Рішення № 138361554, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026Справа № 910/6019/26

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; код ЄДРПОУ: 44768034) в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" (адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД СТІЛ" (адреса: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 54Б. кв. 360; код ЄДРПОУ: 41719272)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД СТІЛ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 109 758,43 грн, з яких 52 137,36 грн - заборгованість за відпущену лісопродукцію, 8 297,25 грн - 3% річних та 49 323,82 грн - інфляційні втрати.

Також 20.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Ухвалою суду від 05.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, між іншого, встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Будь-які звернення, клопотання чи відзив від відповідача до суду не надходили.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 54Б. кв. 360.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 05.06.2026 був повернутий до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/6019/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги зазначене, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 959 припинено Державне підприємство «Кутське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1813 припинено філію «Кутське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття та зобов`язано директора філії «Кутське лісове господарство» здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Кутське лісове господарств», зокрема: забезпечити передачу документів філії «Кутське лісове господарство» та державних підприємств, правонаступником яких є ДП «Ліси України» згідно номенклатури справ Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженої наказом ДП «Ліси України» від 28.12.2023 № 2196 «Про затвердження та введення в дію номенклатури справ ДП «Ліси України на 2024 рік» до філії «Карпатський лісовий офіс», з урахуванням термінів зберігання.

Відповідно до наказу Державного підприємства «Ліси України» №2340 від 31.12.2024 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом» затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Карпатським лісовим офісом, в тому числі по філії «Кутське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1 Положення про Філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Філія діє від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та в його інтересах.

21.01.2021 між Державним підприємством «Кутське лісове господарство» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд Стіл» (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини № 5 від 21.01.2021 (далі - Договір № 5 від 21.01.2021).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 5 від 21.01.2021 за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2021 року, який відбувся 20.01.2021, Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця (франко - верхній) необроблену деревину, (надалі - Товар), лот № 71, 71, 78, 78, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 5 від 21.01.2021 право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні Товару та підписання акта його приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 5 від 21.01.2021 асортимент: дров`яна деревина сКруглі лісоматеріали хвойної породи - 35 куб.м, лот № 71, 71,78, 78.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 5 від 21.01.2021 загальна сума договору складає 56 880,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.4. Договору № 5 від 21.01.2021 надання Товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку, який є невід`ємною частиною даного договору, на умовах франко-склад Продавця (Додаток №1).

Кожна партія становить пропорційну частину загальної кількості Товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується Сторонами графіком поставки.

Покупець оплачує вартість витрат на реквізит (вагонні стійки, дошки для оббивки, цвяхи, дріт та інші).

Кожна партія товару має бути забезпечена таким комплектом документів: товарно-транспортна (залізнична) накладна; рахунок-фактура; податкова накладна та специфікація.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 5 від 21.01.2021 датою передачі Товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою надання, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Відповідно до п.п. 7.1., 8.1. Договору № 5 від 21.01.2021 платіж (у розмірі 100%) здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію Товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 10-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до оплати.

Покупець зобов`язаний здійснювати оплату за кожну партію товару протягом 10-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Відповідно до п. 8.4. Договору № 5 від 21.01.2021 Продавець повинен пред`явити Покупцю рахунок для оплати партії Товару на початку місяця, в якому Товар повинен бути наданий.

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків за період 31.12.2024 - 27.04.2026 за Договором № 5 від 21.01.2021, підписаний зі сторони позивача, відповідно до якого розмір заборгованості відповідача складає 52 137,36 грн.

04.05.2026 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості у розмірі 52 137,36 грн за відпущену лісопродукцію, яка отримана відповідачем 08.05.2026.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Положеннями ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксовані в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі №922/1403/21.

Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17 та від 04.03.2021 у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину? (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом №363 від 14.10.1997 Міністерства транспорту України, в редакції на момент складання товарно-транспортних накладних, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" здійснення господарських операцій фіксується у первинних документах.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було сплачено у повному обсязі, вартість поставленого йому Товару, відповідно до умов Договору № 5 від 21.01.2021 на суму 46 225,72 грн та товарно-транспортної накладної серія ІФГ № 120137 від 18.12.2020 на суму 5 911,64 грн.

Судом встановлено, що 21.01.2021 між Державним підприємством «Кутське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд Стіл» (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини № 5 від 21.01.2021, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність на умовах франко-склад Продавця (франко - верхній) необроблену деревину, (надалі - Товар), лот № 71, 71, 78, 78. а Покупець зобов`язався прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 5 від 21.01.2021 право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні Товару та підписання акта його приймання -передачі.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 5 від 21.01.2021 датою передачі Товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою надання, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (ліс): серія ІФГ № 120137 від 18.12.2020; серія ІФГ № 100235 від 30.01.2021; серія ІФГ № 100236 від 30.01.2021; серія ІФБ № 432607 від 26.03.2021.

