Ухвала суду № 138361724, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/2442/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" від 14 липня 2026 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/2442/26 за його позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 731 813,25 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) 1 426 613,25 грн, з яких: 694 800,00 грн - основний борг, 515 225,99 грн - інфляційні втрати, 104 562,65 грн - три проценти річних, 112 024,61 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором поставки товару від 4 грудня 2020 року № 463(2)20УК у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/2442/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

18 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати про відмову від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 694 800,00 грн основної заборгованості.

У період з 22 червня 2026 року по 5 липня 2026 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 липня 2026 року вищевказану відмову Товариства від частини позовних вимог прийнято судом, провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 липня 2026 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Компанії на користь позивача 189 620,57 грн інфляційних втрат, 62 589,11 грн трьох процентів річних, 112 024,60 грн пені та 4 370,81 грн судового збору.

14 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати, у якій позивач просив ухвалити додаткове рішення у справі № 910/2442/26 та стягнути з відповідача 82 980,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 липня 2026 року вказану заяву Товариства прийнято до розгляду, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та запропоновано відповідачу подати письмові пояснення по суті поданої Товариством заяви у строк до 20 липня 2026 року.

16 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшли заперечення на вищевказану заяву Товариства, з посиланням на невідповідність розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу критеріям, наведеним у частині 4 статі 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Дана справа, на думку відповідача, не є складною для представника позивача, який також надавав правову допомогу Товариству в аналогічних справах.

17 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати, у яких позивач навів свої доводи на спростування аргументів відповідача, викладених у вказаних запереченнях.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено: якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із цим, відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що копії: договору про надання правової допомоги від 16 вересня 2016 року № 16-09/2016, додаткових договорів до вказаного правочину: від 16 серпня 2021 року № 2, від 31 жовтня 2023 року № 3, - якими безпосередньо визначено вартість і порядок оплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства не були подані ні разом з позовом Товариства, ні з іншими заявами позивача про суті справи, хоча ці документи існували на час звернення позивача з позовом до суду. Крім того, позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути поданий у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на його подачу. Позивачем, у порушення приписів статті 221 ГПК України, не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаних документів до закінчення судових дебатів.

У постановах Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2025 року в справі № 910/11208/24 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 910/9486/24, якими були скасовані відповідні ухвали Господарського суду міста Києва (прийняті даним складом суду) про відмову в задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень з підстав пропуску встановленого ГПК України строку на подання доказів та незазначення заявником у порушення статті 221 ГПК України поважних причин несвоєчасного подання вказаних документів до закінчення судових дебатів, була викладена правова позиція про те, що: "положення ст. 80 ГПК України регулюють порядок подання учасниками судового процесу доказів, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказів по суті спору, в той час як докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, не є доказами по суті спору, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вказаних доказів у зв`язку з пропуском строку на їх подання є помилковими".

У той же час, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2026 року в справі № 910/12578/25 викладена чітка правова позиція щодо застосування частини 1 статті 221 та статті 129 ГПК України, відповідно до якої, подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (договору про надання правової допомоги, додатків до нього), заявник повинен навести та обґрунтувати поважність причин (неможливість подання) таких доказів до закінчення судових дебатів та прийняття рішення у справі. У разі, якщо сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, й такі документи були виготовлені до ухвалення рішення, будь-які перешкоди для подання суду відповідних копій таких доказів до закінчення судових дебатів були відсутні, у зв`язку з чим правові підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу в такому разі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.

Враховуючи те, що належні докази на підтвердження понесених позивачем у цій справі судових витрат, серед яких, зокрема, є: договір про надання правової допомоги від 16 вересня 2016 року № 16-09/2016, додатковий договір від 16 серпня 2021 року № 2 та додатковий договір від 31 жовтня 2023 року № 3, - подані Товариством з порушенням встановленого статтею 221 ГПК України строку на їх подачу, і позивач у порушення приписів зазначеної норми не навів жодних поважних причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82 980,00 грн в зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 80, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" від 14 липня 2026 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/2442/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 21 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко