Ухвала суду № 138361382, 17.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство

"17" липня 2026 р. Справа № 907/629/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В.

Розглянув матеріали справи

за заявою Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про відкриття провадження у справі про банкрутство

За участю представників:

ініціюючого кредитора Наконечний В.В., адвокат, ордер серії АІ №2232354 від 22.06.2026;

боржника Войцешук В.В., адвокат, ордер серії ВК №1231440 від 25.06.2026.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості перед кредитором в розмірі 1 963 962,01 грн, яка за позицією кредитора виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 від 22.09.2022 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/629/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року суд прийняв до розгляду заяву Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» та призначив підготовче засідання на 25 червня 2026 року визнавши обов`язковою явку кредитора та боржника у підготовче засідання, зобов`язав боржника подати суду в строк до 23 червня 2026 року відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 165 ГПК України та із зазначенням, зокрема, визначених в ч. 2 ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства обставин.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 03.07.2026 з урахуванням заявленого боржником клопотання для надання можливості представнику боржника ознайомитися з матеріалами справи та надати власну позицію щодо наявності підстав для відкриття провадження у цій справі.

03 липня 2026 року боржником подано суду відзив на заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство від 03.07.2026 за змістом якого зазначає про наявність ознак фіктивного банкрутства, ролі кредитора як уповноваженої особи боржника, якому належить частка в розмірі 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» та невідповідності кандидатури пропонованої Акціонерним товариством «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» кандидатури розпорядника майна, який за позицією боржника є заінтересованим щодо ініціюючого кредитора у цій справі.

Водночас, доказів виконання боржником вимог ухвали від 15.06.2026 у частині надання усіх визначених в п. 4 резолютивної частини ухвали документів, - боржником суду не надано.

З урахуванням наведеного, для надання можливості кредитору надати власні пояснення щодо зазначених боржником обставин, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2026 з одночасним зобов`язанням боржника в строк до 06.07.2026 надати зазначені у п. 4 резолютивної частини ухвали від 15.06.2026 документи.

06 липня 2026 року кредитором подано суду відповідь на відзив, у якій викладено власні спростування зазначених боржником у відзиві на позов обставин.

Також, 06 липня 2026 року боржником подано суду заяву від 05.07.2026, у якій зазначено про відсутність у нього нерухомого чи рухомого майна, що підлягає реєстрації, прав на цінні папери; рахунків чи електронних гаманців у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, непроведення діяльності, пов`язаної з державною таємницею, а згідно із заявою від 06.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» надано суду перелік рахунків боржника в банківських установах та заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання із продовженням строку його проведення.

Призначене на 06 липня 2026 року підготовче засідання не відбулося через несправність (неналежне функціонування) системи фіксування судового засідання технічними засобами (акт № 02.2-09/240/26 від 06 липня 2026 року), у зв`язку з чим ухвалою від 06.07.2026 учасників справи повідомлено про проведення наступного підготовчого засідання у цій справі 13.07.2026 року.

Боржником 13.07.2026 подано суду письмові пояснення, згідно з якими просить відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство, посилаючись на оплату заявлених кредитором вимог, на підтвердження чого суду надано копії платіжних інструкцій від 10.07.2026 за №151, №152, №149, №150 про оплату стягнутої судом в межах розгляду справи №907/1303/25 заборгованості та судових витрат в загальній сумі 1 852 859,01 грн.

Кредитор відповідно до письмових пояснень від 13.07.2026 пояснює, що грошові кошти за платіжними інструкціями від 10.07.2026 за №151, №152, №149, №150 сплачені не боржником, а іншою особою ТОВ «ВМ «Варга», з якою у Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» правовідносини відсутні, а відтак, отримані грошові кошти були повернуті кредитором як безпідставно отримані, на підтвердження чого суду надано платіжні інструкції від 13.07.2026 за №1523, №1526, №1527, №1524.

З урахуванням поданих учасниками справи платіжних інструкцій, для надання можливості надати докази на підтвердження правових підстав сплати ТОВ «ВМ «Варга» грошових зобов`язань боржника перед кредитором у підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 17.07.2026 року.

16 липня 2026 року на виконання вимог суду боржником через «Електронний суд» надано копію договору доручення від 09.07.2026 за №09/07/2026-01 на підтвердження підставності виконання зобов`язань боржника третьою особою ТОВ «ВМ Варга».