Суд враховує, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п. п. 2.3., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 за № 168/704, повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 (був чинний на час спірних правовідносин), затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).

Вказану спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом сторони використовували у даних правовідносинах.

У Інструкції щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) визначено порядок оформлення накладної, що забезпечує достовірність відображених у них даних стосовно вчинених господарських операцій, зокрема, визначені обов`язкові реквізити, які мають бути заповнені у накладних стосовно перевізника, водія і вантажоодержувача.

Так, у графі "Перевізник" мають бути зазначені найменування (П.І.Б.) суб`єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, що одержує для перевезення вказану у товарно-транспортній накладній деревину для власних потреб. У разі перевезення деревини власним автомобільним транспортом державного лісогосподарського підприємства зазначається "Вантажовідправник" (п. 4 Інструкції); у графі "Водій" мають бути зазначені ініціали та прізвище водія автомобільного перевізника або водія державного лісогосподарського підприємства при перевезенні деревини автомобільним транспортним засобом (п. 7 Інструкції). При цьому у графі "Прийняв до перевезення" зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину для перевезення за товарно-транспортною накладною (п. 16 Інструкції), а у графі "Деревину відпустив" - посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що здійснила відпуск деревини за товарно-транспортною накладною (п. 15 Інструкції).

Відповідно до пункту 17 Інструкції у графі "Деревину одержав: за дорученням від ___20____року __" від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис. У графі "Вантажоодержувач" має бути зазначено найменування (П.І.Б.) суб`єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, що одержує (оприбутковує) вказану в накладній деревину (п. 10 Інструкції).

При цьому, суд звертає увагу, що зі змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних неможливо встановити отримання товару відповідачем.

Так, надані позивачем, товарно - транспортні накладні серія ІФБ № 432607 від 26.03.2021 та серія ІФГ № 120137 від 18.12.2020 взагалі не містять підпису уповноваженого представника відповідача, його прізвище, ім`я та по батькові та печатка підприємства (ТОВ «Вуд Стіл»).

Зі змісту товарно - транспортних накладних серія ІФГ № 100235 від 30.01.2021; серія ІФГ № 100236 від 30.01.2021 також неможливо встановити отримання товару відповідачем, оскільки в графі «деревину одержав» відсутні прізвище, ім`я та по батькові уповноваженого представника ТОВ «Вуд Стіл», його підпис та печатка підприємства.

Вказані товарно-транспортні накладні містять дані про особу, яка відпустила деревину, та водія, який прийняв вказаний вантаж до перевезення, а також їх підписи, проте дані відповідальної особи вантажоодержувача та її підписи у таких накладних відсутні.

Також позивачем зазначено, що відповідачем була частково сплачена заборгованість за товарно - транспортною накладною серія ІФГ № 120137 від 18.12.2020 у розмірі 2601,74 грн, однак, доказів на підтвердження вказаної оплати відповідачем до матеріали справи не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити ким була здійснена оплата, за яку господарську операцію (поставка, надання послуг тощо) та в якому саме розмірі.

Отже, суд виснує, що надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка прийняла товар від позивача, а отже, отримати повні відомості про господарську операцію та сформувати висновок, чи мала місце відповідна операція та чи дійсно виникли відповідні зобов`язання у відповідача.

Крім того, позивачем не надано щомісячного графіку, який є невід`ємною частиною даного договору (Додатку № 1) на підставі якого повинна була здійснюватися поставка Товару, про що зазначено у п. 5.1. Договору № 5 від 21.01.2021, а також не надано комплект документів, якими повинна була бути забезпечена кожна партія Товару (рахунок-фактура; податкова накладна та специфікація), про що зазначено у п. 5.4. Договору № 5 від 21.01.2021.

Щодо наданого позивачем Акту звірки, суд зазначає, що Акт звірки взаємних розрахунків за період 31.12.2024 - 27.04.2026 за Договором № 5 від 21.01.2021 не є первинним документом та беззаперечним доказом на підтвердження заборгованості. Також, Акт звірки взаємних розрахунків за період 31.12.2024 - 27.04.2026 за Договором № 5 від 21.01.2021 не підписаний зі сторони відповідача.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Суд звертає увагу, що сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: «мовчазне» визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Таким чином, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, висновки суду про відсутність підстав для стягнення основного боргу, зумовлюють відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних і інфляційних, оскільки такі вимоги мають похідний характер.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА