витребуваних документів, не передано Фонду та діє на підставі Положення про Регіональне відділення поки не завершиться процедура реорганізації.

Отже, на підставі вищевикладеного, Фонд вважає, що в сукупності, слід дійти висновку, що клопотання ПП «АВЕРС-LVIV» про застосування заходів процесуального примусу за невиконання вимог ухвали суду, зловживання процесуальними правами та надання завідомо неправдивої інформації, також клопотання до заяв про застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали є необгрунтованими, грунтуються на маніпулятивних твердженнях, а також завідома безпідставними, та спрямованими на затягування розгляду справи, що вказують на недобросовісну поведінку позивача, що є нічим іншим, як зловживання процесуальним права, та як наслідок задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані та описані вище клопотання про застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

Так, положеннями ч. 1 та 2 ст. 131 ГПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1, 2 ст. 132 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Ознайомивши із змістом клопотання позивача та приписами процесуального закону можна дійти висновку, що підставою для застосування заходів примусу є неповідомлення Регулятором суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Суд погоджується з третьою особою 3, що поданні позивачем клопотання містять саме оціночні судження такі, як «Регулятор відмовився відповідати», «завідомо неправдивою» «оформлена з грубим порушенням імперативних вимог», «Заява свідка» містить пряму відмову від надання відповідей», «самовільно перебрав на себе владні повноваження керівника органу», «дії її представника є умисним ухиленням від виконання обов`язків, покладених ухвалою суду, що згідно зі ст. 135 ГПК України є безумовною підставою для застосування заходів процесуального примусу», «представник НКРЕКП офіційно заявляв суду абсолютно протилежне» та інші.

Тобто, на думку суду позивач подаючи вказане клопотання фактично мотивував його незгодою з тією позицією та відповідями третьої особи 3 на вказані запитання, однак суд не вбачає жодної із підстав для застосування заходів процесуального примусу щодо третьої особи 3, які передбачені ст. 135 ГПК України.

Так, у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 910/10680/21 викладено, що процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Щодо доводів «наявності» факту надання завідомо неправдивих показань суду представником НКРЕКП та необхідності застосування положень ч. 1, ч. 10 ст. 246 ГПК України суд зазначає наступне.

У клопотанні позивача не викладено жодного факту порушення законодавства або недоліків в діяльності Регулятора стосовно яких можливо розглядати питання винесення судом окремої ухвали. Таке судове рішення не приймається за наслідком розгляду клопотання, а ухвалюється лише у разі виявлення порушення законодавства або недоліки в діяльності органу державної влади.

Так, суд констатує, що незгода позивача з відмовою надати Регулятором відповіді на питання 2,3,4 не може розцінюватися як виявлення порушення законодавства або недоліки в діяльності органу державної влади.

Із змісту поданої до суду представником Регулятора заяви вбачається, що ним надано відповіді на поставленні судом питання за винятком тих, які останній вважав такими, що не стосуються предмету спору.

У даному контексті суд наголошує, що надання відповідей та їх ненадання кожним з учасників процесу буде оцінюватися судом при розгляді справи по суті та ухваленні судового рішення за наслідками розгляду спору. Однак, подані клопотання позивачем фактично пов`язані з незгодою із правовою позицією сторін та учасників справи (третіх осіб).

Аналогічно суд погоджується із запереченнями відповідача щодо заявлених позивачем клопотань, які викладені вище.

Таким чином, суд приходить до висновку відмовити позивачу у задоволенні клопотань про застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Позивач мотивував подане клопотання тим, що у своїх запереченнях ФДМУ офіційно повідомив суд, що відповідно до наказу від 27.03.2018 № 447 приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дослідний завод «Хвиля» здійснювало Регіональне відділення Фонду по Львівській області (правонаступник Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях).

Так, суд наголошує на тому, що до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору вже долучено Фонд державного майна України, який висловив свою позицію у даній справі.

Крім того, приватизація єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дослідний завод «Хвиля» здійснювалася за рішенням та керівництвом саме ФДМУ, а тому останнє повинно володіти інформацією та документами щодо процедури такої приватизації, яке здійснювалося уповноваженим Фондом його Регіональним відділенням.

Відповідно до положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, затвердженого наказом ФДМУ від 14.03.2019 №256, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - регіональне відділення) є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Регіональне відділення підпорядковується Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом:

1) У сфері приватизації державного майна:

змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній власності;

приймає рішення про припинення юридичної особи у процесі приватизації;

розробляє пропозиції щодо приватизації державного майна та надає їх Фонду для складання та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації;

приймає рішення про приватизацію державного майна на підставі переліків об`єктів, що підлягають приватизації, затверджених Фондом;

приймає функції управління майном державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію;

здійснює повноваження власника державного майна, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

здійснює продаж державного майна у процесі його приватизації;

розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності, і приймає відповідні рішення;

бере участь у формуванні інвестиційної політики;

забезпечує своєчасне надходження коштів, одержуваних від приватизації державного майна, до державного бюджету;

підписує акти приймання-передачі державного майна, у тому числі акцій (часток, паїв), у процесі утворення господарських товариств;

утворює комісії з інвентаризації, реструктуризації, аукціонні комісії з продажу;

вносить в установленому законодавством порядку зміни до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації;

надає згоду на подальше відчуження об`єктів приватизації у період виконання зобов`язань, визначених умовами договорів купівлі-продажу;

забезпечує підготовку до продажу на аукціоні та шляхом викупу, а також передачу Фонду пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у сфері його управління, для продажу;