В підготовчих засіданнях судом заслухано аргументи представника кредитора щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та заперечення боржника щодо такого відкриття з посиланням на існування у спірних правовідносинах спору про право, що за диспозицією ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Так, представник ініціюючого кредитора в підготовчому засіданні підтримав уточнені вимоги в повному обсязі та зазначив додатково, що у зв`язку із запереченням боржником підставності первісно нарахованих втрат від інфляції та відсотків річних такі вимоги заявником відповідно до уточненої заяви від 30.03.2026 виключено зі складу грошових вимог, на підставі яких слід вирішувати питання наявності відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

Представник боржника в підготовчих засіданнях заперечує проти задоволення уточненої заяви кредитора з підстав погашення на користь кредитора зобов`язань, що слугували підставою для відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в підготовчому засіданні 17.07.2026 року.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, виходячи з такого.

22 вересня 2022 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», як Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», як Позичальником, укладено Договір відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути їх Позикодавцю, а також сплатити відсотки в розмірі та порядку, встановлених Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору сума позики за Договором становить 9 700 000,00 грн (без ПДВ). Сума позики перераховується на поточний рахунок Позичальника повністю або частково протягом строку дії цього Договору.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника (п. 3.1. Договору).

За змістом п. 4.1. Договору датою повернення позики є 30 вересня 2025 року.

Порядок повернення суми позики сторонами визначено у розділі 5 Договору, за змістом п.п. 5.1.-5.4. якого Позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в термін, встановлений в п. 4.1 цього Договору.

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця.

Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

У будь-який момент суму позики (її частину) може бути достроково повернуто Позичальником у порядку, передбаченому п. 5.2. Договору.

Положеннями п. 11.1. Договору визначено, що він набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 22 вересня 2022 року Позикодавцем надано Позичальнику позику в сумі 9 700 000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначений в Договорі розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім «Сіль Закарпаття» НОМЕР_1 в АТ «ВСТ Банк», що підтверджується долученою до позовної заяви копією платіжної інструкції №478 від 22.09.2022 та не заперечено відповідачем у справі.

В подальшому 22 серпня 2023 року Позичальником повернуто частину отриманої від Позикодавця суми позики в розмірі 8 900 000,00 грн, про що свідчить долучена до позовної заяви копія платіжної інструкції №13 від 22.08.2023, а Позикодавцем, в свою чергу, в межах визначеного в п. 2.1. Договору ліміту позики (9 700 000,00 грн) та у визначеним даним пунктом порядку згідно з платіжною інструкцією №680 від 30.10.2023 надано Позичальнику додатково 1 000 000,00 грн позики.

У зв`язку з неналежним виконанням боржником, як Позичальником положень Договору щодо своєчасного і повного повернення отриманої позики, кредитором було подано позов до Господарського суду Закарпатської області і рішенням суду від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» та стягнуто на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків та 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору.

Окрім того, додатковим рішенням від 03.04.2026 в означеній справі №907/1303/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Кредитор у поданій суду заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство стверджував, що означені рішення суду залишилися невиконаними боржником, у зв`язку з чим борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» складає 1 852 859,01 грн, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором у даній справі.

В той же час, долученими боржником до письмових пояснень від 13.07.2026 платіжними інструкціями від 10.07.2026 за №151, №152, №149, №150 підтверджується, що після подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та до дня проведення підготовчого засідання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» було проведено повну оплату на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», яка була стягнута рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додатковим рішенням від 03.04.2026 у справі №907/1303/25 в загальній сумі 1 852 859,01 грн, у тому числі 1 800 000,00 грн основної заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту наданого боржником на вимогу суду договору доручення на здійснення оплати заборгованості від 09.07.2026 за №09/07/2026-01, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», як Довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга», як Повіреним вбачається, що Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується за рахунок Довірителя вчинити від імені Довірителя таку юридичну дію: сплатити грошові кошти у розмірі 1 852 859,01 грн з метою погашення заборгованості Довірителя перед третьою особою: АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додаткового рішення від 03.04.2026 у справі №907/1303/25.

Кредитором отримання грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» визнається, а згідно з поданими суду 13.07.2026 письмовими поясненнями АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» вказує про повернення таких грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» як безпідставно одержаних на підтвердження чого суду надано платіжні інструкції від 13.07.2026 за №1523, №1526, №1527, №1524.

