Ухвала суду № 138361516, 16.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/511/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" про забезпечення позову вх.№5776/26 від 22.06.2026 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ"

до відповідача: Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

про визнання протиправним рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю:

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" з позовною заявою до Переріслянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-44/2025 від 22.12.2025, про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-45/2025 від 16.03.2026 та про визнання поновленим договору оренди землі №11 від 26.04.2019 шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №1 до цього договору.

28.04.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" подало заяву про забезпечення позову вх.№5776/26, відповідно до якої просить суд забезпечити позов шляхом :

1) Заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі органам нотаріату, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, площею 33,0952 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1625475726240, зокрема: реєстрацію (перереєстрацію) пов"язану з передачею земельної ділянки в оренду або у власність, пов`язану з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки.

2) Заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання, зміни конфігурації, її кадастрового номеру, цільового призначення чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 площею 33,0952 га.

Подана заява мотивована тим, що відповідно до Витягу від 27.04.2026 року Державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано- Франківської області вніс до Державного реєстру речових прав, запис припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, яка перебувала в оренді згідно договору оренди №11 від 26.04.2019 року, що був укладений Переріслянською сільською радою та ТОВ "Агро-Поступ". Підставою для припинення речового права стали: рішення Переріслянської сільської ради №1098-44/2025 від 22.12.2025 року та №1198-45/2026 від 16.03.2026 року, які є предметом оскарження в цій справі.

Вказав, що відповідач під час розгляду справи фактично вчинив дії направлені на створення максимальних перешкод у фактичному виконанні судового рішення у справі № 909/511/26 в разі задоволення позовних вимог позивача шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявне речове право щодо земельної ділянки, а саме "права оренди земельної ділянки".

Зазначив, що у відзиві на позов, відповідач вказав на те, що земельна ділянка площею 33,0952 га з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 підлягатиме поділу та перестане існувати як предмет оренди.

Також зазначив, що сукупність недобросовісної поведінки Переріслянської сільської ради у вигляді невмотивованої відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди, намагання поділити спірну земельну ділянку, вилучення запису про речове право "право оренди земельної ділянки" з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, може створити в подальшому труднощі для ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, а також може спричинити необхідність у повторному зверненні позивача до суду з позовами про захист його порушених прав.

Відповідач 15.06.2026 подав клопотання про зустрічне забезпечення, відповідно до якого просив суд застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області грошові кошти у розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, а саме: 666 028 грн 35 коп. з метою забезпечення відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

23.06.2026 суд постановив викликати представників сторін Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" та Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання для надання пояснень щодо заяви про забезпечення позову, а також для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Судове засідання призначити на 01.07.2026.

01.07.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Максимів Т. В. у відпустці.

08.07.2026 суд постановив, що розгляд справи у підготовчому засіданні відбудеться 15.07.2026.

В судовому засіданні 15.07.2026 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову з підстав, викладених у заяві. Проти задоволення клопотання про зустрічне забезпечення заперечив.

Представник відповідача проти заяви про забезпечення позову заперечив. Клопотання про зустрічне забезпечення підтримав в повному обсязі.

Зазначив, що позивач фактично просить суд превентивно заблокувати будь-яке майбутнє волевиявлення власника земельної ділянки на підставі припущення про те, що таке

волевиявлення може бути для нього небажаним. Такий підхід суперечить правовій природі забезпечення позову, яке не може застосовуватися як засіб тиску на орган місцевого самоврядування або як інструмент попереднього контролю за майбутніми рішеннями ради.

Вказав, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі № 11 від 26.04.2019 року продовжує фактичне користування спірною земельною ділянкою без чинного договору оренди, без рішення власника земельної ділянки про продовження орендних правовідносин та без іншої належної правової підстави. Отже, фактично позивач просить суд забезпечити не збереження правового становища сторін, а збереження фактичного стану самовільного користування земельною ділянкою, який виник після припинення строку дії договору оренди та всупереч волі власника земельної ділянки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви, оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для її розгляду по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову (постанови КГС ВС від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24).

Водночас суд враховує, що стосовно вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 серпня 2018 року в справі №910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, яка не вимагатиме примусового виконання, тому у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаного суд враховує, що предметом цього позову є вимога про визнання протиправним рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. При цьому позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення суперечать нормам чинного законодавства України та порушують права позивача.

Натомість позивач заявив як спосіб забезпечення вказаного позову - заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі органам нотаріату, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, площею 33,0952 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1625475726240, зокрема: реєстрацію (перереєстрацію) повязану з передачею земельної ділянки в оренду або у власність, пов`язану з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки та заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання, зміни конфігурації, її кадастрового номеру, цільового призначення чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 площею 33,0952 га., тобто заявлений захід забезпечення позову фактично спрямований в цілому на обмеження повноважень власника майна, що свідчить про його неспівмірність із заявленими позовними вимогами.

Відтак заявник не довів дійсної необхідності забезпечення позову, а застосування зазначених заходів не відповідає меті інституту забезпечення позову та порушує баланс інтересів сторін.

Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Водночас суд враховує і те, що недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених вище критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, клопотання про зустрічне забезпечення теж не належить до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" про забезпечення позову вх.№5776/26 від 22.06.2026

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання: 20.07.2026

Суддя Т. В. Максимів