затверджує плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;

укладає:

угоди щодо проведення підготовки об`єктів до приватизації та їх продажу;

договори на проведення незалежної оцінки майна, у процесі приватизації та в інших випадках, установлених законодавством;

договори купівлі-продажу державних корпоративних прав;

угоди щодо проведення екологічного аудиту об`єктів приватизації у випадках, передбачених законодавством;

додаткові угоди на період проведення приватизації;

та розриває контракти з керівниками державних підприємств, функції з управління майном яких передані в управління регіонального відділення;

виступає відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності":

з боку держави засновником та учасником підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, або у разі придбання державою пакетів акцій (часток, паїв) в інших власників;

правонаступником державних підприємств, установ та організацій стосовно суб`єктів господарювання, раніше утворених за їх участю, а також державних внесків до статутного капіталу недержавних суб`єктів господарювання;

здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна;

залучає у випадках, установлених законодавством, на конкурсних засадах радників, незалежних консультантів та експертів у процесі приватизації та реструктуризації об`єктів приватизації;

підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), у порядку, встановленому законодавством;

приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації;

приймає відповідно до законодавства рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність;

здійснює вибір та забезпечення способу та умов подальшого використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, в межах чинного законодавства;

організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації;

забезпечує внесення інформації до єдиної комп`ютерної мережі державних органів приватизації на регіональному рівні, формує звіти, контролює зміст та стан інформації у єдиній комп`ютерній мережі державних органів приватизації щодо її актуальності та достовірності стосовно державного майна відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Відтак, суд не вбачає підстав для додаткового залучення у якості третьої особи Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, оскільки рішення у справі не впливає на його права та обов`язки. При цьому, свою правову позицію у справі вже висловив ФДМУ, як керівний орган стосовно Регіонального відділення.

Що стосується запитань, які позивач поставив до Регіонального відділення в порядку ст. 90 ГПК України, суд враховуючи вищенаведену правову позицію, вважає, що ФДМУ повноважний надати відповіді на такі запитання, як керівний орган щодо Регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Керуючись статтями 2, 50, 81, 131, 135, 183, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Аверс - LVIV» (вх. № 2330/26) від 20.05.2026 про застосування заходів процесуального примусу відмовити.

2. У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Аверс - LVIV» (вх. № 14360/26) від 20.05.2026 про винесення окремої ухвали відмовити.

3. У залученні до участі у справі у якості третьої особи - 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відмовити.

4. Повторно витребувати у Фонду державного майна України належним чином засвідчену копію Акту про результати інвентаризації майна єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дослідницький завод «Хвиля» станом на 30.06.2018, затверджений наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 18.07.2018 №00966.

5. Зобов`язати Фонд державного майна України в порядку статті 90 ГПК України надати у формі заяви свідка вичерпні відповіді на такі запитання:

Питання 1. Чи наявна у розпорядженні Регіонального відділення копія наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року № 156 разом із первинним (оригінальним) переліком майна, яке було фактично передано до статутного фонду компанії «Львівобленерго» під час її утворення?

Питання 2. Якщо такий первинний перелік до наказу № 156 наявний, чи містяться у ньому об`єкти магістральних ліній ПЛ-110 кВ (зокрема ділянка від ПС «Південна» до опори № 44 та до ПС «Львів-12») і закриті розподільчі устаткування ЗРУ-6 кВ за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 11-А (інвентарний номер 20113000239)?

Питання 3. 10 січня 2009 року Фонд листом № 10-21-113 надав ВАТ «Львівобленерго» додатковий перелік майна. Чи передувало виданню цього документа створення відповідної спільної інвентаризаційної комісії за участю представників Міністерства та Фонду для перевірки фактичного складу майна на місцевості?

Питання 4. Чи підтверджує Регіональне відділення, що перелік майна від 10 січня 2009 року був сформований та підтверджений Фондом виключно на підставі одностороннього звернення ВАТ «Львівобленерго» (від 26.11.2008 № 50-632), без відповідного ініціювання цієї процедури органом управління майном (Міністерством)?

Питання 5. Яким нормативно-правовим актом у 2009 році регламентувався порядок підтвердження права власності на державне майно виключно за зверненням самого акціонерного товариства, без складання нових передавальних актів за участю представників держави?

Питання 6. Який механізм та критерії використовував орган приватизації у 2009 році для верифікації того, що майно, про яке заявляло ВАТ «Львівобленерго», дійсно підлягало передачі до статутного капіталу у 1995 році?

Питання 7. Чи залишилися у державній власності об`єкти магістральних електромереж напругою 110 кВ на момент завершення процедури корпоратизації ВЕО «Львівенерго» у 1995 році з огляду на імперативні заборони, встановлені статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року N 2163-XII?

Питання 8. Чи залучалося Регіональне відділення до погодження Актів розмежування балансової належності між НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго» щодо ділянок ЛЕП-110 кВ, які не увійшли до статутного капіталу при корпоратизації?

Питання 9. Який орган державної влади чи місцевого самоврядування є законним розпорядником майна ЗРУ-6 кВ, якщо факт його передачі у власність Відповідача відсутній у первинному переліку до наказу Міністерства № 156?

6. Відкласти підготовче засідання на 29.07.26 о 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань №13 (-1 п)

7. Визнати явку представників учасників справи у судове засідання обов`язковою.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет.

Повний текст ухвали складено 21.07.2026.

Суддя Гоменюк З.П.