Окремо вказує, що в силу приписів ч. 4 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» венчурний фонд має право надавати кошти у позику тільки юридичним особам, за умови що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду, а відтак, сумнівним є можливість повернення такої позики фонду третьою особою.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

За встановленими у справі обставинами до дати проведення підготовчого засідання боржником у повному обсязі задоволено вимоги кредитора, які слугували підставою для відкриття провадження у цій справі про банкрутство за змістом заяви від 09.06.2026 та відповідають зазначеному у ст. 1 КУзПБ визначенню грошового зобов`язання, розмір якого визначено самостійно кредитором як підстава відкриття провадження у справі, а саме: відповідно до платіжних інструкцій від 10.07.2026 за №151, №152, №149, №150 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» здійснено погашення боргу в загальній сумі 1 852 859,01 грн, у тому числі 1 800 000,00 грн основної заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, частиною 1 статті 528 ЦК України визначено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В даному випадку судом встановлено, що повноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» діяти від імені боржника у спірних правовідносинах та здійснити оплату на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» грошових коштів в загальній сумі 1 852 859,01 грн з метою погашення заборгованості Довірителя згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додаткового рішення від 03.04.2026 у справі №907/1303/25 підтверджуються договором доручення на здійснення оплати заборгованості від 09.07.2026 за №09/07/2026-01.

Суд приймає до уваги, що ні умовами Договору відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 від 22.09.2022, ні положеннями ЦК України чи іншими актами законодавства не передбачено обов`язковість особистого виконання спірного зобов`язання боржником, а приписи ч. 4 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» врегульовують питання надання позики венчурним фондом, а не повернення грошових коштів за вже наданими позиками.

При цьому, як вже зазначалося, у ч. 1 ст. 528 ЦК України встановлено обов`язок кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, а відтак, суд висновує, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» перед Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», що виникла у зв`язку з неналежним виконання Договору відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 від 22.09.2022 та підтверджена рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додатковим рішенням від 03.04.2026 у справі №907/1303/25 в загальній сумі 1 852 859,01 грн, яка слугувала підставою звернення кредитора до суду з цією заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є погашеною від імені боржника третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» до підготовчого засідання суду, що слугує підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Водночас, сам факт повернення ініціюючим кредитором грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» (платіжні інструкції від 13.07.2026 за №1523, №1526, №1527, №1524) з призначенням платежу «повернення безпідставно отриманих коштів…» не має правового значення для вирішення питання наявності підстав для відкриття провадження у цій справі про банкрутство, позаяк, як уже зазначалося судом вище, в даному випадку у ч. 1 ст. 528 ЦК України встановлено обов`язок кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, а відтак, грошові кошти в загальній сумі 1 852 859,01 грн були помилково повернуті як безпідставно одержані Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» Товариству з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» та є такими, що безпідставно одержані вже самою третьою особою Повіреним за Договором доручення на здійснення оплати заборгованості від 09.07.2026 за №09/07/2026-01.

В даному аспекті, оцінюючи підставність аргументів кредитора про відмінність особи, яка здійснювала сплату грошових коштів за боржника від контрагента кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» та неможливість утримання в себе сплачених невідомою особою грошових коштів, суд враховує, що зі змісту графи «Призначення платежу» платіжних інструкцій від 10.07.2026 за №151, №152, №149, №150 чітко вбачається правова природа отриманих кредитором грошових коштів: оплата заборгованості ТОВ ТД СЗ за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додатковим рішенням від 03.04.2026 у справі №907/1303/25 із окремим зазначенням суми заборгованості, процентів, судового збору, витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

В даному випадку розумністю є певний стандарт поведінки, який означає необхідність діяти логічно, розсудливо та виважено. Цей критерій застосовується, коли закон не містить чіткого правила, і вимагає оцінки дій людини з позиції здорового глузду, справедливості та добросовісності.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав Верховний Суд у постанові від 04.09.2020 у справі №311/2145/19-ц врахував, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Суд приймає до уваги, що за правилами ч. 2 ст. 527 ЦК України в спірному випадку саме кредитор несе ризик непред`явлення вимоги наявності доказів того, що обов`язок виконується належним боржником, а відтак, заперечення кредитора у цій частині відхиляються судом.

Також, в аспекті заперечень кредитора щодо відсутності підстав у третьої особи здійснювати за дорученням боржника виконання зобов`язань останнього перед Акціонерним товариством «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» за браком повноважень, неукладеності договору доручення на час здійснення платежів, суд враховує, що однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 16.08.2022 у справі №910/5335/21, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20.

Поряд з викладеним суд зазначає про відмінності між вирішенням «спору про право» між кредитором та боржником у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ та вирішенням питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, так як існують процесуальні особливості здійснення кожного із таких проваджень. Основні відмінності між двома наведеними провадженнями полягають:

у різних формах господарського судочинства:

- позовне провадження для вирішення спору про право, пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України):

- у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ, для здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема у підготовчому засіданні (частина шоста статті 12 ГПК України, частина перша статті 2, статті 39 КУзПБ);

у відмінних процесуальних строках здійснення кожного із таких проваджень:

- 90 днів для вирішення спору про право у позовному провадженні, що є загальним процесуальним строком, визначеним законом та обумовленим наявністю передбачених законом окремих основних стадій розгляду такої справи: підготовче провадження, врегулювання спору за участю судді, розгляд справи по суті, кожна з яких має строк її проведення (частина третя статті 177, статті 183, 190, частини перша, друга статті 195, стаття 248 ГПК України тощо), однак який може зазнавати змін за встановлених процесуальним законом підстав та умов;

- 14 днів для проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів (частина друга статті 35 КУзПБ);

у відмінних процесуальних заходах /діях, які має право та може застосувати суд під час здійснення кожного із названих проваджень, оскільки, зокрема вчинення таких процесуальних дій як, до прикладу, зміна предмета або підстави позову, - допускається лише у справах позовного провадження, однак не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, що зумовлено, зокрема і визначеним законом строком здійснення кожного із відповідних проваджень.

В даному випадку суд враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом в постанові від 25.03.2025 у справі №907/600/24 щодо розмежування вирішення «спору про право» між кредитором та боржником у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ та вирішенням питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що встановлення між сторонами спору про право у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ відбувається як шляхом здійснення судом матеріально-правової оцінки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора до боржника, так і шляхом визначення судом належної процесуальної форми судочинства (з урахуванням строків, процесуальних заходів / дій), застосування якої потребує суд та вимагається за процесуальним законом для дослідження та оцінки обґрунтованості заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, якщо для дослідження та оцінки судом обґрунтованості таких вимог процесуальний закон вимагає та суд потребує тих процесуальних строків, заходів /дій та, відповідно, форми провадження, що відповідає виключно позовному провадженню, і без їх застосування суд позбавлений можливості дослідити, оцінити та встановити обґрунтованість заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника у справі, то є підстави для ствердження про існування між зазначеними учасниками спору про право у розумінні частини шостої статті 39 ГПК України, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за відповідною заявою кредитора.

Таким чином, суд враховує, що заявлені кредитором грошові вимоги в частині стягнутих рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 у справі №907/1303/25 та додатковим рішенням від 03.04.2026 у справі №907/1303/25 сум грошових коштів у загальному розмірі 1 852 859,01 грн погашені повністю у встановленому ЦК України порядку третьою особою за дорученням боржника до дати проведення підготовчого засідання, що свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин положень абз. 3 ч. 6 ст. 39 КУзПБ, за змістом приписів якої господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду, а ініційований кредитором вже під час підготовчого провадження спір щодо належної сторони боржника у зобов`язанні та наявності повноважень у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» здійснювати сплату грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» на користь Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» свідчить про наявність спору про право та неможливість суду у підготовчому засіданні вирішувати питання позовного провадження щодо дійсності Договору доручення на здійснення оплати заборгованості від 09.07.2026 за №09/07/2026-01.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За встановлених судом у цій справі обставин і зазначених вище правових підстав, суд відмовляє у відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ, позаяк заявлені грошові вимоги були задоволені боржником (за дорученням боржника) у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати кредитора по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на боржника у справі, позаяк саме з його неправильних дій (тривале непогашення заборгованості) кредитором і було ініційовано питання відкриття провадження у справі про банкрутство, а грошові вимоги Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» були погашені уже після звернення останнього до суду з цією заявою.

Керуючись ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-234, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) за заявою кредитора Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, поверх 8, код ЄДРПОУ 41476864) від 09.06.2026 року.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) на користь Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Юкон» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, поверх 8, код ЄДРПОУ 41476864) 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

3. Видати наказ.

4. Копію ухвали направити сторонам (кредитору та боржнику), Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, м. Ужгород, вул. Шандора Петефі, 14), державному реєстратору за місцезнаходженням боржника: Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Шевченка, 2) та арбітражному керуючому Сокотуну Віталію Апполінарійовичу (33015, м. Рівне, вул. Різдвяна, 2а/11).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 21 липня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко